Справа № 583/2762/25
2/583/49/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.,
за участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення завданих збитків (відшкодування шкоди) та неодержаного доходу (упущеної вигоди),
в с т а н о в и в :
20.06.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з яким просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 106680,00 грн, з яких: прямі витрати втрати, яких позивач зазнав у зв`язку зі знищенням посівів у розмірі 24060,80 грн; збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 82620,00 грн, а також просить стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що в 2017 році за ініціативою відповідача - ОСОБА_3 , відповідно до усної домовленості відбувся обмін правами щодо земельних ділянок, при якому відповідач ОСОБА_3 обміняв земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 . Сторони взаємно виїжджали до місцезнаходження земельних ділянок з метою узгодження обміну. При цьому були присутні свідки. Жодних претензій щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки позивач за сім років не висловлював. У 2024 році батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали вимагати від ОСОБА_1 повернути належну ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655, яку останній передав ОСОБА_1 в користування. На думку ОСОБА_1 , мотивами дій відповідачів є те, що за сім років земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_3 , фактично виснажена невмілим підходом до її обробітку - не вносилися добрива, не знищувався бур`ян, не було дотримано сівозміни. Натомість, позивач, який здійснює обробіток землі професійно, дотримувався всіх технологій обробітку для покращення урожайності своїх земель, які входять в структуру його бізнесу, у тому числі спірної земельної ділянки. У свою чергу ні ОСОБА_3 ні його батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не повертали належну земельну ділянку ОСОБА_1 , яка передавалася на обмін, утримуючи її надалі в себе.
18.09.2024 ОСОБА_1 на обміняній земельний ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655 посіяв озиму пшеницю з метою подальшого продажу урожаю для отримання доходів. Площа засіяної ОСОБА_1 земельної ділянки становила 1,6 га. Позивач використовував земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 для виробництва сільськогосподарської продукції з метою подальшої продажі зазначеної продукції для отримання прибутку. Крім того, що позивач вирощує сільськогосподарську продукцію для реалізації як фізична особа, він також засновником та директором юридичних осіб, які займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції. Вирощування пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 здійснювалось також із залученням технічних засобів вказаних юридичних осіб. Затрати підготовки земельної ділянки під посів та при посіві площі земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655 склали 27516,80 грн.
У подальшому 18.04.2024 посіви пшениці позивача на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 відповідачами були повністю знищені, при цьому у зворотному, земельна ділянка, яка надавалася позивачем в обмін на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655 не була повернута. Факт знищення відповідачами посівів підтверджується доказами (у тому числі судовим рішенням по справі № 583/3831/24). Крім того, відповідачі самі визнають факт знищення ними вказаних посівів.
Посилаючись на зміст рішення Охтирсього міськрайонного суду Сумсьої області від 04 березня 2025 року в справі № 583/3831/24 (провадження № 583/61/25) представник позивача зазначає, що між сторонами була домовленість про користування ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655, що належить ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 земельної ділянки ОСОБА_1 . Зазначене підтвердили в судовому засіданні як сторони, так і свідки. Договір обміну земельними ділянками у даному випадку не укладався, обмін земельними ділянками між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувся на підставі усної домовленості.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 не зміг зібрати посіяну ним 18.09.2024 пшеницю внаслідок дій відповідачів, які перепахали засіяну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655. Вказаними діями ОСОБА_1 був позбавлений можливості зібрати урожай у 2025 році, що також призвело до нанесення йому збитків у вигляді упущеної вигоди, що і стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.
25.07.2025 до суду від представника відповідачів ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_3 з 29 листопада 2017 року є власником земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області. Дану земельну ділянку надано ОСОБА_3 як учаснику АТО. При цьому, ОСОБА_3 ніколи не вів з ОСОБА_1 жодних перемовин щодо обміну (міни) земельними ділянками і нікого на це не уповноважував, тому твердження позивача в цій частині є безпідставними та необгрунтовними. У своєму позові ОСОБА_1 посилається виключно на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2025 року в справі № 583/3831/24, оскільки жодних інших доказів надати не може. Однак, даним судовим рішенням лише відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, жодних юридичних фактів суд не встановлював.
Крім того, представник відповідачів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 посилається на усну домовленість з ОСОБА_3 щодо обміну земельними ділянками. Разом з цим, не вказує, коли саме відбулася «домовленість», за яких обставин та на яку земельну ділянку відбувся обмін. По-перше, обмін земельними ділянками заперечують відповідачі як у даній справі, так і в ході розгляду справи № 583/3831/24. По-друге, вважає, що такі «домовленості» не мають юридичної сили та є фактично нікчемними, оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. У даному випадку жодних домовленостей не було, при цьому незрозумілим є, з ким саме домовлявся ОСОБА_1 , яку земельну ділянку для обміну запропонував ОСОБА_1 , яка її площа, який документ підтверджує його право власності на земельну ділянку, чи обмін був платним/безоплатним, який момент переходу права власності на ці ділянки, як саме відбувся обмін, де акти приймання-передачі земельних ділянок за обміном. Також представник відповідачів зазначає, що в 2024 році ОСОБА_3 неодноразово звертався до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, Охтирської окружної прокуратури виконавчого комітету Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади із заявами та повідомленнями про неправомірне зайняття належної йому земельної ділянки ОСОБА_1 . Тому на момент посіву озимої пшениці 18.09.2024 ОСОБА_1 достовірно знав та чітко усвідомлював про наявність судового спору та про заперечення ОСОБА_3 щодо користування належною йому земельною ділянкою. ОСОБА_1 розумів, що не має права користуватися цією ділянкою, проте спеціально її засіяв озимою культурою, а тепер просить відшкодувати збитки.
29.07.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що судовим рішенням Охтирського міськрайонного суду від 04 березня 2025 року в справі № 583/3831/24, яке набрало законної сили, встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була домовленість про користування відповідачем земельною ділянкою позивача, а позивачем - земельної ділянки відповідача. А отже, обмін між сторонами земельними ділянками є преюдиціально встановленим фактом, який не потребує доказування. Зокрема, наведеним рішенням встановлено, що на місцевості була розмова між сторонами, у жовтні- листопада 2017 року, де були присутні ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Вони знайшли спільну мову і всі були задоволені. Даний факт встановлений судом на основі показань свідків як з боку ОСОБА_1 , так і з боку ОСОБА_3 , письмовими доказами (зокрема, постановою про закриття кримінального провадження, інформації про кримінальне провадження). Крім того, звертає увагу на положення ст. 218 ЦК України, згідно з якими недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. У зв`язку з наведеним наполягає на задоволенні позовних вимог.
05.08.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2025 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам ДП «Інформаційні судові системи» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Центр судової експертизи та експертних досліджень».
02.03.2026 від Державного підприємства «Центр судової експертизи та експертних досліджень» надійшов лист щодо закриття наглядового провадження у справі № 583/2762/25, згідно з яким експертна установа закриває наглядове провадження без виконання експертизи та повертає матеріали справи № 583/2762/25 у зв`язку з тим, що 07.01.2026 листом № 13-2026 на адресу ОСОБА_1 було направлено рахунок-фактуру від 06.01.2026 № 03/26. Однак, станом на 23.02.2026 оплата вказаного рахунку-фактури не здійснена.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що в 2017 році позивач домовився з ОСОБА_3 про обмін земельних ділянок. Згідно з даною домовленістю відповідач ОСОБА_3 свою обміняв земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 . Сторони домовилися про такий обмін в усній формі, жодних договорів не укладали. Заперечуючи проти доводів представника відповідачів про обов`язковість укладення договору в письмовій формі, послався на ст.ст. 216-218 ЦК України. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 ОСОБА_1 з 2017 року сіяв сількогосподарські культури, обробляв земельну ділянку. ОСОБА_3 не повертав належну ОСОБА_1 земельну ділянку, то ОСОБА_1 продовжував користуватися земельною ділянкою ОСОБА_3 , обробляти її та сіяти на ній сількогосподарські культури. Однак, у 2025 році ОСОБА_3 знищено всі посіви озимої пшениці на зазначеній земельній ділянці, що підтверджується рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2025 року в справі № 583/3831/24. У зв`язку з діями ОСОБА_3 по знищенню посівів пшениці ОСОБА_1 зазнав матеріальної шкоди, яка проявилася в реальних збитках у розмірі 24060,80 грн та збитках у вигляді упущеної вигоди в розмірі 82620,00 грн.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідачів ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що ОСОБА_3 отримав земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 як учасник АТО, жодних перемовин щодо обміну земельних ділянок із ОСОБА_1 не проводив, сторони не укладали договору обміну земельної ділянки чи будь-яких інших договорів, які б надали ОСОБА_1 законне право користуватися земельною ділянкою ОСОБА_3 . Зазначив, що такі договори повинні обов`язково бути укладені в письмовій формі з нотаріальним посвідченням також послався на ст. 220 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Крім того пояснив, що ОСОБА_3 у 2024 році неодноразово звертався до ОСОБА_1 з вимогою усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655, а також звертався до поліції, прокуратури та Чупахівської селищної ради із заявами про самовільне захоплення ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. На зазначені звернення ОСОБА_1 не реагував, у зв`язку з чим ОСОБА_3 реалізував своє право самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці та переорав земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655, яку ОСОБА_1 було засіяно пшеницею.
Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655, з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лантратівської сільської ради (на даний час Чупахівської селищної ради) Охтирського району Сумської області, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.06.2025 (а.с. 19).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2025 року в справі № 583/3831/24 (провадження № 2/583/61/25) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків, моральної шкоди (а.с. 13-17).
У мотивувальній частині зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, встановлено, що в 2024 році ОСОБА_8 на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 посіяв озиму пшеницю з метою подальшого продажу урожаю для отримання доходів. У подальшому зазначені посіви були знищені ОСОБА_3 та його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно з наданим позивачем розрахунком витрат, понесених ОСОБА_1 по вирощуванню на земельній ділянці площею 1,6 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655, розташованій на території с. Лантратівка у 2024 році (прямих збитків), здійснений на основі середньої ціни пшениці та норм висіву пшениці, які відображені на інтернет-ресурсах, понесені ОСОБА_1 витрати (прямі збитки) склали 24060,80 грн (а.с. 11-12, 29-69).
Згідно з наданим позивачем розрахунком непрямих збитків, у формі доходів, які ОСОБА_1 міг би отримати якби відповідачами не було знищено посіви (упущена вигода) за 2024-2025 на земельній діляці з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:5655, упущена вигода становить 82860,00 грн. Розрахунок здійснено з урахуванням урожайності вказаної земельної ділянки та базується на інформації, наданій Департаментом агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації від 16.06.2025 № 01-18/1100 та Головним управлінням статистики у Сумській області від 11.06.2025 № 11/06-3-25/2025 (а.с. 10, 25-26).
Як вбачається з видаткової накладної № 17478 від 22.03.2024, видаткової накладної № 19401 від 01.04.2024, рахунку на оплату № 9874 від 27.05.2024 та платіжної інструкції № 12 від 27.02.2024, Фермерське господарство «КОЛОСКОВЕ 2019» здійснювало закупку добрив у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на загальну суму 474048,00 грн (а.с. 27-28).
11.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 з письмовою вимогою, у якій зазначив, що в 2017 році за ініціативою ОСОБА_3 відповідно до усної домовленості відбувся обмін правами щодо земельних ділянок, при якому ОСОБА_1 обміняв земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 на його земельну ділянку. До 2024 року ОСОБА_1 використовував земельну ділянку ОСОБА_3 , а останній у свою чергу мав у користуванні земельну ділянку, передану ОСОБА_1 . Весною 2024 року ОСОБА_1 засіяв на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 соняшник, але з боку ОСОБА_9 вчинялися незаконні та необґрунтовані дії з метою недопущення ОСОБА_1 до вільного користування земельною ділянкою у відповідності до досягнутих у 2017 році домовленостей. Крім того, восений 2024 році ОСОБА_1 засіяв на зазначеній земельній ділянці пшеницю, але ОСОБА_3 було знищено посів, чим завдано матеріальні та немайнові (упущена вигода) збитки. ОСОБА_1 у даній заяві звертає увагу ОСОБА_3 , що факт обміну земельними ділянками та законне використання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 підтверджено рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2025 року в справі № 583/3831/24 (провадження № 2/583/61/25). При цьому ОСОБА_1 констатує, що передана ОСОБА_3 у 2017 році земельна ділянка ОСОБА_1 перебуває в незадовільному стані (захаращена, необроблена та не підготована до обробітку). За таких обставин ОСОБА_1 вимагає від ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, передану йому в користування у 2017 році шляхом укладення акту повернення земельної ділянки, привести у відповідність передану земельну ділянку для можливості проведення на ній сільськогосподарських робіт (зорати земельну ділянку), оплатити відповідні роботи в сумі 5280,00 грн та відшкодувати знищені посіви пшениці в сумі 15900,00 грн та неотриманий прибуток у сумі 57600,00 грн (а.с. 70-71).
Відповідачами заперечується факт обміну прав користування земельними ділянками та стверджується, що в 2024 році відповідач ОСОБА_3 намагався всіми способами довести до позивача ОСОБА_1 відсутність своєї волі, як власника земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655, на користування нею ОСОБА_1 .
Так, 17.07.2024 ОСОБА_3 звертався до Виконавчого комітету Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади із заявою про врегулювання земельного спору через неправомірне захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки, у якій просив: скликати земельну комісію та за участі всіх зацікавлених осіб обстежити самовільно зайняту земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655, яка розташована на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, за результатами якої скласти акт обстеження; зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 його земельною ділянко. На зазначене звернення 26.07.2024 за № 0213/721 отримав відповідь про врегулювання зазначеного питання виключно судом (а.с. 107-108).
Охтирською окружною прокуратурою за вих. № 52-487-24 від 31.05.2024 повідомлено ОСОБА_3 , що 31.05.2024 за результатами розгляду його повідомлення розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024202520000049 від 31.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким у період часу з 07.04.2024 по 10.04.2024 ОСОБА_1 вчинив самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої на території Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області (кадастровий номер 59203854000:01:001:5655), чим завдав шкоди власнику земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с. 105-106).
18.09.2024 ОСОБА_5 звернулася до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області із заявою про скоєння злочину, зазначивши, що ОСОБА_1 самовільно рейдерським шляхом захопив належну її сину земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:5655, почав дискування трактором даної земельної ділянки та засівання її насінням пшениці. Згідно з Талоном-повідомленням Єдиного обліку № 13974 зазначену заяву зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) (а.с. 109-110).
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з частиною першою статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодовизнання протиправними дій відповідачів, які знищили посіви сільськогосподарських культур позивача, зроблені останнім на земельній ділянці, що належить відповідачам на праві власності, та зобов`язання відповідачів відшкодувати позивачу реальні збитки та упущену вигоду від такого знищення у відповідності до наданого представником позивача розрахунку. Вирішення даного спору тісно пов`язано з визнанням чи невизнанням усної домовленості про обмін належними сторонами земельними ділянками, яка, на переконання позивача, мала місце в 2017 році.
Особливості користування та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, передбачено статтею 37-1 ЗК.
Так, відповідно до цієї норми власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками.
Правилами цієї норми передбачено, поряд з іншим, що такий обмін здійснюється шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.
Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі" (частина 4 статті 37-1 ЗК).
Особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення урегульовані статтею 8-2 Закону "Про оренду землі".
Для укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, письмово звертається до другої сторони з пропозицією укласти договір оренди (суборенди) (частина 10).
Згідно з частиною другою статті 37-1 ЗК України власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками. Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення, на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, здійснюється лише у разі, якщо обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку або різниця між нормативними грошовими оцінками становить не більш як 10 відсотків.
За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).
У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону № 899-IV).
Виходячи з вищенаведених положень законодавства, суд дійшов висновку, що користувач чужої земельної ділянки, яка отримана в порядку обміну прав користування за узгодженням з її власником, є належним лише в тому випадку, коли такий обмін оформлений відповідними договорами (оренди, суборенди, міни тощо), зареєстрованими в установленому порядку. Разом з цим, у матеріалах справи відсутні відомості про укладення між сторонами договорів оренди, суборенди чи міни спірних земельних ділянок.
На підтвердження факту обміну прав користування земельними ділянками представник позивача посилається на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2025 року в справі № 583/3831/24 (провадження № 2/583/61/25), яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків, моральної шкоди.
Згідно з частиною 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах від 19.12.2019 по справі № 520/11429/17, від 19.12.2019 по справі № 916/1041/17, від 26.11.2019 по справі № 902/201/19, від 11.12.2019 по справі № 320/4938/17, що узгоджується з постановами КГС ВС від 15.10.2019 по справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 по справі № 922/643/19 зазначав про особливості застосування інститут преюдиції та зазначив, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер.
Разом з цим, суд зазначає, що предметом спору у вищевказаній справі № 583/3831/24, яка була розглянута Охтирським міськрайонним судом Сумської області 04 березня 2025 року було встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 ознак самовільного зайняття земельної ділянки та, відповідно, правових підстав для стягнення збитків та моральної шкоди. Факт обміну земельними ділянками не було встановлено в резолютивній частині рішення, а лише побічно згадувався в мотивувальній частині зазначеного рішення в контексті фіксації усної домовленості про обмін земельної ділянки, наявність якої встановлена шляхом допиту свідків.
У зв`язку з викладеним правовідносини в справі № 583/3831/24 не є релевантними правовідносинам, що склалися між сторонами в даній справі, оскільки мають різні предмет та підстави виникнення.
Поряд з цим, з мотивувальної частини рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області в справі № 583/3831/24 вбачається, що обмін прав користування земельним ділянками не оформлено належним чином у передбаченому земельним законодавством порядку, такий обмін за твердженням позивача ОСОБА_1 відбувся шляхом усної домовленості при свідках та не визнається ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Крім того, у 2024 році відповідач ОСОБА_3 використав усі можливі передбачені законодавством способи для усунення відповідача ОСОБА_1 від користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655, належній ОСОБА_3 на праві власності.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що правочинів у передбаченій законом формі щодо визначення права користування спірною ділянкою (оренди, суборенди, міни) між сторонами не укладалось, відсутні акти приймання-передачі земельних ділянок за обміном. Вимог про примусовий обмін земельними ділянками за доведення наявності відповідних умов, передбачених статтями 37-1 ЗК України та 8-2 Закону України "Про оренду землі", позивач не заявляв.
Отже, сторони не узгодили між собою обмін правами користування земельними ділянками шляхом укладення правочину у передбаченому законом порядку, а тому ОСОБА_1 не набув право належного землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655.
Суд також відхиляє посилання представника позивача на узгодженість з відповідачами обміну права користування земельними ділянками, оскільки згода відповідачів спростовується наявними в матеріалах справи неодноразовими зверненнями в 2024-2025 роках відповідача ОСОБА_3 до уповноважених органів із заявами про самовільне зайняття ОСОБА_1 його земельної ділянки, зокрема: 30.05.2024 до Охтирської окружної прокуратури; 17.07.2024 до Виконавчого комітету Чупахівської селищної об`єднаної територіальної громади із заявою про врегулювання земельного спору через неправомірне захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки; 26.07.2024 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області; 18.09.2024 до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області.
Надаючи оцінку доводам сторін про наявність чи відсутність підстав для стягнення завданих збитків (відшкодування шкоди) та неодержаного доходу (упущеної вигоди), які позивач ОСОБА_1 зазнав у результаті дій відповідачів на належній ОСОБА_3 земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655, суд зазначає наступне.
У статті 56 Закону України "Про охорону земель" зазначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до статті 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19) зазначено, що "відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає".
За правилами частини першої статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника.
Статтею 95 ЗК України передбачено обсяг прав землекористувачів, зокрема: право самостійно господарювати на землі; право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.
Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Наявність обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку відсутня протиправна поведінка відповідачів, оскільки ОСОБА_3 шляхом знищення посівів пшениці на належній йому земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:5655 реалізував передбачене статтею 95 Земельного кодексу України право господарювати на власній землі, при цьому ОСОБА_3 неодноразово виражав свою волю самостійно здійснювати обробіток своєї земельної ділянки та просив ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні нею.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що розрахунок, наданий представником позивача в обґрунтування розміру реальних збитків та упущеної вигоди, не підтверджується належними та допустимими доказами. Зокрема, відсутні акт обстеження та фіксації знищення, первинні документи бухгалтерського облікуна вирощування сількогосподарських культур (витрати на насіння, добрива, пальне, обробіток землі, оплату праці). З наданих представником відповідача видаткової накладної № 17478 від 22.03.2024, видаткової накладної № 19401 від 01.04.2024, рахунку на оплату № 9874 від 27.05.2024 та платіжної інструкції № 12 від 27.02.2024 вбачається, що Фермерське господарство «КОЛОСКОВЕ 2019» здійснювало закупку добрив у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на загальну суму 474048,00 грн (а.с. 27-28). Разом з цим, не доведено зв`язок між індивідуальним обробітком спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та господарською діяльністю ФГ «КОЛОСКОВЕ 2019», відсутнє документальне підтвердження вартості конкретних добрив, які використовував ОСОБА_1 . Для розрахунку реальних збитків та упущеної вигоди представник позивача використовує інформацію з мережі Інтернет, яка розміщена на неофіційних сайтах (а.с. 29-69), суду не надано доказів, яку частину земельної ділянки засіяно ОСОБА_1 та яким саме видом насіння пшениці (невідома також загальна вартість пшениці), яку сількогосподарську техніку при цьому було використано.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, та заперечень відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення завданих збитків (відшкодування шкоди) та неодержаного доходу (упущеної вигоди).
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.
Суддя А.І.Савєльєва