ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 р. Справа № 440/11826/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Дивне" на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) по справі № 440/11826/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Дивне"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Дивне" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Полтавській області №10/16-31-04-01 від 15.05.2025 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов`язання;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області прийняти рішення про неможливість своєчасного виконання ТОВ "Україна Дивне" своїх податкових обов`язків щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності до скасування воєнного стану, а саме:
подання декларації з податку на додану вартість за період, починаючи з лютого 2022 року і протягом 60 днів після відновлення можливості;
подання декларації з екологічного податку за період, починаючи з 1 кварталу 2022 року і до скасування воєнного стану;
подання фінансової звітності, а саме: Ф1. Баланс, Ф2. Звіт про фінансові результати, Ф3. Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом), Ф4. Звіт про власний капітал, Ф5. Примітки до річної звітності за 2022 рік протягом 60 днів після відновлення можливості;
подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого із них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період, починаючи з 1 кварталу 2022 і протягом 60 днів після відновлення можливості;
подання декларації з податку на прибуток підприємства за 2021 рік протягом 60 днів після відновлення можливості;
подання податкової декларації з рентної плати, а саме за видобування корисних копалин (підземних вод) за період з 1 кварталу 2022 року і до скасування воєнного стану;
відсутність можливості реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань у Єдиному реєстрі податкових накладних за період, починаючи з лютого 2022 року і протягом 60 днів після відновлення можливості;
відсутність можливості здійснити оплату обов`язкових податків та зборів, а саме:
екологічного податку за період починаючи з 1 кварталу 2022 року і до скасування воєнного стану;
ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску за період починаючи з березня 2022 року і протягом 60 днів після відновлення можливості;
за видобування корисних копалин (підземних вод) за період з 1 кварталу 2022 року і до скасування воєнного стану;
податку на додану вартість за період починаючи з лютого 2022 року і протягом 60 днів після відновлення можливості.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 позов задоволено.
05.12.2025 позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ГУ ДПС у Полтавській області на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивач разом із позовом надав договір про надання правничої допомоги від 12.09.2023 з додатковою угодою та до заяви - акт приймання-передачі наданих послуг від 04.12.2025.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 у задоволенні заяви відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із додатковим рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування вимог зазначає, що судом безпідставно відмовлено у стягненні витрат на правову допомогу з огляду на відсутність доказів їх сплати, оскільки такі витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України), тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.
Натомість, зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату правових послуг є співмірним зі складністю справи та обсягом робіт, витраченого часу. При цьому, просить врахувати, що відповідачем не подавалось клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи без наявності відповідного клопотання про заперечення їх розміру.
ГУ ДПС в Полтавській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.
Вказує, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.
У зв`язку з відпусткою судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що доказів здійснення позивачем оплати наданих за договором про надання правничої допомоги послуг (квитанції або інших платіжних документів, що підтверджують оплату таких послуг) на момент подання клопотання не надано, при цьому, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За приписами частин 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивачем укладено договір про надання правничої допомоги № 12-09/23 від 12.09.2023 з адвокатом Тарабакою К.М.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що гонорар за послуги адвоката вказується в Додатку 1 до цього Договору та є конфеденційною інформацією.
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата виконаних робіт і наданих послуг може здійснюватися на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від адвоката.
Додатковою угодою № 6 від 20.08.2025 до Договору сторони узгодили, що адвокат надає клієнту правову допомогу, яка полягає в написанні позову до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов`язання та зобов`язання вчинити дії, складання інших процесуальних документів по суті справи, надання усних консультацій з вивченням документів, аналіз судової практики.
Вартість правової допомоги, зазначеної в п. 1.1. цієї додаткової угоди складає 10 000,00 грн.
Оплата вартості правової допомоги, визначеної в п. 1.2 цієї додаткової угоди підлягає оплаті після 30 календарних днів після винесення ухвали Полтавського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі та після підписання адвокатом та клієнтом акту приймання-передачі наданих послуг.
Адвокатом в межах Договору надано позивачу наступні послуги на загальну суму 10 000,00 грн:
- підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формулювання доказів, аналіз судової практики, складання, оформлення і надсилання позову - 6 год - 6 000,00 грн;
- складання процесуального документу - відповіді на відзив Головного управління ДПС у Полтавській області - 4 год - 4 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 04.12.2025.
Колегія суддів зазначає, що позивач на підтвердження понесених витрат надав докази (крім доказів оплати послуг адвоката), зокрема щодо обсягу наданих послуг.
Суд першої інстанції відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, мотивуючи це відсутністю доказів на підтвердження фактичного отримання коштів за вказаним договором.
При цьому, судом факт надання професійної правничої допомоги адвокатом (обсяг наданих послуг їх виконання робіт, їх вартість) на вказану суму не спростовано, як і не обґрунтовано, чому надані документи не можуть бути підтвердженням реальності витрат на правову допомогу.
Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає, що питання застосування ч. 7 ст. 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді.
Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити.
Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, через відсутність доказів оплати вказаних послуг, не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду, у зв`язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд заяви ТОВ «Україна Дивне» про ухвалення додаткового рішення призначений судом першої інстанції в порядку письмового провадження на підставі ухвали від 11.12.2025.
Цього ж дня, суд першої інстанції прийняв додаткове рішення, яким відмовив в задоволенні заяви позивача.
Ухвала суду від 11.12.2025 про призначення заяви до розгляду отримана ГУ ДПС 12.12.2025 о 09:05, що вбачається з довідки про доставку електронного листа.
Вказане свідчить про те, що ГУ ДПС у Полтавській області було позбавлено можливості своєчасно надати заперечення щодо заяви ТОВ «Україна Дивне» про відшкодування витрат на правову допомогу.
Разом з тим, відповідач надав суду апеляційної інстанції заперечення на заяву позивача, в яких зазначив про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову та складністю справи.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, позивач просив стягнути на його користь 10 000,00 грн, понесених у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Послуги з «підготовки до розгляду справи: аналізу фактичних обставин справи, формулювання доказів, аналізу судової практики» неможливо вважати самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги, оскільки у сукупності вони є складовою процесу написання адміністративного позову.
Щодо послуг зі «складання відповіді на відзив» колегія суддів зазначає, що її зміст фактично зводиться до викладення обставин справи, які частково дублюють позовну заяву, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тобто її підготовка не потребувала багато часу.
Колегія суддів зауважує, що дана справа є справою незначної складності, обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини не є надто значним, що свідчить про завищення розміру витрат за надані адвокатом послуги.
Колегія суддів також враховує, що за наслідками апеляційного перегляду, позов задоволено частково, що унеможливлює стягнення судових витрат в повному обсязі на підставі ч. 3 ст. 139 КАС України.
Таким чином, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 по справі № 686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру.
Ураховуючи викладене, заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, надані докази, часткове задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 5 000,00 грн, оскільки саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Дивне" - задовольнити частково.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 440/11826/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Дивне"- задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Дивне" (ЄДРПОУ 03784120, вул. С. Берегового, 14, оф. 2, м. Київ, 03186) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Дивне" - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк