справа № 757/22707/25-ц головуючий у суді І інстанції Григоренко І.В.
провадження № 22-ц/824/12937 /2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
13 серпня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року про повернення без розгляду клопотання про поновлення процесуальних строків та заперечень проти розгляду в порядку спрощеного позовного провадження справи за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, відповідач ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» з пропуском строку на апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу, яка всупереч вимог Закону України «Про судовий збір» не оплачена судовим збором.
Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України (у редакції, чинній станом на час постановлення оскаржуваної ухвали), апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Положення вказаної статті встановлює для суду безумовну підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження у зазначеному випадку у разі наявності клопотання учасника справи.
При цьому, ч. 3 ст. 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу постановлено 05 червня 2025 року за відсутності сторін та виготовлено повний текст ухвали. Перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 06 червня 2025 року та закінчився 20 червня 2025 року. Повний текст рішення не було вручено ОСОБА_1 у день його складання. У даному випадку у відповідача виникає безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження за умови подання апеляційної скарги у межах п`ятнадцяти днів з дня вручення оскаржуваної ухвали за наявності відповідного клопотання.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Повний текст ухвали суду доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 06 серпня 2025 року пізніше 17 години, ухвала вважається врученою у робочий день, наступний за днем його відправлення, а саме, 07 серпня 2025 року. З 08 серпня 2025 року по 22 серпня 2025 року відповідач мав право на безумовнепоновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у межах строків, визначених ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Дану апеляційну скаргу подано за допомогою системи «Електронний суд» 02 червня 2026 року, тобто поза межами п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу повної ухвали рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 вперше подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року, апеляційну скаргу залишено без руху з наданням апелянту десятиденного строку з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, а саме, надання оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 484,48 грн.
У подальшому, ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 . Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 24 листопада 2025 року, про що міститься звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
02 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними з огляду на те, що ухвала Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року про повернення апеляційної скарги на даний час набула законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року про повернення апеляційної скарги в касаційному порядку не оскаржувалась.
За таких обставин, невиконання апелянтом вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Сам по собі сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов`язків.
Схожа за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 640/18290/19.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, зроблено висновки про те, що «причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами».
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, відповідач має подати до суду апеляційної інстанції заяву, у якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, як передбачено п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До апеляційної скарги відповідач долучив клопотання, у якому просить звільнити його від сплати судового збору та Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні передбачені законом підстави для його задоволення, виходячи з наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21 жовтня 2022 року у справі № 905/1059/21 та від 30 листопада 2022 року у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів. Крім того, Верховний Суд неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.06.2021 у справі № 922/1775/19 та інші).
У пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, обставина, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», на яку посилається апелянт, встановлює лише одну з умов, за наявності якої, суд може вирішувати питання зменшення суми судового збору, відстрочки, розстрочення у її сплаті чи звільнення від такої сплати.
Разом з тим, підтвердження такої обставини не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.
Визначальним в даному випадку є встановлення обставин, які свідчать, що майновий стан, особи, яка подає апеляційну скаргу, не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №910/4473/21 (910/8061/21) вказано, що Закон «Про судовий збір» не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують незадовільний майновий стан особи. Такими документами можуть бути, наприклад, довідка податкового (фіскального) органу про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік та / або відповідна довідка органу Пенсійного фонду про розмір отриманої пенсії за цей же період у разі якщо скаржник є пенсіонером, довідка про перелік розрахункових та інших рахунків, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів тощо.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, а також відсутність інших доказів, які б підтверджували неможливість відповідача сплатити судовий збір, апеляційний суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У відповідності до положень підпункту 9 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою, судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При подачі апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 532,48 грн. (665,60 грн. * 150% * 0,8).
Судовий збір має бути сплачено за реквізитами на рахунок: отримувач: УК у Солом`янському районі; Код за ЄДРПОУ 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО банку: 899998; Р/Р № [рахунок приховано].
Згідно ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року залишити без руху та надати апелянту строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв