УХВАЛА
17 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/1425/26
адміністративне провадження № К/990/35372/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Ростомова Гранта Артуровича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року
у справі № 420/1425/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, треті особи: Державна податкова служба України, ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.10.2025 року №713 «Про введення в дію переліку змін №14 до Організаційної структури Головного управління ДПС в Одеській області»;
- визнати протиправним та скасувати наказ №75-ф «Про введення в дію переліку №4 змін до штатного розпису на 2025 рік ГУ ДПС» від 05.11.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДПС №19-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » від 15 січня 2026 року;
- поновити його - ОСОБА_1 , на посаді начальника управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2026 року по день поновлення на посаді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 19-о від 15.01.2026 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області з 16.01.2026 року.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2026 року по 08.05.2026 року у сумі 144821,04грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Так у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норми ч. 7 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Так у результаті перевірки зазначеної підстави Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не застосували відповідну норму Закону щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, а тому посилання на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є необґрунтованим.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України .
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу адвоката Ростомова Гранта Артуровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/1425/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, треті особи: Державна податкова служба України, ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська