ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 954/2821/25 Головуючий в І інстанції: Гончаренко О.В.
Номер провадження: 22-ц/819/1169/26 Доповідач: Майданік В.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Середюк О.О.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Васильєва Сергія Валерійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 липня 2026 року, постановлену у складі судді Гончаренка О.В., дата складання повного судового рішення - не зазначено, про відмову у задоволенні заяви адвоката Васильєва Сергія Валерійовича, який діє від імені боржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , про визнання судового наказу від 08 грудня 2025 року в цивільній справі № 954/2821/25 таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В :
Стислий виклад заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
Адвокат Васильєв Сергій Валерійович, який діє від імені боржника ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року в цивільній справі № 954/2821/25 таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що документи, подані для видачі судового наказу, складені іноземною мовою, подані до суду без нотаріально засвідченого перекладу українською мовою. Подані документи не є належними доказами спільного проживання дитини з матір`ю. Вважає, що заявниця ввела суд в оману щодо місця перебування боржника та у особи, яка підписала заяву про видачу судового наказу, відсутні повноваження.
У судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив задовольнити. Також зазначив, що ОСОБА_1 працює моряком, зареєстрований у м. Нова Каховка, проте постійно проживає за кордоном, про що відомо стягувачу ОСОБА_2 . Він постійно спілкується із своєю дитиною, ОСОБА_3 , що підтверджує його переписка через месенджер із матір`ю дитини ОСОБА_2 . Остання також проживає за кордоном, але нічим не доведено, що дитина проживає з нею.
Стягувач та її представник у судове засідання не з`явилися.
Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 липня 2026 року було відмовлено у задоволенні заяви представника заявника Васильєва Сергія Валерійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , про визнання судового наказу від 08 грудня 2025 року в цивільній справі № 954/2821/25 таким, що не підлягає виконанню.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Також суд виходив з того, що статтями 183 та 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Також суд враховував, що процесуальний порядок перегляду питань за судовим наказом про стягнення аліментів для боржника визначений також статтею 173 ЦПК України, згідно із якою суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 ЦПК України.
Суд враховував положення ч.2 ст.432 ЦПК України, згідно з якою суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Також суд зазначив, що подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов`язане із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.
При цьому суду послався на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 2-4671/11, якою сформульовано правовий висновок про те, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Суд вказав, що як на підставу для визнання зазначеного судового наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник вказав, що документи, подані для видачі судового наказу, складені іноземною мовою, подані до суду без нотаріально засвідченого перекладу українською мовою; подані документи не є належними доказами спільного проживання дитини з матір`ю; вважає, що заявниця ввела суд в оману щодо місця перебування боржника та у особи, яка підписала заяву про видачу судового наказу відсутні повноваження.
При цьому, вказав суд, матеріали справи не містять доказів того, що у визначеному законом порядку заявника звільнено від сплати аліментів. Також боржником не зазначено фактичних обставин, з яких можливо було б зробити висновок про припинення його обов`язку щодо утримання неповнолітнього сина з інших підстав.
Суд зазначив, що представник боржника у судовому засіданні фактично підтвердив, що дитина проживає з матір`ю, надав відповідну переписку через месенджер боржника (батько дитини) і стягувача (матір дитини) щодо можливості надання матір`ю дитини можливості спілкування із дитиною батьком. Також боржник має зареєстроване місце проживання у м. Нова Каховка, хоча і проживає тимчасово за кордоном.
Отже, зазначив суд, наведені докази не є підставою для звільнення заявника від обов`язку сплачувати аліменти, відповідно відсутні підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Також суд вказав, що у справах про стягнення аліментів закон передбачає можливість зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів (ст.197 СК України), а також можливість перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
При цьому суд вважав необхідним в задоволенні заяви відмовити та роз`яснити заявнику право звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів чи з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
На вказану ухвалу адвокат Васильєв Сергій Валерійович, який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати й постановити нову ухвалу, якою заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року у справі № 954/2821/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому скаржник послався на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що судовий наказ видано помилково, оскільки обов`язкову передумову його видачі не було підтверджено безспірними доказами. Адже, вказав, на підтвердження факту проживання дитини зі стягувачем до заяви про видачу судового наказу від 25.11.2025 було додано лише два документи, повністю викладені іноземною (фінською) мовою, без перекладу українською мовою: поштову форму про зміну (пересилання) адреси кореспонденції та ідентифікаційні картки. Інших доказів проживання дитини зі стягувачем матеріали справи не містять.
Також зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки самостійній підставі заяви, наслідком чого є постановлення невмотивованої ухвали.
Також вказав, що суд неправильно визначив характер заявленої підстави та підмінив предмет розгляду. Адже, зазначив, суд фактично розцінив доводи заявника як спрямовані на вирішення спору про те, з ким проживає дитина, та на ревізію наказу по суті, у зв`язку з чим роз`яснив право на звернення з позовом про зменшення чи звільнення від сплати аліментів (ст.273 СК України) або із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 10.08.2026 року о 09:00 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається наступне.
08 грудня 2025 року судовим наказом судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області наказано:
--- стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття:
--- допустити негайне виконання судового наказу у межах суми платежу за один місяць;
--- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтями 183 та 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Стаття 170 ЦПК України ("Форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання") передбачає, що боржник має право подати заяву про скасування судового наказу до суду, який його видав. І відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу.
Проте в даному випадку закон (ч.1 ст.170 ЦПК України) робить одне обмеження, а саме заява про скасування судового наказу може бути подана за всіма передбаченими законом вимогами, але крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 ч.1 ст.161 цього Кодексу, тобто крім випадків видачі судового наказу за вимогами про стягнення аліментів на дітей у частці від заробітку (доходу) або на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Водночас процесуальний порядок перегляду питань за судовим наказом про стягнення аліментів для боржника визначений також ст.173 ЦПК України, згідно із якою суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є помилка при його видачі або припинення обов`язку за правомірно виданим виконавчим документом.
При цьому подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов`язане із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Як на підставу для визнання зазначеного судового наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник вказує, що документи, подані для видачі судового наказу складені іноземною мовою, подані до суду без нотаріально засвідченого перекладу українською мовою; подані документи не є належними доказами спільного проживання дитини з матір`ю; вважає, що заявниця ввела суд в оману щодо місця перебування боржника та у особи, яка підписала заяву про видачу судового наказу відсутні повноваження. Про це зазначив суд першої інстанції.
Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощеність, оскільки має місце урізана цивільна процесуальна форма; на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; відсутність стадійності цивільного процесу; судовий наказ видається за відсутності сторін, та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Крім того, суд першої інстанції підставно зауважив, що представник боржника у судовому засіданні фактично підтвердив, що дитина проживає з матір`ю, надав відповідну переписку через месенджер боржника (батько дитини) і стягувача (матір дитини) щодо можливості надання матір`ю дитини можливості спілкування із дитиною батьком. Також боржник має зареєстроване місце проживання у м. Нова Каховка, хоча і проживає тимчасово за кордоном.
Також суд обґрунтовано врахував, що боржником не зазначено фактичних обставин, з яких можливо було б зробити висновок про припинення його обов`язку щодо утримання неповнолітнього сина з інших підстав, і що матеріали справи не містять доказів того, що у визначеному законом порядку заявника звільнено від сплати аліментів.
Таким чином, як правильно зазначив суд, надані докази не є підставою для звільнення заявника від обов`язку сплачувати аліменти, відповідно відсутні підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Суд правомірно вказав, що зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні ч.2 ст.197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати аліментів чи звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. А у разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Крім того, суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до ч.8 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Таким чином, оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що судовий наказ видано помилково, оскільки обов`язкову передумову його видачі не було підтверджено безспірними доказами, а також неврахування судом того, що суд неправильно визначив характер заявленої підстави та підмінив предмет розгляду.
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що у справі не надано доказів на підтвердження того, що судовий наказ було видано помилково або що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Ті підстави, які зазначені у заяві, пов`язані із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, чого не може бути при поданні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, адже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку. Про це правильно вказав суд першої інстанції. Також суд правильно зазначив, що у справах про стягнення аліментів закон передбачає можливість зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів (ст.197 СК України), а також можливість перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Крім того, як такі, що не впливають на правильність постановленої судом ухвали та не містять в собі підстав для її скасування, підлягають залишенню поза увагою решта доводів апеляційної скарги.
Висновки суду апеляційної інстанції
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу адвоката Васильєва Сергія Валерійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 10 серпня 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська