УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
10 серпня 2026 р. Справа № 120/11995/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Ст. 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені ст. 160, 161 КАС України.
Норми ст. 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року у справі №380/2355/20.
Так, в межах даної справи позивачем заявлено такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати Акт проведення розслідування нещасного випадку, відповідно до якого встановлювалися обставини отримання позивачем 11.03.2025 травм;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 21.03.2025 №68 «Про результати розслідування отримання травми військовослужбовцем";
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2026 №46 «Про результати службового розслідування»;
- визнати протиправною та скасувати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №733/4 від 08.04.2026, видану командиром військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 провести повторне розслідування отримання позивачем 11.03.2025 травми, з урахуванням висновків суду.
Суд зазначає, що приписами ч. 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом суд дійшов висновку, що цей спір в частині вимог щодо розслідування нещасного випадку та службового розслідування є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, а тому до нього застосовується місячний строк звернення до суду.
Відтак, в частині позовних вимог щодо оскарження акту проведення розслідування нещасного випадку та наказів відповідача від 21.03.2025 №68, від 08.04.2026 №46 позивачем пропущено вищевказаний строк звернення.
Ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Так, обґрунтовуючи поважність причин пропуску цього строку, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів вручення йому оскаржуваних акту та наказів під підпис, про зміст порушення та обсяг порушених прав позивач дізналась лише 03.06.2026 під час отримання відповіді на адвокатський запит.
Суд критично оцінює наведені позивачем доводи та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Аналізуючи нормативно-правове регулювання, що застосовується до спірних правовідносин, зокрема приписи Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 (далі - Інструкція № 332), суд зазначає, що проведення спеціального чи службового розслідування нещасного випадку безпосередньо залучає потерпілого військовослужбовця до процесуальних та організаційних дій.
Відповідно до пунктів 17, 18 Інструкції № 332 матеріали розслідування нещасного випадку та видані на їх підставі накази командира військової частини є підставою для складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Як убачається з матеріалів справи, ще 25.03.2025 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 68 від 21.03.2025 позивачеві видано довідку про обставини травми № 47514/1655.
У подальшому, зокрема 18.01.2026, позивач зверталася до командування з клопотанням про виплату їй додаткової винагороди, додаючи до рапорта саме зазначену довідку №47514/1655.
Суд зауважує, що проходження лікування та подальше використання вказаної довідки у січні 2026 року свідчать про те, що позивач була обізнана про існування наказу № 68 від 21.03.2025 та результатів розслідування нещасного випадку щонайменше задовго до звернення до суду.
Крім того, 08.04.2026 позивачеві видано нову довідку про обставини травми № 733/4, в якій прямо та чітко сформульоване посилання на наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2026 № 46 як на підставу її видачі.
За таких обставин, отримавши ще у березні 2025 року первинну довідку № 47514/1655 (яка містила посилання на наказ № 68 від 21.03.2025), а 08.04.2026 - нову довідку № 733/4 (яка містила посилання на наказ № 46 від 08.04.2026), позивач була достеменно обізнана про існування оскаржуваних наказів.
Навіть за відсутності фактичного вручення копій самих наказів та акта під підпис, позивач, діючи добросовісно та реалізуючи свої процесуальні права, мала право й можливість проявити розумну обачність: ознайомитися зі змістом наказів, звернутися до відповідача із запитом або вимагати надання копій документів, підстави для видачі яких були зазначені в отриманих нею довідках.
Розрізняючи поняття «дізналася» та «повинна була дізнатися», суд зазначає, що позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав щодо першого наказу та акта розслідування ще у 2025 році (під час отримання та подання довідки № 47514/1655), а щодо наказу № 46 - не пізніше 08.04.2026, оскільки мала всі об`єктивні можливості дізнатися про їх зміст і наслідки без жодних перешкод.
Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналась після отримання документів у відповідь на адвокатський запит, суд вважає неспроможними, оскільки направлення адвокатського запиту є лише способом отримання письмових доказів, а не первинною точкою відліку перебігу процесуального строку, коли про існування оскаржуваних актів і наказів позивачеві було відомо заздалегідь.
Отримання адвокатом копій документів під час підготовки до позову не змінює моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивно непереборних та істотних перешкод для своєчасного звернення до суду з вимогою про оскарження оскарження акту проведення розслідування нещасного випадку та наказів відповідача від 21.03.2025 №68, від 08.04.2026 №46, а отже, підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду у цій частині наразі відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак позивачеві необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для такого поновлення, із наданням належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.
Згідно із ч. 1 ст. 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого адміністративного позову вимогам ст. 160 КАС України, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків останньої шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із наданням належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо оскарження оскарження акту проведення розслідування нещасного випадку та наказів відповідача від 21.03.2025 №68, від 08.04.2026 №46 .
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 294 КАС України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-денний строк, з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна