Справа № 278/4152/25 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.
Категорія 38 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Панкеєвої В. А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравчук Василь Іванович,
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Буткевича М. І. у місті Житомирі,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором позики
УСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1.19 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулося до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором позики.
2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що між відповідачем та ТОВ «Мілоан» 01 жовтня 2021 року, а також між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» 15 вересня 2021 року були укладені договір споживчого кредиту №3366387 та договір позики (ануїтет) №77757482 відповідно, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти, однак взяті на себе зобов`язання щодо їх своєчасного повернення та сплати процентів на умовах договорів належним чином не виконав.
3.Позивач зазначав, що право вимоги до боржника за вказаними договорами перейшло до нього на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.2023, укладеного з ТОВ «Вердикт Капітал».
4.Посилаючись на наявність у відповідача заборгованості за договором № 3366387 від 01 жовтня 2021 року в розмірі 31 600,00 грн та за договором № 77757482 від 15 вересня 2021 року в розмірі 23 864,13 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, нарахованими процентами, а за другим договором також інфляційних втрат і трьох відсотків річних, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 55 464,13 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
5.13 січня 2026 року Житомирський районний суд Житомирської області ухвалив рішення про задоволення позовних вимог та стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договорами № 3366387 та № 77757482 в загальній сумі - 55 464,13 грн, 2422,4 грн судового збору та 4000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
6.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договорами № 3366387 від 01 жовтня 2021 року та № 77757482 від 15 вересня 2021 року щодо своєчасного повернення запозичених коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Оскільки право вимоги за зазначеними договорами перейшло до позивача в установленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
7.Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та 05 травня 2026 року через представника - адвоката Кравчука В. І. засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу.
8.В апеляційній скарзі просив: «скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а також здійснити перерозподіл судових витрат».
9.В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив подані докази, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
10.Вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги за спірними кредитними договорами, а також факт їх належного укладення між відповідачем і первісними кредиторами, оскільки матеріали справи не містять належних доказів підписання відповідачем електронних договорів одноразовим ідентифікатором та підтвердження його волевиявлення.
11.Крім того, на думку представника відповідача, позивач не довів факту надання запозичених коштів відповідачу за кожним із спірних договорів.
12.Також зазначає, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами, які б свідчили про правильність визначення розміру заборгованості та нарахування процентів.
13.Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав належними та допустимими доказами копії електронних кредитних договорів, паспортів споживчого кредиту, розрахунків заборгованості та інших документів, не перевіривши їх належність та достовірність.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
14.22 травня 2026 року представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».
15.У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а також задовольнити клопотання про витребування доказів та розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи.
16.Вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим після повного і всебічного дослідження доказів, а доводи апеляційної скарги спрямовані лише на їх переоцінку та не спростовують правильності висновків суду.
17.Зазначає, що факт укладення обох кредитних договорів належно підтверджений, оскільки вони були укладені в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду), що відповідає вимогам законодавства про електронну комерцію та усталеній практиці Верховного Суду.
18.Вказує, що факт отримання відповідачем кредитних коштів доведений належними доказами, зокрема документами платіжних систем (LiqPay, ФК «Фінекспрес»), які підтверджують перерахування коштів на банківські картки відповідача, а вимога про надання інших первинних бухгалтерських документів є безпідставною.
19.Звертає увагу, що відповідач не заперечував у суді першої інстанції факту укладення договорів, отримання кредитних коштів та належності доказів, а тому відповідні доводи вперше заявлені лише в апеляційній інстанції.
20.На думку позивача, нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитних договорів, які передбачали можливість автоматичної пролонгації строку кредитування та застосування базової процентної ставки після спливу первісного строку користування кредитом, у зв`язку з чим розрахунок заборгованості є правильним.
21.Представник позивача, також просив витребувати додаткові докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи в апеляційному суді.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
22.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи № 278/4152/25: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Панкеєва В. А.
23.Ухвалою від 25 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з виявленими недоліками (пункту 2, 3 частини 4 статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
24.Після усунення недоліків ухвалою від 09 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Мотивувальна частина
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
25.01 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про споживчий кредит №3366387 в електронній формі.
26.Відповідно до умов цього договору (пункти 1.1 - 1.5 договору) ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника в розмірі 5 000,00 грн на 15 днів з 01.10.2021 до 16.10.2021, проценти за користування кредитом - 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
27.Згідно квитанції LiqPay №[номер приховано] ТОВ «Мілоан» згідно договору 3366387 перерахувало кошти у сумі 5000 грн на картку 414960*66.
28.28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 28-12/2021-72 відповідно до якого останній набув права вимоги до боржників, зокрема і відповідача.
29. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлі-продаж) права вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого останній набув права вимоги до боржників, зокрема і відповідача.
30.15 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено договір позики (ануїтет) № 77757482 в електронній формі.
31.Відповідно до умов цього договору (пункти 1-2 договору), позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 12 512,00 грн на 64 дні, процентна (базова) ставка1,6 % щоденно шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплачувати проценти позикодавцю відповідно до умов договору .
32.Згідно з довідкою від 25.04.2025ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції щодо переказу коштів 15.09.2021 номер платежу 23с857а8-2886-4а60-8b69-fe8f665e1307 на суму 12512 грн, отримувач Гуменюк Іван ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
33.27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/01/2022 відповідно до якого останній набув права вимоги до боржників, зокрема і відповідача.
34. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого останній набув права вимоги до боржників, зокрема і відповідача.
35. Згідно розрахунку станом на 06.08.2025 заборгованість відповідач за двома договорами перед позивачем становить:
-за договором № 3366387 від 01 жовтня 2021 року - 31 600,00 грн, з яких: за тілом кредиту - 5 000,00 грн; за нарахованими процентами - 26 600,00 грн.
-за договором № 77757482 від 15 вересня 2021 року - 23 864,13 грн, з яких: за тілом кредиту - 12 353,27 грн; за відсотками - 11 284,79 грн; за інфляційними збитками - 197,65 грн та за 3% річних - 28,45 грн, щодо стягнення за інфляційними збитками та 3% річних, позивач здійснював розрахунок до 23 лютого 2022 року.
Позиція апеляційного суду
36.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
37.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Оцінка висновків суду першої інстанції
38.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1 5 статті 263 ЦПК України).
39. Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає з огляду на таке.
40.Спірні правовідносини сторін є договірним і виникли з договору про споживчий кредит та договору позики, які укладені за твердження позивача в електронній формі.
41.Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
42. Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
43.Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
44.Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
45.Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
46.Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог копії спірних договорів позики та споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором і їх паперові копії є належними і достовірними доказами.
47. Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими з огляду на таке.
48. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
49.Водночас згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
50.Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірних договорів).
51.Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався (постанова Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі 758/14925/23).
52. В цій же постанові Верховний Суду зазначив, що У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.
53.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
54.Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
55.Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
56.Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
57.У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо договору про споживчий кредит.
58.Статтями 1054 та 1055 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
59.Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки копії договору про споживчий кредит №3366387 від 01.10.2021 та дійшов неправильного висновку про те, що позивачем доведено укладення цього договору між сторонами.
60.Так, суд першої інстанції залишив поза увагою що всупереч вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (у редакції, чинній на момент укладення договору), спірний договір містить відомості про його підписання лише ТОВ «Мілоан», про що свідчить відповідне застереження у правому верхньому куті договору. Натомість будь-які докази підписання цього договору відповідачем у матеріалах справи відсутні. Не містять електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором також анкета-заява № 3366387 від 01 жовтня 2021 року, паспорт споживчого креди[приховано] та Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» у редакції від 13 липня 2021 року.
61.Надана позивачем довідка про ідентифікацію, складена самим ТОВ «Мілоан» в якому воно підтверджує, що відповідач ідентифікований та підписав договір № 3366387 від 01 жовтня 2021 року одноразовим ідентифікатором S36421. Така довідка, як окремий документ не є належним і достатнім доказом надсилання цього ідентифікатора відповідачу та використання одноразового ідентифікатора для підписання спірного договору.
62.Позивач не надав доказів, які б підтверджували приєднання цього одноразового ідентифікатора до спірного договору у будь-який спосіб чи логічний і технічний зв`язок між використаним одноразовим ідентифікатором і конкретним електронним договором, а також те, що текст договору або посилання на нього були доступні особі в момент вчинення нею відповідних дій. Лише за наявності таких доказів можна дійти висновку, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором був належним чином приєднаний до відповідного електронного документа та посвідчує волевиявлення особи щодо його укладення.
63.За змістом статей 1054 та 1055 ЦК України кредитний договір є консенсуальним, тобто укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, однак обов`язок позичальника повернути кредитні кошти є кореспондуючим обов`язку кредитодавця такі кошти надати, тому позивач зобов`язаний довести належними та допустимими доказами як факт укладення кредитного договору між сторонами так і факт надання кредитних коштів позичальнику.
64.У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2024 року всправі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року в справі № 415/160/17).
65.На підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу позивач посилається на квитанцію LiqPay від 01 жовтня 2024 року, згідно з якою ТОВ «Мілоан» як платник здійснило переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_2 .
66. Надаючи оцінку цьому доказу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказана копія квитанції не містить даних власника картки, на яку були перераховані кошти через систему LiqPay, а тому не підтверджує надання кредитних коштів відповідачу у справі.
67.Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі справа № 286/3618/24 та від 29 червня 2022 року у справі 757/40209/20.
68.За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення з відповідачем кредитного договору в електронній формі та надання йому кредитних коштів, у зв`язку з чим позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Щодо до договору позики (ануїтет)
69. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
70. Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
71.Отже, на відміну від кредитного договору, договір позики є реальним договором і вважається укладеним з моменту передання грошових коштів позичальнику. Отже, обов`язковою умовою виникнення прав та обов`язків сторін за таким договором є доведеність факту передання позичальнику відповідної суми коштів.
72.В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики (ануїтет) №7775482 позивач надав копію договору позики, підписаного обома сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, а також довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 25 квітня 2025 року, згідно з якою товариством прийнято до виконання платіжну інструкцію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершено платіжну операцію щодо переказу 15 вересня 2021 року грошових коштів у сумі 12 512 грн за номером платежу 23c857a8-2886-4a60-8b69-fe8f665e1307 на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , отримувачем за якою зазначено ОСОБА_1 .
73.Оскільки договір позики є реальним договором, визначальною обставиною, яка підлягає доказуванню, є факт передання грошових коштів позичальнику.
74.Надана позивачем довідка ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» містить відомості про виконання платіжної операції щодо переказу коштів на електронний платіжний засіб із зазначеним неповним номером, однак за формою та змістом не відповідає вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції та не підтверджує зарахування коштів на рахунок відповідача.
75.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
76.Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факту передання відповідачу грошових коштів, що є необхідною умовою укладення договору позики як реального договору, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у цій частині, а тому підстави для їх задоволення відсутні.
77.Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Коллект Центр» виклало обставини, якими обґрунтовувало позовні вимоги, та зазначило докази на їх підтвердження. При цьому позивач не зазначав про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою з поважних причин, та не порушував питання про їх витребування судом.
78. Отже, позивач на власний розсуд реалізував належні йому процесуальні права та відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій.
79.Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що грошові кошти за договором про споживчий кредит № 3366387 від 01 жовтня 2021 року та договором позики (ануїтет) № 77757482 від 15 вересня 2021 року були отримані відповідачем, шляхом їх зарахування на належний йому картковий рахунок.
80.При цьому самі по собі неповні номери банківських карток, зазначені у договорах чи інших документах, не підтверджують особу їх власника та не дають можливості ідентифікувати відповідача як отримувача запозичених коштів. Позивач не надав інформації банку про власника відповідного рахунку чи інших доказів, які б підтверджували належність електронного платіжного засобу (банківської картки) відповідачу.
81.Крім того, у матеріалах справи відсутні банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери, документи банку або інші первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства, які б підтверджували факт зарахування кредитних коштів відповідачу.
82.Суд першої інстанції належної уваги на зазначені обставини не звернув, у зв`язку з чим дійшов предчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
83. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, рішення суду - скасува з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
84.Доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції врахував під час перегляду справи та ухвалення рішення, однак не вважає необхідним надавати їм окрему оцінку, оскільки вони узгоджуються з висновками апеляційного суду та охоплюються мотивами цієї постанови.
Оцінка аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу
85.Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що первісні кредитори не є банківськими установами, не звільняє його від обов`язку надати належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а у разі неможливості їх подання з поважних причин - заявити клопотання про їх витребування судом.
86.Доводи позивача про те, що квитанція «LiqPay» від 01.10.2021 та довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 15.09.2021 є належними доказами перерахування грошових коштів відповідачу, апеляційний суд відхиляє з мотивів викладених в пунктах 65-67, 72-82 цієї постанови.
87.Щодо посилання позивача на укладення кредитного договору №3366387 від 01.10.2021 апеляційний суд зазначає, що факт укладення договору в електронній формі має бути доведений належними і достовірними доказами, які позивач в суд першої інстанції не надав. Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду не спростовують наведеного, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин та з урахуванням іншого обсягу доказів. Зокрема, у справах, на які посилається позивач, матеріали справи містили візуальні форми послідовності дій позичальника в інформаційній системі кредитодавця, копії електронних повідомлень, а також інші докази, які у своїй сукупності підтверджували використання одноразового ідентифікатора під час укладення договору, його логічний зв`язок із паперовою копією кредитного договору та надання кредитних коштів. Натомість у цій справі такі докази відсутні.
88. Щодо посилань позивача на факт укладення договору позики (ануїтет) № 77757482 від 15 вересня 2021 року апеляційний суд зазначає, що не заперечує факту його підписання сторонами, оскільки договір містить підписи сторін, сформовані із застосуванням одноразового ідентифікатора, з відображенням відповідних ідентифікаторів у його тексті.
89.Водночас договір позики є реальним договором, який вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошових коштів позичальнику. Тому, сам по собі факт підписання договору не підтверджує виникнення між сторонами зобов`язання за договором позики. Оскільки позивач не надав належних, достовірних та достатніх доказів фактичного передання відповідачу грошових коштів.
90.Доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо нарахування процентів не потребують окремої оцінки, оскільки, встановивши недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги. За таких обставин вимога про стягнення процентів, як похідна від основної, також не підлягає задоволенню.
91.Посилання позивача на те, що позивач не спростував позовні вимоги, апеляційний суд оцінює критично, оскільки процесуальний обов`язок доказування покладається на особу, яка стверджує про існування певної обставини, а не на особу, яка її заперечує. Тому саме позивач мав довести обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги, що відповідає принципу змагальності та правилам розподілу тягаря доказування, визначеним статтями 12 та 81 ЦПК України.
92.
Оцінка обґрунтованості клопотання позивача про витребування доказів
93.Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
94.З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не звертався із клопотанням про витребування від банків відомостей щодо власників платіжних карток, виписок по рахунках чи інших документів, які просить витребувати в апеляційному суді.
95.Водночас будь-яких об`єктивних причин, які б унеможливлювали з`явлення такого клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач не навів та належними доказами не підтвердив.
96.Посилання позивача на те, що необхідність витребування таких доказів виникла лише після ознайомлення з доводами апеляційної скарги, не свідчить про існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому реалізувати відповідне процесуальне право у суді першої інстанції.
97.Статтею 82 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Згідно частині 1 вказаної статті обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
98.Матеріали справи не містять заяв, пояснень чи інших процесуальних документів відповідача або його представника про визнання ними факту укладення спірних договорів чи отримання відповідачем грошових коштів.
99.Між тим обставини, які позивач прагне підтвердити доказами, про витребування яких просить в апеляційній інстанції, входили до предмета доказування з моменту пред`явлення позову. Відтак обов`язок щодо збирання та своєчасного подання відповідних доказів покладався саме на позивача, а їх неподання під час розгляду справи судом першої інстанції не може бути усунуте на стадії апеляційного перегляду без дотримання вимог частини третьої статті 367 ЦПК України.
100.За таких обставин підстави, передбачені частиною 3 статті 367 ЦПК України, для прийняття нових доказів та їх витребування судом апеляційної інстанції відсутні, а тому у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
101.Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі доказам.
102.Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність позовних вимог, не перевіривши належним чином факт укладення кредитного договору відповідачем, отримання відповідачем коштів за кредитним договором та договором позики, а також наявність у позивача права вимоги за спірними зобов`язаннями.
103.Відповідно до пункту 2 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
104.Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
105.Отже, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити, нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат
106.Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
107.Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн належить стягнути з позивача на користь відповідача.
108.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравчук Василь Іванович задовольнити.
3. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року у справі №278/4152/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
4. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 4542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню окрім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді
Бондар О. О. (суддя-доповідач)
О. М. Галацевич
В. А. Панкеєва
Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року