ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
13 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/27421/26
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом №89 від 21.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов`язати комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка утворена при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
Разом із позовом представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову в якій він просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації - до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 залишено позовну заявуБондарчука ОСОБА_2 руху.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача вказує, що позивач у червні 2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 через органи ЦНАП Романівської селищної ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у зв`язку з загибеллю/смертю свого брата під час виконання військового обов`язку).
До зазначеної заяви позивачем було долучено, усі, на його думку, необхідні документи для отримання ним відстрочки.
Однак, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом від 23.06.2026 №81, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Предметом спору у даній справі є протиправне, на думку позивача, рішення відповідачів щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Представник позивача зазначає, що станом на зараз існують ризики порушення прав та законних інтересів позивача через те, що з боку ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняються дії, направлені на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а саме було двічі безпідставно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У разі призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини до ухвалення остаточного рішення у даній адміністративній справі, захист порушених прав та інтересів позивача стане фактично неможливим, а судове рішення у разі задоволення позовних вимог втратить свій сенс та не зможе відновити становище, яке існувало до порушення.
Призов на військову службу є безповоротною дією у контексті виникнення обов`язку проходження військової служби, і подальше звільнення з військової служби здійснюється виключно з підстав, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не автоматично на підставі скасування наказу про мобілізацію.
На думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На думку представника позивача, незастосування заходів забезпечення спричинить незворотну мобілізацію позивача до Збройних Сил України та обмежить його права.
На думку представника позивача, обраний спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а саме: неможливість позивача реалізувати право на відстрочку від призову та вірогідна неможливість виконати судове рішення.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи, та виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач у червні 2026 року через органи ЦНАП Романівської селищної ради звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою та усіма, на його думку, необхідними документами для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак отримав рішення про відмову ОСОБА_1 , оформлене протоколом від 23.06.2026 №81, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 2 названої правової норми забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Приписами частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, установити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, або вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Щодо можливого настання негативних наслідків для позивача у вигляді призову до Збройних Сил України.
Військовий обов`язок не може вважатися негативним наслідком, оскільки закріплений у законодавстві України, а захист Вітчизни є Конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Позивач також стверджує, що призов його на військову службу призведе до обмеження у правах позивача.
До заяви про забезпечення позову не додано доказів того, що відповідачі вчиняють дії для призову позивача на військову службу (повістки про виклик ОСОБА_1 до відповідачів для проходження ВЛК, доказів оголошення ОСОБА_1 у розшук, скріншоту з "Резерв+", тощо). Згідно викладених у заяві обставин, позивач лише припускає але не доводить те, що його можуть мобілізувати, з посиланням на відмови йому відповідачів у задоволенні заяв про відстрочку від мобілізації.
За встановлених судом обставин, суд вважає, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпеченні позову від 11.08.2026 вх. №58936/26.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін