П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/37813/25
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Дата і місце ухвалення: 14.07.2026р., 16.07.2026р., м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року та від 16 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення відомостей (інформації) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відносно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку за ст.37 ч.6 п.п.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку непридатністю до військової служби за ст. 39 п. А наказу МО України №402 від 14.08.2008р.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 18.05.2024р. та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Судове рішення по справі №420/37813/25 набрало законної сили 16.04.2026р.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.382 КАС України.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25 у строк 30 днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
29.06.2026р. до суду від позивача надійшла заява про накладення штрафу в порядку ч.10 ст.382-3 КАС України, в обґрунтування якої ОСОБА_1 зазначив, що з моменту отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвали суду від 26.05.2026р. пройшло більше 30 днів, наданих для подання звіту про виконання рішення суду. При цьому, відповідач не подав до суду такий звіт.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_2 про виконання судового рішення у справі №420/37813/25.
Не погоджуючись з вказаними ухвалами ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, обґрунтовані посиланням на не повне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В своїй апеляційній скарзі на ухвалу від 14.07.2026р. апелянт зазначає, що відмовлячи в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.06.2026р. про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що відповідна заява є передчасною, оскільки подана до «отримання звіту про виконання та його розгляду». Судом залишено поза увагою, що станом на 14.07.2026р. звіт ІНФОРМАЦІЯ_2 вже був поданий до суду, де перебував ще з 06.07.2026р. А відтак, висновок суду про відсутність звіту на момент постановлення оскаржуваної ухвали суперечить матеріалам справи. При цьому, саме дата подання звіту визначає наявність передбачених частиною 10 статті 382-3 КАС України наслідків у вигляді встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Також, апелянт посилається на те, що суд не перевірив наявність поважних причин пропуску ІНФОРМАЦІЯ_3 строку на подання звіту, що є істотним порушенням норм процесуального права. До того ж, відмова у встановленні нового строку не має окремого мотивування.
У зв`язку з цим, апелянт просить скасувати ухвалу від 14.07.2026р. та постановити нову ухвалу, якою встановити, що звіт подано з порушенням установлено строку та відсутності доведених поважних причин; встановити ІНФОРМАЦІЯ_4 новий строк тривалістю 10 днів для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25; накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідального за виконання рішення, штраф у передбаченому законом максимальному розмірі - сорок прожиткових мінімумів для працездатних осіб, половину якого стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину - до Державного бюджету України відповідно до ч.4 ст.382-3 КАС України; визначити, що належний звіт має містити не лише лист про повторний розгляд, а актуальний завірений витяг/відомості з Реєстру «Оберіг» про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та копію рішення відповідача, прийнятого відповідно до висновків рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25.
В своїй скарзі на ухвалу від 16.07.2026р. про прийняття звіту ІНФОРМАЦІЯ_5 про виконання рішення суду апелянт зазначає, що постановляючи вказану ухвалу суд перевірив лише факт повторного розгляду заяви позивача відповідачем. При цьому, судом не враховано, що формальний факт повторного розгляду не є виконанням рішення, яким суд зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 врахувати правові висновки суду, наведені у рішенні від 25.02.2026р., чого відповідачем зроблено не було. Зокрема, рішення від 25.02.2026р. встановило чинність та актуальність довідки ВЛК №92 від 26.04.2023р. та посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 , відсутність доказів їх скасування і відсутність законних підстав для відмови. В межах однієї справи відповідач не вправі підмінити встановлені судом факти власною новою оцінкою.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у даному випадку єдиним належним доказом фактичного поновлення права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах був би актуальний запис в Реєстрі про виключення його з військового обліку або документально підтверджений комплекс дій, який неминуче веде до такого запису. Натомість, відповідні відомості до Реєстру не внесені і в задоволенні заяви ОСОБА_1 повторно незаконно відмовлено.
Посилається апелянт і на те, що суд не надав оцінки поданим ОСОБА_1 запереченням на звіт від 07.07.2026р., чим порушив ст.ст. 242, 248 КАС України.
Апелянт зазначає, що обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо актуалізації даних у Реєстрі випливає із законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а тому невнесення актуальних даних щодо позивача до Реєстру не є допустимою реалізацією дискреції, а є продовженням бездіяльності, яка вже визнана протиправною в судовому порядку.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати ухвалу від 16.07.2026р. та постановити нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_2 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25; встановити, що вказане рішення виконано не в повному обсязі - без врахування правової оцінки суду, без внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», без надання доказів скасування довідки ВЛК №92 від 26.04.2023р. та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 ; накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідального за виконання рішення, штраф у передбаченому законом максимальному розмірі - сорок прожиткових мінімумів для працездатних осіб; встановити ІНФОРМАЦІЯ_4 новий строк тривалістю 10 днів для подання звіту; визначити, що новий звіт має містити актуальний витяг/відомості з Реєстру «Оберіг» про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, технічні відомості аудиту про дату та час внесення змін, а також копію рішення, прийнятого відповідно до обов`язкових висновків суду.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах заявлених вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Обов`язковість судових рішень закріплено також і статтею 370 КАС України.
Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені ст. 382 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 вказаної статті Кодексу суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Статтею 382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Частиною 10 статті 382-3 КАС України передбачено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25 у строк 30 днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
Копію ухвали від 26.05.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав 01.06.2026р., а тому встановлений судом у вказаній ухвалі 30-денний строк для подання звіту закінчився 01.07.2026р. (включно).
29.06.2026р., тобто до закінчення наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 строку для подання звіту, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву, в порядку ч.10 ст.382-3 КАС України, про визнання не поважними причин неподання відповідачем звіту, встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному в ухвалі від 14.07.2026р., про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви ОСОБА_1 , оскільки, як вже зазначалося, станом на дату подання вказаної заяви визначений ухвалою від 26.05.2026р. строк для подання звіту не закінчився, у зв`язку з чим у суду були відсутні підстави для застосування положень ч.10 ст.382-3 КАС України.
Та обставина, що відповідну заяву ОСОБА_1 судом розглянуто 14.07.2026р., тобто коли 06.07.2026р. від ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду вже надійшов звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25, не впливає на вказані висновки суду, оскільки судом правомірно розглянуто заяву через призму правовідносин станом на дату її подання.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність поданої заяви ОСОБА_1 від 29.06.2026р. про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду і накладення штрафу та, як наслідок, про відмову в її задоволенні ухвалою від 14.07.2026р.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2026р. колегія суддів не вбачає.
У поданому до суду першої інстанції звіті про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25 ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що на виконання рішення суду здійснено повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.05.2024р. про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Повторний розгляд проведено з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у рішенні від 25.02.2026р. Під час повторного розгляду заяви перевірено всі обставини, на які посилався заявник, досліджено подані ним документи, матеріали військового обліку, відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також документи, що стали підставою для внесення відомостей до Реєстру. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку офіцерів запасу. Також, встановлено, що 06.04.2023р. ОСОБА_1 проходив медичний огляд у позаштатній військово-лікарській комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 . За результатами зазначеного медичного огляду військово-лікарською комісією прийнято постанову, оформлену протоколом №76 від 06.04.2023р., відповідно до статті 64-6 графи Ш. Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008р., згідно з якою заявника визнано непридатним до військової служби у мирний час та придатним до військової служби у воєнний час. Під час повторної перевірки відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що відомості про прийняття щодо ОСОБА_1 постанови військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку у Реєстрі відсутні. Також відсутні відомості про прийняття щодо ОСОБА_1 рішення про виключення його з військового обліку відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Будь-яких документів, які б підтверджували прийняття такого рішення або були підставою для внесення до Реєстру відомостей про виключення заявника з військового обліку, під час повторного розгляду не встановлено. Відповідно до статті 19 Конституції України орган державної влади не вправі вчиняти дії, які не передбачені законом. Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключення громадян з військового обліку здійснюється виключно у випадках та порядку, визначених цим Законом. Таким чином, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку могло бути здійснено лише за умови наявності документально підтверджених підстав для такого виключення. Під час повторного розгляду заяви таких підстав не встановлено. За відсутності визначених законодавством документів внесення до Реєстру інформації про виключення заявника з військового обліку призвело б до внесення відомостей, які не підтверджуються документально, що суперечило б вимогам Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Саме з цих підстав за результатами повторного розгляду заяви прийнято мотивоване рішення про відмову у її задоволенні.
Відповідач звернув увагу, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. не містило висновку про наявність у відповідача обов`язку внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.
Суд першої інстанції, постановляючи спірну ухвалу від 16.07.2026р. про прийняття звіту ІНФОРМАЦІЯ_2 про виконання судового рішення по справі №420/37813/25, дійшов висновку, що рішення суду виконано відповідачем у відповідності до його резолютивної частини, а саме: розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.05.2024р. та за наслідками розгляду заяви 04.06.2026р. прийнято рішення №ЮР/5557 про відмову у виправленні відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вже зазначалося колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 18.05.2024р. та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, у мотивувальній частині вказаного рішення суд зазначив наступне:
«….саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, покладено обов`язок внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №92 від 26.04.2023р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі графи ІІІ ст.39а, наказу МОУ №402 від 2008 року.
На підставі рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.04.2023 року ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 , у якому зазначено про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
У пункті 14 тимчасового посвідчення зазначено, 26.04.2023р. позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 за ст. 7 п. 6 пп. 3 ЗУ «Про ВО та ВС».
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключення з військового обліку здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває на військовому обліку. З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відтак, зробити висновок, що відповідальним за завершення процедури виключення позивача з військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних інформації щодо призовників і військовозобов`язаних про виключення позивача з військового обліку є саме відповідач.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» основними засадами ведення Реєстру є, серед іншого: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Отож, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити оновлені та актуальні дані.
Суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в довідці військово-лікарської комісії №92 від 26.04.2023р. та у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного НОМЕР_1 неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також того, що довідку ВЛК видано з порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008р. №402 та/або переглянути або скасовано.
Також, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, за результатами проведення якої його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та в подальшому видано довідку №92 від 26.04.2023р. та внесено відомості до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 .
Тобто, відомості, зазначені у довідці №92 від 26.04.2023р. та у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного НОМЕР_1 є актуальними, а тому в обов`язковому порядку підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
В той же час, станом на дату розгляду заяви позивача від 18.05.2024р. до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 , як відповідального за завершення процедури виключення позивача з військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних інформації щодо призовників і військовозобов`язаних про виключення позивача з військового обліку, не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає під дію статей Розладу хвороб, що визначають ступінь придатності особи до військової служби з посиланням на п.3.13 Глави 3 Розділу ІІ Положення (станом на дату звернення з відповідною заявою).».
З вказаного слідує, що при виконанні судового рішення у справі №420/37813/25 щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 18.05.2024р., ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов`язаний був прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: з врахуванням відомостей, що містяться у наявних у позивача:
довідки військово-лікарської комісії №92 від 26.04.2023р., якою ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі графи ІІІ ст.39а, наказу МОУ №402 від 2008 року;
тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 , у якому зазначено про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних за ст.7 п.6 п.п. 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Проте, як вбачається зі змісту надісланого відповідачем позивачу листа від 04.06.2026р. №ЮР/5557 про відмову у виправленні відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та поданого до суду першої інстанції звіту ІНФОРМАЦІЯ_3 при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 відповідних документів не врахував, незважаючи на висновки суду, викладені у судовому рішенні по справі №420/37813/25.
ІНФОРМАЦІЯ_3 враховано лише постанову військово-лікарської комісії, оформлену протоколом №76 від 06.04.2023р., відповідно до статті 64-б графи III Розкладу хвороб, згідно з якою позивача визнано непридатним до військової служби у мирний час та придатним до військової служби у воєнний час.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що прийняття судом такого звіту, як належного виконання судового рішення, суперечить статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтям 14, 370 КАС України.
Отже, Головному управлінню має бути встановлений новий строк для подання звіту про виконання зазначеного рішення, з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в цій постанові.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 є полковник ОСОБА_2 , тому саме до зазначеної особи слід застосувати штраф у порядку ст.382-3 КАС України у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25 без зазначення поважних причин такого невиконання та надання їм документального підтвердження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Таким чином, сума штрафу, накладеного на начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 становить 66560,00 грн (20 х 3328,00 грн), половину якого в сумі 33280 грн. слід стягнути на користь позивача, а іншу половину у розмірі 33280 грн. - до Державного бюджету України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 328, 382 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року скасувати.
Постановити у справі нову ухвалу, якою відмовити ІНФОРМАЦІЯ_7 у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25.
Встановити ІНФОРМАЦІЯ_7 новий строк для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026р. у справі №420/37813/25 протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Накласти на начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 штраф в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560,00 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.).
Стягнути з начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 половину штрафу у сумі 33 280,00 грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути з начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 половину штрафу у сумі 33 280,00 грн. до Державного бюджету України, стягувач Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795).
Ухвала є виконавчим документом та обов`язкова до виконання.
Стягувачами за ухвалою є:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржником за ухвалою є начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_3 ).
Строк пред`явлення ухвали до виконання ОСОБА_1 становить три роки з дня набрання ухвалою законної сили.
Строк пред`явлення ухвали до виконання Державною судовою адміністрацією України становить три місяці з дня набрання ухвалою законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук