УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/3573/25
адміністративне провадження № К/990/37225/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня»
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року
у справі №380/3573/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня»
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
07 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №380/3573/25, предметом спору в якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2025 року № 5648/13-01-07-03, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 7550969,50 гривень за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
За результатами нового розгляду, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в справі № 380/3573/25 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2025 року № 5648/13-01-07-03, в частині нарахувань Товариству з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» штрафу у розмірі 50% у сумі 4 522 277 гривень за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100».
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 5 березня 2025 року у справі № 640/14524/19, від 17 листопада 2023 року у справі № 200/6421/20-а та від 19 жовтня 2023 року у справі № 160/11818/20.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виходячи з того, що встановлене порушення полягало у нескладенні та нереєстрації податкових накладних, відповідальність за яке передбачена пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Водночас пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового колексу України пов`язує застосування передбаченого ним зменшеного розміру штрафу із сукупністю визначених цією нормою умов. Зокрема, штраф має бути нарахований у період з 1 січня 2017 року до набрання чинності Законом № 466-ІХ, тобто до 23 травня 2020 року, за порушення щодо прямо визначених у цьому пункті податкових накладних та операцій. Крім того, станом на 23 травня 2020 року строк сплати відповідного грошового зобов`язання не мав настати або таке зобов`язання мало залишатися неузгодженим, тобто відповідне податкове повідомлення-рішення мало перебувати у процедурі адміністративного чи судового оскарження, а визначене ним грошове зобов`язання - бути несплаченим.
Отже, для встановлення подібності правовідносин недостатньо послатися на однаковий предмет спору, участь податкового органу та застосування статті 120-1 Податкового кодексу України. Визначальне значення мають також час нарахування штрафу, наявність відповідного податкового повідомлення-рішення та стан визначеного ним грошового зобов`язання на 23 травня 2020 року.
У справах, на які посилається скаржник, штрафні санкції були нараховані податковими повідомленнями-рішеннями від 25 квітня 2019 року, 23 березня 2020 року та 7 травня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом № 466-ІХ. Натомість у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 12 лютого 2025 року. Таким чином, станом на 23 травня 2020 року штраф, що є предметом цього спору, не був нарахований, відповідне грошове зобов`язання не існувало, а податкове повідомлення-рішення не могло перебувати у процедурі адміністративного чи судового оскарження.
Скаржник наведених відмінностей не врахував і не пояснив, чому правові висновки, сформульовані щодо штрафів, нарахованих до 23 травня 2020 року, мають застосовуватися до штрафу, вперше визначеного у 2025 році. Посилання на те, що частина податкових порушень була вчинена до 23 травня 2020 року, такого обґрунтування не замінює, оскільки пункт 73 пов`язує межі своєї дії саме з періодом нарахування штрафних санкцій, а не лише з датою вчинення відповідного порушення.
Отже, скаржник не обґрунтував подібності правовідносин за юридично значущими критеріями та, відповідно, належним чином не виклав передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №380/3573/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова