2-з/130/19/2026
130/2846/26
У Х В А Л А
Іменем України
17.08.2026 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Грушковська Л.Ю., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог ФОП ОСОБА_4 про припинення права власності на житловий будинок, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ,
в с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу індексний номер 63048412 від 25.01.2022; припинити право власності на старий житловий будинок площею 50 м.кв. по АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2565489905060 у зв`язку з його фактичним знищенням (на підставі ст. 349 ЦКУ); визнати: житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0879 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:002:2252, що розташована по АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: визнати за | ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на: 1/2 житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ; та 1/2 земельної ділянки площею 0,0879 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:002:2252, що розташована по АДРЕСА_1 .
Одночасно із пред`явленням позову представником позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов про поділ спільного майна подружжя шляхом накладення арешту (шляхом заборони його відчуження ) на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2565489905060 на підставі інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (правова позиція у справі за № 6-605 цс16).
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається у відсутність осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд вважає, що така заява про забезпечення позову обґрунтована та підлягає задоволенню.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
За викладених обставин, враховуючи підстави і предмет позовних вимог, а також те, що у позивача є достатньо підстав вважати, що відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на відчуження житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, суд прийшов до висновку, що дана заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суддя,
п о с т а н о в и л а :
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту (шляхом заборони його відчуження ) на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2565489905060 на підставі інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Виконавчий документ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Суддя