Судові рішення

Ухвала № 138952529 у справі № 922/1800/26 від 13.08.2026

Ухвала від 13.08.2026 у господарській справі № 922/1800/26 (категорія «Поставки товарів, робіт, послуг»). Суд: Господарський суд Харківської області, суддя Добреля Н.С.

Справа№ 922/1800/26
СудГосподарський суд Харківської області
СуддяДобреля Н.С.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПоставки товарів, робіт, послуг
Дата ухвалення13.08.2026
Надійшло до реєстру14.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138952529

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________________________________________________________

ДОДАТКОВА УХВАЛА

13 серпня 2026 року м. Харків Справа №922/1800/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

розглянувши заяву ФОП Кратюка О.В. про ухвалення додаткового рішення (вх. №18897/26 від 03.08.2026) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Кратюка Олега Віталійовича

до Фізичної особи-підприємця Руденко Інни Василівни

про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ФОП Кратюк О.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Руденко І.В., в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 203.936,00 грн та судові витрати.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині повернення повної суми попередньої оплати, котра була сплачена позивачем за товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 закрито провадження у справі №922/1800/26 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

03.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ФОП Кратюка О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №18897/26), в якій просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 22.662,40 грн, які складаються з 2.662,40 грн сплаченого судового збору та 20.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі №922/1800/26 вищевказану заяву позивача прийнято до розгляду та встановлено відповідачу строк для подачі пояснень/заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.

06.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява (вх. №19267/26), в якій зазначив, що заперечення та міркування про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20.000,00 грн були викладені в заяві від 24.06.2026 вх. №15343/26.

Частиною третьої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана позивачем 03.08.2026, останнім днем розгляду даної заяви є 13.08.2026.

Щодо постановлення додаткового рішення (ухвали) про стягнення судового збору з відповідача, суд зазначає наступне.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору в розмірі 2.662,40 грн, оскільки саме невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань стало безпосередньою причиною звернення з позовом до суду.

Як вбачається, відповідач у поданій заяві (вх. №19267/26 від 06.08.2026) заперечує щодо стягнення з нього судового збору в розмірі 2.662,40 грн, оскільки провадження у справі закрито, у зв`язку з чим витрати мають бути повернуті ФОП Кратюку О.В. з Державного бюджету.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 було закрито провадження у справі №922/1800/26 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. У мотивувальній частині вказаної ухвали було зазначено про розподіл судових витрат як то передбачено частиною четвертою статті 231 ГПК України, а саме: "вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у зв`язку з чим судом буде постановлена ухвала про повернення судового збору після надходження відповідного клопотання від позивача". Тобто питання про розподіл витрат зі сплати судового збору вже було вирішено судом при постановлені ухвали про закриття провадження. А саме: зазначено про повернення судового збору з бюджету за клопотанням позивача. З огляду на це підстави для постановляння в цій частині додаткового рішення (ухвали) відсутні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20.000,00 грн, суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених останнім судових витрат, суд зазначає наступне.

Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Суд зазначає, що особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі врегульовані статтею 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою.

Відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі №917/1161/25 вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

У вказаній постанові об`єднана палата виснувала таке: "(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; (2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду; (3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі".

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі №917/1161/25 зазначила, що задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані до суду такі документи:

- договір про надання правничої допомоги від 19.05.2026 №135, укладений між АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА" та ФОП Кратюком О.В. як клієнтом. Згідно з його умовами клієнт доручив, а адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу стосовно питань, пов`язаних із поточною господарською діяльністю клієнта, а також надавати йому правничу допомогу як позивачу, стягувачу, іншому учаснику судового процесу в порядку цивільного процесуального, господарського процесуального законодавства; а також як особі, яка реалізовує свої права та законні інтереси в порядку іншого законодавства України в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

- додаток від 19.06.2026 №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2026 №135;

- ордер на надання правничої допомоги від 21.05.2026 серії ВХ №1127139, виданий АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА" адвокату Оніщуку Є.О.;

- платіжні інструкції від 22.05.2026 №366 на суму 15.000,00 грн та від 17.06.2026 №372 на суму 5.000,00 грн;

- акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) від 17.06.2026 №1 на суму 20.000,00 грн;

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА" професійної правничої допомоги у справі №922/1800/26.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (див. постанови Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).

Згідно з пунктом 4.1. Договору про надання правничої допомоги від 19.05.2026 №135 правничу допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує у формі гонорару в розмірі, вказаному у додатках до Договору шляхом здійснення попередньої оплати, якщо про інше не домовлено сторонами.

У додатку від 19.06.2026 №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2026 №135 сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за надання правничої допомоги в суді першої інстанції щодо стягнення з ФОП Руденко І.В. на користь клієнта сплачених коштів становить, зокрема, в разі розгляду справи в спрощеному порядку без виклику сторін - 20.000,00 грн, що включає роботу адвоката при підготовці та поданні до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення боргу, клопотань, заяв, ознайомлення з матеріали справи через систему Електронний суд, а також, за необхідності, підготовки та подання відповіді на відзив, які клієнт зобов`язаний сплатити адвокатському бюро в наступному порядку: 15.000,00 грн на умовах попередньої оплати на протязі п`яти банківських днів після підписання даного Договору, а решту 5.000,00 грн (за умови подання відповідачем відзиву на позов) - на протязі трьох банківських днів після подання відповідачем відзиву. У разі відсутності відзиву відповідача проти позову або закриття провадження у зв`язку з самостійною сплатою боргу відповідачем до ухвалення рішення, клієнт не здійснює доплати в сумі 5.000,00 грн, а гонорар адвокатського бюро становитиме 15.000,00 грн.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Суд зазначає, що подані ФОП Кратюком О.В. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

В даному випадку відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що до Акту (звіту) наданих послуг (виконаних робіт) від 17.06.2026 №1 включено: "Підготовка та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви", натомість необхідність усунення недоліків виникла виключно через недотримання представником позивача вимог процесуального закону при первісному зверненні до суду. Тому витрати на усунення недоліків позовної заяви не можуть вважатися такими, що об`єктивно необхідні для захисту прав позивача та не можуть перекладатися на відповідача. Також умовами пункту 4.2. Договору передбачено, що при розрахунку вартості правничої допомоги враховується час, витрачений адвокатським бюро. Тобто сам договір передбачає погодинний критерій визначення обсягу правничої допомоги. Разом із тим, Акт містить лише формальне зазначення: 15 годин на підготовку позову, 1 годину на усунення недоліків, 5 годин на відповідь на відзив. Заявлені витрати у розмірі 20.000,00 грн є очевидно не співмірними, оскільки справа не є складною, спір виник із факту неповернення частини попередньої оплати, що навіть не оспорюється. Окрім цього, сторони в Додатку №1 погодили базовий гонорар у розмірі 15.000,00 грн та додаткову оплату у розмірі 5.000,00 грн у випадку подання відповідачем відзиву на позов, тобто 5.000,00 грн фактично є додатковою винагородою, яка поставлена в залежність не від обсягу наданої правничої допомоги, а від процесуальної поведінки іншої сторони. У зв`язку з чим, просить суд відмовити позивачу в повному обсязі у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір, який не перевищує 4.000,00 грн.

Як вбачається з Додатку від 19.06.2026 №1 до Договору про надання правничої допомоги від 19.05.2026 №135 сторонами погоджений гонорар за надання правничої допомоги в розмірі 20.000,00 грн. При цьому сторони визначили порядок його оплати: 15.000,00 грн - сплачуються після підписання даного Додатку; 5.000,00грн - сплачуються за умови подання відповідачем відзиву на позов. У разі відсутності відзиву відповідача проти позову або закриття провадження у зв`язку з самостійною сплатою боргу відповідачем до ухвалення рішення, клієнт не здійснює доплати в сумі 5.000,00 грн, а гонорар адвокатського бюро становитиме 15.000,00 грн". У разі відсутності відзиву відповідача, гонорар становитиме 15.000,00 грн.

Суд зазначає, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №915/606/21, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Оскільки гонорар АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА" був визначений сторонами у фіксованому розмірі (15.000,00 грн та 5.000,00 грн, то зазначення в Акті (звіті) наданих послуг (виконаних робіт) від 17.06.2026 №1 кількості витраченого часу, жодним чином не може впливати на надання правничої допомоги ФОП Кратюку О.В.

Крім цього, як зазначив Верховний Суд, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (див. постанову від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19).

Оцінюючи доводи відповідача стосовно неспівмірності таких витрат, суд дійшов висновку про недоведеність ФОП Романенко І.В. неспівмірності витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України.

Аргументи відповідача про те, що гонорар за надану правову допомогу є очевидно не співмірним ні з розміром позовних вимог, ні складністю справи, не нівелюють надання АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА" правової допомоги позивачу в суді першої інстанції, факт надання якої підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований. Суд зазначає, що витрати позивача на правничу допомогу є реальними та такими, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи та підтверджуються матеріалами справи, розмір гонорару визначений за погодженням АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА" з клієнтом і є фіксованим.

Також безпідставним є посилання відповідача на те, що витрати на усунення недоліків позовної заяви не можуть вважатися такими, що об`єктивно необхідні для захисту прав позивача. Оскільки як свідчить Акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) від 17.06.2026 №1 такий вид правничої допомоги "Підготовка та подання до Господарського суду Харківської обл. через систему Електронний Суд заяви про усунення недоліків позову у справі №922/1800/26" окремо позивачем не оплачувався, а входив до загального переліку правничої допомоги з фіксованою оплатою.

Разом із тим суд зазначає, що в Додатку від 19.06.2026 №1 до Договору про надання правничої допомоги від 19.05.2026 №135 сторонами були зазначено наступне: "у разі відсутності відзиву відповідача проти позову або закриття провадження у зв`язку з самостійною сплатою боргу відповідачем до ухвалення рішення, клієнт не здійснює доплати в сумі 5.000,00 грн, а гонорар адвокатського бюро становитиме 15.000,00 грн".

Тобто, гонорар адвокатського бюро за Договором про надання правничої допомоги від 19.05.2026 №135 може становити 15.000,00 грн у разі наявності однієї з наступних умов: або 1) у разі відсутності відзиву відповідача проти позову; або 2) закриття провадження у зв`язку з самостійною сплатою боргу відповідачем до ухвалення рішення.

В даному випадку ФОП Романенко І.В. подавався до господарського суду відзив, натомість провадження у справі №922/1800/26 було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (відсутній предмет спору) у зв`язку з самостійною сплатою боргу відповідачем. А отже, умова Додатку від 19.06.2026 №1 щодо зменшеного розміру гонорару адвокатського бюро виконана, вона (умова) сформульована безумовно через "або" та не прив`язана до того, чи був поданий відзив.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

За таких обставин, гонорар АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА" в даній справі повинен становити 15.000,00 грн і суд не зобов`язаний присуджувати до стягнення з відповідача додаткові 5.000,00 грн, які були сплачені позивачем на рахунок АБ "ЄВГЕНА ОНІЩУКА", з огляду на вищенаведене.

Отже, на наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача, суд дійшов висновку про реальність витрат ФОП Кратюка О.В. на професійну правничу допомогу та їх пов`язаністьз розглядом справи в суді першої інстанції. Натомість, такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем лише частково в сумі 15.000,00 грн (з мотивів, наведених вище), в іншій частині - 5.000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу відповідачем не повинні відшкодовуватися.

Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат до 4000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Судом встановлено, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, є обґрунтованим та відповідає критеріям розумності, співмірності із ціною позову.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Однак, відповідачем не доведено суду, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не мають характеру необхідності, що їх розмір є нерозумним та невиправданим. Відповідачем не доведено перед судом, що заявлений відповідачем розмір таких витрат є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги.

Суд зазначає, що сама лише незгода сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, не може бути підставою для не покладення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того останнім не наведено жодних аргументів щодо необхідності зменшення таких витрат саме до 4.000,00 грн. Відтак, заперечення відповідача суд визнає необґрунтованими та належним чином недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, заява ФОП Кратюка О.В. про ухвалення додаткового рішення ( ухвали) підлягає частковому задоволенню у розмірі 15.000,00 грн витрат на послуги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 130, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ФОП Кратюка О.В. про ухвалення додаткового рішення (ухвали) задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Руденко Інни Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кратюка Олега Віталійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15.000,00 грн.

3. Видати наказ на примусове виконання даної ухвали.

4. В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу підписано 13.08.2026.

Суддя Н.С. Добреля

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
14.09.2026 Ухвала № 139745399 Господарський суд Харківської області
14.09.2026 Ухвала № 139705051 Господарський суд Харківської області
03.09.2026 Ухвала № 139439589 Господарський суд Харківської області
14.08.2026 Ухвала № 138986206 Господарський суд Харківської області
04.08.2026 Ухвала № 138715956 Господарський суд Харківської області
31.07.2026 Ухвала № 138646197 Господарський суд Харківської області
01.06.2026 Ухвала № 136982400 Господарський суд Харківської області
26.05.2026 Ухвала № 136827520 без тексту Господарський суд Харківської області