УХВАЛА
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/33369/25
адміністративне провадження № К/990/36049/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Придачого Юрія Миколайовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №160/33369/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання внести виправлення у трудовій книжці,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, суб`єкта владних повноважень - Червоногригорівську селищну раду, щодо відмови внести виправлення у записах до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 за період роботи з 16 травня 2016 року по 30 листопада 2023 року відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58; зобов`язати відповідача внести виправлення у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 за період роботи з 16 травня 2016 року по 30 листопада 2023 року, зокрема: «Призначена директором Червоногригорівського селищного будинку культури».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
31 липня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Придачого Юрія Миколайовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №160/33369/25. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю, передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2026 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Берназюк Я.О., судді: Чиркін С.М., Шарапа В.М.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2026 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Берназюк Я.О., судді: Чиркін С.М., Шевцова Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року задоволено заяви суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В. про самовідвід. Відведено суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. та Шевцову Н.В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №160/33369/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання внести виправлення у трудовій книжці. Передано матеріали адміністративної справи №160/33369/25 (провадження №К/990/36049/26) до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду в установленому порядку.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2026 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Жук А.В., Уханенко С.А.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2026 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Єресько Л.О., Уханенко С.А.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, представник позивача, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Так, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин та не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Також Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі заявником не наведено підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Крім того, заявником не наведено підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, яке б підлягало судовому захисту у заявлений нею спосіб, та зазначив, що Червоногригорівська селищна рада (та з 01 березня 2018 року правонаступник - виконавчий комітет Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області) у спірних правовідносинах діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципів обґрунтованості та законності.
Зокрема, судами встановлено, що за період роботи з 16 травня 2016 року по 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 була не тільки обізнана на момент винесення документів (розпоряджень селищного голови від 16 травня 2016 року №36-о/с, від 22 червня 2016 року №43-о/с, від 22 червня 2016 року №б/н, від 22 серпня 2016 року №52-о/с, від 23 серпня 2016 року №54-о/с, від 23 лютого 2017 року №27-о/с, від 23 серпня 2017 року №48-о/с, від 01 березня 2018 року №90/1-о/с, від 20 серпня 2019 року №131 в-о/с, від 01 березня 2018 року №90/1-о/с, від 30 листопада 2023 року №212-о/с, особистої заяви ОСОБА_1 від 22 лютого 2018 року, Контракту з працівником від 23 серпня 2016 року та додаткових угод №1 та №2 до вказаного Контракту), а також не заперечувала із посадою «виконуюча обов`язки»; виконувала обов`язки на визначених умовах та отримувала відповідну заробітну плату, а тому записи у трудовій книжці із зазначенням «виконуючої обов`язки директора» відповідають фактичному змісту трудових правовідносин та вимогам законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Придачого Юрія Миколайовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №160/33369/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання внести виправлення у трудовій книжці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько
С.А. Уханенко