Справа № 336/1167/26
Провадження № 2-о/331/140/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.
за участю секретаря - Солов`ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Територіальна громада в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа Територіальна громада в особі Запорізької міської ради.
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлого, на підставі сумісного проживання з померлим. З метою оформлення спадщини ОСОБА_1 , у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Запорізького МНО Єдемської-Фастовець О.О., нотаріус відкрила спадкову справу. 05.08.2024 року нотаріус надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що заявниця не має змоги надати документи, які б підтверджували факт сумісного проживання з померлим. З 2017 року по день смерті спадкодавця, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Проживаючи разом, вони вели спільне господарство, був спільний бюджет, спільно купували продукти харчування та речі для побуту. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2017 року по день смерті.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2026 року було відкрито провадження по справі.
Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник заінтересованої особи територіальної громади в особі ЗМР в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.02.2024 року.
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 944/02-31 від 05.08.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було надано недостатньо документів, які можуть підтвердити родинні відносини між померлими ОСОБА_3 , та факту постійного проживання.
Допитані в попередніх судових засіданнях свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснили та кожен окремо зазначили, що заявниця з 2017 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю сестрою ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_3 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та розподіляли обов`язки. Заявниця опікувалася лежачою сестрою, купувала меблі, матрац, продукти харчування та інші необхідні речі. Після смерті сестри стан здоров`я ОСОБА_3 погіршився, а заявниця продовжила проживати разом із ним, доглядала за ним та спільно з ним витрачала кошти на харчування і побутові потреби до дня його смерті.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною другою ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно із ч. 2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
За змістом ч. 2 та ч. 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні питання про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка або чоловік, які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, а й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права й обов`язки.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц, згідно з яким для застосування ст. 1264 ЦК України значення мають не формальна назва відносин між особами, а встановлення спільного проживання, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків протягом установленого законом строку.
Обов`язковими ознаками сімейних відносин, крім спільного проживання, є ведення спільних витрат і бюджету, спільне харчування, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги та інші обставини, які підтверджують реальність сімейних відносин. Такий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 127/1765/16-ц.
З договору оренди гаража № 13 від 01 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 зазначила своїм місцем проживання: АДРЕСА_1 . Договір укладено строком на два роки з умовою автоматичного продовження за відсутності повідомлення про його припинення. Суд ураховує, що цей документ складено на початку заявленого періоду, не у зв`язку з виникненням спадкового спору, а тому він є об`єктивним письмовим підтвердженням фактичного зв`язку заявниці зі спірною адресою з 2017 року.
Історія поїздок із застосунку «Bolt» містить численні відомості про поїздки до та від адреси: АДРЕСА_2 , у листопаді та грудні 2020 року, січні, лютому, квітні, травні, червні, липні та серпні 2021 року. Самі по собі такі відомості не доводять ведення спільного господарства, однак у сукупності з договором від 01 серпня 2017 року та показаннями свідків підтверджують сталість, а не випадковість перебування заявниці за вказаною адресою.
Відповідно до акта про фактичне проживання, складеного головою ЖБК-315 «Прогрес 5» Прудченко Т.М. від 19.09.2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , з 2017 року по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені в акті відомості підтверджені підписами сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Заперечення заінтересованої особи щодо відсутності у голови ЖБК владних повноважень вести облік незареєстрованих мешканців не зумовлює недопустимості самого документа. Суд не оцінює цей акт як офіційний реєстраційний документ або адміністративну послугу, а враховує його як письмовий доказ, що фіксує повідомлені мешканцями будинку відомості. Викладені в ньому обставини узгоджуються з іншими незалежними доказами у справі.
Медичні документи ОСОБА_6 підтверджують її тривале лікування, зокрема стаціонарне лікування у квітні 2019 року. Медичні документи ОСОБА_3 підтверджують його лікування у 2023 році. Ці документи самі по собі не встановлюють особу, яка здійснювала догляд, однак об`єктивно узгоджуються з показаннями свідків про потребу ОСОБА_6 , а згодом ОСОБА_3 у постійній допомозі.
Подані документи про державну реєстрацію актів цивільного стану містять відомості про походження заявниці та ОСОБА_6 і оцінюються судом у сукупності з показаннями свідків, які назвали їх сестрами. Свідоцтвом про смерть підтверджено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Показання свідків є послідовними, взаємно узгодженими та містять не лише загальне твердження про проживання за однією адресою, а конкретні відомості про спільний бюджет, придбання продуктів, меблів та матрацу, розподіл побутових обов`язків, догляд за хворою сестрою, а після її смерті - за ОСОБА_3 . Обізнаність свідка ОСОБА_4 з огляду на родинні відносини із заявницею врахована судом при оцінці її показань. Водночас, сама наявність родинного зв`язку не робить показання недопустимими, а повідомлені нею обставини підтверджуються показаннями іншого свідка та письмовими доказами.
Суд відхиляє доводи заінтересованої особи про те, що проживання у квартирі ОСОБА_6 до 28 липня 2022 року спростовує заявлений факт. Заявниця не просить установити фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_3 і не обґрунтовує право на спадкування статусом дружини. Предметом розгляду є проживання зі спадкодавцем однією сім`єю у розумінні ст. 1264 ЦК України, яка поширюється не лише на фактичне подружжя, а й на інших членів сім`ї.
В період до смерті ОСОБА_6 заявниця, її сестра та ОСОБА_3 складали одне домогосподарство: постійно проживали разом, мали спільний бюджет, спільно забезпечували харчування і побут та здійснювали взаємний догляд. Перебування ОСОБА_3 у шлюбі зі ОСОБА_6 , не виключало належності заявниці до тієї самої сім`ї як іншого її члена. Після смерті ОСОБА_6 склад сім`ї зменшився, однак спільне проживання, побут, бюджет і взаємні обов`язки між заявницею та ОСОБА_3 не припинилися та тривали до його смерті.
Отже, посилання заінтересованої особи на ст. 25 СК України та правові висновки щодо неможливості одночасного існування зареєстрованого і фактичного шлюбу не відповідають змісту заявленої вимоги. Суд у цій справі не встановлює шлюб заявниці з ОСОБА_3 та не надає їй статусу подружжя.
Відсутність реєстрації місця проживання заявниці за адресою спадкодавця не є безумовним доказом відсутності фактичного проживання. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 372/4235/19.
Оцінивши договір від 01 серпня 2017 року, історію поїздок, акт про фактичне проживання, медичні та актові документи, а також показання свідків не ізольовано, а у взаємному зв`язку, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 з 2017 року до 04 лютого 2024 року постійно проживала з ОСОБА_3 за однією адресою, була пов`язана з ним спільним побутом, спільним бюджетом, взаємною допомогою та обов`язками.
Заявлений період перевищує п`ять років і закінчується днем відкриття спадщини. Встановлені обставини є достатніми для висновку про проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю у розумінні ст. 1264 ЦК України.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Враховуючи викладене, оцінивши докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 293-294, 315, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1264 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Територіальна громада в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2017 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.М. Світлицька