Справа № 466/1469/26 Головуючий у 1 інстанції: Торська І.В.
Провадження № 22-ц/811/1793/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника відповідача Новікова С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Квак Василя Миколайовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2026 року в складі судді Торської І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини,-
встановив:
У лютому 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , з участю третьої особи Орган опіки та піклування Шевченківської районої адміністрації Львівської міської ради, в якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання та реєстрації, а саме АДРЕСА_1 .
09 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
07 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Квак В.М. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зобов`язати ОСОБА_2 надавати час і можливості спілкування з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 у кожні вихідні дні кожного місяця (субота та неділя) з 10:00 год. суботи до 20:00 год. неділі без присутності батька або його родичів і зобов`язати батька дитини передавати малолітню ОСОБА_3 її матері згідно визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод побачення і спілкування ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що дитина з моменту народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з мамою (позивачкою) і зареєстрована за місцем проживання матері. Тобто місцем проживання і реєстрації, як матері так і дочки, є АДРЕСА_1 . У листопаді 2025 року відповідач використовуючи моральний вплив на дитину самовільно, без згоди матері, змінив місце постійного проживання дитини і утримує дочку у себе вдома, де постійно морально впливаючи на дитину, створює у неї спотворений образ матері та пропагує ненависть до матері. Тобто відповідач, використовуючи свій вплив на дитину вчиняє дії, щоб дитина перестала спілкуватись з матір`ю. З цією метою відповідач навіть змінив місце навчання дитини та без згоди матері перевів дитину до іншої школи і при цьому умисно не надає матері відомостей, в якій школі навчається її донька. Окрім того, відповідач змінив номер телефону дитини, щоб мати не могла спілкуватись з нею і по телефону. При цьому, відповідач категорично відмовляється надати новий номер телефону, як матері так і рідному брату дівчинки. Наведене підтверджується скріншотами переписки брата дівчини з відповідачем.У зв`язку з вище викладеним просив заяву задовольнити .
Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2026 року у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Квак Василя Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах подав адвокат Квак В.М., вважає таку незаконною, внаслідок невідповідності фактичним обставинам справи та винесення її з порушенням норм матеріального права.
Зокрема вказує на те, що забезпечення позову у спосіб зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини одним з батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з таким на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання. Проте, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд проігнорував як вимоги Закону так і правову позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постановах від 04.04.2018 у справі №344/16653/16-ц та від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 відповідно.
Вважає, що висновки суду, викладені в ухвалі від 11.05.2026, вказують на явно протиправне судове рішення, направлене на заподіяння більшої шкоди матері дитини. В той час, як батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що заявницею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували її твердження з приводу того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні чи зустрічах з її малолітньою донькою. Наголошує, що таких доказів не існує з листопада 2025 року, з того часу, як малолітня донька за власним вибором проживає спільно із батьком. У свою чергу, батько дитини не заперечує проти спілкування матері з дитиною як такого, однак таке спілкування не може відбуватись шляхом примусу дитини до зустрічей з матір`ю, а можливо виключно з урахуванням психологічного стану дитини, її бажання та забезпечення найкращих інтересів саме дитини. Просить суд прийняти до уваги, що дитина в будні дні вчиться, зайнятий справами і сам батько, у дитини і батька повинен бути вільний від занять і справ вихідний день, який вони можуть присвятити повністю спільному відпочинку, тому час, запропонований матір`ю вважає неприйнятим, особливо щодо ночівлі дитини у матері.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5 на заперечення доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, що зазначено у заяві, оскільки в даному випадку, той вид забезпечення, який просить застосувати позивачка, виходить за межі заявлених нею позовних вимог, так як встановлення графіку побачень та виховання дитини є самостійною вимогою, яка позивачкою за первісним позовом не заявляється. При цьому суд вказав, що способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначаються органом опіки та піклування за заявою того з батьків, хто бажає такі способи встановити чи судом - шляхом пред`явлення відповідного позову.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з її необґрунтованістю, а також у зв`язку з тим, що вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язати ОСОБА_2 надавати час і можливості спілкування з малолітньою дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 у кожні вихідні дні кожного місяця (субота та неділя) з 10:00 год. суботи до 20:00 год. неділі без присутності батька або його родичів і зобов`язати батька дитини передавати малолітню ОСОБА_3 її матері згідно визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили, виходять за межі позовних вимог.
Крім того, заявницею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували її твердження з приводу того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні чи зустрічах з її малолітньою донькою.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин третьої, десятої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
В свою чергу, забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії.
Колегія суддів звертає увагу, що, забезпечуючи позов у справах, які стосуються інтересів дітей, суд має враховувати найкращі інтереси дітей, проте заходи забезпечення позову повинні застосовуватися у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Предметом заявлених первісного та зустрічного позовів є визначення місця проживання дитини, відповідно з матір`ю та батьком.
На час звернення до суду з позовами сторони не заперечували того факту, що їх малолітня дитина ОСОБА_3 , 04.06.2014 року проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування забезпечення позову, суд першої інстанції встановив, що на час звернення до суду з позовами про визначення місця проживання, між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 склалися стосунки, які позбавляють можливості ОСОБА_7 регулярно спілкуватися з дитиною через окреме проживання та конфліктність ситуації між батьками.
Як зазначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine(заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року).
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄCПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄCПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Таким чином, держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 26.10.2022 року у справі № 752/1253/22 Верховний Суд зазначав, що існує необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час достатньо тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Водночас, доцільно надати можливість безперешкодного спілкування та побачень матері з дитиною, участі у її вихованні, недопущення розриву сталого психологічного зв`язку протягом певного проміжку часу.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю.
У справі № 203/3174/22 (постанова від 17.04.2023 року) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і зобов`язання батька передавати малолітнього сина матері для особистого спілкування без обмеження місць перебування, без присутності батька у визначений час, а також зобов`язання батька надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку.
Верховним Судом у постанові від 15.11.2023 року у справі № 467/403/22 наголошено, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 127/31828/19, від 22.06.2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 24.02.2022 року у справі № 361/8355/21, від 31.08.2022 року у справі № 545/3933/21, від 26.10.2022 року у справі № 752/1253/22, від 15.11.2023 рок у справі № 467/403/22, від 05.12.2023 року у справі № 490/2077/23).
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом визначення часу спілкування дитини з батьком не суперечить принципу співмірності із позовними вимогами, а також відповідає якнайкращим інтересам дитини.
З метою недопущення розриву психологічного зв`язку між матір`ю і донькою з плином часу, забезпечення належного контакту малолітньої дитини з кожним з батьків під час судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), колегія суддів доходить висновку про забезпечення позову шляхом встановленням обов`язку вчинити певні дії, а саме надання матері можливості спілкування з донькою.
Застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідача, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, ставлення останньої до виконання своїх обов`язків, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і саме під час вирішення даного спору підлягають доведенню твердження позивачки про неправомірну зміну місця проживання дитини, що не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_8 надати можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою.
При цьому, судова колегія вважає, що зустрічі матері з малолітньою дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитиною з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити право малолітньої дитини від зустрічей з матір`ю.
Щодо вимог заявника про зобов`язання ОСОБА_2 надавати час і можливість спілкування з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її матір`ю ОСОБА_1 у кожні вихідні дні кожного місяця (субота та неділя) з 10:00 год суботи до 20:00 год неділі, колегія суддів вважає, що такі вимоги заяви не можуть бути задоволені повністю, оскільки такий графік є надмірним, не враховує право дитини на відпочинок, а також на спільне дозвілля з батьком.
При визначенні часу, у який повинно відбуватися спілкування, побачення матері з дитиною, суд апеляційної інстанції враховує потреби дитини, пов`язані з її віком (12 років), режим дня дитини, її психоемоційний стан та вважає, що є підстави для забезпечення позову шляхом встановлення графіку побачень дитини з матір`ю кожної неділі місяця з 10:00 год до 20:00 год без присутності батька або його родичів, з метою уникнення конфліктних ситуацій між батьками дитини та виключення негативних емоцій, які можуть впливати на психологічний стан дитини.
Що стосується вимоги про зобов`язання батька дитини передавати малолітню ОСОБА_3 її матері згідно визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили, а також зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод побачення і спілкування ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , такі вимоги є складовою питання виконання ухвали суду про забезпечення позову у задоволеній судом частині, тому підстави для задоволення цих вимог відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Квак Василя Миколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2026 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Квак Василя Миколайовича про забезпечення позову задовольнити частково.
Зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 , можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькоюОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00хв. без присутності батька ОСОБА_2 або його родичів.
У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Строк пред`явлення постанови до примусового виконання - три роки.
Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк