ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 531/2692/25 Номер провадження 22-ц/814/2850/26 Головуючий у 1-й інстанції Фисун Л. С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
У Х В А Л А
03 серпня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Дорош А.І., Лобов О.А.
розглянувши у місті Полтаві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
в с т а н о в и в:
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 16.03.2026 позов задоволено; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1 256 772,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 10 054,18 грн.
Відповідач із рішенням районного суду не погодився та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження; справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 13-20 год 07.09.2026, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 14.05.2026.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
При постановленні такої ухвали суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник не надав належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про існування достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як арешт трьох нежитлових будівель, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі, яка переглядається. Відповідний захід також не є співмірним із задоволеними позовними вимогами про стягнення заборгованості, а обставини, із якими заявник пов`язує підстави забезпечення позову, фактично зводяться до примусового виконання судового рішення у іншій справі, виконавче провадження у якій закінчено з підстав його фактичного виконання боржником у повному обсязі.
30.07.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме накладення арешту (заборони відчуження) в межах суми заборгованості (1 256 772,00 грн) на майно, що належить ОСОБА_2 , зокрема, на: 1) автогараж за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) будівля автогаражу (автогараж А-1, огорожа, ворота №1-4) за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) котельня за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів заяви посилається на те, що відповідач, як власник указаного майна 01.06.2026 у приватного нотаріуса Пусан В.С. уклав іпотечний договір №1668 на суму зобов`язання 3 000 000,00 грн із (Іпотекодержатель) ОСОБА_3 . Таким чином відповідач, на думку заявника, реально вчинив дії з метою не виконання судового рішення у цій справі, оскільки недобросовісна іпотека, вчинена у супереч судового рішення та першочергових вимог ОСОБА_1 позбавляє можливості в подальшому реалізувати ДВС єдине майно відповідача, з метою фактичного виконання судового рішення. Крім цього, в будь-який час до 07.09.2026 - ОСОБА_2 може сплатити борг ОСОБА_3 і відчужити (продати, подарити, передати в іншу іпотеку, тощо) своє майно без перешкод третій особі, оскільки йому це юридично на сьогодні не заборонено, що потребує судового реагування.
Колегія суддів обговоривши доводи заяви про забезпечення позову вважає, що така заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 сформовано висновок, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №522/1514/21.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є заборгованість за договором позики на суму 1 256 772,00 грн, постановлена до стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Надані заявником докази у своїй сукупності підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 є власником нежитлових будівель: 1) автогараж за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) будівля автогаражу (автогараж А-1, огорожа, ворота №1-4) за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) котельня за адресою: АДРЕСА_1 ; а також, що 01.06.2026 ОСОБА_2 у приватного нотаріуса Пусан В.С. уклав іпотечний договір №1668 на суму зобов`язання 3 000 000,00 грн із (Іпотекодержатель) ОСОБА_3 .
Із огляду на викладене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо стягнення боргу за договором позики, заявник обґрунтовано зазначив, що відповідач може відчужити належне їм майно з метою уникнення звернення стягнення на нього.
Відтак, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, а саме, шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим органам та суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження таких об`єктів нерухомого майна: 1) автогараж за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) будівля автогаражу (автогараж А-1, огорожа, ворота №1-4) за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) котельня за адресою: АДРЕСА_1 .
Такий вид забезпечення позову є достатнім і співмірним заявленим вимогам. Підстав для забезпечення позову в інший спосіб не вбачається.
Керуючись статтею 149, 150 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим органам та суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження майна, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ), а саме:
- автогараж, адреса: АДРЕСА_1 ;
- будівля автогаражу (автогараж А-1, огорожа, ворота №1-4), адреса: АДРЕСА_2 ;
- котельня, адреса: АДРЕСА_1 .
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Ю.В. Дряниця
Судді А.І. Дорош
О.А. Лобов