УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа №400/7298/25
адміністративне провадження № К/990/35632/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року
у справі №400/7298/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №400/7298/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні та зобов`язано відповідача здійснити індексацію, перерахунок пенсії і виплату недоотриманих сум пенсії.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зобов`язано подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №400/7298/25 у місячний строк з моменту отримання цієї ухвали.
09 лютого 2026 року до суду надійшов звіт про виконання рішення, у якому відповідач зазначив, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача, а сума доплати за період з 09 січня 2025 року по 28 лютого 2026 року становить 37524,86 грн. Водночас фактична виплата заборгованості залежить від виділення бюджетних асигнувань.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення суду.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року зазначену ухвалу скасовано, у прийнятті звіту відмовлено та встановлено відповідачу новий тридцятиденний строк для подання звіту про виконання рішення суду.
12 травня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало новий звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області строк подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №400/7298/25 та встановлено тримісячний строк для подання звіту.
Також попереджено начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про наслідки неподання звіту у встановлений судом строк.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 29 липня 2026 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом приписів частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Тобто право на касаційне оскарження не є безумовним, а може бути реалізоване виключно щодо тих судових рішень та у тих випадках, щодо яких процесуальним законом передбачено можливість касаційного перегляду.
Правилами частини другої статті 328 КАС України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, а також ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути предметом касаційного перегляду.
У цій справі ОСОБА_1 фактично оскаржує ухвалу суду першої інстанції, постановлену в межах здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, якою продовжено строк для подання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду та встановлено новий строк для його подання, залишену без змін постановою суду апеляційної інстанції.
Зазначена ухвала суду першої інстанції постановлена в порядку, передбаченому статтями 382-1- 382-3 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
При цьому положення статей 382-1- 382-3 КАС України не встановлюють права на касаційне оскарження судових рішень, постановлених у межах відповідної процедури судового контролю.
Так само ухвала про продовження або встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення не належить до переліку ухвал, визначених частиною другою статті 328 КАС України, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду.
Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу Суду на те, що предметом касаційного оскарження є саме постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, а не ухвала про зобов`язання подати звіт, та зазначає, що спір стосується іншої стадії судового контролю - розгляду вже поданого звіту відповідно до статей 382-2 та 382-3 КАС України.
Однак такі доводи не спростовують встановлених процесуальним законом обмежень щодо касаційного оскарження.
Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, не стає самостійним об`єктом касаційного оскарження лише з огляду на форму судового рішення, у якій викладено результати такого апеляційного перегляду.
Можливість її касаційного перегляду залежить від того, чи віднесена відповідна ухвала суду першої інстанції, яка була предметом апеляційного перегляду, до судових рішень, щодо яких КАС України допускає касаційне оскарження.
Інший підхід фактично нівелював би встановлений частиною другою статті 328 КАС України вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному перегляду, оскільки будь-яка ухвала, яка не може бути оскаржена в касаційному порядку, набувала б такої властивості лише після її перегляду апеляційним судом.
Тому посилання ОСОБА_1 на те, що касаційна скарга подана саме на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, не створює передбаченого законом права на касаційне оскарження цього судового рішення.
Отже, юридичні приписи частини другої статті 328 КАС України не передбачають можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, постановленої в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до статей 382-1- 382-3 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічний підхід щодо застосування пункту 1 частини першої статті 333 КАС України в контексті касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у межах здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, застосований Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 21 січня 2026 року у справі №560/10337/23, від 16 березня 2026 року у справі №560/6587/21.
Керуючись статтями 294, 328, 333 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №400/7298/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
Н.В. Шевцова