УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 380/6496/25
адміністративне провадження № К/990/43544/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року (колегія у складі суддів Кушнір В.О., Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.)
у справі № 380/6496/25
за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»
до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Должанської Жанни Вікторівни
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі - АТ «СЕНС БАНК», позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Должанської Жанни Вікторівни (далі також - державний реєстратор Должанська Ж.В., відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Должанської Ж.В. з індексним номером 77466193 від 25.02.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов`язати відповідача на виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02.04.2020 та постанови Касаційного цивільного суду від 11.09.2024 у справі № 459/3884/19 скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48991010 від 03.10.2019 року 12:26:39 державного реєстратора Бойко Христини Романівни, Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу», яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк»;
- скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Бойко Христини Романівни Комунальне підприємство «Реєстрація майна та бізнесу» про право власності № 33510118 від 01.10.2019 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк»;
- поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026, відмовлено у задоволенні позову.
23.09.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «СЕНС БАНК», в якій позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026, а натомість ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржниця визначила п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Так, позивач обмежується загальним цитуванням норм права та детальним викладом хронології розгляду іншої цивільної справи № 459/3884/19. Самі ж доводи скаржника зводяться виключно до власного суб`єктивного бачення процедури виконання судових рішень, а саме до тверджень про те, що «наявність арешту не може бути перешкодою для виконання рішення суду», а «державний реєстратор могла виконати рішення суду та одномоментно перенести арешт». Наведені мотиви відображають лише незгоду банківської установи із юридичною оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій дій державного реєстратора, який, як встановили суди, діяв відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності чинного арешту нерухомого майна, накладеного в межах іншого провадження в інтересах Бюро економічної безпеки України.
Суд наголошує, що наведення скаржником власного юридичного тлумачення процесуальних дій державного реєстратора (щодо «одномоментного перенесення арешту» чи закриття розділу за наявності обтяжень) без формування чіткого правового питання нормативно-абстрактного характеру не може слугувати належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
До того ж аргументи касаційної скарги зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів і встановлених судами обставин справи, що в силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
У взаємозв`язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 330 КАС України щодо зазначення підстав касаційного оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Повернути Акціонерному товариству «СЕНС БАНК» касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 380/6496/25.
2. Роз?яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук