КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10595/2026
Справа № 759/4445/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 серпня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва в складі судді П`ятничук І.В., постановлену в м. Київ 26 лютого 2026 року у справі за заявою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а», заінтересована особа Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
У лютому 2026 року заявник Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а» звернувся до суду із даною заявою, просив встановити факти, що мають юридичне значення, а саме: що інвестиційні кошти, внесені інвесторами житлового комплексу ЖК «Проспект Перемоги, 115-а» (розташованого у Святошинському районі м. Києва на перехресті вул. Кричевського Федора і просп. Берестейський за будівельною адресою м. Київ, проспект Перемоги, 115-а, який перебуває на балансі Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а», як забудовника) за житлові та нежитлові приміщення, та витрати, понесені на будівництво ЖК «Проспект Перемоги, 115-а» і на оплату орендної плати за землю, які наразі перебувають на балансі Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а», є 100 % інвестиційних коштів, будь-коли внесених вказаними інвесторами, та 100 % усіх витрат, будь-коли понесених на вказане будівництво і на оплату орендної плати за землю; що житловий комплекс ЖК «Проспект Перемоги, 115-а» є подільним об`єктом незавершеного будівництва (майбутнім об`єктом нерухомості), невід`ємним від земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:75:178:0004 пл. 0,0106 га., на якій він розташований.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року відмовлено у відкритті окремого провадження.
Заявник Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, ним чітко зазначено, що для реальної можливості заявника добудувати об`єкт та передати інвесторам їх нерухомість, заявнику потрібно спочатку отримати в установленому порядку від заінтересованої особи дозвіл на розроблення документації із землеустрою, тоді оформити оренду земельної ділянки, далі отримати новий дозвіл на будівництво тощо; для позитивного розгляду вказаного питання заявник має надати заінтересованій особі документальне підтвердження державної реєстрації незавершеного будівництва в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке за обставин відсутності у заявника права на вказану землю і дозволу на будівництво, надати неможливо. Виникає юридично замкнене коло, що негативно відображається на правах інвесторів, і всі можливі способи позасудового врегулювання вказаного питання заявник вжив, водночас вони не надали результату.
Вказував, що встановлення судом вказаних фактів надасть заявнику реальну можливість виконати вимоги Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», і зареєструвати майнове право на подільний об`єкт незавершеного будівництва стосовно об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку ч. 7 ст. 27-2, ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Наголошував, що роз`ясненням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 05 грудня 2025 року остаточно підтверджується неможливість реєстрації заявником майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва стосовно об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому заявником був наданий значний об`єм матеріалів, з яких можна зробити однозначний висновок про належність, обґрунтованість і законність вимог заявника.
Зазначав, що інвестори (члени кооперативу заявника) мають «легітимні очікування» на отримання житла. Суд першої інстанції, відмовляючи у встановленні факту, який дозволяє добудувати об`єкт, порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стверджував, що заінтересована особа не заперечує проти цього факту, і спору з нею не існує, що залишено поза увагою судом першої інстанції.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні брав участь представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а» - адвокат Дементьєв Т.М. у режимі відеоконференцзв`язку, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інший учасник справи Київська міська рада в судове засідання явку представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного суду.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті окремого провадження, керувався ч. 4 ст. 315 ЦПК України та мотивував своє рішення тим, що вимоги заявника про встановлення факту, що має юридичне значення, не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даною заявою, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а» просив встановити факти, що мають юридичне значення, а саме: що інвестиційні кошти, внесені інвесторами житлового комплексу ЖК «Проспект Перемоги, 115-а» (розташованого у Святошинському районі м. Києва на перехресті вул. Кричевського Федора і просп. Берестейський за будівельною адресою м. Київ, проспект Перемоги, 115-а, який перебуває на балансі Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а», як забудовника) за житлові та нежитлові приміщення, та витрати, понесені на будівництво ЖК «Проспект Перемоги, 115-а» і на оплату орендної плати за землю, які наразі перебувають на балансі Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а», є 100 % інвестиційних коштів, будь-коли внесених вказаними інвесторами, та 100 % усіх витрат, будь-коли понесених на вказане будівництво і на оплату орендної плати за землю; що житловий комплекс ЖК «Проспект Перемоги, 115-а» є подільним об`єктом незавершеного будівництва (майбутнім об`єктом нерухомості), невід`ємним від земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:75:178:0004 пл. 0,0106 га., на якій він розташований.
Заяву мотивував тим, що встановлення судом фактів, які він просить встановити, надасть заявнику реальну можливість виконати вимоги Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», і зареєструвати майнове право на подільний об`єкт незавершеного будівництва стосовно об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку ч. 7 ст. 27-2, ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В подальшому, після реєстрацій майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва стосовно об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заявник зможе повторно отримати в установленому порядку земельну ділянку, яка наразі перебуває у власності Київської міської ради, в оренду, завершити будівництво об`єкта та захистити права інвесторів.
Пояснював, що для реальної можливості добудувати об`єкт, готовність якого наразі складає 38 %, та передати інвесторам їх нерухомість, йому потрібно спочатку оформити в установленому порядку оренду земельної ділянки, далі отримати новий дозвіл на будівництво тощо. Заявник неодноразово звертався до Київської міської ради із клопотаннями (заявами) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду, однак, як вбачається з відповідей Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), підготовка проекту рішення заінтересованої особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки буде можливою лише за наявності документального підтвердження державної реєстрації речових прав заявника на вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці.
Тому 05 грудня 2025 року заявник письмово звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Наталії Мазарчук із проханням провести державну реєстрацію за заявником, як забудовником, спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва (стосовно об`єкта), яка проводиться вперше.
Водночас, як вбачається із роз`яснення приватного нотаріуса від 05 грудня 2025 року № 133/01-16, вказана нотаріальна (реєстраційна) дія не може бути вчинена з підстав ненадання заявником документів, необхідних для її вчинення.
Отже, щоб заявник мав реальну можливість добудувати об`єкт та передати інвесторам їх нерухомість, заявнику потрібно спочатку отримати в установленому законом порядку від заінтересованої особи дозвіл на розроблення документації із землеустрою, тоді оформити оренду земельної ділянки, далі отримати новий дозвіл на будівництво тощо, а для позитивного результату вказаного питання заявник має надати заінтересованій особі документальне підтвердження державної реєстрації незавершеного будівництва в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке, за обставин відсутності у заявника права на вказану землю і дозволу на будівництво, надати неможливо.
Наголошував, що законодавство і національна судова практика у своїй сукупності допускають визнання об`єкта незавершеного будівництва в порядку окремого провадження через подання юридичною особою заяви про встановлення юридичного факту, якщо існує будівля чи споруда, що фактично збудована (частково), будівництво ще не введене в експлуатацію; відсутні офіційні документи, які б підтверджували статус об`єкта незавершеного будівництва; є первинна технічна документація, дозволи тощо; немає спору про право власності або інші речові права.
У таких випадках заявник (юридична особа - забудовник) може просити суд встановити юридичний факт наявності об`єкта незавершеного будівництва, що надалі дозволить йому зареєструвати його у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, упорядкувати питання оренди землі (укласти новий договір або продовжити існуючий), продовжити та завершити будівництво об`єкта і здати його в експлуатацію тощо.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 487/11306/24 (провадження № 61-3604св25) викладено правовий висновок, згідно якого:
«Відповідно до частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
До заявників в окремому провадженні належать особи, які звертаються до суду з метою встановлення або підтвердження юридичних фактів, необхідних для реалізації їхніх прав та законних інтересів, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Правоздатність є здатністю особи набувати цивільні права та обов`язки. Правоздатність є базисною правовою категорією, завдяки якій юридична особа може вступати до цивільних правовідносин. Правоздатність є категорією можливостей, які юридична особа протягом свого існування (у процесі своєї діяльності) реалізує.
Юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, тобто вона як і фізична особа, може мати будь-які права та обов`язки, за винятком тих, які по своїй суті можуть належати тільки фізичній особі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23)).
Таким чином, заявниками в окремому провадженні може бути як фізична, так і юридична особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі з метою встановлення обставин, необхідних для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, для реалізації можливості завершити будівництво житлового комплексу та захистити права інвесторів, що є метою звернення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а» з даною заявою, саме по собі не свідчить про наявність спору.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд першої інстанції в своїй ухвалі не зазначив, між ким існує спір щодо зазначеного майна, залишивши поза увагою, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Виходячи з наведеного, ухвалюючи оскаржуване судове рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції безпідставно пов`язав визначену заявником мету, для якої йому необхідно встановлення юридичного факту, з існуванням спору про право.
Доказів, що підтверджують наявність будь-якого спору між заявником та заінтересованою особою матеріали справи не містять і судом першої інстанції таких обставин не встановлено.
Посилаючись на те, що вимоги заявника про встановлення факту, що має юридичне значення, не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України, і що саме по собі встановлення судом факту, про який просить заявник, не може породжувати для нього юридичних наслідків, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заявника, що встановлення судом вказаних фактів надасть заявнику реальну можливість виконати вимоги Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», і зареєструвати майнове право на подільний об`єкт незавершеного будівництва стосовно об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку ч. 7 ст. 27-2, ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 201/5972/22, яка не є релевантною у даних правовідносинах, оскільки у справі № 201/5972/22 заявник просив встановити факт самостійного виховання дитини.
Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України не ґрунтуються на положеннях процесуального права, є передчасними та помилковими.
Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Перемоги, 115-а» задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.