ф
УХВАЛА
25 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 420/19523/25
адміністративне провадження № Зі/990/155/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду справи № 420/19523/25 за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, Міністерства юстиції України, третя особа Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України», про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, Міністерства юстиції України, третя особа Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України», у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16 травня 2025 року № 90, про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05 червня 2025 року № 1085/7 про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16 травня 2025 року № 90.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року, позов залишив без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Мацедонська В. Е., судді: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.
На підставі службової записки про проведення повторного автоматизованого розподілу, у зв`язку з відпусткою судді Мельник-Томенко Ж. М., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Мацедонська В. Е., судді: Білак М. В., Дашутін І. В.
Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 420/19523/25.
21 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І. В. на підставі пункту 4 частини першої статті 36, статей 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І. В. у справі № 420/19523/25 передано для вирішення судді Желєзному І. В.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За змістом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання у справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу судді Дашутіна І. В. у справі № 420/19523/25, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білуха проти України», заява № 33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
На обґрунтування заяви про відвід ОСОБА_1 зазначила про системну участь судді Дашутіна І. В. у її справах після подання скарги щодо цього судді до ВРП. Як указала позивачка, суддя Дашутін І. В. узяв участь у розгляді дев`яти справ: № 200/744/26; № 420/35130/25; № 200/393/26; № 200/920/26; № 200/703/26; № 200/8582/25; № 200/7814/25; № 520/12443/26; № 520/13128/26. У цих дев`яти справах постановлено десять ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки у справі № 420/35130/25 окремо оскаржувалися основне та додаткове судові рішення. У всіх десяти випадках результат був однаковим - відмова у відкритті касаційного провадження; жодна із цих касаційних скарг не була допущена до розгляду по суті.
Отже, доводи позивачки, зокрема, зводяться до незгоди із рішеннями Верховного Суду, прийнятими у справах № 200/744/26; № 420/35130/25; № 200/393/26; № 200/920/26; № 200/703/26; № 200/8582/25; № 200/7814/25; № 520/12443/26; № 520/13128/26.
Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З огляду на викладене, такі доводи заявниці не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ`єктивність судді під час розгляду цієї справи.
ОСОБА_1 також указала, що для оцінки заявленого відводу має значення об`єктивний результат розподілу: після серії десяти відмов у відкритті касаційного провадження саме суддя Дашутін І. В., щодо якого позивачкою вже подавалися дисциплінарні скарги, унаслідок заміни іншого судді знову потрапив до складу колегії у її справі.
Такі доводи позивачки щодо наявності підстав для відводу судді Дашутіна І. В. у справі № 420/19523/25, Суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.
Порядок визначення складу суду регламентується статтею 31 КАС України.
Відповідно до частини першої указаної статті визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом (частина шістнадцята статті 31 КАС України).
Повторний автоматизований розподіл справи № 420/19523/25 відбувся на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 (далі - Положення) та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 7, у зв`язку з перебуванням судді Мельник-Томенко Ж. М. у відпустці.
За змістом підпункту 2.3.1. пункту 2.3 Положення розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 цього Положення визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.
На підставі підпункту 2.3.4. пункту 2.3 Положення автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами: із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження та відповідну спеціалізацію (за наявності) щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу; для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження; із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості.
Підпунктом 2.3.5. пункту 2.3 Положення встановлено, що визначення суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється згідно з вимогами підпункту 2.3.3 пункту 2.3 цього Положення, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, а також з урахуванням дотримання правил поєднання судових справ.
Згідно з підпунктом 2.3.7. пункту 2.3 Положення обрання судді за випадковим числом здійснюється відповідно до коефіцієнту навантаження судді на момент автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до підпункту 2.3.9. пункту 2.3 Положення здійснення автоматизованого розподілу судових справ без урахування правил, зазначених у підпункті 2.3.4 пункту 2.3 цього Положення, не допускається.
Підпунктом 2.3.20. пункту 2.3 Положення визначено, що судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій.
Якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності), якщо збори суддів визначили персональний склад постійних колегій суддів, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу цієї колегії. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з постійної колегії суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів цієї колегії. У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу постійної колегії суддів та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Результатом автоматизованого визначення складу колегії суддів є протокол автоматизованого визначення складу колегії суддів (додаток 2), що автоматично створюється автоматизованою системою (підпункт 2.3.21. пункту 2.3 Положення).
Підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Положення передбачено, що персональну відповідальність за забезпечення належної організації функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду, а за забезпечення її належного технічного функціонування - технічний адміністратор.
Отже, судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не мають відношення до процедури здійснення розподілу судових справ і не наділені жодними засобами впливу на процес їх розподілу.
Інших аргументів та доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Дашутіна І. В. у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності, з доводів заяви про відвід не вбачається.
У той же час Верховний Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Таким чином, у поданій заяві ОСОБА_1 не наводить обставин, із якими закон пов`язує можливість відведення судді від розгляду справи, а також таких, що могли б свідчити прямо чи опосередковано про упередженість або необ`єктивність судді Дашутіна І. В. під час розгляду справи № 420/19523/25.
Проаналізувавши доводи, наведені позивачкою у заяві про відвід судді Дашутіну І. В., Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності цього судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».
У зв`язку з наведеним вище, підстави для задоволення заяви про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І. В. у справі № 420/19523/25 відсутні.
Керуючись статтями 36, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду справи № 420/19523/25 за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, Міністерства юстиції України, третя особа Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України», про визнання протиправними та скасування рішення та наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Желєзний