УХВАЛА
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/15195/26
адміністративне провадження № К/990/38408/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі № 420/15195/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01 березня 2018 року по 08 травня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 листопада 2021 року, виплаченої 08 травня 2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 420/28177/23;
- зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01 березня 2018 року по 08 травня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 листопада 2021 року, виплаченої 08 травня 2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 420/28177/23.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 липня 2026 року адміністративний позов задовольнив.
297 комендатура охорони та обслуговування, не погодившись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року, подала до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, додавши до неї клопотання про відстрочення сплати судового збору.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 липня 2026 року залишив апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. П`ятий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначеного недоліку.
Копію ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2026 року доставлено скаржнику до його електронного кабінету 24 липня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 серпня 2026 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі № 420/15195/26, 297 комендатура охорони та обслуговування подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначену ухвалу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову в його роз`ясненні, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, а також окремі ухвали.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За обставинами цієї справи 297 комендатура охорони та обслуговування, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не додала документа про сплату судового збору. Одночасно з апеляційною скаргою було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого суд апеляційної інстанції відмовив. У зв`язку з невиконанням вимог щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції, діючи відповідно до вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у визначений строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані.
У зв`язку з цим ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі положень статей 169, 298 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, зокрема статей 169, 298 КАС України, та відповідає встановленим у справі обставинам. Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що скаржник не виконав вимог ухвали від 24 липня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху та у встановлений судом строк не усунув визначених недоліків, а саме не подав документ про сплату судового збору у встановленому розмірі, що відповідно до статей 169 та 298 КАС України є процесуальною підставою для повернення апеляційної скарги. Таке процесуальне рішення узгоджується з принципом диспозитивності адміністративного судочинства та обов`язком учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і виконувати процесуальні обов`язки.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо подання документа про сплату судового збору, є процесуальним обов`язком особи, яка подала апеляційну скаргу. Невиконання цього обов`язку у встановлений судом строк є підставою для застосування наслідків, передбачених статтями 169 та 298 КАС України.
Водночас реалізація права на звернення до суду та на оскарження судових рішень здійснюється в порядку і на умовах, визначених процесуальним законом. Встановлення законодавцем вимог щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, а також наслідків їх недодержання спрямоване на забезпечення належної організації судового провадження, дотримання принципів юридичної визначеності, рівності учасників процесу та ефективності судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету та бути пропорційними поставленій меті (mutatis mutandis пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У касаційній скарзі 297 комендатура охорони та обслуговування не заперечує, що на виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2026 року нею не було подано до суду документа про сплату судового збору, або заяви/клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлений строк, у зв`язку з чим вимоги зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції у визначений строк виконані не були, а будь-яких доказів поважності причин невиконання таких вимог або клопотань про продовження строку до суду не подано. Водночас скаржник зазначає, що неможливість своєчасної сплати судового збору була зумовлена особливостями бюджетного фінансування 297 Комендатури, яка є бюджетною установою та перебуває на казначейському обслуговуванні, а також умовами воєнного стану.
На думку скаржника, зазначені обставини суд апеляційної інстанції мав урахувати під час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору та визначення строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того, 297 Комендатура посилається на те, що ухвала від 24 липня 2026 року була доставлена до її електронного кабінету цього ж дня, а встановлений судом десятиденний строк для усунення недоліків спливав 3 серпня 2026 року. При цьому апеляційну скаргу повернуто ухвалою від 12 серпня 2026 року, коли, як зазначає скаржник, загальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ще не сплив.
У зв`язку з цим скаржник вважає, що часу, який залишався до закінчення строку на апеляційне оскарження, було недостатньо для повторного звернення з апеляційною скаргою та проходження необхідної бюджетної процедури для сплати судового збору, що, на його думку, свідчить про передчасність повернення апеляційної скарги.
Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає, що вони не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм процесуального права. Сам по собі статус скаржника як бюджетної установи, особливості його казначейського обслуговування та посилання на умови воєнного стану не звільняють від обов`язку виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк. При цьому 297 Комендатура, отримавши відповідну ухвалу 24 липня 2026 року, у визначений строк не подала документа про сплату судового збору, не заявила про неможливість виконання вимог ухвали та не звернулася до суду з клопотанням про продовження встановленого строку із наведенням відповідних причин.
Посилання скаржника на те, що на момент повернення апеляційної скарги строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не сплив, також не дає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк має самостійні процесуальні наслідки, передбачені статтями 169, 298 КАС України.
Водночас повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням її недоліків не позбавляє особу права повторно звернутися до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Отже, Суд вважає, що зміст оскаржуваної ухвали та доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а наведені скаржником обставини не дають підстав для висновку про необґрунтованість повернення апеляційної скарги.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 297 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 297 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі № 420/15195/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов