ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3699/26 Справа № 207/5144/24 Суддя у 1-й інстанції - Бистрова Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Красвітної Т.П., Халаджи о.В.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №207/5144/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олександровича, Державного підприємства «СЕТАМ», Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 12 вересня 2025 року,ухвалене у складі судді Бистрової Л.О., -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Громов Ю.А. звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О., ДП «СЕТАМ» АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дана справа стосується правовідносин навколо обставин визнання недійсним договору купівлі-продажу, що укладений на аукціоні (публічних торгах), предметом якого є будівля магазина, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 будинок 40А, загальною площею 200,6 кв.м., яка складається з нежитлового приміщення підвалу площею 98,7 кв.м і приміщення першого поверху площею 101,9 кв.м, яка (будівля) належала позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування будівлі магазину від 27 січня 2004 року (ВВВ №168734, реєстр №137, Юрченко Н.В., приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу), яка (будівля) в межах виконавчого провадження, в інтересах кредитора АТ КБ «Приватбанк» (сума боргу 7154.66 дол. США, що дорівнює станом на 05 вересня 2024 року 295 320,03 грн.), продавцями - приватним виконавцем Біловол В.О. та ДП «Сетам», була продана на аукціоні (публічних торгах) покупцю ОСОБА_2 , але за очевидно низькою ціною (оцінка: 257 200,00 грн., фактична сума продажу: 260 050,00 грн.).
Зауважує, що раніше ця ж будівля, в межах інших виконавчих проваджень між тим самим боржником та стягувачем, була оцінена в більшому розмірі, зокрема в органі ДВС: 565 676,00 грн., 604 000,00 грн., 604 000,00 грн., та навіть у іншого приватного виконавця: 359 000,00 грн.
Отже, керуючись метою захисту своїх прав та законних інтересів, зокрема отримання різниці між сумою реалізації будівлі та сумою боргу у виконавчому провадженні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна на відкритих торгах (аукціоні), укладений між приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О. та ДП «Сетам», з однієї сторони (продавці) та ОСОБА_2 , з іншої сторони (покупець), за результатами проведення 14 серпня 2024 року аукціону з продажу майна ОСОБА_1 , реалізованого в межах виконавчого провадження №74561623 в інтересах кредитора АТ КБ «ПриватБанк», предметом якого є наступний об`єкт нерухомого майна: реєстраційний номер майна: 4482375, тип майна: будівля магазину, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 будинок 40А.
Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 12 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О., ДП «СЕТАМ», АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Громов Ю.А. подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним і необґрунтованим, таким, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що згідно висновку оцінювача ОСОБА_4 , ринкова вартість спірної будівлі магазину, загальною площею 200,6 кв.м., лише 257 200,00 грн., що є очевидно заниженою ціною, що не відповідає ринковим умовам, а також суперечить іншим оцінкам цього ж майна, які були здійснені в межах інших виконавчих проваджень між тим самим боржником та стягувачем, зокрема в органі ДВС: 565676.00 грн., 604 000 грн., 604 000 грн., та навіть у іншого приватного виконавця: 359 000 грн. Згідно оприлюдненої на сайті мінфіну інформації, динаміка цін на нерухомість з 2016 року по 2024 рік змінилася шляхом збільшення, а не, як оцінив експерт, в бік зменшення.
Звертає увагу, що у разі виставлення приватним виконавцем на продаж на аукціоні майна боржника за оціненою ціною, яка очевидно не відповідає ринковій вартості такого майна, уся процедура продажу є незаконною, а відповідний договір купівлі продажу може бути визнаний судом недійсним, оскільки такий суперечить наведеним актам цивільного законодавства, та порушує законні права та інтереси позивача.
Наголошує, що відмовляючи в задоволенні позову, суд помилково не звернув увагу на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження. Тож оскільки оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а позивач довів, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником спірного нерухомого майна, яке реалізовано на торгах за несправедливою, заниженою ціною, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Вважає, що оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення і є несправедливими, а тому позивач в місцевому суді подав клопотання про призначення відповідної експертизи, тобто доводив, що ці порушення вплинули на результати торгів та його права порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником спірного нерухомого майна, яке реалізовано на торгах за несправедливою, заниженою ціною.
Зауважує, що суд першої інстанції в цьому контексті забезпечив право позивача на справедливий суд, постановивши ухвалу від 11 грудня 2024 року, однак суд апеляційної інстанції порушив право позивача на справедливий суд, а його висновок про те, що нормами діючого законодавства передбачена певна процедура оскарження стороною виконавчого провадження, як обрання виконавцем суб`єкта оціночної діяльності, так і звіту цього суб`єкту оціночної діяльності, що відбувається в рамках виконавчого провадження та до моменту відчуження нерухомого майна, а у даній справі відповідним доказом може бути лише судове рішення з оскарження дій чи бездіяльності приватного виконавця з визначення ринкової вартості нерухомого майна, що відчужується з порушенням такої процедури, є передчасним, позаяк наявність у боржника права на оскарження вказаних дій виконавця в межах виконавчого провадження, не скасовує права позивача на заявлення в межах позовного провадження клопотання про призначення експертизи з метою визначення ринкової ціни предмета продажу станом на дату його продажу, а інше суперечить принципу справедливості.
Підкреслює, що позивач просить апеляційний суд усунути ознаки несправедливого судового розгляду по відношенні до нього, а саме забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес.
Тому просить призначити у справі судову оціночну будівельну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання, а саме: Яка ринкова вартість, станом на 19 червня 2024 року, об`єкта нерухомого майна: Реєстраційний номер майна: 4482375, Тип майна: Будівля магазину, Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 будинок 40А.
У зв`язку з чим просить апеляційний суд рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 12 вересня 2025 року по цивільній справі №207/5144/24 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Колодочка П.О. скористався своїм правом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не згоден з апеляційною скаргою (є повністю ідентичною за змістом позовній заяві) ОСОБА_1 та заперечує проти її задоволення в повному обсязі, оскільки оскаржуване рішення Південного районного суду м.Кам`янського від 12 вересня 2025 року по справі № 207/5144/24 повністю є правильним по суті і законним, адже постановлено воно з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зауважує, що позивач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано виснував за необхідне відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача судові витрати.
Наголошує на тому, що вчергове порушене апелянтом питання призначення судової будівельнро-оціночної експертизи вже було предметом розгляду у даній справі як під час розгляду місцевим судом, згідно ухвали від 11 грудня 2024 року, так і апеляційним розглядом, під час якого вказана ухвала місцевого суду була скасована відповідною постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року.
Приведені в апеляційній скарзі доводи скаржником не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону, а отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Вважає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Південного районного суду м.Кам`янського від 12 вересня 2025 року по справі № 207/5144/24 залишити без змін.
Також представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Єсіпова К.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх безпідставними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та зводяться до повторної оцінки доказів, а отже вимоги апеляційної скарги є такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що в розумінні чинного законодавства, ОСОБА_2 , як відповідач у справі, є добросовісним набувачем майна, оскільки зазначене майно було придбано на відкритих електронних торгах, що проводились на платформі ДП «СЕТАМ».
Вказує, що порядок проведення електронних торгів передбачений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюста від 29 вересня 2016 року №2831/5, де чітко вказано, що ціна продажу лота- фактична ціна реалізації лота на аукціоні. Реалізація майна, на яке звернено стягнення, передбачена ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження».
Вказує, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку у 10-ти денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Єсіпова К.В. в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко О.М. в судовому засіданні апеляційного суду також заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши відповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом установлено, що 25 лютого 2016 року рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у справі №202/37797/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 7154,66 доларів США. Зазначене рішення суду набрало законної сили 10 березня 2016 року та 05 квітня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за вказаним рішенням видано виконавчий лист.
На виконання до приватного виконавця, надійшла заява стягувача АТ КБ «ПриватБанк» про відкриття виконавчого провадження разом з додатком виконавчого листа №202/37797/13-ц від 05 квітня 2016 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № DZF0AK12034614 від 28 грудня 2006 року у розмірі 7154,66 доларів США, яка складається з наступного: 4717,07 доларів США заборгованості за кредитом, 1345,13 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 266 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 826,46 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Приватним виконавцем на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», було відкрито виконавче провадження №74561623 відносно боржника ОСОБА_1 , про що була винесена відповідна постанова від 26 березня 2024 року, копії якої направлено боржнику для виконання/відома рекомендованою кореспонденцією.
З метою забезпечення виконання виконавчого провадження, відповідно до вимог ст.ст.26, 48, 52, 56 Закону, 26 березня 2024 року виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №74561623 на суму 309 212,48 грн., копію якої було подано (направлено) до банків та сторонам виконавчого провадження.
Відповідно отриманої інформації в межах виконавчого провадження за боржником зареєстровано нерухоме майно, на підставі та відповідно до вимог статті 56 Закону, 15 травня 2024 року виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ВП №74561623 на нерухоме майно - 1/1 частки будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
22 травня 2024 року виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було здійснено опис нерухомого майна боржника, а саме: будівлі магазину загальною площею 200,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , для подальшої реалізації з метою виконання рішення суду, копії якої направлено сторонам для відома рекомендованою кореспонденцією.
В порядку ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», 05 червня 2024 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №74561623 з метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника, а саме: будівлі магазину загальною площею 200,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження до відома.
У відповідності до ст.ст. 8, 57 закону України «Про виконавче провадження» 25 червня 2024 року сторонам виконавчого провадження направлено копію висновку про визначення вартості об`єкта оцінки від 19 червня 2024 року, який надійшов виконавцю 25 червня 2024 року, а саме: будівлі магазину загальною площею 200,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу №616678 проведення електронного аукціону (торгів) ДП «СЕТАМ» від 24 липня 2024 року, реєстраційний номер лота 555315, найменування майна: будівля магазину 200,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна: 257 200,00 грн., торги не відбулись на підставі: відсутність допущених учасників торгів.
Відповідно до протоколу №618166 проведення електронного аукціону (торгів) ДП «СЕТАМ» від 14 серпня 2024 року, реєстраційний номер лота 556784, найменування майна: будівля магазину 200,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна: 218 620,00 грн., ціна продажу: 260 050,00 грн. Переможець аукціону (торгів) - ОСОБА_2 . Ціна продажу лоту №556784 - 260 050 грн. 00 коп., покупцем сплачено 10 931,00 грн. - гарантійного внеску організатору торгів та 2071,50 грн. різницю між стартовою ціною та ціною продажу лоту. 22 серпня 2024 року сплачено кошти на рахунок приватного виконавця у розмірі 247 047,50 грн., на підставі чого 28 серпня 2024 року видано Акт про проведені електронні торги за лотом №556784. Акт про проведені електронні торги є документом що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення, оскільки на момент проведення електронних торгів виконавчий документ був чинний та підлягав виконанню, а також те, що підставою для визнання торгів, недійсними, саме в момент проведення торгів мають бути порушення порядку, проте такі порушення позивачем не доведені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Громов Ю.А. звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О., ДП «СЕТАМ», АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).
Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі №668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі №6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі №6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах №6-370цс16 та №6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі №6-231цс17.
Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі №761/26815/17, провадження №61-16353сво18).
Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №372/3161/18, провадження №61-86св20).
Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними або відмову в їх задоволенні зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як було встановлено 25 лютого 2016 року рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у справі №202/37797/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 7154,66 доларів США. Зазначене рішення суду набрало законної сили 10 березня 2016 року та 05 квітня 2016 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист.
Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №74561623, про що була винесена відповідна постанова від 26 березня 2024 року, копії якої направлено боржнику для виконання/відома рекомендованою кореспонденцією.
З метою забезпечення виконання виконавчого провадження, 26 березня 2024 року виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №74561623 на суму 309 212,48 грн., копію якої було подано (направлено) до банків та сторонам виконавчого провадження.
В межах виконавчого провадження було встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, на підставі чого 15 травня 2024 року виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, зокрема на нерухоме майно - 1/1 частки будівлі магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
22 травня 2024 року виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було здійснено опис нерухомого майна боржника для подальшої реалізації з метою виконання рішення суду, копії якої направлено сторонам для відома рекомендованою кореспонденцією.
05 червня 2024 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №74561623, з метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника, копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження до відома.
У відповідності до ст.ст.28, 57 закону України «Про виконавче провадження» 25 червня 2024 року сторонам виконавчого провадження направлено копію висновку про визначення вартості об`єкта оцінки від 19 червня 2024 року, який надійшов виконавцю 25 червня 2024 року.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 у позові вказував, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами торгів (аукціону) правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. Для визнання судом торгів (аукціону) недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.
Аналогічний висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №372/3161/18.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У частинах третій, п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі №668/5633/14-ц, зроблено висновок, що: «виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85). Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12 (провадження №14-624цс18) вказано, що: «державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення (статті 58, 62 Закону № 606-ХІV), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції №74/5). Дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статті 55, 85 цього Закону).
Отже, незаконність дій державного виконавця під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом №606-XIV щодо проведення оцінки майна, визначення його вартості чи оцінки (уцінки) до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).
Матеріали справи не містять відомості про те, що позивач повідомляв приватного виконавця про своє звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, чи доказів звернення до приватного виконавця з відповідною заявою про відкладення чи зупинення виконавчих дій у зв`язку з його зверненням до суду, чи доказів незгоди з оцінкою майна. Дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Отже, оскільки на момент проведення електронних торгів виконавчий документ був чинний та підлягав виконанню, а також враховуючи те, що підставою для визнання торгів недійсними, саме в момент проведення торгів, мають бути порушення, проте такі порушення позивачем не доведені, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
Суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку підставам позову та обґрунтуванню позовних вимог, зробив вірні висновки про те, що позивач не довів, що ДП «Сетам» при проведенні торгів було порушено норми Порядку реалізації арештованого майна, а права позивача порушено оспорюваними торгами, оскільки він є власником спірного нерухомого майна, яке реалізовано на торгах за несправедливою, заниженою ціною.
При цьому судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також враховано релевантні правові позиції Верховного Суду, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Доводи апеляційної скарги не містить посилань на неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права та фактично зводиться до незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, що відповідно до статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 12 вересня 2025 року немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 12 вересня 2025 року -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 05.08.2026р.
Головуючий суддя О.В. Агєєв