РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.2026 с-ще Тиврів 145/1500/20
2/145/17/2026
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Тиврів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 25.09.2020 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позов обґрунтовує тим, що 23.02.2002 вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають повнолітнього сина. У провадженні Тиврівського районного суду Вінницької області знаходиться справа № 145/610/20 за її позовом про розірвання шлюбу з відповідачем.
За час перебування в шлюбі вони набули:
- будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 120 кв.м., житловою площею 60 кв.м. Відповідно до звіту про оцінку майна № LV-200505-06 від 22.05.2020 ринкова (оціночна) вартість складає 175520,00 грн, вартість 1/2 частки складає 87760,00 грн;
- транспортний засіб MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10518 см.куб., дата державної реєстрації 06.10.2017. Відповідно до звіту про оцінку майна № LV-200505-01 від 05.05.2020 ринкова (оціночна) вартість складає 568600,00 грн, вартість 1/2 частки складає 234300,00 грн;
- транспортний засіб FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску), напівпричіп-самоскид, д.н.з. НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 23.12.2007. Відповідно до звіту про оцінку майна № LV-200505-02 від 05.05.2020 ринкова (оціночна) вартість складає 472200,00 грн, вартість 1/2 частки складає 236100,00 грн;
- транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER (2007 року випуску), д.н.з. НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 30.03.2013. Відповідно до звіту про оцінку майна № LV-200505-03 від 08.05.2020 ринкова (оціночна) вартість складає 211900,00 грн, вартість 1/2 частки складає 105950,00 грн.
Право власності на транспортні засоби MAN TGX 18.440, FRUEHAUF TX 34CS та VOLKSWAGEN TRANSPORTER зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .
Вона як колишня дружина має право на 1/2 частки вказаного майна.
Крім того, просить врахувати, що з відповідачем вони проживали в шлюбі з 1996 року, без його реєстрації, від шлюбу в 1997 році у них народився син ОСОБА_5 . Всі свої сили вона спрямовувала на створення сім`ї з відповідачем. На початку березня 2020 року через постійне приниження та фізичне насилля вона змушена була залишити відповідача та поїхати на проживання до матері в м. Летичів Хмельницької області. Вона не має іншого житла ніж у с. Велика Вулига, отримувати компенсацію за належну їй 1/2 частки будинку вона не бажає, тому просить розділити будинок у натурі.
Транспортні засоби слід залишити у користуванні і володінні відповідача, оскільки транспортними засобами вона не користується, бажає отримати компенсацію за належні їй частки.
Відповідач мирним шляхом вирішити спір не бажає, тому вона змушена звернутися до суду.
Просить суд визнати спільною власністю подружжя майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , транспортний засіб MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10518 см.куб., дата державної реєстрації 06.10.2017; транспортний засіб FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску), напівпричіп-самоскид, д.н.з. НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 23.12.2007; транспортний засіб Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску), д.н.з. НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 30.03.2013.
Визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за нею право власності на 1/2 частки транспортного засобу MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10518 см.куб., дата державної реєстрації 06.10.2017, залишивши його у власності відповідача ОСОБА_3 та стягнути з нього на її користь 243300,00 грн.
Визнати за нею право власності на 1/2 частки транспортного засобу FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску), напівпричіп-самоскид, д.н.з. НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 23.12.2007, залишивши його у власності відповідача ОСОБА_3 та стягнути з нього на її користь 236100,00 грн.
Визнати за нею право власності на 1/2 частки транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER (2007 року випуску), д.н.з. НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 30.03.2013, залишивши його у власності відповідача ОСОБА_3 та стягнути з нього на її користь 105950,00 грн, а всього стягнути з ОСОБА_3 на її користь 575350 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 дану справу передано на розгляд судді Кіосак Н.О.
Ухвалою суду від 29.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, надано строк відповідачу на подання відзиву, витребувано з Тиврівського районного структурного підрозділу КП «ВООБТІ» інвентаризаційну справу на будинок.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.11.2020, на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду від 26.11.2020 № 158/20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" на підставі рішення Вищої ради правосуддя України від 10.11.2020 № 3065/0/15-20 "Про звільнення судді ОСОБА_6 з посади судді Тиврівського районного суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку", дану справу передано на розгляд судді Мазурчаку А.Г.
Ухвалою суду від 08.12.2020 справу прийнято до свого провадження суддею Мазурчаком А.Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.03.2021, на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду від 09.03.2021 № 146/21 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" на підставі рішення Вищої ради правосуддя України від 25.02.2021 № 483/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Тиврівського районного суду Вінницької області у зв`язку із поданням заяви про відставку", дану справу передано на розгляд судді Ратушняку І.О.
Ухвалою суду від 15.03.2021 справу прийнято до свого провадження суддею Ратушняком І.О.
14.11.2022 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області заяву представника позивача про відвід головуючого судді передано до відділу прийому та реєстрації (канцелярії) для визначення судді для розгляду питання про відвід.
16.11.2022 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області у задоволенні заяви про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області заявленої представником позивача відмовлено.
27.03.2023 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Тиврівській ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області, у ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Хлібороб» та ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» інформацію про доходи відповідача.
27.03.2023 протокольною ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області, надано строк для доплати судового збору, для розгляду клопотання про збільшення позовних вимог, також прийнято рішення про розгляд клопотання представника позивача про зміну предмета позову після надходження судом витребуваних доказів та сплати судового збору. Судовий збір сплачений не був.
27.03.2023 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області клопотання представника відповідача задоволено, зупинено провадження у цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 127/22132/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
03.05.2023 постановою Вінницького апеляційного суду ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 27.03.2023 про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
26.07.2023 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області заяву представника позивача про відвід головуючого судді передано до відділу прийому та реєстрації (канцелярії) для визначення судді для розгляду питання про відвід.
07.08.2023 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у задоволенні заяви про відвід судді Тиврівського районного суду Вінницької області заявлений представником позивача відмовлено, цивільну справу повернуто до Тиврівського районного суду для продовження розгляду.
27.09.2023 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області клопотання відповідача та його представника задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4
20.11.2023 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області клопотання представника позивача задоволено, призначено судову автотоварознавчу, судову будівельно-технічну, судову будівельно-оціночну та судову товарознавчу експертизи, провадження у справі зупинено.
18.03.2024, 19.03.2024, 26.04.2024 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшли повідомлення про залишення ухвали Тиврівського районного суду про призначення експертиз від 20.11.2023 без виконання у зв`язку з невиконанням клопотань експертів та не проведенням ОСОБА_1 оплати за експертизи.
09.05.2024 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 03.02.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 16 від 30.04.2025 суддю Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_8 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади суддя автоматично відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати.
Зазначена обставина призвела до неможливості розгляду суддею Ратушняком І.О. даної справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
19.06.2025 після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду від 19.06.2025 № 118/25 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", на виконання рішення зборів суддів Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.06.2025 №2, дану судову справу передано на розгляд судді Іванцю В.Д.
25.06.2025 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області цивільну справу до свого провадження прийняв суддя Іванець В.Д., справу призначив до судового розгляду.
02.03.2026 ухвалами Тиврівського районного суду Вінницької області клопотання позивача про витребування доказів та про призначення експертизи повернуто без розгляду.
23.03.2026 та 20.04.2026 ухвалами Тиврівського районного суду Вінницької області задоволено клопотання позивача, витребувано докази в ГУ ДПС у Вінницькій області, ТОВ «Хлібороб», ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля», ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» щодо доходів відповідача.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала просить їх задоволити.
Представник відповідача - адвокат Пилявець І.О. позовні вимоги не визнала, заперечує щодо їх задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували участь позивачки в будівництві спірного будинку, її витрат на придбання техніки та іншого майна.
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, судом установлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Так, судом установлено, що 23.02.2002 сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 23.02.2002 серії НОМЕР_4 (а.с.3 т.1).
Позивач ОСОБА_1 з 26.02.2002 зареєстрована в с. Велика Вулига Тиврівського району Вінницької області, що підтверджується копією її паспорта громадянки України НОМЕР_5 (а.с.10,11 т.1).
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_6 позивач ОСОБА_1 , починаючи з 19.03.2008 по 21.05.2019, працювала на посадах адміністратора, бухгалтера та обліковця у філії «Стояни» ТОВ «Агро Інвест Україна» (а.с.50-52 т.1).
З 08.10.2010 по 16.02.2017 позивач ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, види господарської діяльності: вантажний автомобільний транспорт (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; надання ландшафтних послуг; надання інших індивідуальних послуг; надання в оренду вантажних автомобілів (а.с.52-53 т.1).
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.12.2020 (справа №145/610/20) шлюб між сторонами було розірвано (а.с.77-78 т.1.)
Відповідно до листа ТСЦ № 0546 РСЦ МВС України у Вінницькій області від 19.05.2020 вих. 31/2/0546 та витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 14.05.2021 за відповідачем ОСОБА_3 були зареєстровані наступні транспортні засоби:
- 06.10.2017 - MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), об`єм двигуна 10518 см.куб;
- 23.12.2017 - FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску);
- 30.03.2013 - Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску) об`єм двигуна 2461 см.куб;
- 14.01.2016 - ПГМФ 8304 (2015 року випуску) (а.с.54-55 т.1).
Згідно зі звітом № LV-200505-01 від 05.05.2020 з незалежної оцінки визначення ринкової вартості майна, у вигляді КТЗ марки, моделі MAN TGX 18.440 вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , 2011 року випуску, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , ринкова (оціночна) вартість транспортного засобу складає 468600,00 грн, вартість 1/2 частки складає 234300,00 грн (а.с.6 т.1).
Відповідно до звіту № LV-200505-02 від 05.05.2020 з незалежної оцінки визначення ринкової вартості майна, у вигляді КТЗ марки, моделі FRUEHAUF TX 34CS, напівпричіп-самоскид, д.н.з. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , 2007 року випуску, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , ринкова (оціночна) вартість транспортного засобу складає 472200 грн, вартість 1/2 частки складає 236100,00 грн (а.с.7 т.1).
Згідно зі звітом № LV-200505-03 від 05.05.2020 з незалежної оцінки визначення ринкової вартості майна, у вигляді КТЗ марки, моделі VW Transporter, д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , 2007 року випуску, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , ринкова (оціночна) вартість транспортного засобу складає 211900,00 грн, вартість 1/2 частки складає 105950,00 грн (а.с.8 т.1).
Відповідно до звіту № LV-200505-06 від 22.05.2020, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , ринкова (оціночна) вартість житлового будинку (загальною площею 120 кв.м.) з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 175520,00 грн, вартість 1/2 частки складає 87760,00 грн (а.с.5 т.1).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.06.2020 № 214394757 відомості щодо права власності, інші речові права, іпотек, обтяжень по об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , у реєстрах відсутні (а.с.14 т.1).
На виконання ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про витребування доказів в.о. керівника Тиврівського районного структурного підрозділу КП «ВООБТІ» листом від 15.10.2020 № 59 повідомив, що КП «ВООБТІ» не може надати інвентаризаційну справу на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до архівних даних технічна інвентаризація зазначеного об`єкту нерухомого майна не проводилася (а.с.24 т.1).
Згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2023 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення боргу за договором позики задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 25.09.2017 в сумі 45000 доларів США, у задоволені решти позовних вимог, у тому числі до ОСОБА_1 , відмовлено.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором або законом (ст. 70 СК України, ст. 372 ЦК України).
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. При цьому, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судом установлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_3 під час шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 були зареєстровані наступні транспортні засоби:06.10.2017 - MAN TGX 18.440 (2011 року випуску); 23.12.2017 - FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску); 30.03.2013 - Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску), а також 14.01.2016 - ПГМФ 8304 (2015 року випуску), що підтверджено належними та допустимими доказами.
Водночас позовної вимоги щодо поділу причепу ПГМФ 8304 (2015 року випуску) позивач не заявляла, при цьому відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.
Обставини щодо придбання зазначених транспортних засобів у період шлюбу сторонами не оспорювалися.
Водночас представник відповідача в судовому засіданні вказувала, що спірні транспортні засоби відповідач придбав за кошти, які він отримав у позику під час шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 , а не за кошти спільного сімейного бюджету, надавши на підтвердження ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23.11.2023 про задоволення заяви позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову та власне рішення Вінницького міського суду по цивільній справі № 127/22132/22 від 11.12.2023 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення боргу за договором позики.
Разом з тим, суд зазначає, що у судовому рішенні, на яке посилається відповідач, у мотивувальній частині суддею Вінницького міського суду було встановлено, що 25.09.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір позики, відповідно до умов якого останній отримав гроші в сумі 45000 доларів США. ОСОБА_3 позов ОСОБА_4 визнав, тому суд дійшов висновку про його задоволення в частині вимог до ОСОБА_3 . Крім того, суд зазначив, що будь-яких належних та допустимих доказів про укладення ОСОБА_3 договору позики від 25.09.2017 в інтересах сім`ї та використання отриманих ним коштів у борг за цим договором в інтересах сім`ї, матеріали справи не містять, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Отже, суд відхиляє аргументи відповідача, що він придбав спірні транспортні засоби за кошти, які отримав у позику 25.09.2017, оскільки сам факт отримання відповідачем позики, не підтверджує того факту, що він використав їх інтересах сім`ї, а саме на придбання спірних транспортних засобів, при цьому два з них відповідно до матеріалів справи були придбані задовго до укладення договору позики.
Водночас суд зазначає, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).
Також суд вказує, що сторонами не оспорювалася і вартість транспортних засобів MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску); Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску), незалежну оцінку ринкової вартості яких здійснив суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 у звітах № LV-200505-01, № LV-200505-02 та № LV-200505-03 від 05.05.2020 за договорами з позивачкою.
Отже, презумпцію віднесення придбаних під час шлюбу транспортних засобів не спростовано, тому суд дійшов висновку, що транспортні засоби MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску) та Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску) є спільною сумісною власністю подружжя.
За системним тлумаченням ч. 4, 5 ст. 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Суд установив, що позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірних транспортних засобів MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску) та Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску), тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача стосовно визнання спільною сумісною власністю житлового будинку по АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на 1/2 частки цього житлового будинку суд зазначає таке.
Так, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю та його поділ у рівних частках. Свої вимоги в судових засіданнях обґрунтовувала тим, що у період шлюбу з відповідачем закінчили будівництво будинку по АДРЕСА_1 з господарськими будівлями. Домоволодіння фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але відповідач безпідставно ухиляється від введення його в експлуатацію і реєстрацію права власності.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
Згідно з дослідженими судом доказами технічна інвентаризація об`єкту нерухомого майна - спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 не проводилася, інформація про право власності, інші речові права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня.
Так, відповідно до норм статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому разі особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Аналогічний висновок виснував Верховний Суд у своїй постанові від 27.12.2024 у справі № 726/1387/22 (провадження № 61-8670св24).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що до прийняття новоствореного майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на нього як на об`єкт цивільного обороту не виникає. Отже, такий об`єкт не може бути предметом поділу як нерухоме майно, тому позов задоволенню у цій частині не підлягає.
Інших доказів суд до розгляду не бере, оскільки вони не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Суд вважає, що кожна зі сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням установлених судом обставин та змісту спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на транспортні засоби MAN TGX 18.440 (2011 року випуску) у сумі 234300,00 грн;FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску) - 236100,00 грн; VOLKSWAGEN TRANSPORTER (2007 року випуску) - 105950,00 грн, всього стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає - 576350 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 5763,5 грн (576350х6641,10/664110).
Керуючись ст. 2, 12, 13, 15, 19, 23, 43, 44, 76 - 83, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 транспортні засоби MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10518 см.куб., дата державної реєстрації 06.10.2017; транспортний засіб FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску), напівпричіп-самоскид, д.н.з. НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 23.12.2007; транспортний засіб Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску), д.н.з. НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 30.03.2013.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі:
- 234300,00 грн, що становить 1/2 частину вартості транспортного засобу MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10518 см.куб., дата державної реєстрації 06.10.2017;
- 236100,00 грн, що становить 1/2 частину вартості транспортного засобу FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску), напівпричіп-самоскид, д.н.з. НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 23.12.2007;
- 105950,00 грн, що становить 1/2 частину вартості транспортного засобу Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску), д.н.з. НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 30.03.2013,
всього стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 576350 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок.
Транспортні засоби MAN TGX 18.440 (2011 року випуску), вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10518 см.куб., дата державної реєстрації 06.10.2017; транспортний засіб FRUEHAUF TX 34CS (2007 року випуску), напівпричіп-самоскид, д.н.з. НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 23.12.2007; транспортний засіб Vоlkswagen Transporter (2007 року випуску), д.н.з. НОМЕР_3 , дата державної реєстрації 30.03.2013 залишити у власності ОСОБА_3 .
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) гривні 50 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Іванець В. Д.