ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
12 серпня 2026 року м. Львів Справа №380/6496/25 пров. №А/857/21813/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кушнір В. О.
суддів - Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу понесених у Восьмому апеляційному адміністративному суді, при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Должанської Жанни Вікторівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебувала справа за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Должанської Жанни Вікторівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Постановою від 08.07.2026 (повний текст судового рішення складено 30.07.2026) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року - без змін.
На адресу суду 08.07.2026 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу понесених в майбутньому у Восьмому апеляційному адміністративному суді в розмірі 10000 гривень.
Заява обґрунтована тим, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи підлягають сплаті в майбутньому, за умови підтвердження їх обсягу та вартості. Посилаючись на практику Верховного Суду, заявник зазначає, що відсутність фактичної оплати гонорару не є підставою для відмови у його відшкодуванні, а питання неспівмірності таких витрат може вирішуватися судом за наявності відповідних заперечень іншої сторони.
Дослідивши вищезазначену заяву та матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 5 статті 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 3 статті 143);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143);
3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини 1 статті 252).
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1,2 статті 134 КАС України витрати на професійну правничу допомогу адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Порядок розподілу судових витрат встановлений нормами статті 139 КАС України.
Згідно частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано частиною 11 статті 139 КАС України, згідно якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Подібна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 29.06.2022 у справі №640/24854/19 та в постановах від 22.01.2020 у справі №808/2832/17, від 27.05.2021 у справі №480/6187/20, від 19.10.2021 у справі №520/13581/2020.
У справі, яка розглядається, заявник брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (суб`єкта владних повноважень) та заперечував проти заявлених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, судові витрати, понесені заявником підлягають відшкодуванню у тому ж порядку, в якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини 2 статті 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат на правничу допомогу при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта.
Верховний Суд при вирішенні питання відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у постанові від 04.11.2021 у справі №808/1398/18 дійшов висновку, що стягнення з особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судового збору чи витрат на правничу допомогу при відмові в задоволенні позову на користь суб`єкта владних повноважень КАС України не передбачено, а відтак і не можуть стягуватись такі витрати на користь третьої особи у цій справі.
Таким чином враховуючи вищенаведене заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у Восьмому апеляційному адміністративному суді, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 132, 139, 134, 252, 321, 328 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у Восьмому апеляційному адміністративному суді при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В. О. Кушнір
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин