ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2026 року м.Дніпро Справа № 912/215/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)
суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.
секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.
за участю представників сторін у справі:
від Акціонерного товариства "Укрзалізниця" - Становова Ю.В.
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" - Ляхова Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Акціонерного товариства "Укрзалізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026, суддя суду першої інстанції Закурін М.К., м. Кропивницький, повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026
по справі № 912/215/26
за позовом: Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (м. Київ)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" (м. Світловодськ, Кіровоградська область)
про стягнення 12 686 360,85 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У січні 2026 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" про стягнення 12 686 360,85 грн, з яких 2 020 310,27 грн пені та 10 666 050,58 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань в частині поставки товару в строк, обумовлений договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 14.05.2025 № ЦЗВ-05-01125-01.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2025 між АТ "Українська залізниця" (покупець) та ТОВ "Джи Ес Ай Груп" (постачальник) укладено договір про закупівлю матеріальних ресурсів № ЦЗВ-05-01125-01, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити залізничне обладнання за рознарядками покупця протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки. Позивач направив відповідачу рознарядки від 20.08.2025 та 23.10.2025, проте товар за ними своєчасно поставлено не було, у зв`язку з чим на підставі пункту 9.3.1. договору нараховано штраф та пеню.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" - 2 020 310,27 грн пені, 7 572 895,91 грн штрафу та 115 121,12 грн компенсації по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання, пов`язані з виконанням договору поставки. За умовами договору ТОВ "Джи Ес Ай Груп" зобов`язалось поставити товар, а АТ "Укрзалізниця" - прийняти та оплатити його. Суд встановив, що рознарядки від 20.08.2025 та 23.10.2025 підписані уповноваженими особами покупця, посади яких належать до переліку осіб, визначених пунктом 4.3. договору, а відповідач прийняв рознарядки до виконання, будь-яких вимог стосовно їх підписання неуповноваженими особами не висував, а у подальшому їх виконав, чим підтвердив необхідність виконання умов договору.
Суд першої інстанції зазначив, що положення договору не містять умов, які б пов`язували наступну поставку з фактом оплати вартості за попередньою поставкою, такі положення не містяться і у законодавстві та не складають звичаїв ділового обороту, а тому у спірних відносинах відсутнє прострочення АТ "Укрзалізниця" за фактом несвоєчасної оплати товару за поставкою по рознарядці від 11.06.2025, і таке прострочення не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з несвоєчасною поставкою товару. Суд дійшов висновку, що ТОВ "Джи Ес Ай Груп" порушило взяті на себе зобов`язання та не здійснило поставку у визначені договором строки, перевірив нараховані штрафні санкції у загальній сумі 12 686 360,85 грн та визнав їх обґрунтованими.
Водночас, з урахуванням принципів справедливості, співмірності та розумності, суд зменшив штраф на 29 %, врахувавши ту обставину, що АТ "Укрзалізниця" вже отримала у якості гарантії невиконання зобов`язань по договору 3 052 741,41 грн, чим фактично компенсувала частину грошової відповідальності ТОВ "Джи Ес Ай Груп", а також врахував, що у межах договірних відносин АТ "Укрзалізниця" несвоєчасно виконувало зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару, при цьому розмір її відповідальності за несвоєчасну оплату значно менший, ніж відповідальність ТОВ "Джи Ес Ай Груп" за несвоєчасну поставку.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
До Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки під час його прийняття судом було неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та неправильного застосування норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято внаслідок повного ігнорування та незастосування норм матеріального права, а саме положень статті 193 ГК України (чинного на момент укладення договору та на момент надання рознарядки), статей 538, 612 ЦК України. Відповідач вказує, що відповідно до статті 193 ГК України зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання, а відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку. Апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19 та від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, якими надано системне тлумачення статті 538 ЦК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" стверджує, що станом на дату виникнення обов`язку здійснити поставку за рознарядкою від 20.08.2025, позивач мав прострочену заборгованість за попередньо поставлений товар за рознарядкою від 11.06.2025, а станом на дату виникнення обов`язку здійснити поставку за рознарядкою від 23.10.2025 позивач мав прострочену заборгованість за рознарядкою від 20.08.2025. Відповідач письмово повідомив позивача про неможливість відвантаження без оплати попередньої поставки, зокрема через відсутність власних коштів для сплати мита при перетині товаром державного кордону. Позивач визнав наявність критичної ситуації з фінансуванням та здійснив фактичну оплату лише 23- 24.10.2025, після чого відповідач негайно розпочав поставку товару. Апелянт вважає, що прострочення поставки стало наслідком прострочення кредитора, що відповідно до статті 612 ЦК України виключає відповідальність відповідача.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив та неправильно застосував положення статті 613 ЦК України, оскільки дійшов висновку, що відсутність у договорі положення про залежність наступної поставки від оплати за попередню поставку виключає можливість визнання кредитора таким, що прострочив.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" стверджує, що рознарядки від 20.08.2025 та 23.10.2025 підписані менеджером-начальником відділу Парфьоновим Ю., який не є уповноваженою на підписання рознарядок особою відповідно до пункту 4.3. договору, оскільки зазначена посада не входить до переліку осіб, визначених цим пунктом. Апелянт зазначає, що в момент отримання рознарядок від покупця ТОВ "Джи Ес Ай Груп" не мало відомостей про існування додаткових документів щодо повноважень підписанта, а тому 30-денний строк на поставку товару взагалі не починав свій перебіг.
Відповідач також вважає, що суд першої інстанції не застосував належним чином положення статті 551 ЦК України та правові позиції Верховного Суду щодо зменшення неустойки. Апелянт посилається на постанову Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, постанову Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначає, що сума неустойки є надмірною, має каральний характер та переслідує мету збагачення позивача, а не компенсацію збитків. Позивач не зазнав і не довів наявність збитків, які він поніс внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а факт прострочення оплати за всіма рознарядками свідчить про недобросовісність позивача.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойки (штрафу) в сумі 3 093 154,67 грн, а також в частині 37 115,22 грн судового збору, прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
АТ "Укрзалізниця" вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог (29 % штрафу) необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням частини третьої статті 551 ЦК України та порушенням норм процесуального права, а саме статей 76- 79, 86, 236 ГПК України.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав зменшив розмір штрафу на 29 %, послався на встановлення факту отримання позивачем коштів у сумі 3 052 741,41 грн (забезпечення виконання договору у вигляді банківської гарантії), чим, на думку суду, позивач фактично компенсував частину грошової відповідальності відповідача. АТ "Укрзалізниця" вказує, що законом не встановлено обмежень на застосування декількох видів забезпечення виконання зобов`язань, зокрема стягнення договірного забезпечення та неустойки. Апелянт посилається на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18, де суд зазначив, що сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності, а можливість стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.
Позивач також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про незадовільний фінансовий стан відповідача, а тому суд застосував дискреційні повноваження щодо зменшення неустойки за відсутністю в матеріалах справи доказів, що є порушенням процесуального закону. Апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 28.09.2022 у справі № 916/2302/21, від 25.05.2022 у справі № 910/19152/20, від 21.10.2019 у справі № 910/1005/19, від 10.12.2019 у справі № 904/410/19.
Щодо розподілу судових витрат АТ "Укрзалізниця" зазначає, що зменшення розміру неустойки не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а тому розподіл судового збору не повинен був здійснюватися пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судом обґрунтованими. Апелянт посилається на п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 та постанови Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, від 29.11.2021 у справі № 905/2135/19.
Таким чином, ТОВ "Джи Ес Ай Груп" оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині самого висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності та просить відмовити у позові повністю, тоді як АТ "Укрзалізниця" оскаржує рішення в частині зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій та наполягає на їх стягненні у повному розмірі, а також стверджує про необхідність здійснення перерозподілу судових витрат.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
АТ "Укрзалізниця" подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Джи Ес Ай Груп", згідно якого вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на наступне.
Позивач зазначає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив надані докази на підтвердження повноважень посадових осіб щодо підписання рознарядок та зробив вірний висновок щодо правомірності дій зазначених посадових осіб у межах договірних відносин, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" прийняло рознарядки до виконання, будь-яких вимог стосовно їх підписання неуповноваженими особами не висувало, а у подальшому їх виконало.
Щодо тверджень відповідача про прострочення кредитора позивач зазначає, що положення договору не містять умов, які б пов`язували наступну поставку з фактом оплати вартості за попередньою поставкою, а здійснення позивачем оплати за вже поставлений товар у розумінні статті 613 ЦК України не є встановленою договором дією позивача, невчинення якої унеможливлює виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару у строк, чітко встановлений договором. Позивач також зазначає, що оскільки умовами договору не передбачено здійснення позивачем попередньої оплати за товар, застосування до спірних правовідносин статті 538 ЦК України є неправомірним, посилаючись на частину першу статті 693 ЦК України.
АТ "Укрзалізниця" вказує, що прострочення відповідачем поставки товару не було зумовлено обставинами непереборної сили, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити настання таких обставин безпосередньо у відповідача, а відтак підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору відсутні.
ТОВ "Джи Ес Ай Груп" подало відзив на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", у якому заперечує проти апеляційної скарги та вважає її необґрунтованою, просить залишити без задоволення, посилаючись на наступне.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції правомірно застосував положення частини третьої статті 551 ЦК України та обґрунтовано зменшив заявлену до стягнення суму неустойки, оскільки оцінив істотні обставини справи, зокрема співмірність заявлених санкцій наслідкам порушення, відсутність збитків кредитора та вже отриману кредитором компенсацію, а також врахував необхідність дотримання балансу майнових інтересів обох сторін. Відповідач вказує, що застосування договірних санкцій призводить до надмірної та непропорційної відповідальності боржника та фактично забезпечує кредитору подвійну компенсацію за одне й те саме порушення.
ТОВ "Джи Ес Ай Груп" посилається на постанову Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначає, що самостійність банківської гарантії як способу забезпечення виконання зобов`язання не означає, що отримані кредитором кошти можуть бути проігноровані при визначенні співмірності остаточного розміру відповідальності боржника.
Щодо розподілу судових витрат відповідач зазначає, що посилання позивача на п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 є необґрунтованим, оскільки зазначене роз`яснення було прийняте на підставі редакції ГПК України, яка втратила чинність після процесуальної реформи 2017 року, а питання розподілу судових витрат у чинній редакції ГПК України врегульовано статтею 129, яка прямо встановлює, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач також заявив вимогу про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 16.02.2026.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
11.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Левшиної Г.В.
Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху з підстав її невідповідності п. 2 частини третьої статті 258 ГПК України, про що 16.06.2026 постановив ухвалу.
17.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Левшиної Г.В.
Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху з підстав її невідповідності п. 2 частини третьої статті 258 ГПК України, про що 22.06.2026 постановив ухвалу.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в закритому судовому засіданні на 04.08.2026 об 11 год. 00 хв. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань.
Витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/215/26.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в судовому засіданні на 04.08.2026 об 11 год. 00 хв. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань. Приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 (вх. № 50805) до апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 (вх. № 50934) у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні.
03.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
04.08.2026 у судовому засіданні взяли участь представники Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Становова Ю.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" - Ляхова Т.В.
Фактичні обставини, встановлені судом
14.05.2025 між АТ "Укрзалізниця" (покупець) та ТОВ "Джи Ес Ай Груп" (постачальник) укладено договір про закупівлю матеріальних ресурсів № ЦЗВ-05-01125-01, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю залізничне обладнання (скріплення рейкове пружне дюбельне для рейок Р65) відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийняття товару; строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, але не пізніше 31.12.2025 (пункт 4.2. договору).
Пунктом 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної (пункт 4.6. договору).
Оплата за кожну партію поставленого товару проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акту прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 календарні дні до дати оплати та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару (пункт 7.2. договору).
При порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого у строк товару, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення до дати виконання зобов`язання щодо поставки або до останнього дня строку дії договору (пункт 9.3.1. договору).
У межах договору АТ "Укрзалізниця" направила ТОВ "Джи Ес Ай Груп" наступні рознарядки на поставку товару:
- 20.08.2025 рознарядку № ЦЗВ-31/713 про поставку комплектів у кількості 99 000 шт.,
- 23.10.2025 рознарядку № ЦЗВ-31/1012 про поставку комплектів у кількості 69 178 шт.
На виконання договору ТОВ "Джи Ес Ай Груп" поставило АТ "Укрзалізниця" товар за актами приймання-передачі:
- № 4 від 27.10.2025 на суму 20 928 996 грн (у т.ч. ПДВ 3 488 166,00 грн),
- № 5 від 24.11.2025 на суму 20 928 996 грн (у т.ч. ПДВ 3 488 166,00 грн),
- № 6 від 08.12.2025 на суму 20 928 996 грн (у т.ч. ПДВ 3 488 166,00 грн).
Решту партії товару в кількості 19 678 шт. на суму 8 320 015,83 грн постачальником не поставлено, у зв`язку з чим, 05.12.2025 АТ "Укрзалізниця" надіслало ТОВ "Джи Ес Ай Груп" претензію про сплату неустойки за несвоєчасну поставку товару.
22.12.2025 ТОВ "Джи Ес Ай Груп" надало відповідь на претензію, в якій вказало на необґрунтованість нарахувань через прострочення покупцем своїх грошових зобов`язань.
Перелічені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення штрафних санкцій.
Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини перша-друга статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.05.2025 між АТ "Укрзалізниця" (покупець) та ТОВ "Джи Ес Ай Груп" (продавець) укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 14.05.2025 № ЦЗВ-05-01125-01.
АТ "Укрзалізниця" направило продавцю рознарядки на поставку товару, а саме від 20.08.2025 рознарядку № ЦЗВ-31/713 про поставку комплектів у кількості 99 000 шт. з кінцевою датою поставки є 19.09.2025 включно та від 23.10.2025 рознарядку № ЦЗВ-31/1012 про поставку комплектів у кількості 69 178 шт. з кінцевою датою поставки є 24.11.2025 включно, проте відповідач свої зобов`язання з поставки усього обсягу товару та у передбачені строки не виконав.
Наведені обставини сторонами не оспорюються, доказів на їх спростування сторонами не надано.
Пунктом 9.3.1. договору від 14.05.2025 № ЦЗВ-05-01125-01 передбачено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог дійшов висновку, що нараховані штраф та пеня не є надмірними по відношенню до суми договору, яка складає 84 798 371,48 грн, а порушення договірних зобов`язань відповідачем не пов`язане з об`єктивними причинами.
При цьому, судом першої інстанції була враховані підстави для зменшення неустойки та той факт, що АТ "Укрзалізниця" отримала у якості гарантії виконання зобов`язань за договором 3 052 741,41 грн, а також несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару з боку позивача.
Місцевий суд також зазначив, що розмір відповідальності покупця (АТ "Укрзалізниця") значно менший, ніж відповідальність постачальника (ТОВ "Джи Ес Ай Груп").
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо неможливості судом застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України у зв`язку з отриманням позивачем договірного забезпечення наданих згідно з банківською гарантією. Зазначає, що таке трактування висновків рішення суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаної норми вбачається право суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати (відповідна правова позиція викладена в п. 7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).
Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Крім того, у постанові від 23.03.2021 по справі № 921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У правових висновках від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Колегія суддів підкреслює, що отримання у якості гарантії невиконання зобов`язань по договору 3 052 741,41 грн позивачем, враховане судом першої інстанції, саме як одна із підстав зменшення розміру неустойки, разом із іншими підставами, як то порушення зобов`язань по оплаті з боку покупця, неспівмірний розмір відповідальності для сторін, тощо.
При цьому колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру неустойки та правомірно застосував принципи справедливості, співмірності та розумності.
Наведені сторонами доводи не дають підстав ані для стягнення неустойки у повному обсязі, ані для її подальшого зменшення.
Тому рішення в цій частині не підлягає зміні.
Як стверджує відповідач, станом на дату виникнення обов`язку здійснити поставку за рознарядкою, за позивачем обліковувалась заборгованість за попередньо поставлений товар, що свідчить про прострочення останнім зустрічних зобов`язань, та як наслідок про наявність підстав для зупинки виконання зобов`язання з поставки. Вказані вище обставини за доводами скаржника виключають підстави для застосування відповідальності до нього.
Відповідач звертає увагу на листи від 22.08.2025 № 22/08-1 та від 02.09.2025 № 02/09-1, якими останнім було повідомлено позивача про неможливість виконання свого обов`язку з поставки товару за другою рознарядкою без отримання оплати за товар за першою, через брак власних коштів для сплати мита при перетині товаром державного кордону.
У відповідь на вказані листи, АТ "Укрзалізниця" повідомило про надзвичайно критичну ситуацію з фінансуванням та зазначило про вжиття заходів щодо стабілізації ситуації та проведення розрахунків за попередньо поставлений товар. Водночас, АТ "Укрзалізниця" наголосило про необхідність своєчасної поставки товару за рознарядкою від 20.08.2025 з метою уникнення нарахування штрафних санкцій відповідно до умов спірного договору.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що прострочення позивача за попередніми господарськими зобов`язаннями саме по собі не звільняє відповідача від своєчасного виконання власного зобов`язання. Кожне господарське зобов`язання є самостійним, а його виконання є обов`язковим для сторін відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України, тому, якщо відповідач вважав, що позивач допустив прострочення, він був вправі скористатися передбаченим законом або договором способом захисту своїх прав.
Зміст наведених вище листів свідчить про законні очікування продавця отримати оплату за поставлений товар, проте не виключає обов`язку подальшого своєчасного виконання наступних зобов`язань, навіть за умови відсутності обігових коштів необхідних для його виконання, якщо іншого не передбачено умовами спірного договору.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 13.02.2024 у справі № 922/1075/23, від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 та від 09.04.2026 у справі № 910/6287/23.
З приводу висновків суду першої інстанції щодо відсутності прострочення кредитора та невірного застосування статті 613 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що прострочення кредитора виникає лише у випадку невчинення ним дій, установлених договором, законом або таких, що випливають із суті зобов`язання без яких боржник об`єктивно не міг виконати свій обов`язок, зокрема у постановах від 10.07.2024 у справі № 910/9204/23, від 26.05.2026 у справі № 909/1044/25, від 18.09.2020 у справі № 910/4218/17. За відсутності таких обставин підстави для застосування статті 613 ЦК України відсутні.
Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина перша статті 613 ЦК України).
Умовами спірного договору, зокрема розділом 7, сторони погодили порядок здійснення оплати за кожну партію поставленого товару, при цьому такі умови не ставлять в залежність можливість поставки кожної наступної партії товару до повної оплати попередньої, що виключає підстави вважати позивача кредитором, що прострочив, у разі наявної заборгованості за попередні поставки.
У зв`язку з викладеним, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин сторін статті 613 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції скаржник також стверджує, що рознарядки від 20.08.2025 та 23.10.2025 підписані менеджером-начальником відділу Парфьоновим Ю., який не є уповноваженою на підписання рознарядок особою відповідно до пункту 4.3. договору, оскільки зазначена посада не входить до переліку осіб, визначених цим пунктом.
Відповідно до пункту 4.3 договору зі сторони покупця рознарядка має бути підписана щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких:
- керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії ЦЗВ АТ "Українська залізниця";
- заступники керівника (особи, що виконують його обов`язки) філії ЦЗВ АТ "Українська залізниця";
- керівник проекту та/або керівник відповідного структурного підрозділу філії ЦЗВ АТ "Українська залізниця".
Як убачається з матеріалів справи, спірні рознарядки підписані зі сторони покупця, зокрема, керівником проєкту філії або заступником директора виконавчого філії із забезпечення виробництва та менеджером-начальником відділу Юрієм Парфьоновим.
Свідчення відповідача з приводу того, що посада менеджера-начальника відділу не передбачена пунктом 4.3 договору судом оцінюється критично, оскільки відповідна посада формально не зазначена у вищезгаданому пункту договору, проте функціонально тотожна до посади керівника структурного підрозділу, а тому такі доводи скаржника колегією суддів відхиляються.
Крім того, слід звернути увагу, що рознарядка від 11.06.2025, яка не є предметом спору у даній справі, проте на яку відповідач посилається в обґрунтування несвоєчасної поставки товару також підписана менеджером-начальником відділу Юрієм Парфьоновим, що не стало перешкодою для поставки товару за даною рознарядкою.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає доводи ТОВ "Джи Ес Ай Груп" про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення такими, що не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів позивача про неправомірний розподіл судових витрат, а сама покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас під час застосування наведеного правила необхідно враховувати правову природу зменшення судом розміру неустойки.
Якщо суд, встановивши правомірність нарахування штрафних санкцій та правильність їх розрахунку, зменшує їх розмір на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, покладення судового збору здійснюється без урахування такого зменшення. Це зумовлено тим, що відмова у стягненні частини неустойки в такому випадку є наслідком не необґрунтованості відповідної частини позовних вимог, а реалізації судом наданого законом дискреційного повноваження щодо зменшення неустойки.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 910/16375/23 зазначено, що у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування такого зменшення. Наведений підхід застосовується також до судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, якщо саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 та від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24 і є усталеними у практиці касаційного суду.
У цій справі позивач звернувся з позовом про стягнення 12 686 360,85 грн з яких 2 020 310,27 грн пені та 10 666 050,58 грн штрафу. Зменшення розміру штрафу на 29% судом першої інстанції здійснено не внаслідок необґрунтованості позовних вимог, а з огляду на встановлені у справі обставини та необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.
Таким чином, часткове задоволення позовної заяви є наслідком реалізації судом права на зменшення неустойки та не становить підстави для пропорційного перерозподілу судового збору між сторонами.
За таких обставин, суд першої інстанції неправомірно розподілив судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 115 121,12 грн, тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.
На користь позивача підлягає стягнення 152 236,34 грн компенсації по сплаті судового збору.
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно з п. 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у цій частині або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у цій частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду виснує про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26 задоволенню не підлягає, натомість апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на це ж рішення слід задовольнити частково шляхом перерозподілу судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за результатами вирішення спору по суті.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" покладаються на апелянта.
Зважаючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з урахуванням пропорції суми задоволених вимог до суми оскарження, яка складає 1,19%, судовий збір за подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає частковій компенсації у розмірі 662,55 грн.
Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
"1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Городоцька, буд. 77; ідентифікаційний код 39757654) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, б. 5; ідентифікаційний код 40075815) - 2 020 310,27 грн пені, 7 572 895,91 грн штрафу та 152 236,34 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити."
В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2026 у справі № 912/215/26 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Городоцька, буд. 77; ідентифікаційний код 39757654) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, б. 5; ідентифікаційний код 40075815) - 662,55 грн витрат за подачу апеляційної скарги.
Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Ай Груп" зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишити за ним.
Видачу наказу доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2026
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Вінніков С.В.
Левшина Г.В.