ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6649/26 Справа № 211/10066/25 Суддя у 1-й інстанції - Юзефович І.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 211/10066/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоросподільні мережі України»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Юзефовичем І.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
УСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебувала цивільна справа № 211/10066/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоросподільні мережі України», в особі Криворізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», до ОСОБА_1 про зобов`язання забезпечити доступ.
06 лютого 2026 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоросподільні мережі України» про захист прав споживача.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоросподільні мережі України» про захист прав споживача.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги не пов`язані між собою та повернув зустрічну позовну заяву скаржнику.
Апелянт зазначає, що зустрічна вимога ОСОБА_1 в повному обсязі спростовує легітимність володіти, збирати, зберігати, обробляти, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особисте та сімейне життя ОСОБА_1 (персональні дані про нього).
Вимога про проникнення в житло - це найвищий ступінь втручання у приватність. ЄСПЛ встановив, що захист даних є частиною права на повагу до приватного життя. Суд, повертаючи зустрічний позов, фактично санкціонує втручання в житло на підставі даних, законність яких оспорюється, що є порушенням права на ефективний засіб захисту (ст. 13 Конвенції).
Повернення зустрічного позову позбавляє ОСОБА_1 єдиного інструменту контролю за своїми даними. Це робить захист за ст. 8 Конвенції ілюзорним, а не реальним.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Газоросподільні мережі України» просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, розгляд якої згідно п. 6 ст. 353 ЦПК України, здійснюється без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення її відповідачу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що об`єднання позовів в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, а також не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права і не сприятиме об`єктивному вирішенню спору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно ч.ч.1, 2, 3 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
При винесенні ухвали про об`єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов`язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів. Взаємний зв`язок як умова для прийняття зустрічного позову має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти.
Таким чином, привирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову. Мається на увазі ситуація, коли зустрічний позов об`єктивно є обґрунтованим, пов`язаним з первісним позовом та спільний їх розгляд не тільки є доцільним, а часто і необхідним.
Згідно із вимогами частин 1, 2 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Таким чином, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду, взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі № 914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
Отже, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому: повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними; для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень); задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову; спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги зустрічного позову не пов`язані з первісним позовом, мають різні предмети доказування, відрізняються суб`єктним складом та є самостійними.
Так, ТОВ «Газоросподільні мережі України», в особі Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просило суд зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити безперешкодний доступ представникам позивача за їх службовими посвідченнями до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з метою припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.
Натомість, відповідачка ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просив суд Заборонити ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Криворізькій філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» збирати, зберігати, обробляти, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особисте та сімейне життя ОСОБА_1 (персональні дані про нього) - а саме будь-які відомості чи сукупність відомостей про людину, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи.
Наведене свідчить, що спільний розгляд вказаних позовів є недоцільним, адже, як вірно вказано судом першої інстанції, спільний розгляд первісного позову та зустрічної позовної заяви не є доцільним, умови прийняття судом зустрічного позову відсутні, а також це лише сприятиме затягуванню часу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо повернення зустрічного позову ОСОБА_1 з тих підстав, що задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи, а також не сприятиме досягненню процесуальної економії та ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права і не сприятиме об`єктивному вирішенню спору, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
У зв`язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: