ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 серпня 2026 року м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 766/15515/25
Номер провадження: 22-ц/819/1186/26
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Склярської І.В. ,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року (під головуванням судді Шестакової Я.В..) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На доведення доводів позовної заяви вказав, що 14.03.2021 року ОСОБА_2 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» договір про споживчий кредит № 4353204. Зазначений договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі та доступний через сайт та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядку (технології) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
Згідно з умовами кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надає ОСОБА_3 кредит у сумі 15000,00 грн., а остання зобов`язується повернути кошти та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.
10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 06Т, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» приймає належні їй права вимоги до боржників, вказаних у відповідному реєстрі, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4353204 від 14.03.2021 року.
Оскільки, станом на день пред`явлення позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 4353204 від 14.03.2021 року, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 27328,54 грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 10914 грн.;
- заборгованість за відсотками становить 14914,54грн.;
- заборгованість за комісійними винагородами становить 1500 грн.;
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Суд ухвалив:
-стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4353204 від 14.03.2021 року в сумі 25828 (двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 54 копійки, з яких: 10914 (десять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень - сума заборгованості за основним боргом; 14914 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень 54 копійки - сума заборгованості за відсотками;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 41 копійку в рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору;
-в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду в частині стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування (після 29.03.2021), комісії за пролонгацію та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс», а також здійснити новий розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначила, що між нею та ТОВ «Мілоан» було укладено договір споживчого кредиту № 4353204 від 14.03.2021 року (в режимі онлайн).
У подальшому право вимоги за зазначеним договором на підставі договору факторингу перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», яке звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Згідно Договору споживчого кредиту № 4353204 від 14.03.2021 кредит у сумі 15000.00 грн. був наданий ОСОБА_1 строком на 15 днів з 14.03.2021 (п.1.2, 1.3.Договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.03.2021 (п.1.4.Договору).
Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших: 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1500.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 2812.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Апелянт зазначає, що нею були здійснені платежі з метою погашення тілу кредиту та процентів:
15.04.2021 у сумі 2606 гривень,
16.04.2021 у сумі 3837 гривень,
12.05.2021 у сумі 3837 гривень.
Тобто всього ОСОБА_1 сплатила 10280 гривень, в тому числі проценти по кредиту згідно договору у розмірі 2812,50 гривень.
Апелянтом наголошено, що нарахування процентів та комісій після закінчення строку кредитування є безпідставним. Таким чином, заборгованість, за цим договором, на думку ОСОБА_1 , складає 7467,50 гривень з урахуванням того, що до умови про нарахування комісії за надання кредиту судом першої інстанції застосовані наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України.
Також апелянтом зауважено, що первісний кредитор самостійно та без будь-якого волевиявлення боржника розподілив сплачені апелянтом кошти між погашенням тіла кредиту, процентів та комісії за пролонгацію договору. Крім того, після закінчення первісного строку кредитування кредитор продовжив нарахування процентів за підвищеною ставкою, посилаючись на автоматичну пролонгацію договору, а також додатково нарахував комісію за таку пролонгацію.
Із наданої виписки видно, що ОСОБА_1 сплачувала кошти, однак кредитор самостійно розподіляв їх між процентами, комісіями за пролонгацію та тілом кредиту.
15.04.2021 сплачені кошти були розподілені первісним кредитором таким чином: 450.00 гривень - тіло кредиту, 1706.00 гривень - проценти по кредиту, 450 гривень - комісія за пролонгацію та одночасно нарахував таку комісію згідно поданого позивачем розрахунку. 16.04.2021 сплачені кошти були розподілені первісним кредитором таким чином: 3 100.00 гривень - комісія за пролонгацію та одночасно її нарахував, 1919.00 гривень проценти по кредиту, 1818.00 гривень - тіло кредиту. 12.05.2021 сплачені кошти були розподілені первісним кредитором таким чином: 1919.00 гривень - проценти за кредитом, 100.00 гривень - комісія за пролонгацію та одночасно її нарахував, 1818.00 гривень - тіло кредиту.
Такий порядок розподілу платежів призвів до штучного збільшення суми заборгованості та не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки умова договору про автоматичну пролонгацію без окремого волевиявлення споживача істотно погіршує його становище, а нарахування комісії за пролонгацію суперечить вимогам законодавства.
Отже, фактично сплачені ОСОБА_1 кошти використовувалися кредитором не для погашення основного боргу, а переважно для погашення нарахованих ним же процентів та комісій, у тому числі за автоматичну пролонгацію договору, що призвело до збереження значної суми основного боргу та подальшого нарахування підвищених процентів на нього поза межами строку договору.
Так, тільки за 16 днів автоматичної пролонгації договору кредитор нарахував 12000.00 гривень процентів при тому, що тіло наданого кредиту складало 15000.00 гривень.
Відповідно до п.п. 2.3.1.1. Договору «Пролонгація на пільгових умовах»: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього Договору.
Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Так, пунктом 6.10 Правил встановлено, що пролонгація можлива лише за заявою позичальника.
Апелянт заяву не подавала. Передбачена пп. 2.3.1.2 Договору автоматична пролонгація договору на 60 днів за підвищеною ставкою 5% (виключно через факт продовженння користування кредитними коштами, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11 , 12 Закону України «Про споживче кредитування» , будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 29.03.2021року на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.
Суд першої інстанції, відмовивши у стягненні комісії за надання кредиту як такої, що не підлягає стягненню, не надав правової оцінки комісії за пролонгацію договору.
При цьому із наданого позивачем розрахунку вбачається, що до суми 14 914,54 грн, яку суд визнав заборгованістю за відсотками, фактично включено також комісію за пролонгацію договору в загальному розмірі 650.00 грн., яка не мала б стягнуватись з відповідача.
Апелянтом наголошено, що фактично пункт 2.3.1.2 Договору дозволяє кредитодавцю без будь-якого нового волевиявлення споживача: продовжувати строк кредитування; нараховувати нові проценти; стягувати комісії. Такі умови істотно погіршують становище споживача порівняно із законом. Пролонгація повинна бути результатом волевиявлення позичальника, якщо пролонгація відбулася автоматично лише через те, що людина не повернула кредит у строк, така умова є несправедливою та такою, що фактично нав`язує споживачу додаткову платну послугу без його окремої згоди. Згідно договору з ТОВ «Мілоан» автоматична пролонгація запускається фактично через саме користування кредитом після закінчення строку, а потім ще стягується комісія за таку «пролонгацію». Це на думку апелянта суперечить принципам добровільності зміни договору та вимогам законодавства про захист прав споживачів.
Апелянт посилаючись на правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти можуть нараховуватися лише до моменту закінчення строку договору відповідно до ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (стаття 1048 ЦК України ) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах (після спливу строку виконання зобов`язання) забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не ст. 1048 ЦК України .
Позиція інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» щодо доводів апелянта про те, що нарахування процентів та комісій після закінчення строку кредитування є безпідставними, а отже заборгованість відповідача за кредитним договором складає 7 467,50 грн. з урахуванням того, що до умови про нарахування комісії за надання кредиту судом першої інстанції застосовані наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 215 ЦК України, вказав наступне.
Згідно п. 1.2. Кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн. у валюті: Українські гривні.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору Кредит надається строком на 15 днів з 14.03.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п.1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.03.2021.
Згідно п. 1.5. загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4312.50 грн. в грошовому виразі та 700.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 19312.50 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.
Пунктом 1.5.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору Проценти за користування кредитом: 2 812,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 2.3.1.2. Договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Товариством, звернено увагу суду, що згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором No4353204 від 14.03.2021 вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за пролонгацію за кредитним договором, а саме:
15.04.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 2 606,00 грн., з яких: 450,00 грн. сплата тіла кредиту; 1 706,00 грн. сплата процентів по кредиту; 450,00 грн. сплата комісії за пролонгацію;
16.04.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 3 837,00 грн., з яких: 1 818,00 грн. сплата тіла кредиту; 1 919,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за пролонгацію;
12.05.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 3 837,00 грн., з яких: 1 818,00 грн. сплата тіла кредиту; 1 919,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за пролонгацію;
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Посилаючись на практику Верховного суду, Рішення КСУ від 22 червня 2022 року №6-р(ІІ)/2022 товариством зазначено, що за таких обставин, враховуючи, що в кредитному договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредитам погашена не була, позивачем обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.
Отже позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість в загальному розмірі 27 328,54 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 10 914,00 грн. (сума отриманого кредиту в розмірі 15 000,00 - сума сплаченого кредиту в розмірі 4 086,00 грн. = 10 914,00 грн.); заборгованість за процентами в розмірі 14 914,54 грн. (сума нарахованих процентів в розмірі 20 458,54 грн. - сума сплачених відсотків у розмірі 5 544,00 грн. = 14 914,54 грн.); заборгованість за комісію в розмірі 1 500,00 грн. - згідно п. 1.5.1 Договору.
Виходячи з п 2.3.1.2. Договору позивач вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 08.08.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів (продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит No4353204 від 14.03.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Апелянтом 04 серпня 2026 року надані «письмові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу», які процесуальним законом при апеляційному перегляді не передбачені.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
За положеннями статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 статті 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
14 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 4353204 від 14.03.2021 року.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п.п. 1.2-1.4. Кредитного договору, загальний розмір кредиту становить 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень та надається строком на 15 днів з 14.03.2021 року по 29.03.2021 року включно.
У відповідності до п.п. 1.5-1.6 Кредитного договору, Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4312.50 грн. в грошовому виразі та 700.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 19312.50 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 2546,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 2812.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
За п. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.
При цьому, умови та особовості застосовування типу процентної ставки умовами Договору визначались окремо у п. п. 2.2., 2.3.
Відповідно до п. 2.2.1 Кредитного договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.
Згідно із пунктом 2.2.3. Кредитного договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
Порядок пролонгація строку кредитування визначений в п.2.3 Договору.
В пункті Договору 2.3.1 визначення, що продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:
2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Також визначені можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
В пункті 2.3.1.2 Договору визначено порядок Пролонгації на стандартних (базових) умовах:
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах
Згідно з п. 7.1. Кредитного договору, цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
10.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" укладено договір відступлення прав вимог №06Т, за умовами якого кредитор (Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан") передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор , приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками .
Згідно витягу з Додатку до Договору факторингу №06Т від 10.08.2021 року, до ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача. за кредитним договором №4353204 від 14.03.2021 року в загальному розмірі 27328,54 грн, з яких 10914 грн заборгованість за тілом, 14954,54 грн заборгованість за відсотками, заборгованість за комісійними винагородами грн.
Договір факторингу з додатком містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та суми заборгованості. Договір факторингу з додатком містять підписи сторін, а тому є належними та допустимими доказами, що спростовує доводи апеляційної скарги в частині недоведеності переходу права вимоги до позивача.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4353204 від 14 березня 2021 року, укладеним з ТОВ «Мілоан».
Відповідачка в апеляційній скарзі не заперечувала обов`язок сплачувати тіло кредиту за договором, проценти, нараховані за період користування кредитом у межах строку кредитування, визначеного договором, а саме в межах 15 (п`ятнадцяти ) днів. Разом з тим, заперечувала щодо нарахування комісії та процентів після закінчення строку кредитування (після спливу п`ятнадцяти днів).
Щодо нарахування відсотків за кредитним договором від 14 березня 2021 року №4353204 колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформувала наступний висновок:
«Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
49.Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
50. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
51. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 3 червня 2008 року включно.
52. Відтак, у межах строку кредитування до 3 червня 2008 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 27 числа кожного місяця. Починаючи з 4 червня 2008 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
53. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.»
У пунктах 1.2.-1.4.Договору визначено, що загальний розмір кредиту становить 15 000 грн. та надається строком на 15 днів з 14.03.2021 року по 29.03.2021 року включно.
Разом з тим, в пункті пунктом 2.3. договору про надання споживчого кредиту №4353204 від 14.03.2021 року передбачена пролонгація строку кредитування на пільгових та стандартних (базових) умовах.
Відповідно до п. 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахування всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
На день закінчення строку дії договору про надання споживчого кредиту №4353204 від 14.03.2021 року, тобто на 29.03.2021 року, у ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитним договором, отже остання продовжила користуватися кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій), договір пролонговано на строк, що не може перевищувати 60 днів, тобто, до 28 травня 2021 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 28 травня 2021 року, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
З огляду на те, що пролонгація строку дії договору про надання споживчого кредиту №4353204 від 14.03.2021 року у тому рахунку на стандартних (базових) умовах, передбачена його умовами, необхідності в укладенні додаткових угод до цього договору для продовження строку його дії немає, відтак доводи апеляційної скарги щодо відсутності окремої заяви на пролонгацію договору, а отже неправомірності розрахунку позивача в частині нарахування відсотків є безпідставними.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на наданий позивачем розрахунок заборгованості, у якому наведені та нараховані відсотки поза межами, строку визначеного вище. Так, у вищезазначеному розрахунку заборгованості проценти за користування кредитними коштами нараховано не в межах строку дії договору про надання споживчого кредиту №4353204 від 14.03.2021 року (до 28 травня 2021 року), а до 30 червня 2021 року, тобто після закінчення строку його пролонгації.
Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором №4353204 від 14 березня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку, що розмір заборгованості за процентами ОСОБА_1 , з урахування здійснених нею платежів, за період з 14 березня 2021 року по 28 травня 2021 року (15 днів+60днів) становить 11 311 грн. 65 коп.
Що стосується стягнення заборгованості по комісії колегія суддів зазначає наступне.
В своїх позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за комісійними винагородами в розмірі 1500 грн.
В п. 1.5.1 Договору визначено, що Комісія за надання кредиту: 1500.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч.1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 та від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення договору про надання споживчого кредиту № 4353204 від 14.03.2021 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1500 грн.
Разом з ти з матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що боржник в межах строку дії договору здійснювала наступні платежі з метою погашення заборгованості за кредитним договором:
15.04.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 2 606,00 грн., з яких: 450,00 грн. сплата тіла кредиту; 1 706,00 грн. сплата процентів по кредиту; 450,00 грн. сплата комісії за пролонгацію;
16.04.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 3 837,00 грн., з яких: 1 818,00 грн. сплата тіла кредиту; 1 919,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за пролонгацію;
12.05.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 3 837,00 грн., з яких: 1 818,00 грн. сплата тіла кредиту; 1 919,00 грн. сплата процентів по кредиту; 100,00 грн. сплата комісії за пролонгацію.
З огляду на вище викладене колегія судів приходить до висновку про необхідність стягнення заборгованості з відповідача за тілом кредиту та за відсотками, як такими, що нараховуються в межах строку дії договору.
Проте, враховуючи, що кредитором, сплачена боржником, сума в розмірі 650 грн була спрямована на погашення комісії, оцінку якій надано вище та вимоги ст. 534 ЦК України, наявні підстави для зарахування цієї суми на сплату відсотків. Отже, стягненню підлягають відсотки за користування кредитом в розмірі 10 661 грн. 65 коп. ( 11 311 грн. 65 коп.- 650 грн) а, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 14.03.2021 року № 4353204, з урахуванням вище наведеного становить 21 575 грн. 65 коп.. (10 914 грн( тіло кредиту)+10 661грн.65коп. ( відсотки))
Щодо суті апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості відповідача.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулося до суду з позовом про стягнення із відповідача кредитної заборгованості у розмірі 27 328 грн. 54 коп.., за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмір 2422,40 грн, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 21 575 грн. 65 коп., тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1914 грн. 46коп. (79,11 % задоволених позовних вимог), і відповідно зменшити стягнуту судом суму судового збору.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на її користь слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 759 грн. 05 коп. ( 20,89 %)
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року в оскарженій частині змінити, зменшивши визначений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2021 року №4353204 з 25 828 грн. 54 коп. на 21 575 грн. 65 коп., суму заборгованості за відсотками з 14 914 грн 54 коп. на 10 661 грн. 65 коп.
Це ж рішення в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши визначену до стягнення суму судового збору з 2289 грн.41 коп. на 1914 грн. 46 коп.
В іншій оскарженій частині це ж рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 759 грн. 05 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389ЦПК України.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік