УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № Б8/180-10 (911/3801/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Громадянина Швеції ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026
у справі № Б8/180-10 (911/3801/23)
за позовом Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Чернігівській та Черкаській областях
до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корост-Беп"
2. Арбітражний керуючий В`язовченко Анатолій Михайлович
3. ОСОБА_2
4. Громадянина Швеції Свен Інгемар Хедестам,
про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права,
в межах справи № Б8/180-10
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція",-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Білицький завод Теплозвукоізоляція".
15.12.2023 Керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Чернігівській та Черкаській областях звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» про усунення перешкод у здійсненні державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях права розпоряджання державним майном, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно СЕА № 250834 від 13.12.2012, виданого виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради, в частині права власності Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на будівлю котельні "літера И-И2" загальною площею 443,3 кв. м. за адресою: Київська область, Бучанський район, селище Коцюбинське, вул. Пономарьова 7; скасування державної реєстрації права власності на будівлю котельні "літера И-И2" загальною площею 443,3 кв. м. у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 17366501 (у тому числі у всіх невід`ємних архівних складових частинах Державною реєстру речових прав на нерухоме майно), яким зареєстровано право приватної власності Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на будівлі і споруди, розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, номер запису: 178 в книзі 3-96.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2024 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2024 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2024 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2024 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) скасовано. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Усунуто перешкоди у здійсненні державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 50; ідентифікаційний код 43173325) права розпоряджання державним майном та визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно СЕА № 250834 від 13.12.2012, видане Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради, в частині посвідчення права власності Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7; ідентифікаційний код 00292729) на будівлю котельні "літера И-И2" загальною площею 443,3 кв.м за адресою: Київська область, Бучанський район, селище Коцюбинське, вул. Пономарьова,7.
Скасовано державну реєстрацію права власності на будівлю котельні "літера И-И2" загальною площею 443,3 кв.м у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 17366501 (у тому числі у всіх невід`ємних архівних складових частинах Державною реєстру речових прав на нерухоме майно), яким зареєстровано право приватної власності Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на будівлі і споруди, розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, номер запису: 178 в книзі 3-96.
До Верховного Суду від Громадянина Швеції ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі №Б8/180-10 (911/3801/23) та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2024.
Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Крім того, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтоване тим, що ПрАТ «ТЗІ» фактично позбавлене активів, його майновий комплекс знищений, а документація підприємства відсутня. Справа про банкрутство перебуває у провадженні з 2010 року, і протягом тривалого часу скаржник був змушений неодноразово оскаржувати судові рішення та інші процесуальні акти з метою захисту своїх прав та інтересів. Значна частина таких оскаржень була задоволена. В результаті дисфункції системи правосуддя України скаржник не здатний захистити свої законні права та інтереси. За таких обставин покладення на скаржника обов`язку сплатити судовий збір у повному розмірі фактично створює непропорційний та надмірний фінансовий тягар, який не узгоджується з принципами розумності та справедливості.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б8/180-10 (911/3801/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.07.2026 № 32.2-01/972, у зв`язку відпусткою судді Огородніка К.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № Б8/180-10 (911/3801/23).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № Б8/180-10 (911/3801/23) між суддями від 02.07.2026 та протоколом передачі судової справи № Б8/180-10 (911/3801/23) раніше визначеному складу суду від 02.07.2026 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Пєсков В.Г.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 відмовлено Громадянину Швеції ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі №Б8/180-10 (911/3801/23), а касаційну скаргу залишено без руху на підставі ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано заявнику касаційної скарги на необхідність зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 8 588,80 грн.
З автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК (3 ЕЦП судді) Ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 06.07.2026 у справі № Б8/180-10 (911/3801/23) (суддя Жуков С.В.) надіслано в електронний кабінет представника скаржника Титич В.М. та доставлено 06.07.2026 20:24, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.
17.07.2026 до Верховного Суду від Громадянина Швеції ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, у якій обґрунтовано пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України як підстави, на якій подається касаційна скарга та заявлено повторне клопотання про звільнення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Зазначене клопотання мотивовано тим, що касаційна скарга подається акціонером фактично в інтересах ПрАТ «ТЗІ». При цьому у розділі 2 Касаційної скарги детально наведено обставини, які свідчать про повну втрату боржником своїх активів. Зокрема, усі виробничі, адміністративні та інші господарські активи ПрАТ «ТЗІ», включаючи будівлі, споруди, обладнання, сировину, матеріали та готову продукцію, були незаконно виведені з володіння товариства. Крім того, під час процедури санації незаконно відчужено земельні ділянки площею 0,7578 га та 1,6221 га, розташовані у смт. Коцюбинське Київської області, на користь інвестора у справі про банкрутство ОСОБА_3 та пов`язаних із ним осіб. Одночасно Скаржник, як засновник ТОВ «Базальт - Альтернатива», фактично був позбавлений можливості реалізовувати належні йому корпоративні права, оскільки акції ПрАТ «ТЗІ», що належали ТОВ «Базальт - Альтернатива», були викрадені з його власності. За фактами незаконного заволодіння корпоративними правами та майном ТОВ «Базальт - Альтернатива» здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014411[телефон приховано] за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України. Крім того, у Подільському районному суді міста Києва перебуває на розгляді кримінальна справа № 758/6566/21 (провадження № 1-кп/758/1166/21) за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у незаконному заволодінні нерухомим майном ПрАТ «ТЗІ» загальною площею 14 790,2 кв. м шляхом державної реєстрації права власності на підставі підроблених документів. Наведені обставини свідчать, що ПрАТ «ТЗІ» фактично позбавлене своїх активів, а корпоративні права його акціонерів стали предметом численних судових спорів та кримінальних проваджень. За таких умов відсутність у скаржника можливості сплатити судовий збір не є наслідком його недобросовісної поведінки чи небажання виконувати вимоги закону, а обумовлена об`єктивними обставинами, що виникли внаслідок незаконного вибуття майна товариства та втрати належних йому корпоративних прав. Справа про банкрутство перебуває у провадженні з 2010 року, і протягом тривалого часу скаржник був змушений неодноразово оскаржувати судові рішення та інші процесуальні акти з метою захисту своїх прав та інтересів. Значна частина таких оскаржень була задоволена. В результаті дисфункції системи правосуддя України скаржник не здатний захистити свої законні права та інтереси. За таких обставин покладення на скаржника обов`язку сплатити судовий збір у повному розмірі фактично створює непропорційний та надмірний фінансовий тягар, який не узгоджується з принципами розумності та справедливості.
Дослідивши вказане клопотання, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, в інших випадках, визначених цією нормою.
Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20).
Разом із цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Посилання Громадянина Швеції ОСОБА_1 на неспроможність сплатити судовий збір носять загальний характер, а повторно звертаючись до Верховного Суду з клопотанням скаржником не надано доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору. Скаржник не вжив всіх можливих заходів задля доведення відсутності у нього реального доходу; скаржник не надав додаткових документів, що підтверджують його реальне матеріальне становище.
Частиною третьою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Верховний Суд акцентує, що при зверненні з вимогою про звільнення від сплати судового збору необхідним є надання актуальної та комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника, зокрема, актуальної фінансової звітності (балансу) за останні звітні періоди, довідок банківських установ щодо залишків коштів на рахунках, відомостей про наявність/відсутність майна, дебіторської заборгованості чи інших активів товариства тощо.
Самі лише твердження про скрутний фінансовий стан, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження реальної фінансової неспроможності боржника сплатити судовий збір у встановленому порядку, не є підставою для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Надавши оцінку наведеним Громадянина Швеції ОСОБА_1 доводам, колегія суддів дійшла висновку, що вони не доводять об`єктивної неможливості сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою, оскільки не містять належних доказів на своє підтвердження.
Стосовно доводів скаржника про порушення принципу доступу на правосуддя у разі відмови у звільненні від сплати судового збору, слід зазначити наступне.
За змістом частини 4 статті 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
При цьому ЄСПЛ також зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Отже, повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Громадянина Швеції ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі №Б8/180-10 (911/3801/23).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
В.Г. Пєсков