УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 р. Справа № 440/6649/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі № 440/6649/25
за позовом ОСОБА_1
до Військова частина НОМЕР_1 третя особа ОСОБА_2
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військова частина НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , починаючи з 08.07.2024, грошового забезпечення та інших видів виплат належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_3 згідно пункту 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка існувала на час виникнення правовідносин;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 08.07.2024, грошове забезпечення та інші види виплат належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_3 згідно пункту 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", редакції і в розмірі, що існували на час виникнення правовідносин.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні виплати ОСОБА_1 1/2 частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 за період з 08 липня 2024 року по 31 січня 2025 року включно.
Зобов`язано військову частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 1/2 частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 за період з 08 липня 2024 року по 31 січня 2025 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі № 440/6649/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти буд-які дії, що стосуються предмета спору - відносно 100 відсотків належного грошового забезпечення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 за період з 08.07.2024 року по 31.01.2025 року, зарахованого на депонований рахунок, відкритий в Державній казначейській службі України.
- вжити заходи до негайного виконання відповідної ухвали суду про забезпечення позову, шляхом направлення/вручення такої ухвали суду як відповідачу так і Державній казначейській службі Україні та іншим особам.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України - суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів вважає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Доводи про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Вказана позиція висловлена Верховним Суд у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , починаючи з 08.07.2024, грошового забезпечення та інших видів виплат належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_3 згідно пункту 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка існувала на час виникнення правовідносин.
В заяві про забезпечення позову, заявник вказує, що в обставинах справи з`явились нові обставини, а саме факт смерті ОСОБА_3 встановлений в кримінальному провадженні №1202516[телефон приховано] від 19.06.2025 року (Висновок експерта Львівського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 21 травня 2026 року (збіг ДНК та Х-хромосоми з матір`ю померлого); Постанова Старшого слідчого в ОВС-криміналіста відділу СУ ГУНП в Одеській області майора поліції Олега Небога - від 23.07.2026 року про ідентифікацію особи).
Посилається на п. 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісті, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 року № 449) виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо: військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно. В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації). У разі коли заява про виплату надійшла до військової частини (установи, організації) до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, або до дати складення актового запису про смерть, сума виплаченого визначеним особам грошового забезпечення в розмірах, які діяли на дату виплати згідно із законодавством, поверненню не підлягає.
Зазначає, що не вжиття таких заходів, як заборона відповідачу та іншим особам вчиняти буд-які дії, що стосуються предмета спору - відносно 100 відсотків належного грошового забезпечення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 за період з 08.07.2024 року по 31.01.2025 року, зарахованого на депонований рахунок, відкритий в Державній казначейській службі України, може призвести до істотного ускладнення поновлення порушених прав, адже відповідач може вжити заходи щодо включення таких коштів до складу спадщини.
Колегія суддів зазначає, що жодних доказів на підтвердження наведених позивачем обставин та, які б свідчили про небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 не надано.
Водночас, сам по собі факт відмови відповідача виплатити позивачці грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Сторонами не заперечувалось, що грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 знаходиться на депованому рахунку відкритому в Державній казначейській службі України.
Стосовно посилання позивачки на п. 5 Порядку №884, яким зокрема визначено, що у разі коли заява про виплату надійшла до військової частини (установи, організації) до дати складення актового запису про смерть, сума виплаченого визначеним особам грошового забезпечення в розмірах, які діяли на дату виплати згідно із законодавством, поверненню не підлягає, не впливають на обставини даної справи, адже в рамках даної справи позивачці грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця не було виплачене.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, яких вони стосуються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б ускладнили чи унеможливили виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 154, 325, 328 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 440/6649/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя (підпис) Чалий І.С.
Судді (підпис) (підпис) Семененко М.О. Подобайло З.Г.