УХВАЛА
21 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/19523/25
адміністративне провадження №К/990/38272/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М. В., Дашутіна І. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року
у справі № 420/19523/25 за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, Міністерства юстиції України, третя особа Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України», про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, Міністерства юстиції України, третя особа Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України», в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 №90, про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05.06.2025 №1085/7 про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 №90.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року, позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
14 серпня 2026 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У тексті касаційної скарги заявлено клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Указане клопотання мотивоване тим, що до 24 лютого 2022 року позивачка проживала у м.Маріуполь Донецької області, яке майже повністю зруйноване та окуповане військами рф. Житло, все майно знищено в результаті воєнних дій. Скаржниця указує, що заощаджень немає та є внутрішньо переміщеною особою.
Зазначає, що її дохід як самозайнятої особи за 2025 рік складає 0 грн, що підтверджується податковою декларацією за 2025 рік, яка подана до ГУ ДПС у Одеській області 02 січня 2026 року, копія якої додана до касаційної скарги.
Так, за приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
Ураховуючи викладене, проаналізувавши доводи указаного клопотання, та дослідивши документи, долучені до матеріалів касаційної скарги, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржниця посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- застосування пункту 27 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі №1340/5185/18;
- застосування частини четвертої статті 9 КАС України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладених у постанові від 29.11.2019 у справі №818/154/16 та підтверджених у пунктах 70- 72 постанови від 10.07.2024 у справі №360/7383/21;
- застосування частин четвертої та сьомої статті 78 КАС України без урахування висновків Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №360/7383/21 щодо меж преюдиційності;
- неврахування висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.07.2020 у справі №488/3753/17-ц щодо застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України у системному взаємозв`язку з частинами десятою та одинадцятою статті 440, частиною першою статті 446 ЦПК України;
- застосування частини другої статті 2, частини першої статті 35, частини другої статті 38, частин першої та другої статті 47, пункту 8 частини п`ятої статті 54 Закону №1403-VIII у взаємозв`язку із Законом України «Про адміністративну процедуру» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.06.2026 у справі №200/8285/24;
- застосування частини п`ятої статті 40 та частини першої статті 41 Закону №1403-VIII без урахування висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 68- 72 постанови від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18, постановах від 21.01.2021 у справі №140/2740/19, від 28.07.2022 у справі №160/9390/20 та від 21.09.2023 у справі №160/14109/21.
Водночас Суд відхиляє посилання на неврахування висновків щодо застосування пункту 27 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», частини четвертої статті 9 КАС України, частин четвертої та сьомої статті 78 КАС України, оскільки суди попередніх інстанцій не застосовували вказані норми.
Також в касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України, а саме неправильне застосування норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (п. 1. ч. 2 ст. 353 КАС України).
Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.
Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 420/19523/25.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 420/19523/25.
Витребувати із Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/19523/25.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Дашутін