УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 761/6811/16
провадження № 61-10063ск26
Верховний Суд у складі судді Другої палати Касаційного цивільного суду Воробйової І. А., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Бойко Наталії Василівни, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання, ведення спільного господарства, визнання майна спільною сумісною власністю та виділення частки у спільно нажитому майні,
ВСТАНОВИВ:
27 липня 2026 року адвокат Бойко Н. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у справі № 7691/6811/16.
За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України щодо її форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивач звернулась до суду із позовом у 2015 році, в якому заявлено вимогу немайнового характеру (встановлення факту сумісного проживання, ведення спільного господарства) та вимогу майнового характеру (визнання майна спільною сумісною власністю та виділення частки у спільно нажитому майні) (ціна позову 6 284 868,00 грн).
Підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення з позовом) регламентує, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення з позовом) ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
З урахуванням наведеного судовий збір за подання касаційної скарги в частині позовної вимоги немайнового характеру становить 779,52 грн (487,20 грн ? 200 % ? 0,8), в частині позовної вимоги майнового характеру становить 9 744,00 грн (6 090,00 грн ? 200 % ? 0,8), а разом 10 523,52 грн.
До касаційної скарги додано платіжну інструкцію № Н965-00Х5-А5М8-А5М8-6ТНО від 19 липня 2026 року, яка підтверджує сплату судового збору у розмірі 7 308,00 грн.
Таким чином, судовий збір сплачено не в повному обсязі, у зв`язку з чим на виконання вимог цієї ухвали заявниці необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3 215,52 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): [рахунок приховано], ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом (частиною другою статті 389 ЦПК України).
Як на одну із підстав касаційного оскарження заявник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема статей 13, 44 Кодексу про шлюб та сім`ю України та частини першої статті 17 Закону України «Про власність» при вирішенні питання про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки в період перебування одного з них в іншому зареєстрованому шлюбі.
На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження заявник вказує, що висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у правовідносинах, пов`язаних із встановленням факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 1996 року до 11 січня 2000 року, коли позивачка (на той час ОСОБА_4 ) перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , тобто щодо питання дотримання принципу одношлюбності, відсутній.
Водночас заявник не зазначає, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції наведеної норми матеріального права, не наводить власного висновку щодо її правильного застосування та не обґрунтовує необхідності формування єдиної правозастосовної практики з цього питання для правильного вирішення справи, що виключає можливість визнання наведених доводів належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК, можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у разі, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, є різними.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
Також у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги (пункт 7 частини другої статті 392 ЦПК України).
До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (пункт 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абзаци перший і другий частини сьомої статті 43 ЦПК України).
До касаційної скарги представник заявника долучив сформовану в підсистемі «Електронний суд» квитанцію про надсилання копії касаційної скарги разом із доданими до неї документами адвокату Молявко О. М. як представнику ОСОБА_2 .
Водночас у Верховного Суду відсутні відомості, які б підтверджували наявність у зазначеного адвоката повноважень на представництво інтересів позивачки у Верховному Суді, у зв`язку з чим надана квитанція не може вважатися належним підтвердженням виконання вимог процесуального закону щодо надсилання копії касаційної скарги іншому учаснику справи.
За таких обставин, відповідно до вимог частин другої та четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, у якій уточнити підстави касаційного оскарження з урахуванням роз`яснень, викладених у цій ухвалі, із чітким зазначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на який (які) він посилається, та наведенням належного обґрунтування відповідної підстави (підстав) касаційного оскарження.
Крім того, заявнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі, визначеному цією ухвалою, а також підтвердження надсилання копії касаційної скарги з доданими до неї документами ОСОБА_2 . Такі документи мають бути надіслані до її електронного кабінету, а за відсутності такого кабінету або відомостей про його наявність - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі (частина дев`ята статті 43 ЦПК України).
Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржнику.
Виконуючи вимоги ухвали, заяву про усунення недоліків скаржник повинен надіслати суду разом із доказами її надсилання всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома - дев`ята статті 43 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Бойко Наталії Василівни, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у справі № 761/6811/16 залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова