Справа № 740/906/26
Провадження № 2-ві/740/1/26
УХВАЛА
17 серпня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
Головуючої судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Гагаріної Тетяни Олександрівни у цивільній справі №740/906/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,
встановив:
У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
12 серпня 2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшла скарга, за змістом якої останній ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість головуючої судді Гагаріної Т.О. при розгляд справи.
Крім того, 13 серпня 2026 року відповідач подав заяву (доповнення до скарги від 12 серпня 2026 року), в якій висловив недовіру в неупередженості головуючої судді Гагаріної Т.О.
13 серпня 2026 ухвалою судді Гагаріної Т.О. скаргу та заяву відповідача ОСОБА_1 , які за своїм правовим змістом є заявами про відвід, визнано необґрунтованими та постановлено передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 головуючою суддею для розгляду заяви про відвід визначено Роздайбіду О.В.
За правилами ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Згідно з положенням ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суддя дійшов наступного висновку.
На обґрунтування заяви відповідач ОСОБА_1 зазначає, що в діях судді є ознаки, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності з підстав надання додаткової переваги позивачу(жіноча солідарність), чим суддя створила незаперечливі підстави для сумнівів відповідача у її неупередженості та об`єктивності.
Підстави для відводу (самовідводу судді) визначені у ст.36 ЦПК України.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу.
У відповідності до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Положеннями ст.40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною 4 ст.39 ЦПК України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у п.п. 1-4 ч.1 ст.36 цього Кодексу, ст.37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
При цьому слід зазначити, що приписи ст.39 ЦПК України кореспондуються з приписами ч.ч. 3 та 4 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України.
Так, згідно ч.ч. 3 та 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.
Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».
Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п.1 ст.6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.
Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`ктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).
Оцінивши наведені у скарзі та заяві (додаток до скарги) підстави для відводу головуючого у справі судді Гагаріної Т.О., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді за відсутності доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, інших підстав для відводу судді, передбачених ст.ст.36,37 ЦПК, судом не встановлено, а тому заява є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40,260,261 ЦПК України, суд -
постановив:
у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Гагаріної Тетяни Олександрівни у цивільній справі №740/906/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.
Суддя О.В. Роздайбіда