125/2329/25
2/125/920/2025
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.06.2026 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В., за участі секретаря судового засідання Войтюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 125/2329/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Барського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. У позовній заяві вказав, що судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 15.02.2019 у справі № 125/137/19 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.01.2019 та до досягнення дитиною повноліття. Відкрито виконавче провадження № 69790734. Свої вимоги позивач мотивував тим, що однією з підстав зменшення розміру аліментів є зміна його сімейного стану. 07.02.2023 він уклав шлюб з ОСОБА_4 . У цьому шлюбі у них народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також вказує, що його матеріальний стан змінився. Відповідно до рішення Барського районного суду Вінницької області від 09.09.2025 у справі № 125/1095/25 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки доходу щомісячно, починаючи з 12.06.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_5 трьох років - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 18.06.2025 у справі № 125/1094/25 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття. За рішенням відкрито виконавче провадження № 79189283 від 24.09.2025. Крім того, відповідно до рішення Барського районного суду Вінницької області від 16.04.2025 у справі № 125/1541/23, зміненого постановою Вінницького апеляційного суду від 22.07.2025, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_7 борг у розмірі 4000 доларів США, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 137,42 доларів США, судовий збір 1531,05 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10523,71 гривень. За рішенням відкрито виконавче провадження № 79122503 від 22.09.2025. Крім того, стан здоров`я позивача погіршився. Під час проходження військової служби за мобілізацією у в/ч НОМЕР_1 , 26.04.2023 позивач отримав осколкове поранення лівої кисті, проходив лікування та реабілітацію, унаслідок проходження військової служби з`явилася травма хребта, що підтверджується медичними документами. Згідно з висновком ВЛК 2022 року ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. Натомість відповідно до висновку ВЛК від 28.07.2025 ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. Позивач зазначає, що має непрацездатних батьків пенсіонерів: матір ОСОБА_8 та батька ОСОБА_9 , яких він також зобов?язаний утримувати у силу ст. 202 СК України. Просить зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 15.02.2019 у справі № 125/137/19, на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину від усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно.
13.04.2026 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_1 та просила відмовити у позові. Зазначила, що вважає позов необґрунтованим, а обставини, на які посилається позивач: 1) зміна сімейного стану (укладення нового шлюбу та народження другої дитини); 2) зміна матеріального стану (стягнення аліментів на дружину та другу дитину, наявність боргових зобов?язань); 3) погіршення стану здоров?я - недостатніми та такими, що не свідчать про його неможливість сплачувати аліменти у раніше встановленому розмірі. Вважає, що зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 686/22677/23, зміна сімейного стану платника аліментів (народження дитини від іншого шлюбу) є самостійною, але не автоматичною підставою для зменшення аліментів. Суд у кожному конкретному випадку оцінює, чи дійсно нові сімейні обставини впливають на можливість платника виконувати аліментні зобов?язання перед дитиною від першого шлюбу. Такого ж висновку суд дійшов у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19. У постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20 суд зазначив, що зменшення розміру аліментів можливе лише за наявності належних та допустимих доказів істотної зміни матеріального або сімейного стану, яка об?єктивно впливає на можливість виконання аліментного обов?язку. Зазначає, що позивач добровільно створив нову сім?ю, взяв на себе відповідні обов?язки, що не може бути підставою для погіршення матеріального становища ОСОБА_3 . ОСОБА_3 має пріоритетне право на утримання, оскільки вона була народжена раніше, і обов?язок батька перед нею виник раніше. Принцип рівності прав усіх дітей не означає автоматичного зменшення аліментів на користь старшої дитини при народженні молодшої. Дитина проживає окремо з матір?ю, яка несе більшість витрат на її утримання самостійно, оскільки навіть наявних аліментів у розмірі 1/4 від доходу позивача не вистачає. Щодо зміни матеріального стану, стягнення аліментів на теперішню дружину (рішення від 09.09.2025) є тимчасовим - до досягнення дитиною трьох років (до ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Позивач не надав доказів того, що його дружина не має власного доходу або не може працевлаштуватися після досягнення дитиною трирічного віку. Стягнення аліментів на другу дитину (судовий наказ від 18.06.2025) - це обов?язок позивача, який він добровільно на себе прийняв, створюючи нову сім?ю. Борг перед ОСОБА_7 виник унаслідок невиконання позивачем зобов?язань за договором позики від 2019 року, тобто ще до виникнення спірних правовідносин. Позивач не довів, що він є неплатоспроможним, а наявність виконавчих проваджень не свідчить про відсутність у нього доходів. Більше того, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 69790734, вбачається, що станом на червень 2025 року утворилася переплата аліментів у розмірі 100,83 грн (погашено заборгованість - 159 199,50 грн), що свідчить про те, що позивач має достатні доходи та сплачує аліменти у повному обсязі, а іноді й більше. Це прямо спростовує його твердження про скрутне матеріальне становище. Крім того, позивач є військовослужбовцем, отримує грошове забезпечення, яке значно перевищує мінімальний розмір заробітної плати в Україні, має стабільний дохід, розмір якого дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини. Отже, позивач довів лише наявність витрат, але не довів зменшення доходів, що є принципово різними юридичними категоріями. Позивач вказує на погіршення стану здоров?я, у зв?язку з військовою службою, проте, згідно з висновком ВЛК від 28.07.2025, він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку тощо, тобто не втратив працездатність. Станом на теперішній час він продовжує проходити військову службу та отримувати стабільне і високе грошове забезпечення військовослужбовця. Крім того, позивач не надав доказів встановлення йому інвалідності або стійкої втрати працездатності. Наявні медичні документи свідчать про лікування та реабілітацію, але не про неможливість працювати. Необхідність утримувати непрацездатних батьків не підкріплене доказами того, що вони потребують саме його допомоги (наявність інших дітей, власні доходи, пенсії тощо). Крім того, обов?язок утримувати батьків (ст. 202 СК України) виникає за умови, що вони потребують матеріальної допомоги, а позивач спроможний її надавати. Зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 призведе до істотного погіршення матеріального становища дитини - ОСОБА_3 , яка проживає з відповідачем та перебуває на її утриманні. ОСОБА_2 зазначає, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить службу в умовах воєнного стану, може перебувати у відрядженнях, ризикує життям та здоров?ям. Самостійно утримувати дитину-підлітка, яка потребує значних витрат на харчування, одяг, навчання, розвиток, медичне обслуговування вкрай складно. Крім того, відповідач має на утриманні своїх літніх батьків, які є пенсіонерами та потребують постійного лікування та догляду. ?? ОСОБА_10 є особою з інвалідністю ІІІ групи (встановлено з 06.03.2026) унаслідок захворювання, пов?язаного з проходженням військової служби. Він має помірний ступінь порушення здатності до пересування та потребує постійної реабілітації. ? ОСОБА_11 є пенсіонеркою за віком. Увесь тягар фінансового забезпечення дитини та стареньких батьків лежить виключно на плечах відповідача. Таким чином, зменшення розміру аліментів поставить дитину та її матір у скрутне матеріальне становище, що суперечить принципу забезпечення пріоритету інтересів дитини, закріпленому в ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України та ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, а також призведе до ??погіршення умов проживання, ??обмеження доступу до освіти, розвитку, медичного забезпечення ОСОБА_3 . Мінімальні щомісячні витрати на дитину перевищують розмір аліментів, що сплачуються, більш ніж удвічі. Основний фінансовий тягар несе відповідач, зменшення аліментів на 25 % призведе до збільшення фінансового навантаження на відповідача, погіршення та зниження вже сформованого рівня життя дитини, що є неприпустимим. Звертає увагу суду на факт недобросовісної поведінки позивача та його свідомого ухилення від виконання батьківських обов?язків. На даний час у Барському районному суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42025022130000003 від 14.01.2025 (справа № 125/952/25) про обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України. Наявність даного кримінального провадження, яке перейшло у стадію судового розгляду, беззаперечно свідчить про те, що несплата аліментів позивачем є наслідком його цілеспрямованих та систематичних дій, спрямованих на невиконання рішення суду. Вважає звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів під час розгляду кримінальної справи про злісне ухилення від їх сплати є нічим іншим, як черговою спробою уникнути відповідальності та мінімізувати обсяг утримання власної дитини.
21.04.2026 представник позивача ОСОБА_12 подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження, призначено підготовче засідання у цивільній справі № 125/2329/25 та надано відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву. Відповідач подала відзив на позовну заяву, який підписала та відправила його копію представнику позивача 11.04.2026. Копію відзиву представник позивача отримала 17.04.2026. Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. До відзиву не додано заяву про поновлення пропущеного встановленого судом строку, згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, тому настають наслідки, передбачені статтею 126 ЦПК України. Окрім цього, станом на день подання відповіді на відзив на 21.04.2026 в Електронному суді відсутні відомості про надходження до суду відзиву на позовну заяву у справі. Зазначає, що предметом дослідження під час судового розгляду справи є визначені у статті 192 СК України підстави, а саме: 1) зміна матеріального стану платника аліментів; 2) зміна сімейного стану платника аліментів; 3) погіршення здоров`я платника аліментів. Інші наведені у відзиві обставини не мають значення для правильного вирішення справи. Звертає увагу, що дійсно нещодавно існувала судова практика, за якою зміна сімейного стану не була підставою для зменшення розміру аліментів за відсутності доказів погіршення матеріального стану платника аліментів. Однак Верховний Суд змінив свою позицію та в останніх своїх судових рішеннях вказав, що аналіз норми 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Такий висновок обумовлений конструкцією норми, яка вживає сполучник «або». Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22); від 10.10.2023 у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св23); від 19.06.2024 у справі № 686/22677/23 та від 08.01.2025 у справі № 567/1462/23. Відповідач у відзиві посилається на застарілу судову практику на постанови Верховного Суду від 16.09.2020, від 28.05.2021. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При цьому застосуванню судами України підлягають останні за часом висновки. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити повністю, відзив залишити без розгляду.
27.04.2026 ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що у відповіді на відзив представник позивача намагається нівелювати обґрунтовані доводи відповідача формальними процесуальними зачіпками та маніпулятивним трактуванням судової практики. Представник позивача просить застосувати наслідки ст. 126 ЦПК України та залишити відзив без розгляду, посилаючись на пропуск строку. Ці доводи є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам з огляду на те, що об?єктивна неможливість вчасного подання відзиву була зумовлена діями сторони позивача, який вказав у позовній заяві неактуальну адресу відповідача. Відповідач надала відзив у найкоротші терміни після ознайомлення з матеріалами справи, що є належною реалізацією права на захист. Разом з тим, відповідачем було подано до суду окрему вмотивовану заяву щодо надання відзиву у зв?язку з тим, що вона не була повідомлена про відкриття провадження. Також безпідставним є твердження про відсутність в Електронному суді відомостей про надходження відзиву на позовну заяву з огляду на те, що даний відзив був поданий безпосередньо до суду з підтверджуючими документами про його одночасне відправлення учасникам справи засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Ключовим доводом позивача є посилання на постанови Верховного Суду (від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22, від 19.06.2024 у справі № 686/22677/23, від 08.01.2025 у справі № 567/1462/23), де вказано, що зміна сімейного стану є самостійною підставою для перегляду аліментів. Позивач підміняє поняття: «самостійна підстава» не означає «автоматичне зменшення». Суд не зобов?язаний зменшувати аліменти виключно за фактом укладення нового шлюбу, а зобов?язаний оцінити реальний вплив нових обставин на можливість платника виконувати обов?язок перед першою дитиною. Наприклад, у справі № 567/1462/23 суд зменшив аліменти через те, що сукупні відрахування складали 91% від доходу платника. У даній же справі ситуація є діаметрально протилежною. Добровільне створення позивачем нової сім?ї не є індульгенцією для погіршення матеріального забезпечення старшої доньки, яка має право на належне утримання. Позивач стверджує, що Верховний Суд у низці постанов визнав зміну сімейного стану самостійною підставою для зменшення аліментів. Однак судова практика не передбачає автоматичного та арифметичного зменшення виплат виключно за фактом укладення нового шлюбу чи народження іншої дитини. У кожній із наведених позивачем справ суди досліджували, чи призвела така зміна до реального та істотного погіршення фінансового стану платника, яке унеможливлює виконання зобов?язань перед першою дитиною. Крім того, відсутнє реальне погіршення матеріального стану позивача, який згідно з висновком ВЛК від 28.07.2025 визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, медичних та логістичних підрозділах, не втратив працездатності, продовжує проходити службу та отримує стабільне і високе грошове забезпечення військовослужбовця, що об?єктивно дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 1/4 доходу. Зважаючи на те, що наразі позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42025022130000003 (справа № 125/952/25) за ч. 1 ст. 164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, подання даного цивільного позову є виключно тактичним маневром захисту у кримінальному процесі з метою створення штучного підґрунтя для мінімізації вини та легалізації власної протиправної бездіяльності щодо старшої доньки. Вважає, що наявні ознаки зловживання процесуальними правами та штучного створення доказів «погіршення» матеріального стану, оскільки позивач та його теперішня дружина проживають разом за однією адресою, ведуть спільне господарство та мають спільний бюджет. Отримання судового наказу про стягнення аліментів у межах наказного провадження між особами, які спільно проживають, є ознакою фіктивного спору, ініційованого з метою зловживання правом та штучного зменшення бази стягнення аліментів. Метою цього є формальне збільшення кількості утриманців для пред`явлення у даній справі, а не реальний захист порушених прав. Стягнення аліментів на другу дитину в наказному провадженні за умови спільного проживання подружжя не призводить до реального зменшення сукупного доходу сім?ї позивача, оскільки кошти залишаються у їхньому спільному розпорядженні. Це доводить відсутність фактичного погіршення матеріального стану та підтверджує наявність ознак зловживання правом з метою ухилення від утримання старшої дитини. Позивач вказує про неспроможність утримувати дитину, проте відповідно до розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні № 69790734 станом на 16.06.2025 сплачено заборгованість у розмірі - 159199,50 грн. Наявність вільного капіталу у такому обсязі повністю нівелює твердження про його фінансову неспроможність. Спроби позивача обґрунтувати позов зводяться до єдиної неправомірної мети - ухилення від повноцінного виконання батьківського обов`язку. Зменшення аліментів на 25% завдасть непоправної шкоди інтересам 14-річної дитини, переклавши весь фінансовий тягар виключно на відповідача, яка несе службу в ЗСУ в умовах воєнного стану та доглядає батьків з інвалідністю, що прямо суперечить ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до якої усі дії, що стосуються дитини, повинні враховувати її найкращі інтереси. Просить відмовити у задоволені позову про зменшення розміру аліментів у повному обсязі.
Вирішуючи чи слід приймати відзив, відповідь на відзив та заперечення, суд вважає слушною думку представника позивача щодо пропуску строку відповідачкою для подання відзиву, відсутність клопотання про поновлення строку.
Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачка отримала копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та додатків 04.03.2026, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідно до ухвали про відкриття провадження, упродовж 15 днів мала право подати відзив, тобто до 19.03.2026.
Відзив відповідачка подала до суду 13.04.2026. Клопотання про поновлення строку для подання відзиву відповідачка не подала.
З огляду на викладене, на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України суд дійшов висновку, що відзив слід залишити без розгляду. Таким чином, суд не бере до уваги і відповідь на відзив і заперечення.
У судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання відповідачка, представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 15.02.2019 у справі № 125/137/19 наказано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.01.2019 та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до даних копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб 07.02.2023, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_14 ».
Відповідно до даних копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до даних копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до даних копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 від 25.02.2019 серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є пенсіонером за віком довічно.
Відповідно до даних копії витягу з порталу Дія, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є пенсіонером за віком довічно, пенсійна справа № 968140154528 від 15.10.2025.
Судовим наказом Барського районного суду Вінницької області від 18.06.2025 у справі № 125/1094/25 наказано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_15 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 09.09.2025 у справі № 125/1095/25 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_15 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12.06.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_16 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22.07.2025 змінено рішення Барського районного суду Вінницької області від 16.04.2025 у справі № 125/1541/23, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики від 24.03.2019 у розмірі 4000 доларів США, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 137,42 доларів США, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1531,05 грн, а також витрати на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 10523,71 грн.
Згідно з даними копії витягу за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 29.11.2025, відносно боржника ОСОБА_1 відкрито виконавчі провадження № 69790734 від 06.09.2022, № 79122503 від 22.09.2025, № 79189283 від 24.09.2025.
Відповідно до даних копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 69790734 Барського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 8179 від 16.06.2025, боржник: ОСОБА_17 , стягувач: ОСОБА_18 , - станом на 16.06.2025 переплата становить 100,83 грн.
Згідно з даними копії витягу із застосунку «Резерв+» відповідно до висновку ВЛК від 28.07.2025 ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони.
Відповідно до даних копії довідки № 6485 від 19.06.2022 (так у документі), ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_8 з 20.04.2023.
Відповідно до даних копії довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_8 № 4416 від 27.04.2023, згідно з результатами проведеного медичного огляду ВЛК при в/ч НОМЕР_9 кулеметнику, солдату за мобілізацією ОСОБА_1 встановлено діагноз: стан після операції (26.04.2023) - ПХО рани лівої кисті з приводу відкритого перелому (26.04.2023) нігтьової фаланги 4 пальця лівої кисті, з тимчасовим порушенням функції. Травма легкого ступеня; поранення, пов`язане з проходженням військової служби; потребує відпустки для лікування терміном на 30 календарних днів.
Відповідно до даних копії довідки про тимчасову непрацездатність № 88 від 27.04.2023 КНП «Нікопольська міська лікарня № 4» Нікопольської міської ради», ОСОБА_1 у період з 26.04.2023 по 27.04.2023 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до даних копії довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 28.07.2023, ОСОБА_1 проходив клінічне обстеження з приводу наслідків осколкового поранення лівої кисті (26.04.2023).
Згідно з даними копії виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого ДЗ «Центр психологічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров`я України» № 002488/2023 від 26.09.2023, військовослужбовець ОСОБА_1 знаходився на лікуванні та реабілітації у центрі з 29.08.2023 по 26.09.2023.
Відповідно до даних копії довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 01.08.2023, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в умовах відділення реабілітації ДУ «ІТО НАМНУ» з 23.06.2023 та станом на день видачі довідки, орієнтовна дата виписки 07.08.2023.
Відповідно до даних копії довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 13.06.2023, ОСОБА_1 проходив клінічне обстеження, потребує дообстеження в умовах ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", у плановому порядку з метою уточнення діагнозу та подальшого визначення тактики лікування. Запланована дата дообстеження - 14.06.2023.
Відповідно до даних копії довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 10.07.2023, ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в умовах відділу реабілітації ДУ «ІТО НАМНУ» з 23.06.2023 та станом на день видачі довідки, з подальшим продовженням лікування на 14 днів.
Згідно з даними копії виписки з історії хвороби стаціонарного хворого відділу реабілітації ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", № медичної карти: 591961, ОСОБА_1 з 23.06.2023 по 07.08.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до даних копії довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 24.07.2023, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні реабілітації ДУ «ІТО НАМНУ» з 23.06.2023 та станом на день видачі довідки, планова дата виписки 01.08.2023, з подальшим плановим оперативним лікуванням.
Відповідно до даних копії перевідного епікризу з історії хвороби КНП Київської обласної ради «Київська обласна лікарня» № 3242, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні після гострої та довготривалої реабілітації з 09.08.2023 по 29.08.2023 з діагнозом: наслідки осколкового поранення лівої кисті (26.04.2023): багаторівневе ушкодження сухожилків згиначів 3-4 пальців лівої кисті, ушкодження лівого загальнопальцьового нерва лівої кисті.
Відповідно до даних копії виписного епікризу зі стаціонарної карти травматологічного відділення КНП «Нікопольська міська лікарня № 4» Нікопольської міської ради» № 310, ОСОБА_1 у період з 26.04.2023 по 27.04.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з діагнозом: рвані рани лівої кисті. Відкритий перелом нігтьової фаланги 4 пальця лівої кисті.
Згідно з даними копії виписки з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого КНП «Старосинявський центр первинної медико - санітарної допомоги» від 28.05.2025 військовослужбовець ОСОБА_1 30.04.2023 перебував на амбулаторному лікуванні, 28.05.2023 направлений на стаціонарне лікування, у зв`язку з отриманням травми, пов`язаної із проходженням військової служби.
Відповідно до даних копії протоколу магнітно-резонансної томографії Медичного центру «Ультрадіагностика» від 10.04.2025 у ОСОБА_1 наявні МР-ознаки дегенеративних змін, остеохондрозу ПКВХ з килами L4-L5, L5-S1, протрузіями дисків, множинних хрящевих вузлів Шморля. Артроз дуговідросткових зчленувань.
Відповідно до даних копії консультаційного висновку спеціаліста ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» № 273479-639076 від 29.04.2025, ОСОБА_1 встановлено діагноз: поширений остеохондроз хребта. Спондилоартроз. Грижа МХД на рівні L5-S1. Радикулопатія S1 лівобіч. Тораколюмбалгія. Артралгія лівого колінного суглоба. Стан після МВТ, гаторівневе ушкодження сухожилків згиначів 3-4-го пальців лівої кисті, ушкодження 3-го загальнопальцевого нерва лівої кисті.
Відповідно до даних копії консультаційного висновку спеціаліста ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» № 273479-639070 від 29.04.2025, ОСОБА_1 встановлено діагноз: наслідки осколкового поранення лівої кисті (26.04.2023): багаторівневе ушкодження сухожилків згиначів 3-4-го пальців лівої кисті, ушкодження 3-го загальнопальцевого нерва лівої кисті. Стан після оперативних втручань. Згинальна контрактура у суглобах 3-4 пальців. Порушення функції захвату.
Відповідно до даних копії консультаційного висновку спеціаліста ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» № 273479-640320 від 05.05.2025, ОСОБА_1 встановлено діагноз:остеохондроз хребта у дорослих, множинні відділи хребта: Наслідки осколкового поранення лівої кисті (26.04.2023): багаторівневе ушкодження сухожилків згиначів 3-4-го пальців лівої кисті, ушкодження 3-го загальнопальцевого нерва лівої кисті.
Відповідно до даних копії консультаційного висновку спеціаліста ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» № 273479-642594 від 13.05.2025, ОСОБА_1 встановлено діагноз: наслідки осколкового поранення лівої кисті (26.04.2023) багаторівневе ушкодження сухожилків згиначів 3-4-го пальців лівої кисті, ушкодження 3-го загальнопальцевого нерва лівої кисті. Порушення функції захвату лівої кисті середнього ступеня важкості.
Згідно з даними копії довідки ДЗ «Центр психологічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров`я України» № 672 від 05.09.2023 ОСОБА_1 знаходився у центрі на лікуванні з 29.08.2023 та станом на день видачі довідки.
Згідно з даними копії довідки КНП «Старосинявська багатопрофільна лікарня» Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області № 460 від 18.06.2025, ОСОБА_1 пройшов курс лікування у лікаря фізичної та реабілітаційної медицини з 15.05.2025 по 13.06.2025.
Відповідно до даних копії довідки КНП «Старосинявська багатопрофільна лікарня» Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області № 540 від 18.07.2025, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділення КНП «Старосинявська багатопрофільна лікарня» з 18.07.2025 з приводу діагнозу: «Загострення хронічної дискогенної попереково-крижової радикулопатії з вираженими больовим, м?язево-тонічним, міофасціальним синдромами, нейропатією правого сідничного нерва, порушенням статодинамічної функції хребта».
Згідно з даними копії довідки КНП «Хмельницька центральна районна лікарня» Хмельницького району № 836 від 29.07.2025 ОСОБА_1 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_8 перебував на обстеженні у КНП «Хмельницька ЦРЛ» Хмельницького району.
Відповідно до даних копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 № 198 від 22.08.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_9 з 31.07.2025 та станом на день видачі довідки.
Правовідносини сторін ґрунтуються на таких положеннях закону.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, яка набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 зазначеної Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, що знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (у тексті - СК України).
У ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).
У постанові від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20) Верховний Суд зазначив таке.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу даних правових норм вбачається, що під час вирішення питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин, сукупності належних та допустимих доказів, за наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Згідно зі ст. 182 СК України, під час визначення розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.
У постанові від 22.01.2020 у справі № 691/1497/18 Верховний Суд зазначив, що, ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
На думку суду, обов`язок позивача сплачувати аліменти на утримання теперішньої дружини ОСОБА_15 та другої дитини ОСОБА_19 , наявність боргу перед ОСОБА_7 , - не є достатніми підставами для зменшення розміру аліментів на утримання старшої дитини від першого шлюбу - ОСОБА_3 . Адже, незважаючи на витрати, які позивач довів, і потребу у витратах, позивач не довів, що змінилося його матеріальне становище у порівнянні з тим періодом, коли судом приймалось рішення про стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_3 . Будь-якої інформації про свої доходи позивач не надав, що позбавило суд можливості встановити чи погіршилося його матеріальне становище, про яке зазначено в позовній заяві.
Окремою підставою для зменшення розміру аліментів позивач зазначив погіршення стану здоров`я. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 26.04.2023 отримав поранення, проходив лікування та реабілітацію, відповідно до висновку ВЛК від 28.07.2025 визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. Доказів втрати працездатності позивач не надав.
Посилання позивача на те, що на його утриманні перебувають батьки, які є непрацездатними за віком та потребують утримання та лікування, самі по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів на дитину без підтвердження погіршення майнового стану платника аліментів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 552/3611/19.
Надані позивачем докази не свідчать про наявність істотного, об`єктивного погіршення його матеріального становища, яке б унеможливлювало виконання ним обов`язку зі сплати аліментів у раніше визначеному розмірі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він є військовослужбовцем, а отже отримує стабільне грошове забезпечення, а також не надано доказів виникнення обставин, які істотно впливають на його платоспроможність.
Судом не встановлено обставин, які б надали підставу зменшити розмір аліментів, що присуджені з 17.01.2019 на утримання ОСОБА_3 з 1/4 до 1/6 частки доходів позивача, за наявності рішення про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_19 у розмірі 1/4 частки доходів позивача, суд не вправі поставити інтереси однієї дитини над інтересами іншої, адже усі діти мають рівні права, у тому числі і щодо отримання утримання від свого батька.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається, проте таких належних і допустимих доказів суду не подано. При цьому суд виходить із пріоритету найкращих інтересів дитини, з урахуванням встановлених обставин щодо стану її здоров`я та необхідності забезпечення належного рівня утримання, що виключає можливість зменшення розміру аліментів за відсутності належних правових підстав, а відтак у сукупності досліджені докази не підтверджують наявності обставин, передбачених ст. 192 СК України, які б давали підстави для задоволення позову.
Суд також враховує, що визначений раніше розмір аліментів відповідає вимогам розумності та достатності для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому підстав для його зміни судом не встановлено.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивача слід залишити за ним.
На підставі викладеного та ст. 180-182, 192 СК України, керуючись ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_10 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_11 ).
Повне судове рішення складено 11.08.2026, у зв`язку з відсутністю головуючого судді на підставі наказу № 5-В від 27.05.2026 та надмірним навантаженням на судову систему.
Суддя