Справа № 134/1216/26
Провадження № 22-ц/801/2218/2026
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Л. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року Справа № 134/1216/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів Оніщука В. В., Панасюка О. С.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лукавського Ігоря Анатолійовича на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року про повернення заяви, яку постановила суддя Швець Л.В., повний текст складено 21 липня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст заяви.
В липня 2026 року адвокат Лукавський І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Просить встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННЕ № 622566 на частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0941, виданого 15 травня 2019 року приватним нотаріусом Крижопільського районного територіального округу Вінницької області Питель М.С., реєстровий номер 984.
Ухвала суду першої інстанції.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав того, що заявником не наведено обставин, які б свідчили про неможливість підтвердження належності зазначеного правовстановлюючого документа в позасудовому порядку, не зазначено причин неможливості усунення розбіжностей у написанні прізвища іншим способом, а також не наведено відомостей про звернення до нотаріуса чи іншого компетентного органу і результати такого звернення. Поряд з цим, заявником взагалі не визначено жодної заінтересованої особи.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвалу суду від 08 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лукавський І.А. отримав 08 липня 2026 року 16:05:28 год, проте недоліки не усунув. Відомостей про поважність причин невиконання вимог ухвали суду або про звернення заявника із заявою про продовження процесуального строку матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Лукавський І.А. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною через невідповідність вимог суду по усуненню недоліків, постановлену з порушенням норм процесуального права. Просив ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року про повернення заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована саме незгодою з постановленою судом ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року про залишення заяви без руху.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на положеннях Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N253-В).
Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
За змістом частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно положень ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, перевіряє, чи має особа відповідно до статті 4 ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 3 статті 42 ЦПК України, яка регламентує склад учасників справи визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявник, інші заінтересовані особи.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтях 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачу у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду заяви та відкриття провадження у справі є неприпустимим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 вересня 2022 року у справі №755/17444/20, від 30 листопада 2022 року у справі №185/463/22.
Як вбачається з матеріалів справи, Крижопільським районним судом Вінницької області 08 липня 2026 року постановлено ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Роз`яснено заявнику, що у разі не усунення ним недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута йому (а.с.14 - 15).
Вирішуючи питання про прийняття заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя правомірно враховувала, що ця заява повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 ЦПК України. Встановивши, що в заяві наведене не зазначено, суддя відповідно до ст. 185 ЦПК України постановила ухвалу про залишення заяви без руху і надала заявникові строк для виправлення недоліків.
З довідки про доставку електронного листа ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08 липня 2026 року слідує, що представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Лукавський І.А. отримав ухвалу суду 08 липня 2026 року 16:05:28 год (а.с.16).
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа повернуто заявнику. Відомостей про поважність причин невиконання вимог ухвали суду 08 липня 2026 року в строк визначений судом або про звернення заявника із заявою про продовження процесуального строку матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає, що у зв`язку з повним невиконанням ОСОБА_1 та його представником вказівок, викладених в ухвалі про залишення заяви без руху, суд першої інстанції на законних підставах повернув заяву, про що постановив мотивовану ухвалу.
В доступі до правосуддя суд першої інстанції заявника не обмежував, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно повернення заяви, не відповідають згаданим нормам цивільного процесуального права та не спростовують правильного висновку суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, які б призвели до постановлення помилкової ухвали суду.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лукавського Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року про повернення заяви залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді В. В. Оніщук
О. С. Панасюк