УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 380/3573/25
адміністративне провадження № К/990/40666/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня»
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року
у справі №380/3573/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня»
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
31 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №380/3573/25, предметом спору в якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2025 року № 5648/13-01-07-03, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 7550969,50 гривень за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
За результатами нового розгляду, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в справі № 380/3573/25 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2025 року № 5648/13-01-07-03, в частині нарахувань Товариству з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» штрафу у розмірі 50% у сумі 4 522 277 гривень за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100».
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неправильне застосування пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з абзацом другим пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу.
На думку скаржника, необхідно сформувати висновок щодо поширення абзацу другого пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на випадки повної відсутності складення та реєстрації податкових накладних, відповідальність за які передбачена пунктом 120-1.2 статті 120-1 цього Кодексу, а також на випадки, коли перевірку проведено і податкове повідомлення-рішення вперше прийнято після набрання чинності законами України № 466-IX та № 786-IX.
Водночас наведене обґрунтування не свідчить про наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У постанові від 02 квітня 2026 року в цій самій справі Верховний Суд уже надав правову оцінку застосуванню пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України до встановлених контролюючим органом обставин нескладення та нереєстрації податкових накладних. Верховний Суд зазначив, що обов`язок платника охоплює два взаємопов`язані, але самостійні елементи - складення податкової накладної та її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а невиконання обох обов`язків утворює склад правопорушення, прямо охоплений диспозицією пункту 120-1.2 статті 120-1 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду врахував цей висновок Верховного Суду та виходив із того, що встановлене порушення полягає саме у нескладенні та нереєстрації податкових накладних.
Крім того, абзац другий пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначає сукупність умов для застосування зменшеного розміру штрафу. Зокрема, йдеться про штрафи, нараховані платникам податків у період із 01 січня 2017 року до 23 травня 2020 року, строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими були неузгодженими станом на 23 травня 2020 року.
У цій справі податкове повідомлення-рішення, яким до Товариства застосовано штраф, прийнято 12 лютого 2025 року. Отже, штраф не був нарахований у визначений абзацом другим пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України період та відповідне грошове зобов`язання не існувало станом на 23 травня 2020 року.
Тому поставлене скаржником питання щодо поширення цієї норми на правопорушення, передбачене пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, має абстрактний характер і не впливає на вирішення спору за встановлених у справі обставин. Незалежно від виду порушення відсутня самостійна обов`язкова часова умова застосування абзацу другого пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу.
Твердження скаржника про те, що словосполучення «строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав» охоплює штрафи, які станом на 23 травня 2020 року ще не були нараховані, фактично виражає незгоду зі змістом норми та висновками суду апеляційної інстанції. Таке твердження не обґрунтовує необхідності формування висновку Верховного Суду для вирішення цієї справи.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження, а її доводи зводяться до незгоди з результатом застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин.
Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;
2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;
3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №380/3573/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Королівська пивоварня» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова