Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
У Х В А Л А
про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення
12 серпня 2026 року справа № 200/10279/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лариса Мар`єнко, дослідивши в приміщенні суду у м.Харкові розглянувши заяву представника позивача в порядку ст.382 КАС України про встановлення судового контролю з виконання рішення суду від 01.05.2026 року у справі №200/10279/25 за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просить суд зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протягом десяти днів з дня отримання відповідної ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 №200/10279/25.
В обґрунтування заяви зазначив, що станом на дату звернення до суду відповідачем не виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №200/10279/25, а саме, не скасовано постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.12.2025 про стягнення виконавчого збору ВП№ 67260952, від 17.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79841934, від 27.10.2021 №67260952 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 17.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79842851, та не перераховано на розрахунковий рахунок витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 гривень.
Також представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу за подання заяви про встановлення судового контролю у розмірі 5000,00 гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 заяву представника позивача в порядку ст.382 КАС України прийнято до розгляду, витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про стан виконання судового рішення та докази на її підтвердження.
Представник відповідача надіслав суду заперечення на заяву представника позивача про встановлення судового контролю, в яких просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на постанову Верховного Суду від 11.096.2020 у справі №640/13988/16, вказав, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань необхідності встановлення судового контролю, окрім посилання на неналежне виконання судового рішення. Крім того, представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правову допомогу, посилаючись на сумнівність наданих представником позивача доказів в підтвердження оплати наданих послуг шляхом внесення їх в касу позивачем, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження №67260952 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув кордон України 19.02.2022 року.
В період з 15.07.2026 по 05.08.2026 та 10.08.2026 року суддя перебувала у щорічній відпустці, у зв`язку з чим розгляд заяви позивача здійснено в перші робочі дні судді.
Крім того, в період перебування судді у щорічній відпустці, представник позивача надіслав суду клопотання про прискорення розгляду заяви про встановлення судового контролю від 15.07.2026, від 20.07.2026, від 25.07.2026, в яких наполягав на невиконанні відповідачем рішення суду в частині невиплати витрат на професійну правничу допомогу та просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом подачі звіту про виконання судового рішення.
Дослідивши доводи заяви представника позивача та матеріали справи, заперечення відповідача, суд зазначає наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №200/10279/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця.
Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.12.2025 про стягнення виконавчого збору ВП№ 67260952.
Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79841934.
Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.10.2021 № 67260952 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2025 №79842851.
Стягнуто з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили 12.05.2026 року.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст.382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-1 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи викладене суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.129-1 Конституції України, ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 по справі №200/10279/25 відповідачем прийняті постанови від 24.07.2026 про скасування процесуального документу:
1) постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.12.2025 про стягнення виконавчого збору ВП№ 67260952,
2) постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79841934,
3) постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.10.2021 №67260952 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження,
4) постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79842851.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про виконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №200/10279/25.
Представник позивача не заперечує факту скасування відповідачем вищевказаних постанов та виконання рішення суду в цій частині, однак, наполягає на тому, що рішення суду від 01.05.2026 у справі №200/10279/25 залишається невиконаним в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно частини 3-5 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Згідно статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 6, 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів України від 03.08.2011 №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, а саме:
1) заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
2) оригінал виконавчого документа;
3) судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
4) оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Таким чином, оскільки, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №200/10279/25 залишається невиконаним в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції в Донецькій області шляхом безспірного списання коштів за умови надання заявником заяви та відповідного пакета документів до органів Казначейства, що передбачає інший, аніж встановлення судового контролю порядок виконання, у суду відсутні достатні правові для задоволення заяви представника позивача в цій частині.
Крім того, судом з системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що представником позивача не вчинялися дії щодо отримання виконавчого листа по стягненню з відповідача витрат на професійну правову допомогу, та відповідно звернення до органів казначейської служби з метою перерахунку зазначених коштів на рахунок позивача.
Щодо заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зі змісту поданої представником заявника до суду заяви вбачається, що відповідачем було понесено витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано до суду копію договору про надання правничої допомоги №15/25 від 29.08.2025 та додаткову угоду б/н від 09.06.2026 до договору від 29.08.2025 №15/25, акт наданих послуг б/н від 26.06.2026 до договору від 29.08.2025 №15/25, квитанція до прибуткового ордеру від 26.06.2026.
Зі змісту поданих до суду доказів встановлено, що сума витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн. та складається з усного консультування клієнта - 1000,00 грн, складання та направлення до суду заяви в порядку судового контролю у справі №200/10279/25 - 2000,00 грн, складання та направлення до суду клопотання про накладення штрафів в порядку судового контролю у справі №200/10279/25 - 2000,00 грн.
Отже, надаючи оцінку поданій представником позивача до суду заяві, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання правової (правничої) допомоги адвокатом було надано відповідачу правову (правничу) допомогу, а саме: консультування, складання відзиву на позовну заяву, складання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи положення ст.134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що з огляду на відмову у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю, самостійне виконання відповідачем рішення суду від 01.05.2026 у справі №200/10279/25 в частині скасування оскаржуваних постанов державного виконавця, відсутність заявлених представником позивача витрат на складання та направлення до суду клопотання про накладення штрафів в порядку судового контролю у справі №200/10279/25, відсутність необхідності витрати значної кількості часу для консультування клієнта щодо подання заяви про встановлення судового контролю, обсягу наданих доказів на її підтвердження, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за подання заяви в порядку ст.382 КАС України.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №200/10279/25 в порядку ст.382 КАС України - відмовити.
У задоволенні заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за подання заяви про встановлення судового контролю у справі №200/10279/25, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Лариса МАР`ЄНКО