УХВАЛА
про повернення позовної заяви
м. Вінниця
02 вересня 2026 р. Справа № 120/11995/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Так, в межах даної справи позивачем заявлено такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати Акт проведення розслідування нещасного випадку, відповідно до якого встановлювалися обставини отримання позивачем 11.03.2025 травм;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 21.03.2025 №68 «Про результати розслідування отримання травми військовослужбовцем";
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2026 №46 «Про результати службового розслідування»;
- визнати протиправною та скасувати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №733/4 від 08.04.2026, видану командиром військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 провести повторне розслідування отримання позивачем 11.03.2025 травми, з урахуванням висновків суду.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 10.08.2026 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із наданням належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо оскарження оскарження акту проведення розслідування нещасного випадку та наказів відповідача від 21.03.2025 №68, від 08.04.2026 №46 .
14.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Так, позивач зазначає, що дізналася про порушення своїх прав лише у червні 2026 року після отримання її адвокатом копій оскаржуваних Акта розслідування та наказу № 68 від 21.03.2025. При цьому позивач підтверджує, що з березня 2025 року їй було відомо про існування наказу № 68 від 21.03.2025, оскільки вона отримала та надалі неодноразово використовувала (зокрема, під час проходження ВЛК, ЕКОПФО та виплати винагороди у січні 2026 року) видану на його підставі довідку про обставини травми № 47514/1655. Однак позивач зауважує, що оскільки у вказаній довідці зазначалося про зв`язок травми із «Захистом Батьківщини», а з самим Актом та наказом № 68 її під підпис не ознайомили, у неї не виникало сумнівів щодо правомірності дій командування та не було підстав вважати свої права порушеними до квітня 2026 року, коли їй видали нову довідку з іншим змістом. Окрім того, у зв`язку з видачею нової довідки про обставини травми від 08.04.2026, позивач зазначає, що 29.04.2026 звернулася до командувача Військово-Морських Сил ЗСУ. Таким чином позивач вживала можливих заходів для адміністративного оскарження відповідних неправомірних дій.
Розглянувши заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (заподіяння збитків).
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Суд зазначає, що приписами ч. 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом суд дійшов висновку, що цей спір в частині вимог щодо розслідування нещасного випадку та службового розслідування є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, а тому до нього застосовується місячний строк звернення до суду.
Відтак, в частині позовних вимог щодо оскарження акту проведення розслідування нещасного випадку та наказів відповідача від 21.03.2025 №68, від 08.04.2026 №46 позивачем пропущено вищевказаний строк звернення.
Як убачається з матеріалів справи, ще 25.03.2025 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 68 від 21.03.2025 позивачеві видано довідку про обставини травми № 47514/1655.
У подальшому, зокрема 18.01.2026, позивач зверталася до командування з клопотанням про виплату їй додаткової винагороди, додаючи до рапорта саме зазначену довідку №47514/1655.
Суд зауважує, що проходження лікування та подальше використання вказаної довідки у січні 2026 року свідчать про те, що позивач була обізнана про існування наказу № 68 від 21.03.2025 та результатів розслідування нещасного випадку щонайменше задовго до звернення до суду. Наведене не заперечуєтьйся й самим позивачем.
Крім того, 08.04.2026 позивачеві видано нову довідку про обставини травми № 733/4, в якій прямо та чітко сформульоване посилання на наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2026 № 46 як на підставу її видачі.
За таких обставин, отримавши ще у березні 2025 року первинну довідку № 47514/1655 (яка містила посилання на наказ № 68 від 21.03.2025), а 08.04.2026 - нову довідку № 733/4 (яка містила посилання на наказ № 46 від 08.04.2026), позивач була достеменно обізнана про існування оскаржуваних наказів.
Навіть за відсутності фактичного вручення копій самих наказів та акта під підпис, позивач, діючи добросовісно та реалізуючи свої процесуальні права, мала право й можливість проявити розумну обачність: ознайомитися зі змістом наказів, звернутися до відповідача із запитом або вимагати надання копій документів, підстави для видачі яких були зазначені в отриманих нею довідках.
Розрізняючи поняття «дізналася» та «повинна була дізнатися», суд зазначає, що позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав щодо першого наказу та акта розслідування ще у 2025 році (під час отримання та подання довідки № 47514/1655), а щодо наказу № 46 - не пізніше 08.04.2026, оскільки мала всі об`єктивні можливості дізнатися про їх зміст і наслідки без жодних перешкод.
Щодо посилання позивача на те, що до квітня 2026 року у неї не виникало сумнівів стосовно правомірності дій командування та законності наказу № 68 від 21.03.2025 (оскільки в первинній довідці зазначалося про зв`язок травми із «Захистом Батьківщини»), суд зазначає наступне, що суб`єктивне оцінювання позивачем змісту наказу як «правомірного» в один період часу та зміна її внутрішнього сприйняття на «неправомірний» у подальшому не є юридично значимими обставинами для обчислення процесуального строку звернення до суду.
Законодавець пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про факт прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності (тобто про виникнення відповідних юридичних фактів), а не з моментом, коли особа усвідомила протиправність такого рішення або змінила свою позицію щодо його правомірності.
Переконаність позивача у відсутності порушення її прав через задоволення змістом первинної довідки свідчить про її власну суб`єктивну оцінку обставин, проте не змінює факту обізнаності про існування самого наказу № 68 від 21.03.2025 та результатів розслідування ще у березні 2025 року.
Пасивна процесуальна поведінка та неознайомлення з текстом самого наказу й акта за наявності реальної можливості це зробити зумовлені виключно діяннями самого позивача, що не може розцінюватися як об`єктивно непереборна перешкода.
Також й посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналась після отримання документів у відповідь на адвокатський запит, суд вважає неспроможними, оскільки направлення адвокатського запиту є лише способом отримання письмових доказів, а не первинною точкою відліку перебігу процесуального строку, коли про існування оскаржуваних актів і наказів позивачеві було відомо заздалегідь.
Отримання адвокатом копій документів під час підготовки до позову не змінює моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивно непереборних та істотних перешкод для своєчасного звернення до суду з вимогою про оскарження акту проведення розслідування нещасного випадку та наказів відповідача від 21.03.2025 №68, від 08.04.2026 №46, а отже, підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду у цій частині вимог відсутні.
Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Положення ч. 2 ст. 123 КАС України кореспондують приписам п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
При цьому, суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 120, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 255, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо оскарження акту проведення розслідування нещасного випадку, відповідно до якого встановлювалися обставини отримання позивачем 11.03.2025 травми, та наказів Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2025 №68, від 08.04.2026 №46 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна