Судові рішення

Ухвала № 139229181 у справі № 127/29310/26 від 21.08.2026

Ухвала від 21.08.2026 у цивільній справі № 127/29310/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Вінницький міський суд Вінницької області, суддя Сичук М. М.

Справа№ 127/29310/26
СудВінницький міський суд Вінницької області
СуддяСичук М. М.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення21.08.2026
Надійшло до реєстру26.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139229181

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Справа № 127/29310/26

Провадження 2/127/8206/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хейніса Олександра Григоровича про забезпечення позову у цивільній справі № 127/29310/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (борговою розпискою) та 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/29310/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (борговою розпискою) та 3 % річних.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що 01 листопада 2024 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою, власноруч написаною та підписаною відповідачем.

Відповідно до умов боргової розписки відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 10 400 доларів США та зобов`язався повернути вказану суму до 01 травня 2025 року.

За твердженням позивача, у встановлений строк відповідач грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 400 доларів США основного боргу та 405,17 доларів США 3 % річних, а всього 10 805,17 доларів США.

Згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві, за офіційним курсом Національного банку України станом на 18 серпня 2026 року зазначена сума становить 482 924,10 грн.

20 серпня 2026 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, а також на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу, в межах суми позовних вимог у розмірі 10 805,17 доларів США.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що відповідач у встановлений борговою розпискою строк грошові кошти не повернув, тривалий час не виконує своїх майнових зобов`язань, а сума заборгованості є значною.

На думку заявника, існує небезпека того, що відповідач може вжити заходів щодо приховування або відчуження належного йому майна, а також розпорядження грошовими коштами, що у майбутньому може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність спору між сторонами, реальну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також встановити відповідність обраного заходу забезпечення позову заявленим вимогам.

При цьому забезпечення позову не повинно призводити до безпідставного обмеження прав відповідача та має бути співмірним із заявленими позовними вимогами.

Верховний Суд у своїй практиці звертає увагу на необхідність оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення та предметом позову, а також імовірності утруднення виконання майбутнього рішення у разі невжиття відповідних заходів.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів у зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором позики.

Таким чином, заявлений захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача безпосередньо пов`язаний із предметом позову та спрямований на забезпечення можливості реального виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд враховує, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позики настав 01 травня 2025 року, однак, за твердженням позивача, грошові кошти до цього часу не повернуті.

Таким чином, невиконання відповідачем грошового зобов`язання має тривалий характер, а заявлені позовні вимоги є майновими та стосуються стягнення значної суми грошових коштів.

За таких обставин суд вважає, що існує достатньо обґрунтована ймовірність того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання можливого рішення суду про стягнення коштів.

Разом із тим суд не вбачає достатніх підстав для накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

Так, матеріали справи не містять конкретних відомостей про склад, місцезнаходження та вартість рухомого і нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві власності.

Крім того, на момент розгляду заяви суду не відомо, яке саме майно перебуває у власності відповідача, що унеможливлює оцінку його вартості та співмірності такого заходу із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що для забезпечення можливого виконання рішення суду достатнім та належним заходом є накладення арешту саме на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми заявлених позовних вимог.

Такий захід безпосередньо відповідає предмету спору, є співмірним із заявленими вимогами та не створює надмірного обмеження прав відповідача.

Визначаючи межу арешту, суд виходить із ціни позову, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку становить 10 805,17 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 18 серпня 2026 року становить 482 924,10 грн.

Водночас суд вважає за необхідне визначити в ухвалі саме гривневий розмір, у межах якого підлягають арешту грошові кошти відповідача, що забезпечить можливість належного та однозначного виконання цієї ухвали.

При цьому накладення арешту здійснюється виключно в межах визначеної суми та не поширюється на грошові кошти відповідача понад цю суму.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову має тимчасовий характер та не вирішує спір по суті, а лише забезпечує збереження можливості виконання майбутнього судового рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню - у частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог.

Щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача суд вважає за необхідне відмовити, оскільки заявником не наведено достатніх даних щодо конкретного майна відповідача, на яке просить накласти арешт, а застосування такого заходу за відсутності відповідних відомостей не відповідає вимозі співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Такий висновок відповідає підходу Верховного Суду щодо необхідності конкретизації заходів забезпечення позову та недопущення їх застосування понад межі, необхідні для забезпечення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

З огляду на характер заявлених позовних вимог, обраний захід забезпечення позову, його тимчасовий характер та відсутність даних про можливість заподіяння відповідачу збитків унаслідок застосування такого заходу суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149-154, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хейніса Олександра Григоровича про забезпечення позову у цивільній справі № 127/29310/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (борговою розпискою) та 3 % річних задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми 482 924 (чотириста вісімдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири) гривні 10 копійок.

У задоволенні заяви в частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 відмовити.

У застосуванні зустрічного забезпечення відмовити.

Копію ухвали направити для виконання відповідно до вимог законодавства.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
11.09.2026 Ухвала № 139683082 Вінницький міський суд Вінницької області
07.09.2026 Ухвала № 139553974 Вінницький міський суд Вінницької області