Дата документу 19.08.2026 Справа № 2-3568/10
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 2-3568/10
Провадження №22-ц/807/1655/26
Головуючий в 1-й інстанції - Бредіхін Ю.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.
суддів: Кочеткова І.В.., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Голованової Юлії Андріївни на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2026 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2020 року ТОВ «Олком Лізинг» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя у справі № 2-3568/10 за позовом відкритого акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9-648-038К від 12.03.2008, договором поруки № 9-648-038П від 12.03.2008 року, його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 40001502).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2020 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15.06.2021 року, заяву ТОВ «Олком Лізинг» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя у справі № 2-3568/10 за позовом відкритого акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9-648-038К від 12.03.2008, договором поруки № 9-648-038П від 12.03.2008 року, його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКОМ ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 40001502).
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну стягувача ТОВ «Олком Лізинг» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя у справі № 2-3568/10 за позовом відкритого акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9-648-038К від 12.03.2008, договором поруки № 9-648-038П від 12.03.2008 року його правонаступником - ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Голованової Юлії Андріївниподав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно повернув заяву про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду, оскільки процесуальне правонаступництво можливе незалежно від наявності відкритого виконавчого провадження. Апелянт зазначає, що відсутність матеріалів цивільної справи та відкритого виконавчого провадження сама по собі не перешкоджає вирішенню питання про заміну стягувача. Крім того, заявник не є учасником первісної справи, а тому позбавлений права звернутися із заявою про відновлення втраченого судового провадження, яке за наявності відповідних підстав може бути відновлене судом за власною ініціативою. На думку апелянта, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про неможливість розгляду заяви, не дослідив надані докази та не вирішив питання по суті заявлених вимог, чим порушив право заявника на ефективний судовий захист.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом першої інстанції було встановлено, що у відповідності до довідки у справі № 2-3568/10, складеної головою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя, матеріали справи № 2-3568/10 знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з відсутності матеріалів справи №2-3568/10, зокрема, й виконавчих листів та відомостей щодо їх повернення чи виконання, а також відсутності інформації щодо наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом міста Запоріжжя у справі № 2-3568/10.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися в повній мірі не може, виходячи з наступного.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18),та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 148/809/14-ц (провадження № 61-14577св21).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи і заміна її новим кредитором у справі, що проводиться відповідно до статті 55 ЦПК України, згідно з якою, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Розглядаючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни; при цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності, проте на цій стадії не передбачено право суду надавати оцінку оспорюваним правочинам. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 0910/2-103/2011.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст. 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої ст. 442 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п`ятої ст. 442 ЦПК України, частини шостої ст. 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої ст. 26, частини п`ятої ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо у межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою ст. 2 ЦПК України, у межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
Якщо ж виконавче провадження не було розпочате, або не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Повертаючи заявнику ОСОБА_1 заяву про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, суд першої інстанції зазначив про відсутність матеріалів справи №2-3568/10, при цьому не послався на те, які саме обставини у зв`язку із цим не має можливості встановити, не звернув увагу на те, що заявник не має процесуальної правоздатності щодо ініціювання відновлення такого втраченого провадження, а також той факт що питання щодо заміну стягувача у цій справі вже вирішувалося раніше за відсутності матеріалів справи. Питання щодо наявності виконавчого провадження і його стану, факту видачі виконавчих листів та строку пред`явлення їх до виконання під час судового розгляду взагалі не з`ясовувалось, що вказує на передчасність висновків суду.
При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням матеріалів справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Голованової Юлії Андріївни задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2026 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 19 серпня 2026 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
судді: І. В. Кочеткова
Г.С. Подліянова