ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Справа № 160/20111/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
13.07.2026 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 06.08.2026 року, просить суд:
визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 без номера та дати, в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по строковій частині) від 02.07.2026 року №189 в частині зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу військової частини;
зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 14.07.2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/20111/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою суду від 15.07.2026 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
21.07.2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
22.07.2026 року ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, згідно положень ст.262 КАС України.
27.07.2026 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи.
29.07.2026 року Міністерство оборони України подали відзив на позовну заяву, де просять суд виключити з числа відповідачів Міністерство оборони України.
31.07.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.
04.08.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України подали до суду відзив на позовну заяву позивача.
07.08.2026 року позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10.08.2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову представника ОСОБА_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
06.08.2026 року позивачем до суду подано клопотання про збільшення позовних вимог, де позивач просить суд:
прийняти до розгляду збільшення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карчагін Сергій Володимирович, до Міністерства оборони України та НОМЕР_4 загальновійськового полігону (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації, а також зобов`язання вчинити певні дії, а саме з урахуванням позовної вимоги:
«- визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 без номера та дати, в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ».
2. Здійснити заміну неналежного відповідача - Міністерства оборони України, належним - ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_6 ).
Ухвалою суду від 10.08.2026 року замінено у справі №160/20111/26 первісного відповідача Міністерство Оборони України на належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_6 ).
Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог по справі № 160/20111/26 від 06.08.2026 року.
26.08.2026 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву.
26.08.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 07.09.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій час тині) від 02.07.2026 № 189, ОСОБА_1 зараховано до спи сків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
Вважає, що зазначений наказ від 02.07.2026 № 189 є незаконним та підлягає скасу ванню.
Вказує, що 02.07.2026 року він був затриманий представ никами ІНФОРМАЦІЯ_6 , які не представилися, не повідомили підстави обмеження свободи пересування та не пред`явили жодного процесуального документа, який би підтвердив законність їхніх дій.
Під час фактичного затримання Позивач неодноразово повідомляв поса дових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про існування обставин, які унеможливлюють його мобілізацію.
Зокрема, позивач повідомив, що відносно нього постановлено вирок Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026 року у справі №204/7480/26, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінального право порушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
При цьому, вказує, що листом від 15.07.2026 року №170 командиром військової частини НОМЕР_2 зазначається: «станом на дату надання цієї відповіді Вирок Чечелівського районного суду м. Дніпра у справі №204/7480/26 від 24.06.2026 не набрав законної сили.
Таким чином, командир військової частини НОМЕР_2 постановляючи наказ про зарахування ОСОБА_2 до списків військової час тини діяв виключно в межах своїх повноважень.
При цьому, вважає, що командиром Військової частини НОМЕР_2 не враховується, що відповідно до ч.2 ст.43 КПК України засудженим у кримінальному провадженні є обви нувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.. Отже, до моменту набрання обвинувальним вироком законної сили особа зберігає процесуальний статус обвинуваченого.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1
ІНФОРМАЦІЯ_5 позов не визнають, з посиланням на те, що відповідні документи, які свідчать про наявність підстав для отримання відстрочки та/або бронювання від мобілізації, виключення з військового обліку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавав.
Також, вказують про те, що ОСОБА_1 під час проходження позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - ВЛК) не були надані відповідні підтверджуючі документи, які б могли стати підставою для визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби.
Оскільки, ВЛК визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби, то і видання 03.07.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_8 наказу № 2732 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» щодо ОСОБА_1 є правомірним.
Щодо вироку вказують про те, що на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного призначено покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Тобто вирок суду станом на момент призову 03.07.2026 не набрав законної сили, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.
Також, вказують, що 03.07.2026 року ОСОБА_1 , добровільно виявив бажання проходити службу у Збройних Силах України про що було подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Даний факт також було узгоджено з командиром військової частини НОМЕР_2 . Відмови від призову на військову службу за вказаними причинами отримано не було.
ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2
Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.
Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2026 №189 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Вказують, що оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.07.2026 року №189 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини.
За таких обставин, вказують про відсутність підстав щодо протиправності наказу командира Військової частини НОМЕР_2 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , а тому вказаний наказ не підлягає скасуванню.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 вироком Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24.06.2026 року, був визнаний винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 18 червня 2026 року, у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 було зві льнено від відбування основного призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
02.07.2026 року під час оповіщення було зупинено ОСОБА_1 , 14.03.1985 року, перевіркою особистих даних через АІТС «Оберіг» було встановлено, що військовозобов`язаний перебуває у картотеці «Вільні залишки» підкартотека «Підлягає призову на військову службу», запис про перепроходження ВЛК відсутній.
Позивачу було запропоновано прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на проходження ВЛК на що він добровільно погодився.
У зв`язку з чим групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з працівниками поліції ОСОБА_1 був супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а потім відповідно до алгоритму ОСОБА_1 було супроводжено до Обласного мобілізаційного центральному пункті №1 за адресою: АДРЕСА_3 для проходження ВЛК.
Оскільки, 02.07.2026 року Черговою ВЛК на Обласному мобілізаційному центральному пункті №1 була ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 у відповідності до п. 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду ОСОБА_1 було сформовано в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 02.07.2026 року визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби за гр. ІІ ст. 34б, що підтверджується відповідною довідкою від 02.07.2026 року № 2026-0702-2311 2054-3.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.07.2026 року № 2732 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 з 03.07.2026 року призваний відповідно до мобілізаційного розпорядження і направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується роздрукованою Обліковою карткою до військового квитка (тимчасового посвідчення): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знято з військового обліку 03.07.2026 року ((аб. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37) (мобілізація), які призвані чи прийняті на військову службу)) на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.07.2026 року №2733 «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервісті призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2026 №189 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно матеріалів справи, позивач повідомляв відповідачів про те, що відносно нього постановлено вирок Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026 року у справі №204/7480/26, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінального право порушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України.
Однак, листом від 15.07.2026 року №170 командиром військової частини НОМЕР_2 вказано про те, що «станом на дату надання цієї відповіді Вирок Чечелівського районного суду м. Дніпра у справі №204/7480/26 від 24.06.2026 не набрав законної сили.
Таким чином, командир військової частини НОМЕР_2 постановляючи наказ про зарахування ОСОБА_2 до списків військової час тини діяв виключно в межах своїх повноважень».
Не погодившись із такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із цим позовом, за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Приписами п.20 ч.1 ст.106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом натеперішній час.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ), визначені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею першою Закону № 3543-XII встановлено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2). Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).
Статтею другою Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до частини першої ст. 4 Закону №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону №2232-ХІІ визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Згідно ч. 4 ст. 39 Закону №2232-ХІІ на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).
В п. 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 зазначено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані зокрема: засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, відповідно до приписів Закону №2232-ХІІ та Порядку №560 особи, засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації.
Згідно частини першої ст. 89 Кримінально кодексу України, такими, що не мають судимості, визнаються: 1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Як вище, встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.07.2026 року № 2732 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 з 03.07.2026 року призваний відповідно до мобілізаційного розпорядження і направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується роздрукованою Обліковою карткою до військового квитка (тимчасового посвідчення): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знято з військового обліку 03.07.2026 року ((аб. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37) (мобілізація), які призвані чи прийняті на військову службу)) на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.07.2026 року №2733 «Про зняття з військового обліку військовозобов`язаних та резервісті призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2026 №189 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Отже, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій час тині) від 02.07.2026 № 189, ОСОБА_1 зараховано до спи сків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, слід вказати, що ОСОБА_1 вироком Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24.06.2026 року, був визнаний винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 18 червня 2026 року, у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 було зві льнено від відбування основного призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Станом на 02.07.2026 року вказаний вирок суду не набрав законної сили.
Позивач повідомляв відповідачів, що відносно нього постановлено вирок Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026 року у справі №204/7480/26, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінального право порушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Так, ч. 4 ст. 111 -1 КК України передбачено кримінальний злочин, а саме: «Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим фор муванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження госпо дарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупа ційною адміністрацією держави-агресора...».
На дату затримання ОСОБА_1 такий перебував на обліку як війсь ковозобов`язаний.
Отже, Позивача мав статус - військовозобов`язаний, здійснення мобіліза ційних заходів у відношенні такої особи є незаконними з огляду на перебу вання такої особи станом на - 02.07.2026 року в статусі обвинуваченого у вчи ненні злочину проти основ національної безпеки України, чого не було пере вірено належним чином посадовими особами ТЦК та СП та командиром ВЧ.
Відповідно до ч. 4 ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову слу жбу»: «На військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий пе ріод можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування по карання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України...»
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову слу жбу»: «Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п.1 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» «не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозо бов`язані, ..., а також інші категорії громадян у порядку, встановленому Ка бінетом Міністрів України.».
Кабінетом Міністрів України Постановою від 16.05.2024 року № 560 було за тверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - «Порядок №560»), який є спеці альним нормативно-правовим актом, що деталізує процедуру та обмеження щодо призиву громадян під час мобілізації.
Згідно п.4 Порядку №560 визначено, що: «На військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розсліду вання або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрю ються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України...
підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслі дування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні зло чинів проти основ національної безпеки України».
Отже, відповідачем 1 не було враховано, що відповідно до ч.2 ст.43 КПК України засудженим у кримінальному провадженні є обви нувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили..
Отже, до моменту набрання обвинувальним вироком законної сили особа зберігає процесуальний статус обвинуваченого.
Отже, станом на 02.07.2026 року позивач мав статус - обвинуваченого.
Таким чином, станом на дату винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційного розпорядження та винесення наказу ко мандиром ВЧ наказу про зарахування ОСОБА_1 за значена особа була обвинувачена у вчиненні злочину проти основ націо нальної безпеки У країни, що свідчить про протиправність дій по мобілізації такої особи та протиправність таких розпорядчих документів.
Правопорушення, передбачені статтею 111-1 КК України «Колабораційна діяльність» є кримінальними правопорушеннями проти основ національної безпеки України (розділ I Особливої частини КК України)
Таким чином, позивач засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 111-1 КК України, який відноситься до правопорушень проти основ національної безпеки України, а тому на нього поширюються виключення, наведені у ч.2 ст.4, ч.4 ст.39 Закону №2232-ХІІ та п.4 Порядку №560.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідно до приписів чинного законодавства на момент призову позивач фактично і не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки був засуджений за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України і судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення №154 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За приписами п. 9 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно п.11 Положення №154 визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони;
Таким чином, саме на ІНФОРМАЦІЯ_8 покладено функції щодо військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснення мобілізаційних заходів, в тому числі, визначення осіб, які не підлягають мобілізації в силу приписів закону.
Проте, здійснюючи призов позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, відповідач 1 не пересвідчився у передбаченому законом, чи підлягає призову позивач та чи є законодавчі обмеження щодо його призову.
Слід вказати про те, що спірний наказ про мобілізацію позивача зазначеним відповідачем датований 03.07.2026 року, при цьому наказ ВЧ про зарахування позивача датовано - 02.07.2026 року.
Отже, як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає.
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.07.2026 року №2732 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 з 03.07.2026 року, який призваний відповідно до мобілізаційного розпорядження і направлений до військової частини НОМЕР_2 , прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, отже є протиправним та підлягає скасуванню, та як наслідок наказ ВЧ від 02.07.2026 року про зарахування позивача також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання ВЧ виключити позивача, зі списків особового складу військової частини, суд зазначає таке.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2026 №189 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Отже, з 02.07.2026 статус позивача з військовозобов`язаного змінився на статус військовослужбовця.
Організацію обліку військовослужбовців у військових частинах, визначено в Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженій наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743 (далі Інструкція №280).
Відповідно до п. 2 розділу XII Інструкції № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.
Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 визначено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.
За приписами ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1911 №1934-XII, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Таким чином, саме на Збройні Сили України покладено функцію оборони території України в умовах діючого на даний час воєнного стану, а тому позивач як засуджена особа за колабораційну діяльність (стаття 111-1 КК України), не може проходити військову службу в складі Збройних Сил України.
При цьому приписами чинного законодавства визначено заборону формування Збройних Сил України особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 вироком Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24.06.2026 року, був визнаний винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 18 червня 2026 року, у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років.
Доказів, що судимість погашена або знята в установленому законом порядку з позивача, станом на день розгляду справи - не надано.
Отже, враховуючи наведене, слід зобов`язати НОМЕР_7 загальновійськовий полігон (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу.
У справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року) ЄСПЛ наголошено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Приписами ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у відповідній частині.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1,2, з кожного окремо.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.07.2026 року №2732 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 з 03.07.2026 року, який призваний відповідно до мобілізаційного розпорядження і направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по строковій частині) від 02.07.2026 року №189 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.
Зобов`язати НОМЕР_7 загальновійськовий полігон (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1064,96 гривень.
Стягнути з НОМЕР_1 загальновійськового полігону (Військової частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1064,96 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_6 ).
Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) Сухопутних військ Збройних Сил України ( АДРЕСА_5 , (з), код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 07.09.2026 року.
Суддя В.В. Ільков