Справа № 127/29110/26
Провадження 2/127/8146/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу,
ВСТАНОВИВ:
18 серпня 2026 року представник позивача Безрученко Денис Павлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення 368 857,50 грн компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу марки AUDI Q5, 2016 року випуску, об`ємом двигуна 1984 куб. см., який, за твердженням позивача, був набутий сторонами за час перебування у шлюбі та відчужений відповідачем.
У прохальній частині позовної заяви представник позивача, крім позовної вимоги про стягнення грошових коштів, просить: «В якості забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно відповідача».
Дослідивши матеріали позовної заяви в частині зазначеного прохання, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною четвертою статті 152 ЦПК України встановлено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Водночас частиною сьомою статті 154 ЦПК України встановлено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, цивільним процесуальним законом встановлено спеціальний порядок звернення учасника справи із заявою про забезпечення позову, яка є окремим процесуальним зверненням та повинна відповідати встановленим статтею 152 ЦПК України вимогам.
У даному випадку представником позивача окремої заяви про забезпечення позову до суду не подано.
Відповідне прохання про застосування заходу забезпечення позову включено безпосередньо до прохальної частини позовної заяви, яка за своїм процесуальним призначенням є зверненням до суду з вимогами про захист порушеного права, а не належним чином оформленою заявою про забезпечення позову.
Крім того, прохання про забезпечення позову не оформлено з дотриманням спеціальних вимог статті 152 ЦПК України.
Зокрема, представником позивача не подано окремої заяви про забезпечення позову, яка містила б усі передбачені статтею 152 ЦПК України відомості та до якої було б додано документ про сплату судового збору за її подання.
Судом встановлено, що разом із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 688,58 грн.
Зазначена сума є судовим збором, сплаченим за подання до суду позовної заяви, та не може розцінюватися як сплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення позову справляється окремий судовий збір у встановленому законом розмірі.
Отже, сплата судового збору за подання позовної заяви не звільняє заявника від обов`язку сплатити судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.
Таким чином, викладене у прохальній частині позовної заяви прохання про забезпечення позову не відповідає встановленому ЦПК України порядку звернення із заявою про забезпечення позову, а також не супроводжується документом про сплату судового збору за подання такої заяви.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зазначене прохання про забезпечення позову фактично не оформлено та не подано як належна заява про забезпечення позову у розумінні статей 152, 153 ЦПК України.
При цьому суд не вбачає правових підстав для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для забезпечення позову по суті, оскільки заява про забезпечення позову, яка відповідала б вимогам статті 152 ЦПК України, до суду не подана.
Відповідно до частини сьомої статті 154 ЦПК України у разі встановлення недотримання вимог статті 152 цього Кодексу заява про забезпечення позову повертається заявнику без розгляду.
З огляду на те, що прохання про забезпечення позову фактично викладене представником позивача у прохальній частині позовної заяви, суд вважає за необхідне повернути без розгляду саме це прохання, не вирішуючи питання щодо обґрунтованості чи необґрунтованості заявлених позовних вимог та не надаючи оцінки наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову по суті.
Повернення зазначеного прохання без розгляду не позбавляє позивача права звернутися до суду з належно оформленою заявою про забезпечення позову з дотриманням вимог статей 152, 153 ЦПК України та з доданням документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись статтями 149, 150, 152, 153, 154, 260, 261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Викладене у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу прохання представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача повернути без розгляду.
Роз`яснити позивачу та його представнику, що повернення прохання про забезпечення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про забезпечення позову, оформленою відповідно до вимог статті 152 ЦПК України, з доданням документа про сплату судового збору за її подання у встановленому законом порядку та розмірі.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя: