КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
11 серпня 2026 року м. Київ № 320/31978/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Військово-медичного управління Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, скасування наказів, висновку, виплату середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Служби безпеки України, Військово-медичного управління Служби безпеки України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 09.06.2026 року № 891 ОС/ДСК про скасування допуску до державної таємниці старшому лейтенанту ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії посадових осіб Військово-медичного управління Служби безпеки України щодо внесення до електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) завідомо недостовірних відомостей про діагнози «маревний синдром»/«маревний розлад» та «соматоформний біль» стосовно ОСОБА_1 та зобов`язати ВМУ СБУ вилучити (спростувати) ці відомості з ЕСОЗ;
- визнати протиправним та скасувати висновок (постанову) Госпітальної військово-лікарської комісії (ГВЛК) Військово-медичного управління Служби безпеки України від 16 квітня 2026 року в частині встановлення ОСОБА_1 діагнозу «соматоформний біль»;
- визнати протиправним та скасувати наказ про виведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів (ДОТЗ) Служби безпеки України (реквізити якого будуть встановлені після витребування судом);
- поновити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на попередній штатній посаді спеціаліст з ОТЗ з дати виведення у розпорядження;
- стягнути з ДОТЗ СБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток (різницю у грошовому забезпеченні) за час вимушеного перебування у розпорядженні по день прийняття судового рішення.
В силу вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п`ятою статті 160 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб`єктом владних повноважень.
Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб`єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на суб`єктивне право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, обставини чи факти (події життя), з якими позивач пов`язує порушення свого суб`єктивного права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб`єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Так, позовною заявою визначено вимоги до Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування, проте, відповідний суб`єкт владних повноважень не визначений відповідачем по справі.
Також, позивач просить визнати протиправними дії посадових осіб Військово-медичного управління Служби безпеки України щодо внесення до електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) завідомо недостовірних відомостей про діагнози «маревний синдром»/«маревний розлад» та «соматоформний біль» стосовно ОСОБА_1 , проте не зазначає, яких сам посадових осіб.
Крім цього, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про виведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів (ДОТЗ) Служби безпеки України (реквізити якого будуть встановлені після витребування судом), проте не зазначає реквізити цього наказу, ким він прийнятий, не долучає його копії тощо.
Також позивач просить стягнути кошти з Департаменту оперативно-технічних заходів та скасувати висновок (постанову) Госпітальної військово-лікарської комісії (ГВЛК), проте відповідні суб`єкти не визначені відповідачами по справі.
Також, позивач не зазначає, кого необхідно зобов`язати поновити її на посаді спеціаліста.
При цьому, згідно з ч. 7 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Однак, до позовної заяви не долучені всі індивідуальні акти, які оскаржується - наказ Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 09.06.2026 року № 891 ОС/ДСК, наказ про виведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів.
Отже, до позовної заяви не додані індивідуальні акти, які оскаржуються.
Позивачем заявлялося клопотання про витребування доказів судом, проте ухвалою суду у його задоволенні було відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.
Також, приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує, зокрема висновок (постанову) Госпітальної військово-лікарської комісії (ГВЛК) Військово-медичного управління Служби безпеки України від 16 квітня 2026 року.
До суду позивач із цим позовом звернувся 05.08.2026.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Водночас суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача суду не наведено.
Позивач визнає, що їй було відомо про обставини, які вона вважає порушенням своїх прав з кінця березня, середини квітня 2026 року.
Як на поважність причини пропуску строку на звернення до суду позивач зазначає, що лише 04.08.2026 року позивач отримала на руки Медичні довідки за формою № 100-2/о (№ 483 та № 484).
Слід зазначити що порядок видачі Медичної довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин (форма № 100-2/о), регламентовано наказом МОЗ України від 18.04.2022 № 651.
Згідно з Інструкцією про проведення психіатричних оглядів (наказ МОЗ України № 651), огляд здійснюється, а довідка за формою № 100-2/о видається у день проведення огляду та отримання результатів лабораторних досліджень.
За відсутності затримок з аналізами: Якщо експрес-тести та лабораторні дослідження крові/сечі проводяться безпосередньо в закладі й не потребують довготривалого посіву чи додаткової верифікації, довідка видається в день звернення (зазвичай протягом 1- 2 годин).
При проведенні лабораторних аналізів: Якщо аналіз крові проводиться в зовнішній або централізованій лабораторії, видача довідки може зайняти від 1 до 3 робочих днів (до моменту отримання офіційного висновку лабораторних досліджень).
При цьому, позивачка не пояснює, що їй перешкоджало отримати довідки за формою № 100-2/о протягом чотирьох місяців з квітня по серпень і звернутися до суду визначений законодавством строк, який у даній категорії справ становить один місяць.
Отже, позивачка не навела доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Тому позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якому зазначити поважні та непереборні причини пропуску строку для звернення до суду з позовними вимогами та надати відповідні докази на підтвердження даних обставин.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме уточнити позовні вимог шляхом їх конкретизації щодо суб`єктного складу сторін по справі та вимог до них.
- індивідуального акту, який засвідчує протиправні дій/бездіяльність та/або інші докази звернення з спірними питаннями до відповідача/відповідачів та отримані від них відповіді, зокрема наказ Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України від 09.06.2026 року № 891 ОС/ДСК, наказ про виведення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у розпорядження начальника Департаменту оперативно-технічних заходів або повідомити про причини ненадання таких документів;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права з підтверджуючими доказами.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Військово-медичного управління Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, скасування наказів, висновку, виплату середнього заробітку залишити без руху.
Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.