ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"12" серпня 2026 р. Справа№ 44/484-б (910/12267/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Станіка С.Р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Недержавна виконавча служба" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року
у справі №44/484-б(910/12267/25) (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вертикаль" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича
до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та учасника у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства
у справі №44/484-б
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Українатрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вертикаль"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року у справі №44/484-б(910/12267/25) у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Недержавна виконавча служба" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року у справі №44/484-б (910/12267/25) та ухвалити нове, яким заяву ліквідатора ТОВ "Компанія Вертикаль" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. задовольнити повністю, покласти субсидіарну відповідальність на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов`язанням ТОВ "Компанія Вертикаль" у розмірі 23 175 188,05 грн. у зв`язку з доведенням ТОВ "Компанія Вертикаль" до банкрутства, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Компанія Вертикаль" грошові кошти у розмірі 23175188,05 грн. у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язанням ТОВ "Компанія Вертикаль".
Крім того, скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження вказаного вище рішення суду першої інстанції.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.
Ухвалою суду від 14.07.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Недержавна виконавча служба" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року у справі №44/484-б(910/12267/25), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №44/484-б(910/12267/25).
Також, 14.07.2026 року через систему "Електронний суд" ТОВ "Недержавна виконавча служба" подало клопотання про долучення доказів, в якому останнє просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення апеляційної скарги учасникам провадження у справі.
06.08.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №44/484-б(910/12267/25)/4792/26 від 04.08.2026 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. з 02.08.2026 по 28.08.2026 та судді Сотнікова С.В. з 03.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 року для розгляду справи №44/484-б(910/12267/25), сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Владимиренко С.В.
Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
В силу статті 1 Конституції України Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм - норм ГПК України.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 254 ГПК України).
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що його не було залучено до участі у розгляді справи №44/484-б(910/12267/25), а отже, зміст заяви арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитору не був відомий. Разом з тим, скаржник вказує, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на його права та законні інтереси як кредитора, оскільки вирішення питання про притягнення зазначених осіб до субсидіарної відповідальності стосується можливості поповнення ліквідаційної маси боржника та задоволення відповідної заяви могло б дати можливість збільшити ліквідаційну масу та здійснити погашення вимог кредиторів, які залишились непогашеними, у тому числі вимог ТОВ "Недержавна виконавча служба".
Лише 25.06.2026 року, під час ознайомлення з матеріалами даної справи останньому стало відомо про наявність оскаржуваного судового рішення та, відповідно, про порушення своїх прав та законних інтересів як кредитора.
В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст.259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. (Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №908/1083/19, від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. (Правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №62/112 та від 16.01.2020 року у справі №925/1600/16 та в подальшому знайшов своє відображення, в тому числі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі №910/17428/19, від 21.04.2022 року у справі №34/200).
Поряд з наведеним, розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).
Повний текст оскаржуваного рішення складено 23.02.2026 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року, з урахуванням вихідних днів, є 16.03.2026 року.
Скаржник, в свою чергу, звернувся до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" 13.07.2026 року, тобто з пропуском двадцятиденного строку на його апеляційне оскарження майже на чотири місяці та просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в ньому причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020") Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
Так, у клопотанні про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги скаржник зазначає, що лише 25.06.2026 року під час ознайомлення з матеріалами даної справи скаржнику стало відомо про наявність оскаржуваного судового рішення та, відповідно, про порушення своїх прав та законних інтересів як кредитора, з огляду на що процесуальний строк на подання апеляційної скарги, на думку останнього, підлягає обчисленню саме із зазначеної дати.
Однак, за висновками суду, в даному випадку відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги.
Як зазначає скаржник та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Недержавна виконавча служба" з 23.12.2020 року є учасником провадження у справі №44/484-б про банкрутство ТОВ "Компанія Вертикаль" у статусі кредитора боржника.
Судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів електронної справи №44/484-б про банкрутство ТОВ "Компанія Вертикаль", яка міститься в КП "Діловодство спеціалізованого суду", встановлено, що 05.11.2025 ліквідатором ТОВ "Компанія Вертикаль" арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. надано суду поточний звіт ліквідатора, в якому останній повідомив суд про те, що ним 01.10.2025 до Господарського суду міста Києва подано заяву про покладення субсидіарної за зобов`язаннями боржника на його керівника/засновника та третіх осіб у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, зокрема на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також про те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2025 року за вказаною заявою відкрито провадження у справі №44/484-б (910/12267/25).
Вказаний звіт було зареєстровано судом 05.11.2025 року, про що також було повідомлено, зокрема, ТОВ "Недержавна виконавча служба" в його електронному кабінеті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 року у справі №44/484-б задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Компанія Вертикаль" та продовжено йому строк для подання суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на затвердження на шість місяців до 09.05.2026 року. Дану ухвалу мотивовано необхідністю продовження ліквідаційних заходів, оскільки станом на момент розгляду справи ліквідатором подано до Господарського суду міста Києва заяву про покладення субсидіарної відповідальності на винних у доведенні боржника до банкрутства осіб, яка прийнята та призначена Господарським судом міста Києва до судового розгляду.
З повідомлення Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, сформованого у КП "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 року у справі №44/484-б надіслано одержувачу ТОВ "Недержавна виконавча служба" через систему "Електронний суд" 12.11.2025 та в цей же день о 10:55 отримано останнім в електронному кабінеті.
Наведені обставини свідчать про обізнаність ТОВ "Недержавна виконавча служба", як кредитора ТОВ "Компанія Вертикаль", про існування на розгляді місцевого господарського суду справи про покладення на винних у доведенні боржника до банкрутства осіб субсидіарної відповідальності.
В подальшому, 25.03.2026 року ліквідатором ТОВ "Компанія Вертикаль" арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. подано суду на затвердження кінцевий звіт ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ "Компанія Вертикаль", в якому, в тому числі, було вказано про вчинені дії з покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника банкрута, а також повідомлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 у справі №44/484-б(910/12267/25) у задоволенні заяви ліквідатора було відмовлено повністю.
Згідно квитанції №6435731 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, вказаний вище звіт було направлено ліквідатором кредитору - ТОВ "Недержавна виконавча служба" та отримано останнім 24.03.2026 року.
Наведені обставини свідчать про обізнаність ТОВ "Недержавна виконавча служба", як кредитора ТОВ "Компанія Вертикаль", з результатами розгляду судом справи №44/484-б(910/12267/25) про покладення на винних у доведенні боржника до банкрутства осіб субсидіарної відповідальності.
Судова колегія зауважує, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку.
Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалами суду першої інстанції і ставить під сумнів їх законність.
Відтак, скаржник, як учасник провадження у справі про банкрутства у статусі кредитора, мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції з приводу перебігу справи про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту прийнятого рішення з метою його подальшого оскарження.
Судова колегія критично ставиться до посилань скаржника на обставини незалучення його до участі у справі як на підставу для поновлення процесуального строку, позаяк можливість поновлення процесуального строку пов`язана із діями конкретної особи, які вона має вчинити протягом цього строку або з обставинами, які стали перешкодою для реалізації процесуальних прав чи виконанням обов`язків.
Встановлені вище обставини справи спростовують твердження апелянта про ознайомлення зі справою №44/484-б (910/12267/25) тільки 25.06.2026 року, як на підставу для поновлення процесуального строку, оскільки маючи можливість ознайомитись з матеріалами справи №44/484-б(910/12267/25), починаючи з листопада 2025 року, скаржник звернувся до суду з відповідним клопотанням тільки 19.05.2026, а ознайомився з матеріалами справи 25.06.2026.
В даному випаду апелянтом також не повідомлено суд про обставини, які перешкодили йому ознайомитись із вказаною справою ані відразу після отримання відповідної інформації про її існування в листопаді 2025 року, ані після отримання у березні 2026 року відповідної інформації про наявність рішення суду по суті спору, ані принаймні в розумний строк з моменту звернення 19.05.2025 року до суду з відповідним клопотанням, не чекаючи для цього ще більше місяця.
Таким чином, можливість ознайомлення з матеріалами даної справи та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.
Згідно з ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Кредитор, як учасник провадження у справі, зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух".
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Однак, в даному випадку апелянтом не зазначено жодних вагомих та переконливих причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, не доведено неможливості подати апеляційну скаргу в найкоротший термін з дня, коли скаржник дізнався про оскаржуване рішення суду першої інстанції, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності у скаржника можливості підготувати та подати апеляційну скаргу в межах передбачених ГПК України строків, а відтак несвоєчасне подання апеляційної скарги, з огляду на наведені скаржником непідтверджені належними та допустимими доказами доводи, зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що скаржником у заяві не наведено жодних об`єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексу України.
Отже, дослідивши подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року у справі №44/484-б(910/12267/25), суд апеляційної інстанції визнав наведені в ньому доводи та причини на його обґрунтування неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "Недержавна виконавча служба" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року у справі №44/484-б(910/12267/25) підлягає залишенню без руху у зв`язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Недержавна виконавча служба" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 року у справі №44/484-б(910/12267/25) залишити без руху.
2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Недержавна виконавча служба" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
3.Попередити скаржника про передбачені ч.4 ст.260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений п. 2 її резолютивної частини строк.
4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Владимиренко
С.Р. Станік