ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
18.08.2026 Справа № 905/550/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ЕЙР ГАЗ», м.Київ,
до відповідача-1 Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація,
відповідача-2 Держави Російська Федерація в особі Міністерства оборони Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація,
відповідача-3 Держави Російська Федерація в особі Федерального казначейства Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація,
відповідача-4 Держави Російська Федерація в особі Центрального банку Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація,
відповідача-5 Держави Російська Федерація в особі Міністерства закордонних справ Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація,
про стягнення 3 356 284 768,42 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ЕЙР ГАЗ» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в особі Міністерства оборони Російської Федерації, в особі Федерального казначейства Російської Федерації, в особі Центрального банку Російської Федерації, в особі Міністерства закордонних справ Російської Федерації, про стягнення 3 356 284 768,42 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації території України Російською Федерацією у 2014 році позивач втратив можливість використовувати рухоме та нерухоме майно, яке на момент окупації перебувало в оренді позивача та під його повною матеріальною відповідальністю (власник майна - ТОВ «Ділі Менеджмент»), яке розташоване на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Посилаючись на висновок експертів, позивач вказує, що: 1) загальний розмір реальних (матеріальних) збитків, понесених позивачем внаслідок втрати належного та підзвітного йому майна, розташованого на тимчасово окупованих територіях України, становить 3 493 321,53 дол. США, що на дату проведення експертизи еквівалентно 134 230 530,46 грн; 1) розмір недотриманого прибутку (упущеної вигоди) позивача за період з 2014 по 2025 рік включно дорівнює 1 005 144,6 тис. грн, що еквівалентно 83 853 288,83 дол. США, або 3 222 054 237,96 грн на дату проведення експертизи.
Питання щодо визначення форми судочинства вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі згідно ст. 176 ГПК України.
Враховуючи склад учасників провадження даного спору та значення справи для сторін спору, суд доходить висновку, що розгляд даної справи повинен здійснюватися у порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право», пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 р. держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
Згідно ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
Відповідно до правового висновку викладеного у Постанові КЦС ВС від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
У Постановах від 18.05.2022 у справах у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц КЦС ВС розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в особі Міністерства оборони Російської Федерації, в особі Федерального казначейства Російської Федерації, в особі Центрального банку Російської Федерації, в особі Міністерства закордонних справ Російської Федерації, в України для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у Постанові КЦС ВС від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).
Отже, суд доходить висновку про застосування у даній справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання даної ухвали на адреси відповідачів повідомлення відповідачів про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі буде здійснено шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.
Судом встановлено, що позивач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету, що не позбавляє права сторони отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За таких обставин і керуючись статтями 4, 121, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі 905/550/26.
2. Справу №905/550/26 розглядати за правилами загального позовного провадження.
3. Підготовче засідання призначити на 07.09.2026 року о 13:30 год., яке відбудеться у приміщенні суду, зал судового засідання № 105.
4. Викликати в судове засідання представника позивача (в режимі відеоконференції).
5. Позивачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та документ, що підтверджує наявність такого рахунку у відповідності до вимог ч. 7 статті 162, ч. 7 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
6. Встановити відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 178 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали. Докази надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу надати до суду.
7. Роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, письмових пояснень суд вирішує справу за наявними матеріалами.
8. Запропонувати сторонам за наявності додаткових доказів у справі - надати їх суду до дати підготовчого засідання разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні.
9. Повідомити сторони, що у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, на підставі рекомендацій Ради суддів України, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження керівництва суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежено.
10. Роз`яснити, що учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Участь у засіданні суду в режимі відеоконференції відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать можливість та безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.
11. Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані через особистий кабінет в системі "Електронний суд" (Вхід до системи "Електронний суд" https://id.court.gov.ua); електронною поштою на е-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua (з обов`язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом) - у разі неможливості надсилання через систему "Електронний суд".
12. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.
13. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Харакоз