Рішення № 138803441 у справі № 990/181/25 від 06.08.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа №990/181/25

адміністративне провадження № П/990/181/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. Рух у справі

21.04.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 19.03.2025 № 52/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 26.02.2025 та 27.02.2025 кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) стосовно ОСОБА_1 за пунктом 130 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0067317, бал - 49,5 та за пунктом 195 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0099100, бал - 59,5;

визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 19.03.2025 № 56/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 та поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням ВККС від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами);

зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (код кандидата - 0067317, код кандидата - 0099100) екзаменаційною комісією в іншому складі, зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17.07.2024 № 228/зп-24, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О., Радишевської О.Р., Желєзного І.В.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів в судовому засіданні з викликом сторін на 21.05.2025 об 11 год 00 хв в приміщенні суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.

На підставі Розпорядження від 29.07.2025 № 768/0/78-25 з огляду на службову записку секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Мельник-Томенко Ж.М. від 29.07.2025 № 563/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, відповідно до підпункту 2.3.46 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, пункту 3.2, 3.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 21.03.2025 № 7, призначено повторний автоматизований розподіл у справах, доданих до журналу передач № 29500/25, серед яких, зокрема, і справа № 990/181/25.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом від 29.07.2025 для розгляду адміністративної справи № 990/181/25 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді - Коваленко Н.В., Стародуб О.П., Стеценко С.Г., Кравчук В.М.

Ухвалою суду від 31.07.2025 справа № 990/181/25 прийнята до провадження новим складом суду та призначено судове засідання.

13.10.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Чиркіна С.М. від розгляду справи № 990/181/25.

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2025 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чиркіна С.М. від розгляду справи № 990/181/25 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чиркіна С.М. від розгляду справи № 990/181/25 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для розгляду заяви.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Верховного Суду Білак М.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Білак М.В. від 22.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Чиркіна С.М. від розгляду справи № 990/181/25.

В ухвалі від 22.10.2025, оцінивши доводи позивача про відвід, Суд наголосив, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Судом не встановлено та позивачем не надано об`єктивних доказів про можливий вплив участі сина як учасника конкурсу на посаду судді місцевого суду на неупереджене та необ`єктивне ставлення судді Чиркіна С.М. під час розгляду справи позивача як учасника конкурсу на посаду судді апеляційної інстанції.

Щодо позиції судді Чиркіна С.М., висловленої в іншій справі, суд зазначив, що така незгода, не може слугувати підставою для відводу судді відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України.

Згідно зі статтею 241 КАС України судовими рішеннями, зокрема, є ухвала суду.

За приписами частини 2 статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, в розумінні статей 31, 241 КАС України та частини 2 статті 13 Закону № 1402-VIII склад суду, визначений у встановлений Законом спосіб, а заявлені позивачем підстави для відводу судді спростовані обов`язковим для виконання всіма учасниками справи рішенням суду.

ІІ. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ДОВОДИ СТОРІН

Із покликанням на статтю 28, частину дев`яту статті 74, частину п`яту статті 79-3 Закону № 1402-VIII позивач зазначає, що об`єктом судового захисту у межах ініційованого спору є продовження безпідставно припиненої участі останнього у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (далі також - Конкурс).

Просить Суд захистити його порушене право на доступ до державної служби, на розвиток суддівської кар`єри як частину конвенційного права на повагу до приватного життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) в аспекті обмеження доступу до обраної професії та захисту ділової репутації з огляду на негативні репутаційні наслідки, спричинені визнанням його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційних господарських судах.

Стверджує, що рішення Комісії з приводу визначення негативних для позивача результатів оцінки виконаного практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання не може бути умотивоване суто і виключно посиланням на показник арифметичного значення результату оцінювання.

Вважає, що такого порядку та способу реалізації відповідного повноваження Комісії нормами Закону № 1402-VIII не надано.

З цих підстав стверджує, що відповідач мав керуватись статтями 8, 19 Конституції України та повинен був забезпечити базовий елементарний рівень юридичної визначеності для зацікавленої особи в частині обізнаності з істинними мотивами ухваленого рішення в частині викладення хоча б загальних причин прийнятого Комісією рішення про оцінку.

Також, на думку позивача, Комісією була порушена процедура кваліфікаційного оцінювання в частині предмету виконання практичного завдання.

Зазначає, що згідно із рішенням відповідача від 21.08.2024 № 260/зп-24 предметом виконання учасниками Конкурсу практичних завдань Комісією було визначено складання фрагменту мотивувальної частини рішення господарського суду апеляційної інстанції та резолютивної частини рішення господарського суду апеляційної інстанції.

Стверджує, що єдиною належною нормою права, котра визначає критерії правильності виконання ОСОБА_1 практичного завдання, є положення пунктів 3 (за винятком підпункту «а») та 4 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у яких зазначені складові постанови суду апеляційної інстанції.

Вважає, що члени екзаменаційної комісії, перевіряючи практичне завдання, мали перевірити дотримання учасником конкурсу приписів пунктів 3 (за винятком підпункту «а») та 4 частини першої статті 282 ГПК України із застосуванням методології оцінювання практичного завдання, розробленою та затвердженою самою Комісією.

Позивач зазначає, що в зошитах з практичним завданням містились модельні судові рішення із частково викладеною мотивувальною частиною рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо змісту необхідних для вирішення цього завдання джерел права, встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин.

Отже, при виконанні практичного завдання кандидат мав лише продовжити викладення мотивувальної частини, не повторюючи у тексті практичного завдання тих елементів мотивувальної частини, що вже містились в зошитах із практичним завданням.

З цих підстав вважає, що розроблені Комісією на виконання вимог частини 5 статті 83 Закону № 1402-VIII підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС від 22.01.2025 № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), не можуть бути застосовані у частині, що суперечить приписам статті 282 ГПК України, та стандартам, визначеним Національною школою суддів України (далі - НШСУ).

Позивач наголошує, що за умовами конкурсу практичне завдання необхідно виконувати відповідно до законодавства, яке є чинним станом на дату його виконання.

В тексті цього документа також зазначено, що для виконання практичного завдання комп`ютер кожного учасника матиме доступ до нормативно-правових актів, які є необхідними і достатніми для його виконання.

Проте, станом на день виконання учасниками конкурсу, в тому числі позивачем, практичного завдання, Законом України від 19.12.2024 № 4173-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень», який набрав чинності 08.02.2025 (далі - Закон № 4173-ІХ), внесено зміни до ГПК України, якими, зокрема, змінено виклад норми статті 284 цього Кодексу щодо набрання судовими рішеннями суду апеляційної інстанції законної сили.

Так, стаття 284 ГПК України замість редакції: «Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття» була викладена у редакції: «Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення».

На думку позивача, Комісія надала у розпорядження конкурсантів текст ГПК України, який не відповідав актуальним нормам цього Кодексу, чинним на момент виконання практичного завдання (27.02.2025), проте містив редакцію ГПК України, чинну станом 01.01.2025.

Стверджує, що виконав практичне завдання саме із застосуванням чинного законодавства.

З цих підстав стверджує, що Закон № 4173-ІХ набрав чинності ще 08.02.2025, тобто Комісія мала можливість і була зобов`язана забезпечити кандидатів, які складали іспит 27.02.2025, доступом до тексту ГПК України в редакції, чинній станом на 08.02.2025, проте цього не зробила.

Із покликанням на пункт 2.3 Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням ВККС від 17.07.2024 № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24), зазначив, що за написання «Резолютивної частини» передбачено оцінювання від 0 до 4 балів.

Стверджує, що Комісія, надавши у розпорядження конкурсантів ГПК України не у чинній на момент виконання практичного завдання редакції, фактично спровокувала конкурсантів на допущення помилки у зазначенні строку і порядку набрання постановою законної сили, що, очевидно, могло мати своїм наслідком зниження оцінки за обидва виконані позивачем практичні завдання.

Також позивач стверджує, що під час виконання першого практичного завдання при вирішенні питання щодо видачі виконавчого документу про розподіл судових витрат зазначив, що останній видається саме судом апеляційної інстанції (у зв`язку з ухваленням нового рішення у справі), застосувавши приписи підпункту 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу XI ГПК України з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 03.09.2020, провадження № 11-4сап20.

Натомість Комісія послуговувалась текстом практичного завдання, сформованого у справі № 922/1122/21, в якій Східним апеляційним господарським судом допущено помилку. Так, в резолютивній частині відповідної постанови від 19.11.2021 вказано про доручення видати наказ суду першої інстанції.

На думку позивача, ігнорування Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 щодо нарахування балів за кожен елемент практичного завдання, що підлягав оцінюванню, свідчить про невмотивованість оскаржуваного рішення, оскільки позбавляє можливості перевірити критерії оцінки, правильність застосування відповідачем норм права та судової практики.

Наголосив, що застосування Комісією неактуального законодавства та судової практики свідчить про порушення прав позивача на участь в конкурсі.

Також, на думку позивача, Комісія допустила дискримінацію учасників конкурсу в процедурі кваліфікаційного оцінювання, оскільки протиправно та безпідставно не врахувала кількість балів, отриманих позивачем в цілому на етапі кваліфікаційного оцінювання «Кваліфікаційний іспит», а врахувала виключно бали, отримані позивачем (нараховані екзаменаційною комісією) за окремий під етап кваліфікаційного іспиту «виконання практичного завдання», не врахувавши при цьому, що за підсумками попередніх етапів позивач набрав 305,9 балів.

На переконання позивача, затверджений рішенням ВККС від 21.01.2025 № 22/зп-25 склад екзаменаційних комісій не має досвіду роботи саме в апеляційному господарському суді та відповідних практик, необхідних для перевірки практичного завдання.

Стверджує, що співставлення обох складених позивачем рішень, які оцінені з різницею в 10 балів (49,5 балів за перше рішення та 59,5 балів за друге рішення), лише поглиблюють переконання в порушенні процедури оцінювання.

Оскільки обидва судові рішення складені з дотриманням одних і тих самих вимог, з демонструванням позивачем одних і тих самих навичок та знань, різниця в 10 балів в їх оцінюванні одними і тими самими особами викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності оцінювання.

З цих підстав вважає, що Комісія покладених на неї обов`язків щодо забезпечення прозорого, неупередженого оцінювання не виконала, не дотрималась власних же Методичних вказівок № 228/зп-24, включила до складу екзаменаційної комісії членів ВККС, які не мають практичного досвіду в господарському судочинстві та в судочинстві взагалі (чим суттєво збільшила необґрунтований ризик допущення в процесі оцінювання помилок особами, які безпосередньо здійснювали оцінювання).

Відповідач позов не визнав, надав відзив (Т. І, а.с. 124), в якому зазначає, що проведення кваліфікаційного оцінювання позивача та ухвалення оскаржуваного рішення відповідало вимогам Закону № 1402-VIII та прийнятим на його виконання нормативним актам, зокрема, Положенню про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженому рішенням ВККС від 19.06.2024 № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24), та Положенню № 20/зп-25.

Наголошує, що на момент оголошення рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та на момент подачі позивачем документів для участі у такому конкурсі, діяли норми, які встановлювали, що за результатом набрання 75% максимально можливого балу іспиту, кандидата допускають до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди», відтак зазначені норми повинні були бути застосованими у процедурі кваліфікаційного оцінювання позивача.

За умовами конкурсу та приписів вищенаведеного законодавства позивач для успішного проходження етапу виконання практичного завдання мав набрати 75 відсотків максимально можливого бала (від максимально можливого 150), що складає 112,5 бала.

З цих підстав вважає, що легітимні очікування позивача щодо допуску до етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» обумовлені помилковою оцінкою правових норм та його суб`єктивним тлумаченням положень Закону № 1402-VIII, адже мають бути пов`язані перш за все з набранням необхідних балів за результатами практичного завдання.

Стверджує, що доводи позивача про порушення Комісією процедури та умов проходження кваліфікаційного оцінювання ґрунтуються на невірному тлумаченні та суб`єктивному розумінні позивачем норм Положення № 185/зп-24, а також Положення № 20/зп-25.

На думку відповідача, Комісією були дотримані визначені спеціальним законодавством процедури кваліфікаційного іспиту в межах Конкурсу.

Із покликанням на приписи статті 74 Закону № 1402-VIII зазначає, що прохідний бал за виконання практичного завдання кваліфікаційного іспиту не може бути нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала за відповідне тестування (крім тестування щодо когнітивних здібностей).

Також, на думку відповідача, оскаржувані рішення відповідають вимогам вмотивованості оскільки прийняті із покликанням на приписи Закону № 1402-VIII та Положення № 185/зп-24.

Проте за сумою двох завдань позивач набрав 109 балів (за перше завдання отримав 49,5 бала, а за друге - 59,5 бала), що є нижчим за прохідний бал.

Саме ці обставини слугували підставою для визнання позивача таким, що не склав кваліфікаційний іспит, відповідно останньому було відмовлено у допуску до етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Стверджує, що оскаржувані рішення Комісії містять всі необхідні елементи та мотивовані наявністю фактичних обставин, зокрема, опис процедури, в якій брав участь позивач, перелік основних рішень, які мають значення для проведення конкурсу, нормативно-правове регулювання, а також результат прийнятого рішення.

Додатково покликається на приписи статті 88 Закону № 1402-VIII, якою визначені підстави оскарження рішення ВККС.

Щодо незгоди позивача з кількістю отриманих ним балів за виконане практичне завдання відповідач наголошує, що така незгода не може свідчити про протиправність дій та рішень Комісії під час оцінювання його робіт.

Вважає, що затверджені Комісією Методичні вказівки № 228/зп-24 спрямовані (звернені) до екзаменаційної комісії, визначеної для перевірки таких робіт, оскільки безпосередньо вона здійснює перевірку робіт, яка власне полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником практичного завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання. Зазначені Методичні вказівки слугують інструментом для забезпечення єдиного підходу до оцінювання, що забезпечує об`єктивний та уніфікований підхід до оцінювання всіх робіт кандидатів.

Із покликанням на інформацію, зазначену в екзаменаційних відомостях, відповідач наголошує, що позивачу за результатами перевірки кожного практичного завдання кожним окремим членом екзаменаційної комісії, визначеної рішенням ВККС від 22.01.2025 № 21/зп-25, було виставлено окремий (індивідуальний) бал.

Стверджує, що розбіжність між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання позивача окремими членами екзаменаційної комісії, зокрема, перше судове рішення (під кодом кандидата 0067317) склала 8 відсотків, та друге судове рішення (під кодом кандидата 0099100) - 5 відсотків. Відповідно, відсутність розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, на думку відповідача, свідчить про додержання членами екзаменаційної комісії єдиних (уніфікованих) підходів перевірки практичних робіт за визначеною методикою оцінювання (методичними вказівками).

Відповідач не погоджується із твердженням позивача про незабезпечення останнього актуальними нормативно-правовими актами, необхідними для виконання практичного завдання, оскільки виконання практичного завдання здійснювалось з використанням комп`ютерної техніки, доступом в електронній формі до двох зошитів із практичним завданням та доступом до дозволених нормативно-правових актів, які є необхідними та достатніми для його виконання.

З цього питання зазначив, що для цілей виконання практичного завдання комп`ютери кожного учасника іспиту мали спільний доступ до мережевої папки, в якій містились необхідні для виконання практичного завдання нормативно-правові акти, а саме: ГПК України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, КАС України, Закон України «Про судовий збір», прожиткові мінімуми на одну особу в розрахунку на місяць у 2015-2025 роках, розміри мінімальних заробітних плат у 2015-2025 роках, а також Закон № 4173-ІХ.

Наголошує, що перед початком проведення іспиту уповноваженими працівниками Комісії було роз`яснено права і обов`язки учасників іспиту, поінформовано про особливості виконання практичного завдання, а також запропоновано кандидатам перевірити налаштування комп`ютера та можливість доступу до нормативно-правових актів в мережевій папці.

Зазначає, що від позивача та від інших учасників іспиту в день виконання практичного завдання, а саме 27.02.2025, до Комісії не надходили звернення щодо неможливості мати доступ до мережевої папки, а також щодо наповнення (змісту) такої папки, зокрема, щодо відсутності окремого нормативно-правового акту, а саме Закону № 4173-ІХ.

Позивачем подано відповідь на відзив (Т. І, а. с. 141), мотивовану тим, що відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку доказування у даній справі та не довів правомірності своїх оскаржуваних рішень, а навпаки підтвердив відсутність належного їх мотивування та недотримання екзаменаційною комісією процедури оцінювання практичного завдання, складеного позивачем, зокрема, методичних вказівок з оцінювання цього завдання.

Так, ВККС не надала суду доказів того, що, по-перше, члени екзаменаційної комісії здійснювали перевірку практичного завдання саме у порядку, передбаченому Положенням № 185/зп-24, з дотриманням Методичних вказівок № 228/зп-24.

По-друге, перевірка робіт (виконаного позивачем практичного завдання) і визначення кількості балів здійснювалась екзаменаційною комісією за окремими критеріями, які підлягали оцінюванню, тобто в порядку, передбаченому Методичними вказівками № 228/зп-24. Відхиляючи доводи позивача про необґрунтованість загальної оцінки за виконання практичного завдання, відповідач вказаних доводів не спростував, відомостей про складові індивідуальних оцінок і порядок їх визначення не повідомив.

ОСОБА_1 вказує, що відповідач у своєму відзиві на позов підтвердив доводи позивача про те, що останній (як і інші учасники конкурсу) під час виконання практичного завдання не був забезпечений нормативно-правовими актами, необхідними і достатніми для виконання практичного завдання, зокрема, Комісія визнала, що ГПК України був наданий у редакції, чинній станом на 01.01.2025, без внесення до його тексту змін, які на день складення практичного завдання, 27.02.2025, набрали чинності.

Комісією не надано жодних пояснень щодо використання для розроблення модельних судових рішень для проведення кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу судової справи № 990/1122/21, судове рішення в якій (постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2021) містить помилку в застосуванні норм процесуального законодавства щодо порядку видачі наказу (виконавчого документа) на виконання постанови суду апеляційної інстанції. Комісія не довела, що наявність вказаної помилки не вплинула на загальну кількість балів, з яких складалась індивідуальна оцінка позивача за виконане ним практичне завдання.

Відповідачем не наведено жодних конкретних аргументів і мотивів, з яких виконане позивачем практичне завдання, оцінено нижче за мінімальний бал, за якими ознаками складені позивачем частини модельних судових рішень не відповідали критеріям, що підлягали оцінюванню згідно з Методичними вказівками № 228/зп-24, а також вимогам процесуального законодавства щодо форми і змісту судового акту апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала підстави та доводи, зазначені у позові, додатково зазначивши, що позивач як учасник конкурсу має обґрунтовані сумніви щодо дотримання членами екзаменаційної комісії порядку оцінювання практичного завдання, що своєю чергою вплинуло на результат оцінювання та прийняття оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Із покликанням на лист-відповідь Комісії від 09.04.2025 за вих. № 21-2365/25 стверджує, що відповідач фактично визнає відсутність мотивів ухвалення оскаржуваних рішень та не може підтвердити їх обґрунтованість.

Стверджує, що Комісією протиправно, свавільно та неумотивовано була оцінена робота позивача на рівні показників, відображених у додатках до оскаржуваних рішень.

Так, першою системною ключовою підставою позову у взаємозв`язку із недоліками забезпечення конкурсантів нормативною базою та використанням Комісією хибної судової практики в якості «ключів» для практичних завдань зазначає недотримання членами екзаменаційної комісії приписів Методичних вказівок № 228/зп-24, зокрема, щодо обов`язку членів комісії виставляти оцінки за кожний елемент практичного завдання.

Зазначає, що лише за умови дотримання приписів цих Методичних вказівок можна встановити обґрунтованість та вмотивованість остаточного рішення, його відповідність актуальній нормативній базі та практиці Верховного Суду.

В цьому контексті наполягає, що у виконаному практичному завданні позивачем була застосована нормативна база, надана конкурсантам під час іспиту, та актуальна судова практика.

Вважає, що Комісія керувалась хибними «ключами» для оцінки тексту практичного завдання, наданими НШСУ у складі бази практичних завдань.

За твердженням представника позивача, перше модельне судове рішення - практичне завдання 2.2.12, справа № 000/000/12, складене з використанням судових рішень у реальній справі № 922/1122/21, в якій за висновками суду апеляційної інстанції суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, проте фактично були порушені норми матеріального права.

Вказує, що у ключі до цього практичного завдання було хибно зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права як підставу скасування рішення суду першої інстанції, в той час коли фактично були порушені норми матеріального права. Вважає, що розробник цього завдання припустився грубої помилки, яка мала своїм наслідком заниження оцінки позивача за це завдання, оскільки Комісія використовувала хибну інформацію при перевірці.

Наступною ключовою сукупністю факторів, які вплинули на прийняття негативного для позивача рішення, зазначає склад комісії та сумнівний підхід до перевірки практичних завдань.

Так, із покликанням на відеофайли прямих трансляцій «Етапу кваліфікаційного іспиту 27.02.2025», розміщених на платформі YouTube 27.02.2025 о 06:50:01 за Гринвічем або 27.02.2025 о 08:50:01 за київським часом, відеозапису «Засідання Комісії у складі колегії № 1 (06.03.2025)», стверджує, що 06.03.2025 о 10:35:09 в період перевірки практичних завдань, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних господарських судів, до підсистеми «Іспит» САРП Комісії від імені і з використанням засобів авторизації (логіна і паролю) члена екзаменаційної комісії Шевчук Галини було здійснено вхід (логування) сторонньою особою.

На думку представника позивача, член екзаменаційної комісії ОСОБА_2 у зазначений час не могла здійснити вхід в підсистему «Іспит» САРП, оскільки 06.03.2025 перебувала на засіданні Комісії у складі колегії № 1, яке тривало безперервно з 10:27 до 11:30.

Вважає, що в проміжок часу з 10:31:28 до 10:39:37 у вказану дату член ВККС ОСОБА_2, яка була одночасно членом екзаменаційної комісії при перевірці практичних завдань позивача, здійснювала доповідь з питань порядку денного на вказаному засіданні Комісії.

Із покликанням на інформацію про дати та час виставлення в підсистемі «Іспит» оцінок (нарахування балів) членами екзаменаційної комісії за виконані кандидатами 26.02.2025 та 27.02.2025 практичні завдання, стверджує, що індивідуальні оцінки визначались членами екзаменаційної комісії не за наслідками перевірки кожної роботи учасників конкурсу, а після завершення перевірки всіх практичних робіт усіх кандидатів.

З цього приводу представник позивача наголосила, що згідно із наданою відповідачем інформацією (Т. І, а.с. 157-159) інтервал виставлення оцінок членами Комісії в систему «Іспит» складав лічені секунди між конкурсантами (від трьох секунд), за який неможливо ані перевірити роботу, оскільки необхідно відкривати файл з практичним завданням кожного конкурсанта окремо, ані виставити оцінку, яку необхідно двічі підтверджувати в системі.

З цих підстав представник позивача вважає, що була порушена процедура проведення перевірки та виставлення оцінок за виконані роботи, оскільки неможливо виставити оцінки 196 конкурсантам за 20 хвилин, тобто по декілька секунд на кожного конкурсанта.

Стверджує, що мета такого розірвання у часі процедури перевірки робіт і процедури внесення оцінок в систему є нелегітимною, оскільки після перевірки всіх робіт члени екзаменаційної комісії мали можливість в довільному порядку змінити раніше визначені ними індивідуальні оцінки, тобто у невстановлений Положенням № 185-зп/24 спосіб вплинути на загальні результати перевірки і оцінювання практичного завдання.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, зазначені у відзиві на позов, та додатково із покликанням на письмові пояснення начальника управління інформаційних технологій, викладені в доповідній записці, наголосила, що автоматизоване робоче місце секретаря Комісії не має доступу до внутрішніх та зовнішніх серверів синхронізації часу (NTP-серверів), відповідно використовується локальний системний час операційної системи, який не проходить централізованої синхронізації (час, який налаштовано на відповідному комп`ютері).

Стверджує, що підсистема «Іспит» САРП функціонує в окремому ізольованому контурі локальної мережі без прямого доступу до мережі Інтернет та зовнішніх сервісів синхронізації часу, внаслідок чого відсутня синхронізація часу між авторизованим робочим місцем секретаря засідань та підсистемою «Іспит» САРП, що своєю чергою призводить до розбіжностей між часовими мітками системи аудіофіксації (ведення протоколювання засідань Комісії) та журналами реєстрації подій в підсистемі «Іспит» САРП.

Також представник відповідача із покликанням на надану інформацію щодо ідентифікації робочих місць членів комісії із зазначенням IP-адресів вказує, що вхід в систему здійснювався за допомогою відповідних логінів членами комісії, які оцінювали практичні завдання виключно з автоматизованих робочих місць цих членів в окремо ізольованій мережевій групі.

Наголошує, що за даними підсистеми «Іспит» САРП користувач ОСОБА_2 06.03.2025 здійснила вхід до неї о 10 год 35 хв, втім за даними протоколу «SRS Femida» час початку засідання Комісії 06.03.2025 за участі ОСОБА_2 - 10 год 27 хв.

З цих підстав стверджує, що підсистема «Іспит» САРП та Феміда мають різні часові мітки у зв`язку з відсутністю між ними єдиної автоматизованої синхронізації часу.

Додатково зазначає, що станом на час розгляду справи достовірно встановити відповідність часу підсистеми «Іспит» САРП та Феміди реальному часу або встановити межі відхилення часових міток підсистеми «Іспит» САРП та Феміди неможливо.

На додаткові питання щодо тривалості та безперервності процесу перевірки практичного завдання та виставлення оцінок кожним з членів комісії в підсистемі «Іспит» САРП представник відповідача пояснила, що етапи перевірки та виставлення оцінок є різними етапами.

Стверджує, що кожен член комісії входить в систему зі свого робочого місця під особистим логіном та перевіряє виконання практичних завдань у відповідній автоматизованій програмі.

Після перевірки роботи формується екзаменаційна відомість, в якій кожен член Комісії, визначений для перевірки, виставляє оцінки.

Наголошує, що процес перевірки та виставлення оцінок не є безперервним, тобто між перевіркою та виставленням оцінок може бути часовий проміжок.

Пояснює, що інформація, яка відноситься до інформації з обмеженим доступом щодо часу входу в систему членів Комісії в систему «Іспит» під власними логінами та паролями, долучена до матеріалів справи.

Зазначає, що Методичні вказівки № 228/зп-24 разом із завданням направлялись до НШСУ з метою розробки практичних завдань, проте наскільки вони враховані НШСУ невідомо. Водночас, із покликанням на приписи Положення № 185-зп/24 наголошує, що розроблені НСШУ «ключі» до практичних завдань та інструкції є різними документами та мали для членів екзаменаційної комісії лише інформаційний характер.

При дослідженні інформації про час виставлення членами екзаменаційної комісії оцінок саме позивачу, представник відповідача зазначила, що встановити це неможливо оскільки програма не містить такої інформації.

Представник відповідача наголосила, що інформація щодо входу в систему, надана на запити позивача та суду (Т. І, а.с. 157-159 та Т. І ДСК, а.с. 4-6), не є окремою відомістю, а лише є витягом з системи на запити про час входу в систему, яка фіксує дату і час входу та дату і час виставлення оцінок.

Проте система не містить інформації, в який час після входу в систему членом комісії проводилась перевірка, додаткову інформацію надати неможливо.

Після надання пояснень сторонами, суд задовольнив клопотання учасників та вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Отже, судом були вжити заходи щодо повного, об`єктивного встановлення обставин та розгляду справи, зокрема, витребувано та долучено додаткові докази, а також надано сторонам час для надання додаткових доказів та пояснень.

ІІІ. уСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ справи

Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема, в апеляційних судах із розгляду господарських справ, із заявою про участь в якому звернувся позивач.

Рішенням ВККС від 19.06.2024 № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах Конкурсу, зокрема позивачу.

Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 17.07.2024 № 228/зп-24 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту.

Також рішенням ВККС від 21.08.2024 № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

Тип 2 практичного завдання включає - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання у межах Конкурсу, зокрема ОСОБА_1 , та визначено черговість етапів його проведення:

перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду;

другий етап - тестування когнітивних здібностей;

третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Рішенням ВККС від 23.10.2024 № 335/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду у межах Конкурсу.

До тестування когнітивних здібностей допущено 134 кандидати, зокрема позивача, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту.

Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 18/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах Конкурсу.

До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного господарського суду допущено 98 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема ОСОБА_1

В контексті предмету спору, рішенням Комісії від 22.01.2025 № 18/зп-25 визначений графік та особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах Конкурсу.

Так, цим рішенням встановлено, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах Конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки.

Також визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах Конкурсу - 150 та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

Рішенням ВККС від 22.01.2025 № 21/зп-25 затверджено склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах під час кваліфікаційного іспиту у межах Конкурсу: ОСОБА_3 , ОСОБА_4, та ОСОБА_2 [суддя Тернопільського апеляційного суду у відставці] (Т. І, а. с. 39-40).

27.02.2025 проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного господарського суду, участь в якому взяв ОСОБА_1

Зазначені обставини визнаються сторонами та враховуються судом при вирішенні справи по суті.

Щодо тверджень позивача про неактуальну нормативну базу, надану Комісією учасникам конкурсу, Суд встановив таке.

19.12.2024 Верховною Радою України був прийнятий закон «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень», який набрав чинності 08.02.2025.

Судом встановлено, що система автоматизації робочих процесів ВККС впроваджена в експлуатацію у вересні 2016 року (акт від 20.09.2016) (Т. II, а.с. 50).

Також робоча група Комісії з організаційного забезпечення проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах протокольним рішенням від 23.01.2025 погодила перелік нормативно-правових актів, необхідних кандидатам для вирішення практичного завдання, до якого, зокрема, включені процесуальні кодекси з кожної спеціалізації (далі - протокольне рішення від 23.01.2025) (Т. ІІ, а.с. 52).

На виконання протокольного рішення від 23.01.2025 в цей же день заступником директора департаменту суддівської кар`єри секретаріату Комісії на ім`я начальника управління інформаційних технологій ВККС була подана службова записка про необхідність створення на робочому столі комп`ютерів учасників іспиту мережевої електронної папки з назвою «НПА АС».

В подальшому службова записка була погоджена (Т. ІІ, а. с. 55).

Втім 11.02.2025 заступником директора департаменту суддівської кар`єри секретаріату Комісії на ім`я начальника управління інформаційних технологій ВККС була подана та погоджена службова записка про необхідність завантаження до електронної папки на робочому столі учасників конкурсу з назвою «НПА АС» Закону № 4173-IX (Т. ІІ, а.с. 54).

Факт виконання протокольного рішення від 23.01.2025 в частині створення на робочому столі учасників іспиту мережевої електронної папки з назвою «НПА АС» та наявність в цій папці станом на 31.01.2025 ГПК України та станом на 10.02.2025 Закону № 4173-IX підтверджується інформацією, зафіксованою в скріншоті екрана робочого столу комп`ютера учасника іспиту (Т. ІІ, а.с. 56, 227).

Отже, згідно із скріншотом екрана робочого столу комп`ютера учасника іспиту станом на момент виконання практичних завдань 26.02.2025 та 27.02.2025 Закон № 4173-IX був завантажений в електронну папку Кодекси та закони «НПА АС» на робочому столі комп`ютера учасників іспиту (Т. ІІ, а.с. 56, 227).

Колегія суддів констатує, що на виконання вимог статті 77 КАС України позивачем не надано доказів в спростування інформації про час та зміст завантажених нормативних актів в електронну папку Кодекси та закони «НПА АС» на робочому столі комп`ютера учасників іспиту.

Рішенням Комісії від 19.03.2025 № 52/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного 26.02.2025 та 27.02.2025 кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах Конкурсу (Том І, а.с. 25-27).

Також в рішенні № 52/зп-25 зазначено, що порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту, складеного учасниками 26.02.2025 та 27.02.2025, уповноваженими представниками, зокрема щодо розбіжностей між найвищим і найнижчим балами, у 20 і більше відсотків не зафіксовано.

В екзаменаційній відомості з оцінювання першого практичного завдання на етапі іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання позивачу членами екзаменаційної комісії (без зазначення їх прізвищ) виставлені наступні оцінки:

1) нараховано 46 балів - 14.03.2025;

2) нараховано 52 бали - 18.03.2025;

3) нараховано 50 балів - 14.03.2025.

Остаточна оцінка учасника іспиту за перше практичне завдання - 49,5 балів (Т. І, а.с. 34).

В екзаменаційній відомості з оцінювання другого практичного завдання на етапі іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання позивачу членами екзаменаційної комісії (без зазначення їх прізвищ) виставлені наступні оцінки:

1) нараховано 57 балів - 18.03.2025;

2) нараховано 60 балів - 18.03.2025;

3) нараховано 61 бал - 18.03.2025.

Остаточна оцінка учасника іспиту за друге практичне завдання - 59,5 балів (Т. І, а.с. 33).

Водночас рішенням Комісії від 19.03.2025 № 56/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 26.02.2025 та 27.02.2025 кандидатами на посади суддів апеляційних господарських судів у межах Конкурсу, згідно із якими ОСОБА_1 за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0067317) отримав 49,5 бала та за результатами другого (код кандидата 0099100) - 59,5 балів, що у сумі становить 109 балів (додаток № 1 до рішення) (Т. I, а.с. 28-33).

Цим рішенням, зокрема визнано, що ОСОБА_1 , не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання (додаток № 2 до рішення) та йому відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», також останнього визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних господарських судах та припинено його участь у Конкурсі.

Рішення ВККС № 52/зп-25 та № 56/зп-25 від 19.03.2025 є предметом спору у цій справі.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА, ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА МОТИВИ УХВАЛЕНОГО РІШЕННЯ

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є рішення ВККС № 52/зп-25 та № 56/зп-25 від 19.03.2025.

Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС визначено статтею 266 КАС України.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII передбачено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Отже, в розумінні вимог пункту 7 частини першої статі 4 КАС України відповідач є суб`єктом владних повноважень, рішення якого суд перевіряє за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів враховує, що відповідно до вимог статей 9, 44, 46, 47, 160 КАС України позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В цьому контексті колегія суддів враховує, що крім скасування рішень відповідача № 52/зп-25 та № 56/зп-25 від 19.03.2025, позивач просить суд зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ним практичного завдання.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».

Також, Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною п`ятою статті 92 Закону № 1402-VIII порядок роботи ВККС визначається цим Законом. Процедурні питання діяльності Комісії відповідно до цього Закону визначаються Регламентом ВККС.

Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначені повноваження Комісії.

Згідно з підпунктами 2, 6, 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII до повноважень Комісії належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та в межах цього добору затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та прийняття кваліфікаційного іспиту.

Як вже зазначалось вище, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення екзаменаційної комісії у складі трьох членів ВККС № 52/зп-25 та № 56/зп-25 від 19.03.2025 про оцінювання практичного завдання кандидата на посаду судді апеляційного суду, оскільки він не згоден з кількістю балів (оцінкою), нарахованих йому трьома членами екзаменаційної комісії за виконання практичного завдання.

Отже, оскаржувані рішення є предметом спору у справі та оцінюються Судом як рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням особливостей, визначених Законом № 1402-VIII, та прийнятих на його виконання нормативних актів.

Відповідно до частини першої статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів, зокрема апеляційного суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VIII Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

З урахуванням вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII рішенням Комісії від 19.06.2024 № 185/зп-24 затверджено Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, яке визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185-зп/24 практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії.

За такого правового регулювання та наявності не оскарженого рішення Комісії від 22.01.2025 № 21/зп-25 про затвердження складу екзаменаційної комісії, яка і здійснювала перевірку та оцінювання практичних завдань, колегія суддів критично оцінює доводи позивача щодо упередженої та недобросовісної оцінки практичних завдань членами комісії внаслідок відсутності у них досвіду роботи саме в апеляційному господарському суді, оскільки рішення є чинним, не ставилось позивачем під сумнів до оприлюднення результатів оцінювання практичного завдання та відсутність певного досвіду не є критерієм призначення члена ВККС до екзаменаційної комісії.

Щодо доводів позивача про перевірку практичного завдання не членами екзаменаційної комісії та доступ до інформаційно-комунікаційної системи третіх осіб з використанням засобів доступу (логіну/паролю) члена екзаменаційної комісії Суд зазначає таке.

Рішенням ВККС від 21.08.2024 № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання. У тому числі оприлюднено номери судових справ, що використовувалися при розробленні практичних завдань (модельних судових рішень) для господарської спеціалізації, згідно з додатком.

Згідно із пунктом 5.1 розділу 5 Положення № 185-зп/24 роботи учасників перевіряються та оцінюються в інформаційній системі.

Водночас відповідна програма передбачає опрацювання закодованого практичного завдання та проставлення лише однієї оцінки кожним членом екзаменаційної комісії з подальшим її повторним кодуванням за відповідним алгоритмом.

З урахуванням інформації, зазначеної у відзиві на позов та наявних у справі доказів, судом встановлено, що порядок «Система автоматизації робочих процесів Комісії» (САРП) визначається порядком проведення кваліфікаційних іспитів та відповідним технічним вимогам, які зазначені в договорі.

Цей комплекс отримано Комісією у 2016 році в межах проєкту «Справедлива, незалежна та відповідальна судова влада України» на умовах договору між Компанією «Кімонікс Інтернешнл, Інк» та ТОВ «Айкюжн ІТ» від 12.05.2016 № АГО-121-С-11-00002.

Система автоматизації робочих процесів ВККС впроваджена в експлуатацію у вересні 2016 року на підставі акту впровадження в експлуатацію від 20.09.2016.

Виконавцем відповідно до договору від 13.06.2024 № 48 передано Комісії атестат відповідності комплексної системи захисту інформації інформаційно-комунікаційної системи Комісії, зареєстрований в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України за № 1451В від 29.07.2024.

Отже, комплексна система захисту інформації інформаційно-комунікаційної системи Комісії призначена для забезпечення захисту від несанкціонованого доступу до інформації, що обробляється в інформаційно-комунікаційній системі Комісії, від сторонніх загроз та несанкціонованого витоку інформації шляхом створення й підтримки безпечних інформаційних технологій, в рамках яких доступ до інформації організовується таким чином, що тільки уповноваженим користувачам або процесам надається можливість роботи з конкретною інформацією.

Така програма передбачає опрацювання закодованого практичного завдання та проставлення лише однієї оцінки кожним членом екзаменаційної комісії з подальшим її повторним кодуванням за відповідним алгоритмом

Отже, на підставі інформації, зазначеної в акті впровадження в експлуатацію системи автоматизації робочих процесів та її атестації, судом встановлено, що в інформаційно-комунікаційній системі ВККС впроваджена та функціонує комплексна система захисту автоматизованих робочих процесів Комісії.

Колегія судів враховує, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 990/251/25 частково задоволений позов ОСОБА_1 до ВККС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому вирішувалось питання про визнання протиправною відмови ВККС надати ОСОБА_1 інформацію на його запити від 21.05.2025, від 23.05.2025 та зобов`язано надати витребувану інформацію (Т. ІІІ, а.с. 5-20).

З метою повного об`єктивного розгляду справи № 990/181/25, судом долучена та досліджена за участі представників сторін інформація щодо логування входу в підсистем «Іспит» членів екзаменаційної комісії в період з 27.02.2025 до 18.03.2025 (Т. ІІІ, а.с. 22-26).

Так, за даними підсистеми «Іспит» САРП користувач ОСОБА_2 06.03.2025 здійснила вхід до неї о 10 год 35 хв (Т. ІІІ, а.с. 23, зворотній бік).

Водночас в судовому засіданні 10.06.2026 був переглянутий відеозапис засідання ВККС у складі колегії від 06.03.2025.

На відеозаписі зафіксовано, що 06.03.2025 відбулось засідання ВККС у складі колегії за участі члена екзаменаційної комісії ОСОБА_2, проте запис не містить інформації про часові мітки, в які відбувалось це засідання. Відеозапис містить лише інформацію про тривалість цього засідання: 0:15:56- 1:18:40.

Водночас представник позивача додатково покликається на інформацію, зазначену в протоколі засідання ВККС від 06.03.2025 № 56.

Так, згідно із інформацією, зазначеною у протоколі № 56, 06.03.2025 о 10 год 27 хв розпочато засідання ВККС, на якому була присутня та виступала із доповіддю з 10 год 31 хв до 10 год 39 хв член Комісії ОСОБА_2 (Т. ІІ, а.с. 192).

Колегія суддів критично оцінює покликання відповідача про існуючі розбіжності між часовими мітками системи аудіофіксації (протоколу засідання Комісії) та журналами реєстрації подій в підсистемі «Іспит» САРП з огляду на таке.

Надана відповідачем інформація щодо входу 06.03.2025 в підсистему «Іспит» члена комісії ОСОБА_2 під власним логіном фіксує час - 10 год 35 хв.

Також без будь яких застережень у протоколі засідання ВККС зафіксований час участі та виступу члена Комісії ОСОБА_2 06.03.2025 з 10 год 31 хв до 10 год 39 хв.

Проте, твердження відповідача про існуючі розбіжності між часовими мітками системи аудіофіксації (протоколу засідання Комісії) та журналами реєстрації подій в підсистемі «Іспит» САРП ґрунтуються виключно на припущеннях, які в розумінні вимог статей 73-74 КАС України не є належними та допустимими.

Водночас при оцінці цих доводів позивача колегія суддів наголошує, що ключовим є твердження, що перевірка практичного завдання здійснювалась не членами екзаменаційної комісії та доступ до інформаційно-комунікаційної системи мали треті особи.

Так, судом встановлено, що згідно із затвердженим Комісією графіком практичні завдання виконані позивачем 27.02.2025.

Натомість виставлення оцінок відбулось 14.03.2026 та 18.03.2026 (Т. ІІІ, а.с. 25, зворотній бік).

Також судом встановлено, що чинним законодавством не передбачена безперервність процесу перевірки та виставлення оцінок безпосередньо після завершення перевірки.

Колегія суддів враховує, що згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 2 статті 73 КАС України предметом перевірки цього доводу позивача є наявність або відсутність втручання третіх осіб в процес перевірки практичних завдань та виставлення оцінок саме позивачу.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вимог статей 73-76, 90 КАС України судом не встановлено, що вхід в підсистему «Іспит» під логіном користувача ОСОБА_2 06.03.2025 о 10 год 35 хв відбувся під час перевірки практичних завдань позивача та пов`язаний із виставленням оцінок ОСОБА_1 14.03.2026 та 18.03.2026 (Т. ІІІ, а.с. 23, 25, зворотній бік)

За таких встановлених обставин та правового регулювання саме процесу перевірки та виставлення оцінок у суду відсутні належні та допустимі докази втручання третіх осіб у процес перевірки практичних завдань та виставлення оцінок саме позивачу.

Отже, колегія суддів констатує, що оцінка причин та умов одночасного входу під логіном користувача ОСОБА_2 06.03.2025 о 10 год 35 хв в підсистему «Іспит» та одночасна участь члена комісії ОСОБА_2 06.03.2025 з 10 год 31 хв до 10 год 39 хв в засіданні ВККС не є предметом доказування в межах цієї справи оскільки у суду відсутня інформація, що саме в цей час проводилась перевірка практичного завдання позивача.

Щодо доводів позивача про недотримання Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 та їх порушення при оцінці практичних завдань колегія суддів зазначає таке.

За приписами частин першої, другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частини перша-третя статті 74 Закону № 1402-VIII встановлюють, що кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення ВККС. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом (частина одинадцята статті 74 Закону № 1402-VIII).

Отже, частина одинадцята статті 74 Закону № 1402-VIII спростовує твердження відповідача про відсутність у суду права перевіряти таку процедуру у зв`язку із виключно дискреційними повноваженнями Комісії в цьому питанні.

Колегія суддів враховує, що згідно із частиною п`ятою статті 74 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з обраної спеціалізації суду, якщо він:

1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;

2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду.

Отже, кількість набраних балів має вирішальне значення для продовження участі в конкурсі.

Відповідно до підпункту 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185-зп/24 методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюється на її офіційному вебсайті.

Рішенням Комісії від 17.07.2024 № 228/зп-24 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту.

Згідно із підпунктом 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185-зп/24 перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

Отже, підпункт 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185-зп/24 зобов`язує проводити перевірку практичного завдання шляхом встановлення відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

Згідно з пунктом 5.8 розділу 5 Положення № 185-зп/24 кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання.

Ключовим в цьому пункті є встановлення відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам).

Відповідно до вказаних Методичних вказівок № 228/зп-24 максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення становить 75 балів.

За змістом Методичних вказівок № 228/зп-24 зазначено, що згідно з підпунктом 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185-зп/24 перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (абзац 8).

Методичними вказівками № 228/зп-24 затверджені методичні вказівки додаток 1 та 2 в залежності від спеціалізації практичного завдання.

На позивача розповсюджується додаток 1.

Так, додаток 1 до Методичних вказівок № 228/зп-24 передбачає:

елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню;

кількість балів за елемент оцінювання;

показники оцінювання.

Своєю чергою, структура Методичних вказівок № 228/зп-24 передбачає, що елементи практичного завдання, кількість балів та показники оцінювання додатково оцінюються за складові мотивувальної частини, резолютивної частина, стилістики судового рішення, правил орфографії та пунктуації.

Отже, згідно із Методичними вказівками № 228/зп-24 та вимогами підпункту 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185-зп/24 перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам).

Водночас приписи підпункту 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185-зп/24 передбачають виставлення за результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії лише однієї індивідуальної оцінки роботи від 0 до 150 балів.

Втім приписи підпункту 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185 передбачають, що після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що розділ 5 Положення № 185/зп-24 не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду уже надавала правову оцінку межам застосування Методичних вказівок № 228/зп-24 при оцінці результатів практичного завдання.

Так, у постановах від 20.11.2025 у справі № 990/171/25 та від 18.06.2026 у справі № 990/223/25 при розгляді справ з подібними правовідносинами Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний правовий висновок: «Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

129. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

130. За таких обставин незазначення в оскарженому рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не свідчить про порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

131. Також саме по собі ненаведення в оскарженому рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.

132. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки № 228/зп-24 за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки.

133. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та показники оцінювання. Обов`язок та спосіб фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

134. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.

135. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

136. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи».

Суд вважає, що наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду застосовний і до справи, що розглядається, та в сукупності зі встановленими у справі обставинами, висновками Суду є підставою для відхилення доводів позивача, що відсутність поелементної оцінки виконаних практичних завдань є протиправною та слугує окремою підставою для задоволення позову.

З урахуванням наведених підстав колегія суддів дійшла висновку, що визначена процедура не передбачає проставлення окремих оцінок за кожний елемент практичного завдання.

З цих підстав колегія суддів вважає помилковим ототожнення позивачем виконання перевірки і оцінювання практичного завдання шляхом фіксації кількості балів за кожен елемент оцінювання, оскільки програмне забезпечення та екзаменаційна відомість не передбачають такої кількості оцінок.

Водночас зі змісту висновків, сформованих у справах № 990/171/25 та № 990/223/25, вбачається, що врахування членами екзаменаційної комісії Методичних вказівок № 228/зп-24 є необхідною складовою виставлення остаточних оцінок за практичне завдання та відповідно наявності мотивів для прийняття оскаржуваних рішень, відсутність яких, на думку позивача, є доводами позовної заяви.

Отже, при вирішенні цієї справи необхідно виходити з того, що Методичні вказівки № 228/зп-24 є необхідною складовою виставлення остаточних оцінок за практичне завдання, водночас таке оцінювання не передбачає фіксації кількості балів за кожен елемент оцінювання.

Такий висновок враховується судом при оцінки доводів позивача щодо відсутності належного мотивування оскаржуваних рішень.

Так, згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»). Такі відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

Також підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

Зазначену інформацію містить додаток № 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

Колегія суддів враховує, що оскаржувані рішення Комісії складаються із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13.10.2016 № 81/зп-16.

Отже, оскільки рішення ВККС № 52/зп-25 та № 56/зп-25 від 19.03.2025 містять чіткий виклад фактичних обставин, покликання на норми закону, підставі їх прийняття та юридичні наслідки, Суд дійшов висновку, що такі рішення містять відповідну структуру та мотиви їх прийняття.

Щодо доводів позивача про наслідки незабезпечення відповідачем конкурсантів актуальною нормативною базою з урахуванням змін, внесених Законом № 4173-ІХ до ГПК України, та відповідно застосування конкурсантом ОСОБА_1 цього кодексу в редакції до 08.02.2025 Колегія суддів зазначає таке.

Так, в судовому засіданні 10.06.2026 був переглянутий відеозапис етапу кваліфікаційного іспиту виконання практичного завдання 27.02.2025, за результатами перегляду якого представник відповідача зазначила, що конкурсантам було повідомлено про наявність на робочих столах учасників мережевої електронної папки з назвою «НПА АС» та відповідної нормативної бази (Т. ІІ, а.с 37).

В цьому контексті судом встановлено, що в мережеву електронну папку з назвою «НПА АС», крім ГПК України, станом на 31.01.2025 був завантажений 10.02.2025 Закон № 4173-IX (Т. ІІ. а.с. 56, 227).

Такий висновок суд зробив з урахуванням інформації, зазначеної на скріншоті екрана робочого столу комп`ютера учасника іспиту (Т. ІІ, а.с. 56, 227).

В контексті предмету спору та доводів позивача Суд враховує, що зміни, внесені Законом № 4173-IX до статті 284 КПК України, зводились до заміни в частині першій цієї статті слова «прийняття» на слово «ухвалення».

Так, частина перша статті 284 ГПК України до 08.02.2025 була в редакції «Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття».

А з 08.02.2025 редакція змінилась наступним чином: «Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення».

Колегія суддів враховує, що в резолютивних частинах першого та другого практичних завдань позивач зазначив: «Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття …» (Т. І, а.с. 35-38).

[Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію].

Отже, екзаменаційна комісія під час перевірки та позивач під час виконання завдання керувались послуговувалась терміном «прийняття» в редакції статті 284 ГПК України до 08.02.2025.

За таких встановлених обставин, в Суду відсутні підстави вважати, що зміни, внесені Законом № 4173-IX до статті 284 ГПК України, мали вплив на загальну оцінку практичних завдань позивача.

Щодо доводів позивача про складання ним практичних завдань у відповідності до вимог чинного законодавства та локальних актів відповідача, проте використання Комісією при їх перевірці хибних «ключів» та «інструкцій», Суд враховує вищенаведене законодавство та встановлені обставини, а також досліджені зошити із практичними завданнями, матеріали, використані відповідачем під час перевірки, відеозаписи тощо та зазначає таке.

Колегія суддів вважає за необхідне при оцінці цієї частини доводів позивача застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постанові від 18.06.2026 у справі № 990/223/25 із максимально наближеним предметом позову та оцінкою Методичних вказівок № 228/зп-24:

« 124. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки № 228/зп-24, відповідно до їхньої правової природи, є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки.

125. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

126. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і є для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їхньому виконанні та оцінюванні».

Отже, написання конкурсантом кожного елемента судового рішення має бути оцінено та впливає на загальну оцінку за практичне завдання.

Суд враховує, що згідно зі статтею 105 Закону № 1402-VIII НШСУ, зокрема, здійснює науково-методичне забезпечення діяльності судів, ВККС та Вищої ради правосуддя.

Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 розділу 2 Положення № 185/зп-24 формування баз завдань кваліфікаційного іспиту є одним із заходів організаційної підготовки до проведення кваліфікаційного іспиту.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення № 185/зп-24 проєкти програм етапів іспиту, таксономічні характеристики тестувань та завдання іспиту розробляються НШСУ або самостійно Комісією. До виконання цих заходів може бути залучено інших фахівців.

Підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 розділу 2 цього Положення передбачено, що Тип 1 - це модельна судова справа з сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи.

Підпункт 2.8.2 пункту 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 передбачає, що Тип 2 - це модельне судове рішення, що складається зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних якого учасник повинен продовжити його викладення. Кількість модельних судових рішень визначається рішенням Комісії.

Згідно з пунктом 2.9 розділу 2 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, зокрема уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи. Уміння мотивувати свою позицію. Уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин. Уміння вирішувати правову проблему. Уміння лаконічно викладати свою позицію.

Згідно з підпунктом 2.20.3 пункту 2.20 розділу 2 Положення № 185/зп-24 НШСУ в межах науково-методичного забезпечення діяльності Комісії розробляє та формує бази завдань кваліфікаційного іспиту, контролює актуальність їх стану та забезпечує їх конфіденційність.

З урахуванням наданих сторонами доказів та пояснень Судом встановлено, що разом із позовом долучені зошити для практичного завдання індивідуальний код 0099100 друге практичне завдання (Т. І, а.с. 35, 36) та індивідуальний код 0067317 перше практичне завдання (Т. І, а.с. 37-38 ).

Також надані відповідачем на вимогу суду паперові форми електронних документів, зокрема, зошити із практичним завданням (перше, друге модельне рішення), суд враховує як матеріали, які використовувались Комісією при оцінці виконаних позивачем практичних завдань.

З урахуванням вищенаведеного правового регулювання та приписів розділу 2 Положення № 185/зп-2, а також висновків Великої Палати Верховного Суду щодо межі врахування методичних вказівок, Колегія суддів встановила таке.

Так, для формування першого практичного завдання відповідач надав позивачу Тип 2 перше модельне судове рішення - практичне завдання 2.2.12, справа № 000/000/12, сформоване з використанням судових рішень у реальній справі № 922/1122/21.

[Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію].

Водночас в зошиті для виконання першого практичного завдання конкурсант код 0067317 (встановлено конкурсант - позивач ОСОБА_1 ) із покликанням на статтю 277 ГПК України зазначив, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права, яким вважається неправильне тлумачення або застосування закону (Т. І, а.с. 38).

В цьому контексті в абзаці 4 аркуша 2 мотивувальної частини практичного завдання, виконаного позивачем, зазначено, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування приписів статті 34 та пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у формі їх незастосування до спірних правовідносин (Т. І, а.с. 38).

Отже, при виконанні першого практичного завдання позивач констатував неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права як підставу для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Такий висновок відповідає висновкам судів апеляційної та касаційної інстанцій в реальній справі № 922/1122/21.

[Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію].

Отже, першою, встановленою судом ключовою відмінністю між виконаним позивачем першим практичним завданням та використаними Комісією матеріалами для його перевірки є зазначення позивачем про неправильне застосування норм матеріального права із покликанням на відповідний Закон та використання Комісією Інструкції та ключів, в яких зазначено про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наступним доводом позовної заяви щодо першого практичного завдання є питання, який саме суд має видавати наказ про стягнення судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги у разі скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.

Так, в пунктах 2, 3 резолютивної частини постанови першого практичного завдання зазначено про скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції (Т. І, а.с. 38).

[Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію].

Натомість у пункті 5 резолютивної частини постанови першого практичного завдання, виконаного позивачем, зазначено про стягнення судового збору з позивача та видачу наказу (Т. І, а.с. 38).

Отже, позивач дійшов висновку про необхідність видачі наказу про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги з позивача саме судом апеляційної інстанції (Т. І, а.с. 38).

[Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію].

Позивач наполягає на невідповідності модельної справи правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2020, провадження № 11-4сап20.

Колегія суддів враховує, що в цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

« 81. Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 327 ГПК України у редакції вказаного Закону виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).

82. Згідно з підпунктом 17.15 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі документи в паперовій формі.

83. Підпунктом 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

84. Наведене свідчить про те, що встановлена в частині першій статті 327 ГПК України вимога про видання наказу щодо виконання судового рішення судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, залежить від функціонування запровадженої Законом № 2147-VIII Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до складу якої буде входити Єдиний державний реєстр виконавчих документів.

85. Проте ні станом на дату ухвалення постанови Донецьким апеляційним господарським судом від 18.04.2018, ні станом на теперішній час Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала своє функціонування».

Зі змісту резолютивної частини практичного завдання вбачається, що позивач використав саме висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані в постанові від 03.09.2020, провадження № 11-4сап20, та зазначив про видачу наказу судом апеляційної інстанції, який ухвалив відповідне рішення, що не збігається зі змістом резолютивної частини у відповідній модельній справі.

[Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію].

Жодних посилань на те, який саме суд (той, що розглядав справу як суд першої інстанції, чи той, що ухвалив відповідне рішення) має видавати наказ щодо виконання судового рішення, ні «Інструкція», ні «ключ» не містять.

За таких обставин, оскільки зазначення суду, який має видати наказ щодо виконання судового рішення, не є складовою резолютивної частини відповідного практичного завдання, яка має бути оцінена на відповідність «Інструкції» та «ключу», в Суду немає підстав стверджувати, що оцінювання виконання цього практичного завдання залежало від правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2020, провадження № 11-4сап20.

Як зазначено вище, відповідно до Положення № 185/зп-24 після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії інформаційною системою визначаються середні арифметичні оцінки за кожним елементом, передбаченим Методичними вказівками № 228/зп-24, на підставі оцінок членів екзаменаційної комісії за ці елементи. Бал учасника за практичне завдання формується інформаційною системою на підставі суми середніх арифметичних оцінок за кожен елемент, передбачений цими Методичними вказівками, шляхом округлення бала до сотих (другої цифри після коми).

Отже, результат оцінювання кожного з елементів фіксується у виді середнього арифметичного бала, обчисленого за встановленим порядком, що забезпечує об`єктивність підсумкового бала за кожним елементом після їх оцінювання окремо кожним членом екзаменаційної комісії за внутрішнім переконанням.

Відтак, виставлення балів за практичне завдання у межах визначеного Методичними вказівками № 228/зп-24 діапазону балів є відображенням рівня професійних знань кандидата, його аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми закону, а для нівелювання суб`єктивного фактору і об`єктивності оцінювання кандидата і передбачено механізм формування остаточного балу кандидата на підставі суми середніх арифметичних оцінок членів екзаменаційної комісії за кожен елемент.

Крім того позивачем не наведено доказів та Судом не встановлено факту розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, що було б підставою для повторної перевірки такої роботи іншою екзаменаційною комісією.

Верховний Суд як зауважено вище критично оцінює доводи позивача про наявність у Комісії нормативно закріпленого обов`язку зазначати у спірних рішеннях мотиви (опис підстав, нотатки) щодо кожного з кандидатів про виставлену членом екзаменаційної комісії оцінку за кожен елемент виконаного ним практичного завдання відповідно до визначених у Методичних вказівках № 228/зп-24 критеріїв і наводити обґрунтування стосовно причин виставлення саме такого бала.

Наведені позивачем доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою виконаного ним практичного завдання.

Водночас оцінювання практичного завдання передбачає здійснення членами екзаменаційної комісії професійного судження щодо рівня практичних навичок, здатності до правозастосування, мотивування правової позиції та формулювання судового рішення, що належить до дискреційних повноважень Комісії.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому кандидату забезпечується право проявити свої знання та вміння практичного застосування правових норм, оцінювання доказів, мотивування та викладення основних і значущих обставин у судовому рішенні з дотриманням форми, передбаченої процесуальним законодавством.

Обов`язком же ВККС є забезпечення рівності умов для всіх учасників та оцінки виконаних робіт крізь призму напрацьованих нею та затверджених (передбачуваних) критеріїв оцінки, з дотриманням правил та принципів проведення іспиту.

Здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями владного суб`єкта, суд не повинен вдаватися до зміни їх обсягу, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими стосовно фактів.

Законодавство ж, що врегульовує спірні у цій справі правовідносини, не вказує на наявність у ВККС необмеженої дискреції, оскільки з достатньою чіткістю визначає порядок перевірки та оцінювання результатів виконання практичного завдання кандидатами на посаду судді відповідної інстанції та спеціалізації, зокрема, установлює спосіб реалізації такого повноваження шляхом виставлення однієї індивідуальної оцінки за виконання практичного завдання, визначає конкретну градацію балів та умови допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, що робить їх зрозумілими і передбачуваними у застосуванні. Зміст оскаржених у справі рішень відповідача не вказує на те, що Комісія вийшла за межі наданої їй дискреції.

З огляду на усе викладене вище, Верховний Суд констатує, що наведені позивачем підстави позову не доводять фактів порушення Комісією правового порядку проведення кваліфікаційного іспиту, зокрема на етапі виконання ним практичного завдання, його оцінювання, затвердження кодованих і декодованих результатів іспиту та результатів іспиту загалом щодо ОСОБА_1 .

Щодо посилання позивача на обмеження доступу останнього до обраної професії, Суд звертає увагу на таке.

Право кожного громадянина на доступ до державної служби, у тому числі на участь у доборі на посаду судді, гарантовано статтею 38 Конституції України. Водночас це право не є абсолютним і може бути реалізоване за умови дотримання встановлених законом вимог та процедур, спрямованих на забезпечення професійності, доброчесності й здатності кандидата здійснювати правосуддя.

Відповідно до положень Закону № 1402-VIII умовою допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» є успішне складання кваліфікаційного іспиту.

Нескладання кваліфікаційного іспиту не відповідає визначеним законом критеріям, необхідним для просування до наступного етапу добору. Такий результат не є проявом дискримінації чи обмеженням доступу до посади судді, а є наслідком об`єктивного застосування законодавчо встановленої процедури оцінювання.

Таким чином, відмова у допуску кандидата до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» з підстав нескладання кваліфікаційного іспиту є правомірною, обґрунтованою та не порушує конституційного права особи на доступ до державної служби.

Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Абзаци 9, 10 на сторінці 28, абзаци 7, 8, 9 на сторінці 30, абзаци 4, 5, 6, 10 на сторінці 31, абзац 3 на сторінці 32, абзац 2 на сторінці 33 мотивувальної частини цього судового рішення містять службову інформацію.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.М. Чиркін

Судді Н.В. Коваленко

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

С.Г. Стеценко