ЄУН: 2-8151/2010
Провадження №: 6/336/682/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., вивчивши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,-
ВСТАНОВИЛА:
18.08.2026 приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із поданням в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом №2-8151/2010 від 01.09.2011 виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
Дослідивши подання та додані до нього документи, суддя дійшла до наступного.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Розділом VI та ст. 441 ЦПК України не визначено, яким за формою та змістом має бути подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Разом з тим, оскільки в Розділі VI ЦПК України не визначено форму та зміст подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, слід застосовувати аналогію права на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, де зазначено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
08.02.2020 року набули чинності зміни до ЦПК України згідно яких, зокрема, ч. 2 ст. 183 ЦПК України доповнено абзацом другим.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Приватним виконавцем подання подано через ЄСІТС, до подання не надано підтвердження надсилання усім учасникам процесу його копії із доданими до нього додатками. Так, в додатку до подання додано квитанцію №8381002 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС Дата, час доставки: 17.08.2026 13:01, стороні ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ Україна». Разом із тим, не надано опису поштового відправлення та квитанцій про таку відправку, копії подання із додатками відповідачу/боржнику ОСОБА_2 , що є порушенням норми ст. 183 ЦПК України.
Згідно розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду виконавець повідомляє боржника.
Такі ж висновки викладені в узагальненні Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», де зазначено, що про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.
Згідно з пунктами 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Із наведених норм убачається, що належним доказом направлення документів учасникам провадження може бути лише бланк опису вкладення, засвідчений відповідним відділенням поштового зв`язку, разом із фінансовим чеком про відправлення.
Усупереч указаним вимогам, приватним виконавцем не додано до матеріалів подання належного підтвердження направлення матеріалів подання боржнику.
Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії подання порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою.
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).
У рішенні у справі "Bellet v. France" від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
За змістом ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, оскільки подання про тимчасове обмеження у праві на виїзд за межі України подане без додержання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України, у частині надання суду доказів про надсилання (надання) такої заяви іншим учасникам справи, то подання підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі положень ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 183, 353, 441 ЦПК України, суддя,-
ПОСТАНОВИЛА:
Подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа -повернути заявнику без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.С. Звєздова