ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 серпня 2026 р. Справа №160/20111/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ількова В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/20111/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
13.07.2026 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 06.08.2026 року, просить суд:
визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 без номера та дати, в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по строковій частині) від 02.07.2026 року №189 в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу військової частини;
зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
07.08.2026 року позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову, у якій заявники просять суд:
до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/20111/26 заборонити НОМЕР_4 загальновійськовому полігону (військовій частині НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України, а також будь-яким військовим органам військового управління та військовим частинам, яким може бути переданий ОСОБА_1 , вчиняти дії щодо переведення до іншої військової частини, виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлення для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини або іншого місця проходження військової служби.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що ОСОБА_1 наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , до списків особового складу якої його було зараховано 02.07.2026 року. Після зарахування до списків особового складу військовослужбовці, які були призвані на військову службу під час мобілізації та раніше не проходили відповідної підготовки, проходять базову загальновійськову підготовку (далі - «БЗВП»), тривалість якої становить 51 день. Враховуючи дату зарахування Позивача до військової частини, проходження ним БЗВП завершується орієнтовно 22.08.2026 року. Після завершення БЗВП Позивач набуде статусу військовослужбовця, який пройшов необхідну підготовку, що, у свою чергу, надає командуванню військової частини право приймати подальші управлінські рішення щодо проходження ним військової служби. Зокрема, Позивач може бути направлений до іншої військової частини, переведений до району виконання бойових завдань, включений до складу підрозділів, що залучаються до виконання бойових розпоряджень. При цьому такі рішення приймаються командуванням у межах наданих законом повноважень та можуть бути реалізовані у будь-який момент після завершення Позивачем БЗВП. Саме існування реальної можливості прийняття таких рішень до моменту ухвалення судом рішення у даній справі створює безпосередню загрозу істотного ускладнення або навіть унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позову, що і обумовлює необхідність застосування заходів забезпечення позову. Вказує, що переведення ОСОБА_1 до іншої військової частин під час судового розгляду не є гіпотетичним припущенням, а є реальною практикою проходження військової служби, яка безпосередньо впливає на можливість ефективного розгляду адміністративної справи та виконання майбутнього судового рішення. Також, вказує, що станом на день звернення до суду із цим клопотанням будь-які накази чи розпорядження командира військової частини щодо направлення Позивача до іншої військової частини, переведення до району виконання бойових завдань або інших переміщень відсутні, відповідно, відсутній і предмет, виконання якого Позивач просив би зупинити.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року по справі №580/5656/21.
При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 року у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує мобілізаційне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 без номера та дати, в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по строковій частині) від 02.07.2026 року №189 в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу військової частини.
При цьому, із прохальної частини заяви про забезпечення позову слідує, що заявник просить суд заборонити НОМЕР_4 загальновійськовому полігону (військовій частині НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України, а також будь-яким військовим органам військового управління та військовим частинам, яким може бути переданий ОСОБА_1 , вчиняти дії щодо переведення до іншої військової частини, виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлення для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини або іншого місця проходження військової служби.
Вирішуючи питання наявності правових підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, суд зауважує таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Закон №548-XIV).
За правилами статті 28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 Закону №548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Отже, направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини здійснюється за наказом командира (начальника).
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, під час дії воєнного стану існує пряма заборона зупиняти дію наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю.
Оскільки обраний заявником спосіб забезпечення позову фактично зводиться до зупинення дії наказу, який може бути прийнятий у майбутньому військовою частиною, що є явно непропорційним обмеженням у компетенції військової частини в умовах воєнного стану, тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не вбачає.
Крім того, суд зазначає, що прийняття військовою частиною наказу, розпорядження щодо направлення позивача до іншої військової частини чи іншого місця служби не охоплюється предметом позову в даній справі.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 ).
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України ( АДРЕСА_4 , (з), код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Ільков