УХВАЛА
07 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/698/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 (колегія суддів: Колесник Р. М., Сковородіна О. М., Горбасенко П. В.) та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2026 (суддя Бацуца В. М.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Клепець Тетяни Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичної особи-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича про стягнення 581 534, 46 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система" до фізичної особи-підприємця Клепець Тетяни Сергіївни про стягнення 420 490, 28 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2025 первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2026, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, задоволено заяву позивача (за первісним позовом) про ухвалення додаткового рішення.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 задоволено заяву позивача (за первісним позовом) про ухвалення додаткового рішення та стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
27.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система" (далі - ТОВ "НВК "ВК Система") звернулася з касаційними скаргами в яких просить:
- скасувати постанову суду апеляційної інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким стягнути судові витрати у розмірі 30 000,00 грн;
- скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Згідно з протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідною з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Оскільки предметом первісного позову у цій справі є стягнення 581 534, 46 грн та предметом зустрічного позову є стягнення 420 490, 28 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), з урахуванням положень ГПК України касаційні скарги у даній справі можуть бути розглянуті в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку та додаткова постанова суду апеляційної інстанції є невід`ємними складовими судових рішень судів попередніх інстанцій, якими вирішено спір по суті.
Відтак під час вирішення питання про допустимість касаційного оскарження зазначених судових рішень застосуванню підлягають ті самі критерії, що й під час оцінки допустимості касаційного оскарження основного рішення.
Водночас у касаційних скаргах не наведено належного обґрунтування наявності виключних випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.
В касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки розмір присуджених до стягнення штрафних санкцій і судових витрат є непропорційним сумі основного зобов`язання та, на його думку, істотно впливає на фінансовий стан товариства і можливість здійснення його господарської діяльності.
Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Доводи скаржника про те, що справа має для нього виняткове значення у зв`язку з непропорційністю розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій і судових витрат сумі основного зобов`язання, не можуть бути визнанні обґрунтованими.
Сам по собі розмір присуджених до стягнення сум, як і можливі негативні майнові наслідки виконання судового рішення для сторони спору, не свідчать про наявність виняткового значення справи у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Такі обставини є звичайним наслідками вирішення господарського спору та не можуть розглядатися як виключний випадок, що зумовлює можливість касаційного перегляду судових рішень.
Тож скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за положеннями ГПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника по суті щодо прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, адже скаржник, на переконання колегії суддів, не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВК "ВК Система" на судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/698/25 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Л. І. Рогач
Суддя Г. М. Мачульський