Постанова № 139283903 у справі № 904/1347/25 від 27.08.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/1347/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

від позивача: Шевченко І.В.;

від відповідача (апелянта): Чуміна К.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 (суддя Колісник І.І.)

у справі № 904/1347/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро

про зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів на залізничну станцію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» про зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями.

Зокрема, позивач просив зобов`язати ТОВ «Металургтранс» повернути рухомий склад у кількості 33 залізничних вагонів за визначеними у позовній заяві номерами на залізничну станцію відповідно до наданих ТОВ «БГС Рейл» інструкцій.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 600 000 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд установив, що між Адвокатським об`єднанням «Сота» та ТОВ «Металургтранс» укладено договір № 09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018, а 26.03.2025 додаткову угоду № 260325/1, предметом якої було надання правничої допомоги щодо представництва та захисту інтересів ТОВ «Металургтранс» саме у справі № 904/1347/25 на стадії її розгляду судом першої інстанції. За умовами цієї додаткової угоди вартість послуг була визначена у фіксованому розмірі 600 000 грн без ПДВ.

Суд першої інстанції також установив, що на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги відповідачем подано акт приймання-передавання наданих послуг від 08.07.2025, який містить перелік виконаних адвокатом робіт, зокрема аналіз позовної заяви та документів, підготовку відзиву, заперечень, адвокатських запитів і клопотань, аналіз отриманих доказів та участь адвоката у судових засіданнях. Загальна вартість таких послуг відповідно до акта визначена в сумі 600 000 грн.

Відсутність доказів фактичної оплати правничої допомоги місцевий господарський суд не визнав самостійною підставою для відмови у її розподілі, зазначивши, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною, чи лише мають бути сплачені.

Разом із тим, оцінюючи заявлену до стягнення суму з урахуванням приписів статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», критеріїв реальності, необхідності, розумності, обґрунтованості та пропорційності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про недостатню обґрунтованість необхідності покладення на позивача всієї суми витрат у розмірі 600 000 грн.

При цьому суд урахував відсутність конкретизації зазначеного в акті від 08.07.2025 виду послуг «інші дії щодо надання послуги», предмет позову та обраний позивачем спосіб захисту, кількість сторін, обсяг доказів, кількість і зміст підготовлених відповідачем процесуальних документів, а також дійшов висновку, що справа не становила значної складності для адвоката фахівця у галузі права. За сукупністю зазначених обставин суд визнав прийнятною, розумною, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, яку належить покласти на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 у частині відмови у відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ТОВ «Металургтранс» просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ «Металургтранс» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ТОВ «БГС Рейл» на користь ТОВ «Металургтранс» витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 600 000 грн.

У частині, в якій заяву ТОВ «Металургтранс» задоволено та стягнуто 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, додаткове рішення не оскаржується.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» зазначає, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу ухвалене з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, та не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, встановленим частинами першою, другою, п`ятою статті 236 ГПК України. На переконання скаржника, наведені порушення є підставою для скасування додаткового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про відшкодування заявлених витрат у повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що ТОВ «Металургтранс» належним чином підтвердило як правові підстави надання йому професійної правничої допомоги у справі № 904/1347/25, так і погоджений сторонами розмір відповідного гонорару.

Так, між ТОВ «Металургтранс» та Адвокатським об`єднанням «СОТА» укладено договір про надання правничої допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2018, відповідно до якого Адвокатське об`єднання зобов`язалося за завданням клієнта здійснювати захист, представництво та надавати інші види правничої допомоги, у тому числі представляти інтереси клієнта у господарському судочинстві та складати процесуальні документи.

26.03.2025 сторони уклали додаткову угоду № 260325/1 до зазначеного договору, якою безпосередньо погодили надання правничої допомоги ТОВ «Металургтранс» у справі № 904/1347/25 за позовом ТОВ «БГС Рейл» про зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів, на стадії розгляду цієї справи Господарським судом Дніпропетровської області. Умовами додаткової угоди передбачалася можливість надання послуг як адвокатами Адвокатського об`єднання, так і іншими адвокатами, залученими ним на договірних засадах.

Скаржник зазначає, що на підставі пункту 1.2 додаткової угоди до надання правничої допомоги була залучена адвокат Чуміна Катерина Григорівна, а між Адвокатським об`єднанням «СОТА» та адвокатом Чуміною К.Г. 26.03.2025 укладено окремий договір № 260325/1-з/а про залучення адвоката для надання правової допомоги. На думку апелянта, такий спосіб залучення адвоката відповідає частині шостій статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка допускає залучення адвокатським об`єднанням до виконання укладених договорів інших адвокатів на договірних засадах.

Апелянт наголошує, що відповідно до договору про залучення адвоката Чуміна К.Г. була залучена саме для представництва та захисту інтересів ТОВ «Металургтранс» у справі № 904/1347/25, а на неї поширювалися права й обов`язки Адвокатського об`єднання, пов`язані з наданням клієнту правничої допомоги за основним договором. У зв`язку із цим скаржник вважає підтвердженим фактичне надання ТОВ «Металургтранс» правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «СОТА» із залученням адвоката Чуміної К.Г.

Окремо Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» акцентує на умовах пункту 4 додаткової угоди № 260325/1, відповідно до якого сторони погодили фіксовану вартість послуг у розмірі 600 000 грн без ПДВ. За умовами договору ця сума підлягає сплаті після підписання акта приймання-передавання послуг та виставлення Адвокатським об`єднанням відповідного рахунку протягом тридцяти банківських днів із моменту його пред`явлення клієнту. При цьому сторони прямо визначили, що погоджена сума не залежить від кількості залучених адвокатів, фактично витраченого ними часу, кількості вчинених процесуальних дій, тривалості розгляду справи та результату її вирішення, а визначена з урахуванням значення справи для захисту інтересів клієнта.

На підтвердження фактичного надання послуг ТОВ «Металургтранс» посилається на акт приймання-передавання наданих послуг від 08.07.2025, підписаний між ним та АО «СОТА», у якому зафіксовано надання правничої допомоги у справі № 904/1347/25 та визначено її загальну вартість у розмірі 600 000 грн. Скаржник підкреслює, що відповідно до умов додаткової угоди повний перелік та обсяг послуг мав визначатися саме в акті приймання-передавання.

Апелянт наводить детальний перелік виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, серед яких: аналіз та опрацювання позовної заяви ТОВ «БГС Рейл» та наявних у клієнта документів, пов`язаних зі спірними правовідносинами; формування первісної стратегії правового захисту; підготовка відзиву на позовну заяву та формування пакета документів для його подання до суду; підготовка проєкту заяви ТОВ «Металургтранс» щодо надання відповідей на питання, поставлені у позовній заяві в порядку статті 90 ГПК України; аналіз відповіді позивача на відзив та підготовка заперечень на неї; підготовка адвокатських запитів до АТ «Українська залізниця» та АТ «Міжнародний резервний банк», а також аналіз отриманих відповідей; підготовка клопотання про долучення доказів; аналіз клопотань ТОВ «БГС Рейл» про витребування та долучення доказів і підготовка заперечень на такі клопотання; аналіз документів, наданих АТ «МР Банк» на виконання ухвали господарського суду; підготовка подальшого клопотання про долучення доказів; аналіз заперечень ТОВ «БГС Рейл» щодо клопотання відповідача про долучення доказів та формування доводів на їх спростування; участь адвоката у судових засіданнях 20.05.2025, 03.06.2025, 24.06.2025, 30.06.2025, 03.07.2025 та 07.07.2025; інші дії, пов`язані з наданням правничої допомоги.

За твердженням скаржника, наведений перелік підтверджує значний фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, її безпосередній зв`язок із розглядом справи та необхідність відповідних дій для належного захисту інтересів ТОВ «Металургтранс».

Апелянт також зазначає, що ним були дотримані всі процесуальні вимоги щодо заявлення та підтвердження судових витрат. За його доводами, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу був заявлений у першій заяві по суті спору у сумі 600 000 грн, а про подання доказів на підтвердження остаточного розміру витрат протягом строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, було заявлено завчасно. Заяву про відшкодування витрат разом із відповідними доказами подано 11.07.2025, тобто в межах установленого процесуального строку. Апелянт звертає увагу, що й суд першої інстанції у додатковому рішенні визнав докази такими, що подані своєчасно.

Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 126 та частину восьму статті 129 ГПК України, а також на постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, скаржник стверджує, що для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу не є обов`язковою їх попередня фактична оплата: такі витрати підлягають розподілу і в тому випадку, коли відповідно до умов договору вони лише мають бути сплачені стороною.

ТОВ «Металургтранс» вважає, що з огляду на відмову у задоволенні позову загальне правило частини четвертої статті 129 ГПК України передбачає покладення інших судових витрат на позивача, а тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані за рахунок ТОВ «БГС Рейл».

При цьому апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо свободи визначення сторонами договору розміру адвокатського гонорару. Зокрема, скаржник зазначає, що розмір гонорару визначається за домовленістю адвоката та клієнта, а суд не вправі втручатися у відповідні договірні правовідносини. На підтвердження цього скаржник посилається на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс», фактичність і реальність понесених витрат підтверджується не лише договором та актом, а й матеріалами самої справи: адвокатом готувалися процесуальні документи, здійснювався збір додаткових доказів, подавалися адвокатські запити, клопотання та заперечення, а також забезпечувалося представництво відповідача у судових засіданнях. Скаржник наголошує, що підготовлені адвокатом процесуальні документи були прийняті судом та враховувалися під час розгляду спору, а тому відповідні витрати безпосередньо пов`язані зі справою та не можуть вважатися зайвими чи недоцільними.

Заперечуючи правомірність зменшення суми, що підлягає відшкодуванню, апелянт аналізує положення частин п`ятої, шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 ГПК України та стверджує про відсутність передбачених цими нормами обставин, які б виправдовували часткову відмову у відшкодуванні заявленої суми.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не встановив зловживання ТОВ «Металургтранс» чи його представником процесуальними правами, тому, на його думку, відсутні підстави для застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України. Так само заявлений остаточний розмір витрат 600 000 грн відповідає сумі, зазначеній у попередньому розрахунку, що, за твердженням апелянта, виключає застосування частин шостої та сьомої цієї статті. Крім того, всі перелічені в акті послуги безпосередньо стосувалися розгляду справи, а тому є пов`язаними з нею, необхідними та доцільними.

Основним недоліком оскаржуваного додаткового рішення ТОВ «Металургтранс» вважає відсутність належного мотивування зменшення заявлених 600 000 грн до 20 000 грн. На думку скаржника, суд першої інстанції обмежився загальним посиланням на недостатню обґрунтованість необхідності покладення всієї суми на позивача та на критерії розумності, обґрунтованості й пропорційності, однак не встановив і не зазначив, у чому конкретно полягає непропорційність суми 600 000 грн, які саме виконані адвокатом роботи є надмірними, необґрунтованими або такими, що не підлягають компенсації, а також яким способом суд визначив прийнятним саме розмір 20 000 грн.

У зв`язку із цим скаржник стверджує, що додаткове рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки з його мотивувальної частини неможливо встановити логіку визначення суми, що підлягає відшкодуванню.

ТОВ «Металургтранс» особливо наголошує на тому, що встановлений додатковою угодою гонорар є фіксованим. Посилаючись на пункти 126- 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, апелянт зазначає, що за фіксованої форми гонорару для визначення його розміру не здійснюється обчислення фактичної кількості часу, витраченого адвокатом, а конкретна кількість та склад вчинених адвокатом дій не визначають розмір погодженої договірної винагороди. Гонорар у такому випадку становить погоджену сторонами ціну договору про надання правничої допомоги.

Скаржник також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що, визначаючи суму компенсації адвокатського гонорару іншою стороною, суд повинен виходити з установленого договором розміру та/або порядку його обчислення, одночасно враховуючи передбачені законом критерії визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Окремим доводом апеляційної скарги є посилання на положення частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких зменшення витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за клопотанням іншої сторони, яка повинна довести їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом і характером виконаної роботи та витраченим адвокатом часом. На переконання апелянта, саме на стороні, яка заявляє про зменшення витрат, лежить обов`язок доведення їх неспівмірності.

Посилаючись на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, скаржник наголошує також, що у випадку часткового невідшкодування витрат суд повинен конкретно визначити, які саме витрати не підлягають компенсації, та навести мотиви і правові підстави такого висновку. З точки зору апелянта, оскаржуване рішення цих вимог не виконує.

ТОВ «Металургтранс» звертає увагу, що суд першої інстанції, з одного боку, визнав наявність усіх документів, необхідних для підтвердження складу та обсягу витрат, своєчасність подання цих доказів та факт отримання правничої допомоги, але, з іншого боку, без конкретизації причин фактично відмовив у відшкодуванні переважної частини погодженого сторонами гонорару. За твердженням апелянта, всі вчинені адвокатом процесуальні дії були доцільними, мали безпосередній зв`язок із предметом спору та спрямовувалися на досягнення процесуального результату для ТОВ «Металургтранс».

На підтвердження доводу про розумність витрат апелянт посилається також на судову практику у справах за участю того самого адвоката.

Так, у справі № 910/3298/25, за твердженням скаржника, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 19.02.2026 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу у сумі 100 000 грн з огляду, зокрема, на участь адвоката у шести судових засіданнях та підготовку процесуальних документів. Апелянт вважає, що наведений приклад підтверджує необхідність урахування фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи при оцінці розумності заявленої компенсації.

Також скаржник посилається на справу № 910/6854/25, в якій, за його доводами, Касаційний господарський суд погодився з висновком Північного апеляційного господарського суду про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 155 666,53 грн. При цьому апелянт звертає увагу на викладений у відповідній постанові висновок про необхідність конкретного мотивування тих витрат, у відшкодуванні яких суд відмовляє, а також про оціночний характер критерію розумної необхідності витрат і дискрецію суду при їх розподілі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Крім доводів щодо суті оскаржуваного додаткового рішення, апелянт зазначає про дотримання строку апеляційного оскарження. Скаржник указує, що повний текст додаткового рішення складено 14.05.2026, а до електронного кабінету ТОВ «Металургтранс» його доставлено 15.05.2026 о 03:52. З урахуванням статей 116, 256 ГПК України останнім днем строку на апеляційне оскарження скаржник вважає 03.06.2026 та зазначає, що апеляційну скаргу подано в межах установленого законом строку.

Щодо сплати судового збору ТОВ «Металургтранс» зазначає, що за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення, яким вирішується виключно питання про розподіл судових витрат, судовий збір не справляється. На підтвердження цього скаржник посилається на положення Закону України «Про судовий збір» та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21.02.2019 у справі № 709/2076/17, від 24.01.2019 у справі № 810/2809/17, від 25.01.2019 у справі № 826/7066/18, від 03.07.2019 у справі № 826/8890/18, від 19.07.2019 у справі № 810/2760/17 та від 01.07.2019 у справі № 520/8309/18.

Узагальнюючи викладене, ТОВ «Металургтранс» вважає, що заявлені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600 000 грн документально підтверджені, передбачені договором у фіксованому розмірі, безпосередньо пов`язані з розглядом справи № 904/1347/25, заявлені з дотриманням установленого ГПК України порядку і строків, а суд першої інстанції не навів достатнього обґрунтування для покладення на ТОВ «БГС Рейл» лише 20 000 грн таких витрат. З цих підстав скаржник просить скасувати додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви та ухвалити в цій частині нове рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БГС РейЛ» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, вважає доводи ТОВ «Металургтранс» необґрунтованими та просить додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 залишити без змін. Позивач зазначає, що фактично предметом апеляційного перегляду є питання про додаткове покладення на нього ще 580 000 грн витрат на професійну правничу допомогу понад уже присуджені судом першої інстанції 20 000 грн.

Заперечуючи проти доводу апелянта про недостатню мотивованість оскаржуваного додаткового рішення, ТОВ «БГС Рейл» зазначає, що суд першої інстанції навів обставини, які були покладені в основу визначення суми відшкодування. Зокрема, місцевим господарським судом враховано заперечення позивача щодо заявленого розміру витрат, установлені процесуальним законом критерії визначення витрат на професійну правничу допомогу, критерій розумності, застосовуваний також у практиці Європейського суду з прав людини, відсутність конкретизації зазначеного в акті виду послуг «інші дії щодо надання Послуги», предмет позову й обраний спосіб захисту, кількість учасників справи, обсяг доказів, кількість і зміст процесуальних документів, підготовлених представником відповідача.

На думку ТОВ «БГС Рейл», саме сукупність зазначених обставин дала суду першої інстанції підстави дійти висновку про неможливість покладення на позивача всієї суми у 600 000 грн. Незгода апелянта з оцінкою цих обставин сама по собі не свідчить про незаконність додаткового рішення, а апеляційна скарга, як стверджує позивач, значною мірою повторює позицію, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції.

ТОВ «БГС Рейл» посилається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та зазначає, що сам по собі факт наявності у сторони витрат на професійну правничу допомогу не означає безумовного обов`язку іншої сторони компенсувати їх у повному розмірі. За твердженням позивача, під час розподілу таких витрат суд вправі, керуючись критеріями, передбаченими частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усю суму понесених нею витрат на адвоката.

Стосовно посилання апелянта на фіксований характер гонорару ТОВ «БГС Рейл» зазначає, що не заперечує самого факту погодження між ТОВ «Металургтранс» та Адвокатським об`єднанням «СОТА» фіксованої винагороди у розмірі 600 000 грн. Водночас, на думку позивача, договірна домовленість між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару не звільняє сторону від необхідності довести співмірність відповідної суми саме для цілей її компенсації за рахунок іншої сторони спору.

Позивач зазначає, що відсутність погодинного способу обчислення гонорару може бути цілком прийнятною у внутрішніх договірних відносинах між адвокатом і клієнтом. Разом із тим, за його позицією, для цілей судового розподілу витрат відсутність деталізації вартості окремих послуг ускладнює перевірку співвідношення заявлених 600 000 грн із конкретним обсягом фактично виконаної адвокатом роботи.

Аналізуючи акт приймання-передавання наданих послуг від 08.07.2025, ТОВ «БГС Рейл» звертає увагу, що цей документ містить перелік виконаних робіт, однак у ньому не визначено вартість кожної окремої дії та не зазначено час, витрачений на її виконання. На думку позивача, за таких обставин із самого акта неможливо встановити, яким саме чином погоджена загальна сума 600 000 грн співвідноситься з фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

Окремо ТОВ «БГС Рейл» підтримує висновок суду першої інстанції щодо неконкретності зазначеного в акті виду послуг «інші дії щодо надання Послуги». Позивач вважає, що таке формулювання не дозволяє визначити ані змісту відповідних дій, ані їх обсягу, необхідності та зв`язку з розглядом справи.

Також позивач ставить під сумнів можливість окремої компенсації в межах заявлених 600 000 грн такої зазначеної в акті послуги, як «формування первісної стратегії правового захисту Клієнта», вважаючи її внутрішньою організаційною та консультаційною діяльністю адвоката, яка не має самостійного процесуального результату, що може бути ідентифікований у матеріалах справи.

ТОВ «БГС Рейл» звертає увагу й на невідповідність у викладених апелянтом відомостях щодо кількості судових засідань. Так, у переліку в апеляційній скарзі наведено шість дат судових засідань 20.05.2025, 03.06.2025, 24.06.2025, 30.06.2025, 03.07.2025 та 07.07.2025, однак в іншій частині скарги ТОВ «Металургтранс» посилається на участь адвоката у семи судових засіданнях. На думку позивача, така суперечність додатково свідчить про недостатню вивіреність обґрунтування заявленої суми.

За сукупністю наведеного ТОВ «БГС Рейл» вважає суму 600 000 грн явно завищеною порівняно з фактичним обсягом виконаних робіт та такою, що не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо відсутності доказів фактичної оплати правничої допомоги позивач визнає, що за усталеною судовою практикою розподілу можуть підлягати як уже сплачені витрати, так і витрати, які відповідно до умов договору лише мають бути сплачені. Водночас ТОВ «БГС Рейл» вважає, що ця обставина не усуває необхідності перевірки реальності, необхідності та економічної обґрунтованості відповідних витрат.

Позивач зазначає, що умовами додаткової угоди передбачалась оплата послуг після підписання акта та на підставі окремо виставленого рахунку протягом тридцяти банківських днів із моменту його пред`явлення. Натомість, за твердженням ТОВ «БГС Рейл», до матеріалів справи не було надано доказів фактичної оплати 600 000 грн, самого рахунку на оплату або інших доказів, які б підтверджували рух коштів чи пред`явлення цієї суми до сплати у передбаченому договором порядку. Водночас позивач прямо зауважує, що відсутність фактичної оплати не розглядає як самостійну та достатню підставу для відмови у відшкодуванні, а посилається на неї лише в сукупності з іншими обставинами.

ТОВ «БГС Рейл» наголошує, що ще під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в суді першої інстанції ним було подано заперечення з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. На переконання позивача, за наявності такого клопотання суд першої інстанції був уповноважений оцінити заявлені 600 000 грн з точки зору їх співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

У цих запереченнях позивач, зокрема, зазначав про неспівмірність заявленої суми з предметом спору, обсягом виконаної адвокатом роботи та фактичною складністю справи, а також наводив інші судові справи за участю ТОВ «Металургтранс», АО «СОТА» та/або адвоката Чуміної К.Г., в яких заявлялися чи присуджувалися значно менші суми витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, позивач посилався на справу № 905/1711/19, у якій за 20 годин роботи представників було заявлено 20 000 грн, а стягнуто 2 000 грн; справу № 910/9042/24 із ціною позову понад 38 млн грн, у якій із заявлених 100 000 грн було стягнуто 50 000 грн; та справу № 179/478/23, у якій із заявлених 50 000 грн стягнуто 20 000 грн. За позицією ТОВ «БГС Рейл», наведені приклади не визначають автоматично належний розмір компенсації у цій справі, проте свідчать про істотну відмінність суми 600 000 грн від сум, які заявлялися та компенсувалися в інших справах.

Також у відзиві зазначено, що в суді першої інстанції позивач звертав увагу на фінансові показники Адвокатського об`єднання «СОТА», за якими, як стверджує ТОВ «БГС Рейл», заявлена до стягнення сума 600 000 грн становить істотну частину річного доходу цього адвокатського об`єднання. Позивач вважає, що апеляційна скарга не містить належного спростування його доводів щодо неспівмірності заявленої суми та не пояснює, чому витрати саме у цій справі мають бути у декілька разів більшими, ніж у наведених ним для порівняння справах.

Щодо судової практики, наведеної апелянтом, ТОВ «БГС Рейл» вважає, що вона не підтверджує необхідності стягнення 600 000 грн. На думку позивача, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилається ТОВ «Металургтранс», водночас підтверджує можливість не присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, установлених статтею 129 ГПК України.

Позивач також вважає нерелевантними для автоматичного визначення розміру витрат наведені апелянтом справи № 910/3298/25 та № 910/6854/25, оскільки вони стосувалися інших предметів спору, іншого обсягу процесуальної роботи та інших фактичних обставин. Крім того, ТОВ «БГС Рейл» звертає увагу, що навіть у цих справах судами визнавалися розумними витрати у розмірах 100 000 грн та 155 666,53 грн відповідно, а не 600 000 грн.

На переконання позивача, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу має оціночний характер та підлягає застосуванню індивідуально у кожній справі з урахуванням сукупності її конкретних обставин, що й було здійснено місцевим господарським судом.

Підсумовуючи свої заперечення, ТОВ «БГС Рейл» зазначає, що апелянт не довів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення питання про судові витрати, та не спростував застосовані судом критерії співмірності, обґрунтованості й пропорційності. На думку позивача, позиція ТОВ «Металургтранс» фактично зводиться до того, що наявність у договорі фіксованої суми 600 000 грн сама по собі повинна спричиняти її повне стягнення з іншої сторони, однак такий підхід усував би судову оцінку витрат і перетворював їх розподіл на механічне перенесення на іншу сторону будь-якої суми, погодженої між адвокатом та клієнтом.

Крім того, ТОВ «БГС Рейл» посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, відповідно до якої стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно перетворюватися на спосіб надмірного збагачення сторони, на користь якої вони присуджуються, або становити для неї додаткове джерело доходу.

З огляду на наведене ТОВ «БГС Рейл» просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідача), суддів Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Металургтранс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25, витребувано матеріали справи з Господарського суду Дніпропетровської області та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 24.06.2026.

08.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «БГС Рейл» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «Металургтранс» без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 без змін.

17.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов лист Господарського суду Дніпропетровської області, яким повідомлено, що на виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2026 матеріали справи № 904/1347/25 направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційної скарги ТОВ «Металургтранс». Розгляд касаційної скарги було призначено на 01.07.2026.

У зв`язку з направленням усіх матеріалів справи до суду касаційної інстанції та відсутністю матеріалів справи в Центральному апеляційному господарському суді, що унеможливлювало подальший розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 апеляційне провадження у справі № 904/1347/25 зупинено до завершення касаційного перегляду цієї справи Верховним Судом та повернення її матеріалів до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2026 касаційну скаргу ТОВ «Металургтранс» задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 904/1347/25 змінено шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції постанови Верховного Суду, а в решті зазначені судові рішення залишено без змін.

10.08.2026 матеріали справи № 904/1347/25 надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

З огляду на завершення касаційного перегляду справи та повернення її матеріалів, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Металургтранс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.08.2026.

18.08.2026 від представника ТОВ «БГС Рейл» адвоката Шевченка І.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 27.08.2026, а також у всіх наступних судових засіданнях у справі № 904/1347/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку «ВКЗ».

За результатами апеляційного перегляду у судовому засіданні 27.08.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Встановлені судом обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 у справі № 904/1347/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС Рейл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» про зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями відмовлено у повному обсязі; судові витрати покладено на позивача.

Питання про розподіл витрат ТОВ «Металургтранс» на професійну правничу допомогу зазначеним рішенням не вирішувалося. У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Чуміна К.Г. зазначила попередній розмір таких витрат у сумі 600 000 грн та повідомила про намір подати докази на їх підтвердження у строк, установлений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

11.07.2025 представник ТОВ «Металургтранс» адвокат Чуміна К.Г. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просила стягнути з ТОВ «БГС Рейл» на користь ТОВ «Металургтранс» 600 000 грн таких витрат. На підтвердження заявленого розміру витрат до заяви були додані копії договору про надання правничої допомоги № 09012018/МТ від 09.01.2018, додаткової угоди № 260325/1 від 26.03.2025, договору про залучення адвоката для надання правової допомоги № 260325/1-з/а від 26.03.2025, акта приймання-передавання наданих послуг від 08.07.2025 на суму 600 000 грн та довіреності № МТ-1023-д від 31.08.2023.

Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1347/25 ухвалено 07.07.2025, а заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами на підтвердження їх розміру подано 11.07.2025, відповідні докази подані ТОВ «Металургтранс» у межах п`ятиденного строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України. Суд першої інстанції також установив дотримання відповідачем зазначеного процесуального строку.

Судом установлено, що 09.01.2018 між ТОВ «Металургтранс» як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «СОТА» укладено договір № 09012018/МТ про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Адвокатське об`єднання за завданням клієнта зобов`язалося здійснювати його захист, представництво або надавати інші види правової допомоги на підставі заявки на отримання юридичних послуг, підписаної сторонами. Види послуг, що надаються Адвокатським об`єднанням за дорученням клієнта, визначено пунктом 2.1 договору, при цьому сторони передбачили можливість окремого погодження й інших видів послуг.

26.03.2025 між ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА» укладено додаткову угоду № 260325/1 до договору № 09012018/МТ від 09.01.2018, відповідно до якої клієнт доручив, а Адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу щодо представництва та захисту інтересів ТОВ «Металургтранс» у справі № 904/1347/25 на стадії її розгляду Господарським судом Дніпропетровської області.

Пунктом 1.1 додаткової угоди передбачено, що надання правничої допомоги здійснюється адвокатами Адвокатського об`єднання та/або іншими адвокатами, залученими ним на договірних засадах. При цьому Адвокатське об`єднання самостійно визначає залучених адвокатів та залишається повністю відповідальним перед клієнтом за надання послуг.

Пунктом 1.2 додаткової угоди сторони погодили, що до надання правничої допомоги у справі № 904/1347/25 буде залучено адвоката Чуміну Катерину Григорівну, на підтвердження повноважень якої ТОВ «Металургтранс» було видано довіреність № МТ-1023-д від 31.08.2023.

За умовами пунктів 2, 3 додаткової угоди повний перелік послуг із детальним відображенням їх обсягу мав бути зазначений в акті приймання-передавання наданих послуг, який складається сторонами у двох примірниках.

Пунктом 4 додаткової угоди № 260325/1 сторони погодили, що вартість послуг АО «СОТА» з урахуванням складності справи становить фіксовану суму 600 000 грн без ПДВ.

Зазначена сума підлягає сплаті клієнтом після підписання сторонами акта приймання-передавання послуг та на підставі окремо виставленого Адвокатським об`єднанням рахунку протягом 30 операційних (банківських) днів із моменту його пред`явлення клієнту.

Сторони також погодили, що встановлений фіксований розмір вартості послуг не залежить від кількості залучених адвокатів, фактично витраченого ними часу, кількості вчинених процесуальних дій, тривалості розгляду справи або результату її вирішення. У додатковій угоді зазначено, що вартість послуг визначена з огляду на значимість справи для захисту інтересів клієнта.

Також 26.03.2025 між АО «СОТА» та адвокатом Чуміною К.Г. укладено договір № 260325/1-з/а про залучення адвоката для надання правової допомоги. Відповідно до пункту 1.1 цього договору адвоката залучено саме до надання правничої допомоги ТОВ «Металургтранс» щодо представництва та захисту його інтересів у справі № 904/1347/25 у Господарському суді Дніпропетровської області.

Представництво інтересів ТОВ «Металургтранс» у суді першої інстанції здійснювала адвокат Чуміна К.Г. на підставі довіреності № МТ-1023-д від 31.08.2023.

08.07.2025 між ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА» складено та підписано акт приймання-передавання наданих послуг до додаткової угоди № 260325/1.

Відповідно до цього акта Адвокатським об`єднанням надано ТОВ «Металургтранс» правничу допомогу щодо представництва та захисту його інтересів у справі № 904/1347/25 на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Зі змісту пункту 1.2 акта вбачається, що до переліку наданих послуг включено, зокрема: аналіз та опрацювання позовної заяви ТОВ «БГС Рейл» та наявних у клієнта документів щодо спірних правовідносин; формування первісної стратегії правового захисту клієнта; підготовку відзиву на позовну заяву від 17.04.2025; підготовку проєкту заяви щодо надання відповідей на питання, поставлені у позовній заяві в порядку статті 90 ГПК України; аналіз відповіді позивача на відзив та підготовку заперечень на неї; підготовку адвокатських запитів до АТ «Українська залізниця» та АТ «Міжнародний резервний банк», а також аналіз отриманих відповідей; підготовку клопотань про долучення доказів; аналіз клопотань ТОВ «БГС Рейл» про витребування та долучення доказів і підготовку заперечень щодо них; аналіз документів, наданих АТ «МР Банк» на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області; аналіз заперечень ТОВ «БГС Рейл» проти клопотання ТОВ «Металургтранс» про долучення доказів та формування доводів на їх спростування; участь адвоката у судових засіданнях 20.05.2025, 03.06.2025, 24.06.2025, 30.06.2025, 03.07.2025 та 07.07.2025; «інші дії щодо надання послуги».

Таким чином, у самому акті зазначено шість конкретних дат судових засідань, у яких брав участь адвокат.

Пунктом 2 акта загальну вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг визначено у сумі 600 000 грн без ПДВ.

Доказів фактичної оплати ТОВ «Металургтранс» зазначених 600 000 грн за надану професійну правничу допомогу на момент розгляду заяви суду першої інстанції подано не було.

16.07.2025 ТОВ «БГС Рейл» подало до Господарського суду Дніпропетровської області заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які містили клопотання про зменшення розміру таких витрат. Позивач просив відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Металургтранс» або зменшити заявлену до стягнення суму, посилаючись, зокрема, на її непропорційність, відсутність підтвердження оплати та завищеність обсягу заявлених робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 розгляд заяви про відшкодування судових витрат відкладено на 06.08.2025. Після витребування матеріалів справи Центральним апеляційним господарським судом у зв`язку з оскарженням рішення від 07.07.2025 ухвалою місцевого господарського суду від 06.08.2025 провадження з розгляду заяви ТОВ «Металургтранс» про ухвалення додаткового рішення зупинено до завершення апеляційного перегляду основного рішення у справі та повернення її матеріалів до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційні скарги сторін на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області та повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з відрахуванням судді Фещенка Ю.В. зі штату суду матеріали передано судді Коліснику І.І. Ухвалою від 13.04.2026 провадження з розгляду заяви ТОВ «Металургтранс» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу поновлено, а її розгляд вирішено здійснити без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.05.2026 за результатами розгляду цієї заяви Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено оскаржуване додаткове рішення.

Після ухвалення додаткового рішення основний спір був переглянутий Верховним Судом. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2026 касаційну скаргу ТОВ «Металургтранс» задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 змінено шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції постанови Верховного Суду, а в решті зазначені судові рішення залишено без змін. Таким чином, результат вирішення спору по суті відмова у задоволенні позову ТОВ «БГС Рейл» за результатами касаційного перегляду не змінився.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду в межах цього провадження є визначений додатковим рішенням розмір витрат ТОВ «Металургтранс» на професійну правничу допомогу, який підлягає покладенню на ТОВ «БГС Рейл», а саме правомірність відмови у відшкодуванні частини заявлених витрат понад присуджені судом першої інстанції 20 000 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

У цій справі ТОВ «Металургтранс» оскаржує додаткове рішення виключно в частині, в якій суд першої інстанції відмовив у покладенні на ТОВ «БГС Рейл» решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Частина додаткового рішення про стягнення 20 000 грн апелянтом не оскаржується. Отже, предметом апеляційного перегляду є правомірність непокладення на ТОВ «БГС Рейл» додаткових 580 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів також ураховує, що після ухвалення оскаржуваного додаткового рішення основний спір був переглянутий Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду. Постановою від 22.07.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 змінено лише в частині мотивів їх ухвалення шляхом викладення мотивувальних частин у редакції постанови Верховного Суду, тоді як у решті ці судові рішення залишено без змін. Таким чином, результат вирішення спору по суті відмова в задоволенні позову ТОВ «БГС Рейл» не змінився.

За змістом пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частинами першою та другою статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. На ці ж положення як на вихідні засади розподілу витрат звернула увагу об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в додатковій постанові від 15.03.2024 у справі № 910/10009/22.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей такого розподілу розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду та збір доказів, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою. Чинна редакція статті 126 ГПК України передбачає саме таку модель визначення витрат.

За частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас процесуальний закон не встановлює універсальної форми такого опису та не вимагає в кожному випадку погодинного обчислення винагороди адвоката.

Частина четверта статті 126 ГПК України встановлює критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Їх розмір має співвідноситися зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, необхідним для їх виконання, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також ціною позову та/або значенням справи для сторони, у тому числі можливим впливом результату її вирішення на репутацію сторони або наявністю публічного інтересу.

При цьому частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України передбачають, що у разі недотримання зазначених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, а обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. Такий підхід послідовно підтверджений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Водночас правове регулювання питання про судові витрати не вичерпується положеннями статті 126 ГПК України.

Загальне правило їх розподілу встановлене частиною четвертою статті 129 ГПК України. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Отже, з огляду на результат розгляду основного спору ТОВ «Металургтранс» має право претендувати на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок ТОВ «БГС Рейл».

Разом із тим наведене загальне правило не означає автоматичного покладення на сторону, яка програла спір, будь-якої суми гонорару, погодженої іншою стороною зі своїм адвокатом.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України встановлено самостійні критерії, які суд зобов`язаний ураховувати при розподілі судових витрат, зокрема: чи пов`язані такі витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з огляду на ціну позову та значення справи для сторін; поведінку сторін під час розгляду справи; їх дії щодо досудового та мирного врегулювання спору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 чітко розмежувала процесуальні механізми, передбачені статтями 126 та 129 ГПК України.

Так, зменшення розміру витрат за критеріями частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат. Натомість під час власне розподілу судових витрат суд, керуючись частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, за наявності заперечення сторони або навіть з власної ініціативи може не покладати всі заявлені витрати на процесуального опонента, якщо їх повне відшкодування не відповідає критеріям пов`язаності з розглядом справи, обґрунтованості, пропорційності та розумності.

У пункті 6.43 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду узагальнила, що вирішення по суті питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, який належить відшкодувати іншою стороною, є обов`язком суду та здійснюється шляхом оцінки поданих доказів із застосуванням критеріїв статті 126 і частин п`ятої сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Таким чином, поняття «розмір гонорару, погоджений адвокатом і клієнтом» та «розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає покладенню на іншу сторону за результатами судового розгляду» не є тотожними за своєю правовою природою.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги. Порядок його обчислення у фіксованому розмірі або шляхом погодинної оплати, підстави зміни, порядок сплати та інші умови визначаються договором про надання правничої допомоги. При встановленні гонорару мають враховуватися складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар повинен бути розумним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформулювала принципові висновки щодо фіксованого адвокатського гонорару. Зокрема, Велика Палата наголосила, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці договірні правовідносини; неврахування встановленого сторонами способу обчислення гонорару суперечило б принципу свободи договору. За фіксованого гонорару його розмір не визначається шляхом множення кількості фактично витрачених адвокатом годин на погодинну ставку, тому саме лише незазначення кількості годин у детальному описі робіт не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

Водночас у цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, визначаючи суму, яка має бути компенсована іншою стороною, суд повинен виходити з погодженого договором способу обчислення гонорару, але при цьому застосувати встановлені процесуальним законом критерії визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Велика Палата прямо вказала, що й у випадку фіксованого гонорару інша сторона може доводити його неспівмірність, посилаючись, зокрема, на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість судових засідань та тривалість судового розгляду.

Такий підхід надалі підтвердила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в додатковій постанові від 15.03.2024 у справі № 910/10009/22: фіксований характер гонорару визначає порядок взаєморозрахунків адвоката та клієнта, однак при вирішенні питання про його компенсацію іншою стороною суд одночасно застосовує критерії, передбачені статтями 126, 129 ГПК України.

У цьому контексті колегія суддів ураховує також правовий підхід Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якого договірні зобов`язання, що склалися між адвокатом та його клієнтом щодо винагороди, самі по собі не є обов`язковими для суду при визначенні тієї суми, яка має бути компенсована за рахунок іншого учасника спору. Вирішуючи питання розподілу витрат, суд повинен оцінити їх реальність, необхідність та розумність.

Таким чином, свобода ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА» погодити фіксовану вартість правничої допомоги у сумі 600 000 грн не ставиться судом під сумнів і не є предметом цього апеляційного перегляду. Суд не вирішує питання про зміну ціни договору, звільнення ТОВ «Металургтранс» від обов`язку оплатити погоджений гонорар чи про визначення іншої винагороди адвокатському об`єднанню.

Предметом вирішення є інше процесуальне питання: чи доведено за конкретних обставин справи № 904/1347/25 наявність передбачених ГПК України підстав для перенесення на ТОВ «БГС Рейл» усього фінансового тягаря погодженого між ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА» гонорару в сумі 600 000 грн, чи обґрунтовано суд першої інстанції визнав сумою, що підлягає такому розподілу, лише 20 000 грн.

Тому довід апелянта про те, що гонорар у сумі 600 000 грн є фіксованим і погодженим сторонами договору, сам по собі не є достатнім для висновку про обов`язок ТОВ «БГС Рейл» компенсувати його в повному розмірі. Водночас фіксований характер гонорару означає, що відмова у його компенсації повністю або частково не може ґрунтуватися виключно на відсутності погодинного розрахунку чи відомостей про кількість годин роботи адвоката. Вирішальними мають бути передбачені процесуальним законом критерії співмірності, обґрунтованості, пропорційності, необхідності та розумності витрат у конкретній справі.

Саме з наведених правових засад колегія суддів надалі оцінює окремо доводи апеляційної скарги щодо належності й своєчасності доказів витрат, відсутності фактичної оплати, фіксованого характеру гонорару, клопотання ТОВ «БГС Рейл» про зменшення витрат, фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи, складності справи, співмірності суми 600 000 грн, мотивів визначення судом першої інстанції суми 20 000 грн та наведеної сторонами судової практики.

Щодо дотримання порядку заявлення витрат, належності доказів, фактичного надання правничої допомоги та відсутності доказів її оплати

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Частина друга цієї статті передбачає, що у разі неподання стороною такого розрахунку суд може, а не зобов`язаний, відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, крім судового збору. Попередній розрахунок при цьому не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що у відзиві на позовну заяву ТОВ «Металургтранс» зазначило попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 600 000грн, а представник відповідача до закінчення розгляду справи заявила про подання доказів на підтвердження відповідних витрат у строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України. Саме з цієї причини питання про такі витрати не було вирішено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025.

Таким чином, наведений ТОВ «БГС Рейл» під час розгляду заяви судом першої інстанції довід про те, що відповідач нібито не подав разом із першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, не узгоджується з установленими матеріалами справи обставинами та не може бути підставою для відмови у їх відшкодуванні. Сам суд першої інстанції цього заперечення позивача в основу оскаржуваного додаткового рішення не поклав, і колегія суддів погоджується з таким підходом.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну заяву.

Рішення у справі по суті ухвалено 07.07.2025, а 11.07.2025, тобто в межах передбаченого частиною восьмою статті 129 ГПК України п`ятиденного строку, представник ТОВ «Металургтранс» подав через підсистему «Електронний суд» заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 600 000 грн разом із доказами на їх підтвердження.

Суд першої інстанції також прямо встановив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані відповідачем у межах установленого законом строку.

Таким чином, довід апеляційної скарги про дотримання ТОВ «Металургтранс» процесуального порядку заявлення відповідних витрат є обґрунтованим. Підстав для відмови у вирішенні питання про їх розподіл у зв`язку з недотриманням статей 124, 129 ГПК України колегія суддів не встановила.

Водночас дотримання стороною процесуального порядку заявлення судових витрат означає лише виникнення у суду процесуальних підстав для розгляду питання про їх розподіл, але не зумовлює автоматичного висновку про необхідність присудження всієї заявленої суми. Визначення конкретного розміру, який має бути покладений на іншу сторону, здійснюється вже за результатами оцінки доказів і застосування критеріїв статей 126, 129 ГПК України, що буде наведено колегією суддів нижче.

На підтвердження заявлених витрат ТОВ «Металургтранс» подало договір № 09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018, додаткову угоду № 260325/1 від 26.03.2025, договір № 260325/1-з/а від 26.03.2025 про залучення адвоката, акт приймання-передавання наданих послуг від 08.07.2025 та довіреність.

Зміст указаних документів дозволяє встановити взаємозв`язок між ними та безпосередню спрямованість правничої допомоги на представництво інтересів ТОВ «Металургтранс» саме у справі № 904/1347/25.

Так, додатковою угодою № 260325/1 від 26.03.2025 прямо визначено, що правнича допомога надається щодо представництва та захисту інтересів ТОВ «Металургтранс» у справі № 904/1347/25 на стадії її розгляду Господарським судом Дніпропетровської області. Цією ж додатковою угодою сторони погодили залучення до надання правничої допомоги адвоката Чуміної К.Г.

26.03.2025 АО «СОТА» уклало з адвокатом Чуміною К.Г. окремий договір про її залучення до надання правничої допомоги ТОВ «Металургтранс» саме у справі № 904/1347/25. Більше того, у підпункті 1.3.1 цього договору прямо передбачено використання адвокатом для підтвердження повноважень довіреності № МТ-1023-д від 31.08.2023.

Тому заперечення ТОВ «БГС Рейл», висловлене в суді першої інстанції, про те, що сама лише дата довіреності 31.08.2023 передує даті договору про залучення адвоката від 26.03.2025 і внаслідок цього нібито свідчить про відсутність належних повноважень адвоката, колегія суддів не вважає переконливим.

За частиною четвертою статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися, зокрема, довіреністю або ордером. При цьому норма процесуального закону не встановлює правила, за яким довіреність обов`язково має бути видана пізніше договору про надання чи залучення адвоката.

Крім того, стаття 247 Цивільного кодексу України передбачає, що строк довіреності визначається у самій довіреності, а якщо він не встановлений, довіреність зберігає чинність до припинення її дії. Таким чином, саме хронологічне співвідношення дат довіреності та подальшого договору не є передбаченою законом підставою для висновку про недійсність чи відсутність представницьких повноважень.

Матеріали справи, крім того, свідчать не лише про формальне існування договорів, а й про фактичне здійснення адвокатом представництва: адвокат Чуміна К.Г. подавала процесуальні документи, зверталася з адвокатськими запитами, брала участь у дослідженні та поданні доказів і особисто брала участь у судових засіданнях. Суд першої інстанції приймав відповідні процесуальні документи та допускав адвоката до участі у справі. Факт фактичного надання професійної правничої допомоги суд першої інстанції визнав установленим.

В акті приймання-передавання від 08.07.2025 наведено конкретний перелік правничих послуг, серед яких аналіз позовної заяви й документів клієнта, підготовка відзиву та заперечень, підготовка відповідей на питання в порядку статті 90 ГПК України, підготовка адвокатських запитів, клопотань про долучення доказів, заперечень на клопотання іншої сторони, аналіз банківських документів та участь у шести судових засіданнях.

Таким чином, в цій частині колегія суддів погоджується з апелянтом: матеріалами справи підтверджується реальне надання ТОВ «Металургтранс» професійної правничої допомоги, а не лише формальне укладення договору з адвокатським об`єднанням.

Разом із тим необхідно розмежовувати доказування самого факту надання правничої допомоги та доказування того, що заявлений за неї розмір у 600 000 грн повністю відповідає критеріям, за яких його можна перекласти на процесуального опонента. Перше у цій справі підтверджено; друге становить самостійний предмет оцінки суду і буде проаналізовано в наступних блоках.

Щодо посилань ТОВ «БГС Рейл» на ненадання доказів фактичної оплати 600 000 грн колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 1 частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу враховуються витрати на професійну правничу допомогу, вартість яких стороною сплачена або підлягає сплаті.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 спеціально розглядала питання про можливість відшкодування адвокатських витрат за відсутності доказів їх фактичної оплати та відступила від підходу, за яким компенсації підлягають лише вже фактично сплачені кошти. Суд виходив із того, що за наявності договору та доказів щодо обсягу і вартості наданих послуг для їх розподілу достатньо встановлення того, що відповідна сума сплачена або має бути сплачена стороною згідно з умовами договірних відносин.

Саме цей підхід застосував і місцевий господарський суд, зазначивши, що відсутність доказів фактичної оплати послуг не виключає можливості розподілу таких витрат відповідно до пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України та правового висновку об`єднаної палати КГС ВС у справі № 922/445/19.

Тому довід ТОВ «БГС Рейл» про відсутність фактичного руху коштів не може бути самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Те саме стосується посилання позивача на ненадання окремо виставленого рахунку. За конкретних обставин цієї справи наявні договір про надання правничої допомоги, додаткова угода, в якій визначено фіксовану суму винагороди, та підписаний сторонами акт приймання-передавання послуг, у якому їх загальну вартість також визначено в сумі 600 000 грн.

Тому відсутність у матеріалах справи окремого рахунку не спростовує самого факту надання послуг та погодження їх вартості між ТОВ «Металургтранс» і АО «СОТА». Водночас наведений висновок так само не означає, що вся погоджена сторонами договору сума автоматично підлягає стягненню з ТОВ «БГС Рейл».

Таким чином, за результатами цього етапу оцінки колегія суддів виходить із установлених обставин про те, що:

ТОВ «Металургтранс» завчасно заявило попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 600 000 грн; належним чином повідомило про намір подати відповідні докази після ухвалення рішення; подало їх у п`ятиденний строк; підтвердило існування договірних правовідносин з АО «СОТА», залучення адвоката Чуміної К.Г. та фактичне надання нею правничої допомоги у справі; а відсутність доказів фактичної сплати гонорару сама по собі не виключає можливості його розподілу.

Таким чином, спір у цій справі не полягає в тому, чи надавалася ТОВ «Металургтранс» професійна правнича допомога та чи мало воно право заявити відповідні витрати до розподілу. Ці обставини підтверджені.

Вирішальним для правильного розгляду апеляційної скарги є інше питання чи відповідає вимогам співмірності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності покладення саме на ТОВ «БГС Рейл» усього погодженого ТОВ «Металургтранс» з адвокатським об`єднанням фіксованого гонорару в сумі 600 000 грн, що підлягає окремій оцінці з урахуванням фактичної складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Щодо фіксованого характеру гонорару, ступеня деталізації наданих послуг, клопотання про зменшення витрат та розподілу обов`язку доказування

ТОВ «Металургтранс» посилається на те, що додатковою угодою № 260325/1 від 26.03.2025 сторони визначили винагороду АО «СОТА» у фіксованому розмірі 600 000 грн, який не залежить від кількості залучених адвокатів, фактично витраченого ними часу, кількості вчинених процесуальних дій, тривалості судового розгляду та його результату. Звідси апелянт робить висновок, що відсутність погодинного розрахунку чи окремої вартості кожної виконаної адвокатом дії не могла бути підставою для істотного зменшення суми, яка підлягає відшкодуванню.

У цій частині колегія суддів вважає за необхідне розмежувати декілька правових питань.

Насамперед матеріалами справи беззаперечно підтверджується, що сторони договору дійсно обрали фіксований спосіб визначення адвокатського гонорару. Пунктом 4 додаткової угоди № 260325/1 від 26.03.2025 встановлено вартість послуг у сумі 600 000 грн без ПДВ, причому договором прямо передбачено її незалежність від кількості вчинених процесуальних дій та витраченого адвокатом часу.

Правова допустимість такого способу визначення гонорару сумнівів не викликає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виходила з того, що за фіксованого гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг клієнту, не використовується як спосіб обчислення його винагороди. Тому саме лише незазначення у детальному описі робіт кількості витрачених годин не може перешкоджати встановленню судом розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо сторони договору погодили фіксований порядок обчислення гонорару. Цей правовий висновок Верховний Суд надалі послідовно застосовував у своїй практиці.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з тією частиною заперечень ТОВ «БГС Рейл», у якій сама по собі відсутність в акті погодинної деталізації або окремої ціни кожної процесуальної дії розглядається як недолік, достатній для істотного зменшення відшкодування.

За обраної сторонами моделі фіксованого гонорару вимагати від ТОВ «Металургтранс» штучного розподілу загальних 600 000 грн між окремими процесуальними документами, судовими засіданнями чи іншими діями означало б фактично підмінити погоджений сторонами спосіб обчислення гонорару іншим погодинним або поопераційним.

Так само немає підстав вважати, що ТОВ «Металургтранс» мало обов`язково зазначати в акті кількість годин, витрачених на підготовку відзиву, заперечень, адвокатських запитів, аналіз доказів чи участь у кожному судовому засіданні. Такий підхід суперечив би правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21.

Разом із тим із наведеного не випливає, що встановлення сторонами фіксованого гонорару в сумі 600 000 грн усуває можливість судового контролю за співмірністю саме тієї суми, яка заявляється до відшкодування за рахунок процесуального опонента.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду окремо наголосила, що навіть за фіксованого гонорару інша сторона вправі доводити неспівмірність відповідних витрат, посилаючись, серед іншого, на складність справи, її ціну, обсяг матеріалів, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість судових засідань, тривалість розгляду справи та інші конкретні обставини.

Аналогічний підхід підтверджено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в додатковій постанові від 15.03.2024 у справі № 910/10009/22 та додатковій постанові від 05.12.2025 у справі № 908/2136/23: визначаючи суму компенсації гонорару іншою стороною, суд виходить із установленого договором розміру та способу його обчислення, але водночас застосовує передбачені процесуальним законом критерії визначення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, фіксований характер гонорару означає, що 600 000 грн є погодженою ціною правничої допомоги у відносинах між ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА», але не створює неспростовної презумпції того, що саме ця сума в повному обсязі повинна бути покладена на ТОВ «БГС Рейл».

Інший довід апеляційної скарги полягає в тому, що відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за клопотанням іншої сторони, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається саме на особу, яка заявила таке клопотання.

Колегія суддів погоджується з наведеним правовим твердженням апелянта як таким.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначила, що за змістом частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення, а зменшення витрат за цим процесуальним механізмом не може здійснюватися судом з власної ініціативи.

Проте наведений довід не свідчить про незаконність оскаржуваного додаткового рішення, оскільки у цій справі відповідне клопотання іншої сторони фактично було подано.

Так, 16.07.2025 ТОВ «БГС Рейл» подало до Господарського суду Дніпропетровської області заперечення на заяву ТОВ «Металургтранс», які вже у своїй назві містили вказівку на клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. У тексті заперечень позивач прямо послався на частину п`яту статті 126 ГПК України та просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги, що підлягають розподілу між сторонами.

Причому це не було формальним клопотанням без наведення відповідних мотивів.

ТОВ «БГС Рейл» посилалося на неспівмірність заявлених 600 000 грн зі складністю справи, фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням спору, аналізувало зміст акта приймання-передавання послуг, порівнювало заявлену суму з витратами в інших судових справах та окремо ставило під сумнів обґрунтованість включення до переліку послуг таких формулювань, як «формування первісної стратегії правового захисту клієнта» та «інші дії щодо надання Послуги».

Таким чином, суд першої інстанції не вирішував питання про зменшення витрат за частиною п`ятою статті 126 ГПК України за власною ініціативою, а здійснював відповідну оцінку за наявності прямо заявленого ТОВ «БГС Рейл» клопотання.

У зв`язку із цим довід апелянта про можливість зменшення витрат лише за відповідним клопотанням іншої сторони хоча й є правильним у правовому аспекті, однак не спростовує додаткового рішення, оскільки передбачена законом процесуальна передумова в цій справі була дотримана.

При цьому саме ТОВ «БГС Рейл», як сторона, яка заявила про неспівмірність витрат, несе тягар доказування обставин, якими воно обґрунтовує необхідність їх зменшення. Сам факт подання клопотання про зменшення не звільняє позивача від обов`язку навести конкретні обставини, які дозволяють суду перевірити заявлену суму за критеріями частини четвертої статті 126 ГПК України.

Водночас процесуальний закон не вимагає, щоб сторона, яка заперечує проти фіксованого гонорару, сама проводила альтернативний погодинний розрахунок або доводила конкретну «ринкову ціну» кожної вчиненої адвокатом дії.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 прямо допустила доведення неспівмірності фіксованого гонорару через об`єктивні характеристики конкретної справи складність, обсяг матеріалів, кількість документів, засідань та тривалість розгляду без необхідності переводити фіксований гонорар у погодинний.

Саме тому довід апеляційної скарги про те, що ТОВ «БГС Рейл» не визначило, скільки саме мала коштувати кожна окрема дія адвоката, не може сам по собі свідчити про невиконання позивачем обов`язку доказування неспівмірності. Вирішальним є те, чи наведені ним конкретні фактичні обставини в сукупності підтверджують надмірність покладення на нього всіх 600 000 грн.

Колегія суддів відхиляє також аргумент апелянта про те, що відсутність у цій справі обставин, передбачених частинами шостою, сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, нібито сама по собі виключала можливість часткового непокладення витрат на ТОВ «БГС Рейл».

Частини шоста, сьома та дев`ята статті 129 ГПК України регулюють окремі спеціальні випадки відступу від загального порядку розподілу судових витрат істотне відхилення фактичної суми витрат від попереднього розрахунку, зловживання процесуальними правами тощо. Відсутність таких обставин не скасовує критеріїв частини п`ятої статті 129 ГПК України та частини четвертої статті 126 ГПК України щодо пов`язаності, обґрунтованості, співмірності й пропорційності витрат.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 підтвердила, що навіть за відсутності підстав, пов`язаних із процесуальним зловживанням, суд при розподілі витрат оцінює їх обґрунтованість, пропорційність предмету спору та розумність з урахуванням конкретних обставин справи.

Тому та обставина, що ТОВ «Металургтранс» у попередньому розрахунку вказало ті самі 600 000 грн, які надалі заявило до відшкодування, а судом не встановлено зловживання відповідачем процесуальними правами, підтверджує лише відсутність підстав для застосування відповідних спеціальних положень частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 ГПК України. Це не означає, що суд позбавлений можливості перевірити 600 000 грн за критеріями співмірності та розумної необхідності.

Окремої оцінки потребує твердження ТОВ «БГС Рейл» про те, що відсутність окремої вартості кожної послуги в акті нібито унеможливлює перевірку заявленої суми.

Як уже зазначено, за фіксованого гонорару така відсутність не є процесуальним недоліком доказування і не може бути самостійною підставою для зменшення витрат. Водночас вона має інше значення: оскільки вся сума 600 000 грн встановлена договором єдиним фіксованим платежем, суд не здійснює арифметичного виключення вартості окремих дій, а оцінює весь фактично підтверджений обсяг правничої допомоги в сукупності на предмет того, чи є покладення всієї договірної суми на іншу сторону співмірним та розумно необхідним.

Саме такий підхід дозволяє одночасно дотриматися принципу свободи договору та вимог процесуального закону щодо справедливого розподілу судових витрат.

Таким чином, за результатами оцінки цієї групи доводів колегія суддів доходить таких проміжних висновків: фіксований характер гонорару в сумі 600 000 грн є належно підтвердженим та має враховуватися судом; відсутність погодинної деталізації або окремої ціни кожної адвокатської дії не є підставою для відмови у відшкодуванні; суд не вправі змінювати погоджений клієнтом та адвокатським об`єднанням розмір гонорару у їхніх внутрішніх правовідносинах. Водночас фіксований гонорар не виключає перевірки суми, яка покладається на іншу сторону, за критеріями співмірності, обґрунтованості, пропорційності та розумної необхідності; ТОВ «БГС Рейл» належним чином заявило клопотання про зменшення витрат, а тому необхідна процесуальна передумова для застосування частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України наявна.

Щодо фактичної складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та співвідношення цього обсягу із заявленими 600 000 грн

Переходячи безпосередньо до оцінки фактичного обсягу професійної правничої допомоги, наданої ТОВ «Металургтранс» під час розгляду справи № 904/1347/25 судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що саме ця оцінка має визначальне значення для перевірки доводу апелянта про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо неспівмірності покладення на ТОВ «БГС Рейл» усієї суми договірного гонорару в розмірі 600 000 грн.

Як уже встановлено, предметом основного спору була немайнова вимога ТОВ «БГС Рейл» про зобов`язання ТОВ «Металургтранс» повернути рухомий склад 33 залізничні вагони за визначеними позивачем номерами на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями.

Таким чином, справа не була типовим спором про стягнення незначної грошової заборгованості та об`єктивно вимагала від представника відповідача ознайомлення з правовідносинами сторін, аналізу документів щодо спірного рухомого складу, формування позиції стосовно заявленого способу захисту та роботи з доказами.

Водночас саме по собі те, що предметом спору були 33 залізничні вагони, не означає автоматичного віднесення справи до категорії справ виняткової чи підвищеної складності для цілей визначення судових витрат. Критерій складності має оцінюватися не абстрактно за найменуванням предмета спору, а через конкретний обсяг фактичних і правових питань, кількість учасників, обсяг доказової бази, характер процесуальної поведінки сторін, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів, необхідність здійснення додаткового збору доказів та кількість судових засідань.

Такий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якого навіть у разі фіксованого гонорару співмірність витрат може оцінюватися, зокрема, через складність справи, обсяг її матеріалів, кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів, кількість судових засідань та тривалість судового розгляду.

Дослідження акта приймання-передавання наданих послуг від 08.07.2025 свідчить, що діяльність представника ТОВ «Металургтранс» не обмежувалася одноразовим складенням відзиву або формальною участю в одному судовому засіданні.

Зокрема, адвокатом здійснено аналіз позовної заяви та наявних у клієнта документів щодо спірних правовідносин, сформовано первісну стратегію правового захисту, підготовлено відзив на позовну заяву, проєкт заяви щодо надання відповідей на питання в порядку статті 90 ГПК України, проаналізовано відповідь на відзив та підготовлено заперечення на неї.

Крім цього, представником відповідача здійснювалися дії зі збору доказів поза межами безпосередньо наявних у клієнта матеріалів: підготовлено адвокатський запит до АТ «Українська залізниця» та два адвокатські запити до АТ «Міжнародний резервний банк», проаналізовано отримані на них відповіді, підготовлено клопотання про долучення доказів.

Адвокатом також аналізувалися подані ТОВ «БГС Рейл» клопотання про витребування та долучення доказів, готувалися заперечення на них, досліджувалися документи, подані АТ «МР Банк» на виконання ухвали суду, серед яких були копії договорів застави та додаткових угод до них, після чого підготовлено ще одне клопотання про долучення доказів та проаналізовано подані позивачем заперечення щодо такого клопотання.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав применшувати фактично виконану представником ТОВ «Металургтранс» роботу або характеризувати її як суто формальну.

Разом із тим наведений обсяг роботи має оцінюватися не лише за кількістю найменувань, зазначених в акті, а й за їх реальним змістом і взаємозв`язком.

Аналіз позовної заяви, аналіз документів клієнта, формування правової позиції, складання відзиву, подальший аналіз відповіді на відзив та підготовка заперечень є природно взаємопов`язаними етапами представництва відповідача у господарському процесі. Сам факт викладення таких етапів в акті окремими рядками не свідчить про те, що кожен із них становив самостійну за складністю та обсягом юридичну роботу, яка окремо істотно збільшує розумно необхідний розмір витрат.

Те саме стосується аналізу доказів та підготовки клопотань про їх долучення: це дійсно є складовими професійної правничої допомоги, однак при оцінці загального навантаження суд повинен враховувати їх функціональну єдність, а не механічно виходити з кількості зазначених у акті позицій.

У зв`язку із цим колегія суддів не підтримує довід ТОВ «БГС Рейл» у тій частині, в якій «формування первісної стратегії правового захисту клієнта» взагалі заперечується як вид правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правнича допомога не обмежується виключно складанням та поданням процесуальних документів. Представництво інтересів клієнта об`єктивно передбачає вивчення обставин спору, визначення правової позиції, способу заперечення проти позовних вимог та тактики процесуальної поведінки. Тому формування стратегії захисту саме по собі не є діяльністю, яка знаходиться поза межами професійної правничої допомоги.

Проте за обставин цієї справи формування первісної стратегії захисту не може одночасно враховуватися як окремий доказ виняткового обсягу робіт поряд з аналізом позову, документів клієнта та підготовкою відзиву, оскільки всі ці дії становлять взаємопов`язані елементи формування і реалізації єдиної правової позиції відповідача.

Інша ситуація має місце щодо зазначеної в акті позиції «інші дії щодо надання Послуги».

Цей вид робіт не містить жодної конкретизації: акт не дає можливості встановити, які саме додаткові дії були виконані, коли вони вчинялися, з якою процесуальною чи доказовою метою, в чому полягала їх необхідність та який зв`язок вони мали з розглядом справи.

З огляду на це місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу на неконкретність такого формулювання.

При цьому колегія суддів наголошує: за фіксованого характеру гонорару відсутність конкретизації зазначеної позиції не дає підстав арифметично «віднімати» з 600 000 грн якусь умовну вартість «інших дій», оскільки окремої вартості цієї позиції договором не визначено.

Водночас така невизначеність має значення для оцінки твердження апелянта про значний загальний обсяг виконаної роботи. Невідомі та неідентифіковані дії не можуть використовуватися як додатковий аргумент на користь того, що саме весь гонорар у сумі 600 000 грн є розумно необхідним для покладення на іншу сторону.

Щодо участі адвоката у судових засіданнях матеріали справи також потребують чіткої оцінки.

Акт від 08.07.2025 містить шість конкретних дат судових засідань: 20.05.2025, 03.06.2025, 24.06.2025, 30.06.2025, 03.07.2025 та 07.07.2025.

Таким чином, документом, на якому сам апелянт ґрунтує вимогу про відшкодування витрат, підтверджується участь адвоката саме у шести, а не семи судових засіданнях.

Натомість у тексті апеляційної скарги ТОВ «Металургтранс» двічі зазначає, що адвокат Чуміна К.Г. представляла відповідача у семи судових засіданнях.

Колегія суддів оцінює цю розбіжність як неточність у доводах апеляційної скарги та виходить із документально підтвердженої кількості шести судових засідань.

Водночас і шість судових засідань є обставиною, яка свідчить про реальний обсяг представницької роботи та не дозволяє характеризувати участь адвоката у справі як мінімальну.

Разом із тим сам факт участі у шести засіданнях без установлення інших обставин не дає підстав для висновку про співмірність саме 600 000 грн. Матеріали, подані на підтвердження витрат, не містять даних, які б свідчили про особливу тривалість кожного із цих засідань, необхідність здійснення в них надзвичайно складних процесуальних дій або інші обставини, які виділяли б відповідне представництво із звичайного обсягу професійної діяльності адвоката в господарському процесі.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 саме тому визначає кількість засідань лише одним із сукупності критеріїв, поряд зі складністю справи, обсягом матеріалів та кількістю процесуальних документів, а не самодостатньою підставою для визначення конкретної суми компенсації.

Колегія суддів звертає увагу і на довід апелянта, за яким висновок місцевого господарського суду про те, що справа «не представляє складності для адвоката спеціаліста в галузі права», не відповідає фактичному обсягу виконаної роботи.

У цій частині мотивування суду першої інстанції потребує певного уточнення.

З огляду на наведений вище перелік процесуальної роботи підготовку відзиву та заперечень, використання механізму опитування учасника справи за статтею 90 ГПК України, направлення адвокатських запитів до АТ «Українська залізниця» та банку, опрацювання документів щодо застави, подання і заперечення клопотань про докази, а також участь у шести судових засіданнях колегія суддів не вважає коректним зводити характеристику цієї справи до твердження про повну відсутність будь-якої складності.

Правнича допомога у справі вимагала системної роботи представника протягом декількох місяців та опрацювання доказового матеріалу.

Однак із цього не випливає і протилежний висновок про наявність такої виняткової, надзвичайної чи підвищеної складності, яка б сама собою обґрунтовувала перенесення на процесуального опонента витрат у розмірі 600 000 грн.

Справа розглядалася між двома сторонами; матеріали, на які посилається заявник у детальному описі послуг, свідчать про виконання характерного для захисту відповідача комплексу процесуальних дій відзив, заперечення, робота з доказами, адвокатські запити, клопотання та участь у засіданнях. Акт не містить відомостей про необхідність залучення до виконання завдання спеціалістів із різних галузей права, опрацювання іноземного законодавства, застосування складних міжнародно-правових механізмів, проведення експертних досліджень чи інші обставини, які об`єктивно свідчили б про винятковий характер роботи адвоката.

Тому висновок місцевого господарського суду в цій частині колегія суддів уточнює таким чином: справа № 904/1347/25 не була справою, яка не потребувала професійних зусиль взагалі, однак підтверджений матеріалами справи характер та обсяг роботи не свідчить про настільки підвищену або виняткову складність, яка сама по собі виправдовувала б покладення на ТОВ «БГС Рейл» усіх 600 000 грн договірного гонорару.

Таке уточнення мотивів не змінює суті висновку суду першої інстанції про необхідність перевірки заявленої суми на відповідність критерію розумності та пропорційності.

Не є достатнім для протилежного висновку й посилання додаткової угоди на те, що 600 000 грн визначено «з огляду на значимість справи для захисту інтересів клієнта».

Безумовно, будь-яка справа, у якій до юридичної особи пред`явлено вимогу про вчинення певних дій стосовно належного їй чи такого, що перебуває в її володінні, майна, має господарське значення для відповідної сторони. Проте для цілей покладення витрат на процесуального опонента самого договірного твердження про значимість справи недостатньо.

Матеріалами, поданими на підтвердження судових витрат, не конкретизовано, у чому саме полягала особлива значимість спору, яка виправдовувала б саме такий розмір витрат: не наведено даних про вплив справи на ділову репутацію відповідача, наявність публічного інтересу, виняткові економічні наслідки саме внаслідок цього спору або інші обставини, які б дозволяли об`єктивно співвіднести розмір 600 000 грн з критерієм значення справи для сторони.

Таким чином, колегія суддів визнає доведеним, що ТОВ «Металургтранс» отримало реальний і не незначний обсяг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції. Ця обставина має бути повною мірою врахована під час розподілу судових витрат.

Проте матеріали справи не підтверджують доводу апелянта про те, що характер спору, обсяг доказів, кількість процесуальних документів, збір додаткових доказів та участь у шести судових засіданнях об`єктивно зумовлювали необхідність покладення на ТОВ «БГС Рейл» усієї суми 600 000 грн.

Тому довід апеляційної скарги про те, що сам встановлений обсяг виконаних робіт спростовує висновок суду першої інстанції про неспівмірність повного відшкодування 600 000 грн, колегія суддів відхиляє.

Водночас встановлення того, що повне покладення 600 000 грн не відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності, ще не вирішує окремого питання цієї апеляційної скарги чому суд першої інстанції визначив суму компенсації саме у розмірі 20 000 грн та чи є настільки істотне зменшення належним чином мотивованим.

Щодо доводу апелянта про відсутність належного обґрунтування визначення саме 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу

Найбільш суттєвим доводом апеляційної скарги, який потребує окремої та детальної оцінки, є твердження ТОВ «Металургтранс» про те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про неможливість покладення на ТОВ «БГС Рейл» усієї заявленої суми 600 000 грн, водночас не навів достатніх мотивів, з яких компенсацію визначено саме у розмірі 20 000 грн.

Апелянт слушно звертає увагу, що в оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції після аналізу загальних критеріїв розподілу витрат зазначив про недостатню обґрунтованість необхідності покладення на позивача 600 000 грн, неконкретизованість позиції «інші дії щодо надання послуги», характер спору, кількість сторін, обсяг доказів і процесуальних документів, після чого констатував, що прийнятною з погляду розумності, обґрунтованості та пропорційності є сума 20 000 грн.

Водночас окремої арифметичної формули чи поелементного розрахунку, за допомогою якого суд першої інстанції отримав саме суму 20 000 грн, додаткове рішення не містить.

Саме на цій обставині ТОВ «Металургтранс» робить один із головних акцентів апеляційної скарги, стверджуючи, що суд не пояснив, у чому конкретно полягає непропорційність витрат у сумі 600 000 грн і з яких мотивів достатнім визнано відшкодування лише 20 000 грн.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що саме по собі загальне посилання на розумність і пропорційність без співвіднесення цих критеріїв із конкретними обставинами справи було б недостатнім мотивуванням судового рішення.

За змістом частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас із вимоги про мотивованість судового рішення не випливає обов`язок суду в кожному випадку визначати суму витрат на професійну правничу допомогу за математичною формулою, тарифною сіткою або шляхом присвоєння окремої грошової вартості кожній процесуальній дії адвоката.

Такий висновок особливо актуальний у цій справі, оскільки сторони договору обрали не погодинну та не поопераційну форму оплати, а єдиний фіксований гонорар у сумі 600 000 грн. Як установлено вище, за такої моделі відсутня договірна вартість окремо відзиву, окремо одного судового засідання, окремо адвокатського запиту чи окремо клопотання.

Тому вимога апелянта про те, що суд повинен був конкретно визначити, яка саме частина 600 000 грн припадає на кожну з робіт і яка конкретно сума за кожну роботу не підлягає компенсації, не може бути реалізована шляхом арифметичного виключення окремих позицій без фактичної зміни погодженого сторонами способу обчислення гонорару.

Разом із тим це не звільняє суд від обов`язку пояснити, чому за сукупністю підтверджених робіт саме повне перенесення погодженого гонорару на іншу сторону є надмірним і чому визначена судом частина компенсації є прийнятною.

З цього приводу сама апеляційна скарга містить посилання на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 910/6854/25, в якій зазначено, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожній конкретній справі визначається судом за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів, а вирішення питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката належить до дискреції суду та здійснюється з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, сама практика, на яку посилається апелянт, підтверджує, що визначення розумно необхідної суми компенсації не зводиться до механічної арифметичної операції.

Завдання суду полягає не у встановленні «правильної ринкової ціни» послуг адвоката та не у переоцінці домовленості адвоката з клієнтом, а у визначенні тієї частини фактичних або таких, що підлягають сплаті, витрат, яку за конкретних обставин справедливо та пропорційно покласти на процесуального опонента.

У цьому аспекті принципово важливо, що присуджені судом першої інстанції 20 000 грн не є визначеною судом ціною всієї правничої допомоги, отриманої ТОВ «Металургтранс», і не означають, що суд оцінив договірні послуги АО «СОТА» саме в таку суму.

Договірний обов`язок ТОВ «Металургтранс» перед АО «СОТА» в межах цієї справи судом не змінюється. Предметом судової оцінки є виключно зовнішні процесуальні наслідки такого договору тобто обсяг фінансового тягаря, який може бути перенесений із клієнта адвоката на ТОВ «БГС Рейл».

Саме тому довід апелянта, побудований на порівнянні 600 000 грн як ціни договору із 20 000 грн як сумою присудженої компенсації, не може оцінюватися так, ніби суд першої інстанції «змінив ціну договору» з 600 000 грн на 20 000 грн. Такого суд першої інстанції не робив.

Колегія суддів, здійснивши власну оцінку матеріалів справи, враховує при визначенні прийнятного розміру компенсації в сукупності такі обставини.

По-перше, факт надання ТОВ «Металургтранс» реальної професійної правничої допомоги підтверджений та не заперечується колегією суддів.

По-друге, обсяг цієї допомоги не був мінімальним: підготовлено відзив, заперечення, заяву в порядку статті 90 ГПК України, адвокатські запити, клопотання щодо доказів, опрацьовано матеріали, отримані від банку, та забезпечено участь представника у шести судових засіданнях.

По-третє, як уже зазначалося, матеріали справи водночас не свідчать про виняткову чи настільки підвищену складність спору, яка об`єктивно пояснювала б необхідність перекладення на процесуального опонента всього гонорару в сумі 600 000 грн.

По-четверте, значна частина перелічених в акті дій становила взаємопов`язані етапи формування та реалізації єдиної процесуальної позиції відповідача: аналіз позову і документів, формування стратегії, підготовка відзиву, аналіз відповіді на відзив та підготовка заперечень.

По-п`яте, частину робіт у вигляді «інших дій щодо надання послуги» взагалі неможливо ідентифікувати за їх змістом, обсягом і необхідністю.

По-шосте, додаткова угода містить лише загальне твердження про значимість справи для клієнта, однак матеріалами, поданими на підтвердження витрат, не встановлено особливих репутаційних, публічних чи інших виняткових наслідків спору, які б додатково виправдовували покладення саме 600 000 грн на позивача.

По-сьоме, ТОВ «БГС Рейл» у суді першої інстанції не залишило заявлену суму без заперечень, а прямо скористалося процесуальним правом на подання клопотання про її зменшення, навівши аргументи щодо складності спору, характеру та обсягу робіт і неспівмірності заявленої суми.

За таких обставин колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції, що повне перенесення на ТОВ «БГС Рейл» витрат у сумі 600 000 грн не відповідало б принципам пропорційності та розумної необхідності судових витрат.

Разом із тим колегія суддів не вважає правильним мотивувати присудження 20 000 грн тим, що весь фактично виконаний адвокатом обсяг роботи «коштував» саме 20 000 грн.

Такий висновок не випливає з матеріалів справи і суперечив би встановленому сторонами фіксованому характеру гонорару.

Правильним є інше розуміння оскаржуваного рішення: 20 000 грн є не визначеною судом повною вартістю професійної правничої допомоги, а тією частиною договірних витрат ТОВ «Металургтранс», яку суд визнав можливим покласти на іншу сторону в порядку процесуального розподілу судових витрат.

При цьому ГПК України не встановлює мінімального чи максимального відсотка договірного гонорару, який повинен бути компенсований стороні, так само як не передбачає обов`язкового співвідношення між договірною сумою та сумою, що стягується з процесуального опонента.

Визначальними залишаються конкретні критерії статей 126, 129 ГПК України.

Колегія суддів також ураховує, що апелянт, заперечуючи проти суми 20 000 грн, фактично обґрунтовує необхідність повного перенесення 600 000 грн на ТОВ «БГС Рейл», однак не наводить таких конкретних обставин справи, які б спростовували висновок про непропорційність саме повної суми.

Посилання на факт укладення договору, його фіксований характер, реальність послуг, кількість процесуальних документів і засідань підтверджують право ТОВ «Металургтранс» на врахування понесених витрат, але, як уже встановлено колегією суддів, не доводять обов`язку іншої сторони компенсувати весь договірний гонорар.

Таким чином, певна лаконічність мотивів місцевого господарського суду щодо самого числового визначення суми 20 000 грн не свідчить про помилковість кінцевого результату вирішення заяви.

Суд першої інстанції назвав фактичні критерії, які стали підставою для непокладення повної суми витрат на позивача, а суд апеляційної інстанції, перевіривши їх у межах доводів апеляційної скарги та здійснивши власну оцінку доказів, не встановив обставин, які б підтверджували необхідність покладення на ТОВ «БГС Рейл» додаткових 580 000 грн.

Водночас колегія суддів уточнює та доповнює мотиви місцевого господарського суду наведеним у цій постанові аналізом: відмова у відшкодуванні решти 580 000 грн обумовлена не недійсністю чи недоведеністю самого фіксованого гонорару, не відсутністю погодинної деталізації та не відсутністю фактичної оплати, а саме невідповідністю повного перенесення договірної суми на іншу сторону критеріям співмірності, пропорційності та розумної необхідності за конкретного підтвердженого обсягу і характеру правничої допомоги.

Такий підхід водночас забезпечує баланс між двома процесуальними засадами: правом сторони, на користь якої вирішено спір, на компенсацію судових витрат та недопустимістю автоматичного покладення на її процесуального опонента будь-якої суми, яку ця сторона погодила зі своїм представником у межах приватних договірних відносин.

Таким чином, довід апеляційної скарги про те, що відсутність арифметичного розрахунку суми 20 000 грн сама по собі є достатньою підставою для скасування додаткового рішення та стягнення повних 600 000 грн, колегія суддів визнає необґрунтованим.

Щодо посилань сторін на судову практику в інших справах та її релевантності для визначення розміру витрат у справі № 904/1347/25

Окремої оцінки потребують посилання ТОВ «Металургтранс» на постанови Верховного Суду у справах № 910/3298/25 та № 910/6854/25, які апелянт наводить на підтвердження доводу про те, що обсяг виконаної адвокатом Чуміною К.Г. роботи у справі № 904/1347/25 є достатнім для визнання заявлених витрат реальними, розумними та співмірними.

Колегія суддів перевірила наведені апелянтом судові рішення та встановила, що відповідні постанови Верховного Суду дійсно існують, однак їх зміст не дає підстав для висновку про необхідність стягнення з ТОВ «БГС Рейл» 600 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 910/3298/25 залишено без змін судові рішення в частині стягнення 100 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У тій справі між клієнтом та адвокатом Чуміною К.Г. було погоджено фіксовану суму гонорару саме в розмірі 100 000 грн, при цьому додатковою угодою також було передбачено орієнтовний час надання правової допомоги не менше 15 годин. Верховний Суд врахував, що адвокат представляла сторону у шести судових засіданнях, підготувала позовну заяву, відповідь на відзив, заяву про зменшення позовних вимог та заяву про закриття провадження в частині, і погодився з оцінкою судів попередніх інстанцій щодо доведеності та розумності заявлених саме у тій справі 100 000 грн.

Таким чином, фактичні обставини справи № 910/3298/25 справді підтверджують загальний правовий підхід, на який посилається апелянт: участь адвоката в декількох судових засіданнях та підготовка ряду процесуальних документів є реальною професійною правничою допомогою, яка за належного документального підтвердження підлягає врахуванню при розподілі судових витрат.

Однак саме цей висновок у справі, що переглядається, колегією суддів і не заперечується. Як уже встановлено вище, фактичність правничої допомоги, наданої ТОВ «Металургтранс», підтверджена матеріалами справи, а участь адвоката у шести судових засіданнях та підготовка процесуальних документів враховуються при визначенні розміру компенсації.

Водночас постанова Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 910/3298/25 не містить правового висновку про те, що участь адвоката у шести судових засіданнях або певна кількість процесуальних документів повинні оцінюватися судами в конкретній фіксованій сумі.

Навпаки, Верховний Суд у цій постанові підкреслив оціночний характер критерію розумної необхідності витрат та зазначив, що він встановлюється в кожній конкретній справі на підставі оцінки доказів, обсягу послуг, їх вартості, складності спору та інших обставин.

Тому висновок про розумність 100 000 грн, договірно погоджених і заявлених до стягнення у справі № 910/3298/25, не може бути трансформований у висновок про розумність 600 000 грн у справі № 904/1347/25 лише через те, що в обох справах представником була адвокат Чуміна К.Г. та кількість судових засідань була однаковою.

Розмір витрат визначається не особою конкретного адвоката і не кількістю засідань із застосуванням певного умовного тарифу, а сукупністю обставин кожної окремої справи.

Більше того, наведена апелянтом справа в певному аспекті підтверджує необхідність розмежування реальності витрат та розумності їх конкретного розміру: Верховний Суд не сформулював універсального грошового еквівалента шести судових засідань, а лише погодився з оцінкою доказів, здійсненою судами у конкретному провадженні.

Не приводить до іншого висновку і посилання ТОВ «Металургтранс» на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 910/6854/25.

Колегією суддів перевірено, що в цій справі ТОВ «Центр-Шина Груп» звернулося з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення 2 827 996,47 грн у зв`язку з несанкціонованим списанням коштів із банківського рахунку. Спір охоплював обставини здійснення 47 окремих платіжних операцій, питання несанкціонованого доступу до системи дистанційного банківського обслуговування, використання шкідливого програмного забезпечення та застосування спеціального законодавства у сфері платіжних послуг. У справі також брали участь чотири треті особи.

Додатковим рішенням суду першої інстанції було стягнуто 128 632,51 грн судових витрат, а за наслідками апеляційного перегляду, у зв`язку зі зміною результату розгляду основних позовних вимог, Північний апеляційний господарський суд визначив до стягнення 155 666,53 грн, з яких 150 000 грн становили витрати на професійну правничу допомогу, а 5 666,53 грн витрати на проїзд адвоката до суду. Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін.

При цьому Верховний Суд у постанові від 24.02.2026 наголосив саме на тому, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку визначається судом на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів. Вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката належить до дискреції суду, яка реалізується з урахуванням усіх конкретних обставин відповідної справи. Зазначений правовий висновок відтворений і самим апелянтом в апеляційній скарзі.

Таким чином, постанова Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 910/6854/25 не підтверджує тезу апелянта про те, що суд зобов`язаний компенсувати фіксований гонорар у повному договірному розмірі. Навпаки, вона підтверджує необхідність індивідуальної оцінки розумної необхідності витрат у кожній конкретній справі.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що обидві наведені ТОВ «Металургтранс» справи завершилися присудженням значно менших сум правничої допомоги відповідно 100 000 грн та 150 000 грн правничої допомоги, тоді як у справі, що переглядається, апелянт просить покласти на процесуального опонента 600 000 грн.

Разом із тим колегія суддів не використовує цю відмінність як арифметичний доказ завищення 600 000 грн, оскільки розмір витрат, присуджений в іншій справі, не може виступати тарифом або верхньою межею компенсації у цьому провадженні.

Так само помилковим було б виходити з того, що якщо в іншій справі шість судових засідань та декілька процесуальних документів були компенсовані в сумі 100 000 грн, то й у справі № 904/1347/25 належало автоматично визначити компенсацію в такому самому чи наближеному розмірі.

Статті 126, 129 ГПК України такого способу визначення судових витрат не передбачають.

Таким чином, посилання апелянта на справи № 910/3298/25 та № 910/6854/25 колегія суддів ураховує як підтвердження загальних правових підходів Верховного Суду до оцінки витрат на професійну правничу допомогу, однак не приймає їх як доказ того, що у справі № 904/1347/25 розумно необхідною та пропорційною є саме сума 600 000 грн.

Оцінюючи водночас посилання ТОВ «БГС Рейл» на інші судові рішення, колегія суддів застосовує такий самий підхід.

Так, позивач посилався, зокрема, на справу № 905/1711/19, у якій ТОВ «Металургтранс» заявляло 20 000 грн правничої допомоги за 20 годин роботи, а Господарський суд Донецької області рішенням від 10.02.2020 поклав на іншу сторону 2 000 грн таких витрат. Існування та відповідний зміст цього рішення підтверджується даними судового рішення № 87710981.

Проте обставини справи № 905/1711/19 істотно відрізнялися: там застосовувався погодинний спосіб обчислення гонорару 1 000 грн за годину, а часткове відшкодування було, серед іншого, пов`язане з оцінкою конкретної правової роботи представника у тій справі. Тому присудження 2 000 грн у справі № 905/1711/19 не є доказом того, що належною компенсацією у справі № 904/1347/25 мають бути саме 20 000 грн.

Посилання ТОВ «БГС Рейл» на справу № 910/9042/24 також не може використовуватися як безпосередній грошовий орієнтир. У цій справі за позовом про стягнення понад 38 млн грн суд першої інстанції за заявлених 100 000 грн витрат на правничу допомогу визнав розумним розміром компенсації 50 000 грн; відповідне додаткове рішення було предметом подальшого касаційного перегляду.

Аналогічно саме існування у справі № 179/478/23 рішення про стягнення 20 000 грн витрат на правничу допомогу не дає підстав переносити цю суму до справи № 904/1347/25, оскільки йдеться про інший спір, інший обсяг роботи та інші фактичні обставини.

Таким чином, колегія суддів не вважає правильним підхід будь-якої зі сторін, за якого розмір правничої допомоги в іншому судовому провадженні використовується як безпосередній ціновий еталон для цієї справи.

Судова практика має значення насамперед у частині сформульованих у ній правових висновків щодо порядку застосування статей 126, 129 ГПК України, а не як каталог вартості адвокатських послуг.

Це відповідає загальному призначенню висновків Верховного Суду: обов`язковому врахуванню підлягає висновок щодо застосування норми права, тоді як розмір витрат, визначений судом за результатами оцінки доказів в іншому провадженні, є наслідком конкретної фактичної ситуації та сам по собі не становить універсального правила для інших справ.

Таким чином, із перевіреної судової практики випливають такі релевантні для цієї справи положення: фіксований характер гонорару не позбавляє його статусу судових витрат; фактичність послуг має підтверджуватися доказами; повна компенсація договірної суми не є автоматичною; критерій розумної необхідності має оціночний характер; суд має враховувати складність спору, обсяг і характер роботи та інші конкретні обставини; розмір компенсації в кожній справі визначається індивідуально.

Усі ці підходи були враховані колегією суддів при оцінці обставин справи № 904/1347/25.

Тому наведена сторонами практика не спростовує висновку про відсутність підстав для покладення на ТОВ «БГС Рейл» усіх 600 000 грн, але й не використовується колегією як самостійне обґрунтування числового розміру 20 000 грн. Останній оцінюється виключно через конкретні обставини цієї справи та критерії, встановлені процесуальним законом.

Щодо доводів про фінансові показники АО «СОТА», критерії реальності й розумної необхідності витрат, практику ЄСПЛ та посилання на недопустимість надмірного збагачення

У запереченнях, поданих до суду першої інстанції, ТОВ «БГС Рейл» посилалося на відомості з відкритих джерел про дохід АО «СОТА» за попередні роки. Зокрема, позивач зазначав, що дохід адвокатського об`єднання у 2023 році становив 939 000 грн, у 2022 році 249 000 грн, та зіставляв ці показники із заявленим у цій справі гонораром 600 000 грн. Крім того, наводилися відомості з декларацій щодо доходів адвоката Волкової Є.В. за 2020- 2021 роки. На підставі цього ТОВ «БГС Рейл» ставило під сумнів реальність та економічну обґрунтованість заявленої суми.

Колегія суддів не вважає такі відомості самостійним або визначальним доказом неспівмірності витрат ТОВ «Металургтранс» у цій справі.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним. Водночас ця норма не встановлює співвідношення між гонораром за конкретним дорученням та річним доходом адвокатського об`єднання як нормативного критерію визначення допустимого розміру винагороди.

Так само ні стаття 126, ні стаття 129 ГПК України не визначають річний дохід адвокатського об`єднання за попередній період як окремий критерій, за яким має визначатися сума витрат, що підлягає розподілу між сторонами.

Тому саме по собі те, що гонорар за окрему справу становить значну частку доходу адвокатського об`єднання за один із попередніх звітних років, не доводить ані фіктивності відповідної домовленості, ані ненадання послуг, ані автоматичної неспівмірності таких витрат.

Фінансовий результат адвокатського об`єднання за окремий минулий рік може залежати від кількості клієнтів, структури їх доручень, моменту фактичного отримання оплати, організації діяльності об`єднання та інших господарських чинників, які матеріалами цієї справи не досліджувалися. Тому просте арифметичне порівняння 600 000 грн із річним доходом АО «СОТА» не дає можливості встановити розумно необхідну суму витрат саме у справі № 904/1347/25.

Ще меншою мірою на визначення суми компенсації можуть впливати наведені ТОВ «БГС Рейл» відомості про заробітну плату адвоката Волкової Є.В. у 2020-2021 роках.

По-перше, ці дані стосуються інших часових періодів.

По-друге, представництво ТОВ «Металургтранс» у цій справі здійснювала адвокат Чуміна К.Г., тоді як наведені позивачем відомості стосуються іншої особи.

По-третє, заробітна плата окремого працівника адвокатського об`єднання та фіксований гонорар, погоджений юридичною особою-клієнтом з адвокатським об`єднанням за ведення конкретної судової справи, є різними за своєю правовою та економічною природою показниками.

Таким чином, зазначені відомості не встановлюють ринкової вартості послуг у справі № 904/1347/25 і не можуть бути належною підставою для визначення конкретного розміру компенсації.

Колегія суддів ураховує, що Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц дійсно зазначила: визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Проте наведений висновок не означає, що для визначення суми компенсації необхідно досліджувати фінансові показники самого адвокатського об`єднання чи доходи будь-якого з пов`язаних із ним адвокатів за попередні роки.

У справі, що переглядається, ТОВ «БГС Рейл» фактично надало відомості не про фінансовий стан обох сторін спору, тобто ТОВ «БГС Рейл» і ТОВ «Металургтранс», а про окремі показники господарської діяльності надавача правничої допомоги та доходи іншого адвоката. Тому ці дані не відповідають за своїм предметом тому критерію, про який ішлося у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Водночас колегія суддів погоджується з ТОВ «БГС Рейл» у більш загальній частині його аргументації про необхідність застосування при розподілі судових витрат критеріїв реальності, необхідності та розумності.

Такий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в додатковій ухвалі від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи.

Аналогічний підхід відображено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, у якій до критеріїв оцінки віднесено, зокрема, складність справи та виконаних робіт, обсяг правничої допомоги, пов`язаність витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість і пропорційність предмету спору, значення справи для сторін та інші конкретні обставини.

Ці ж критерії застосував місцевий господарський суд в оскаржуваному додатковому рішенні.

Суд першої інстанції послався також на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії».

Таке посилання є релевантним.

У рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 за заявою № 19336/04 зазначено, що право на компенсацію судових та інших витрат виникає за умови доведення їх фактичності, неминучості та обґрунтованості розміру.

У справі «Лавентс проти Латвії» ЄСПЛ виходив із того, що відшкодуванню підлягають витрати, які мають розумний розмір. Зазначений стандарт неодноразово відтворювався в практиці Верховного Суду, зокрема об`єднаною палатою КГС ВС.

Разом із тим колегія суддів наголошує, що поняття «фактичності» витрат у цьому контексті не може тлумачитися як вимога про обов`язкове попереднє перерахування відповідної суми адвокату до моменту вирішення питання про її розподіл.

Як уже встановлено у другому блоці цієї постанови, пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України прямо передбачає врахування як уже сплачених витрат, так і витрат, які підлягають сплаті, а об`єднана палата КГС ВС у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 підтвердила можливість їх розподілу незалежно від факту попередньої оплати.

Тому практика ЄСПЛ щодо фактичності й неминучості витрат у цій справі застосовується передусім для перевірки того, чи є витрати реальними, пов`язаними з конкретною правничою допомогою та об`єктивно необхідними, а не як підстава для запровадження додаткової, не передбаченої ГПК України умови про їх попередню оплату.

У цій частині колегія суддів уже встановила, що правнича допомога ТОВ «Металургтранс» фактично надавалася, відповідні договірні правовідносини існували, а акт від 08.07.2025 підтверджує надання конкретного комплексу послуг.

Таким чином, критерій реальності витрат у розумінні самого факту існування правничої допомоги та договірного зобов`язання ТОВ «Металургтранс» у цій справі дотримано.

Натомість критерії необхідності та розумності саме повного покладення 600 000 грн на ТОВ «БГС Рейл» є окремим питанням, щодо якого колегія суддів уже навела оцінку в попередніх блоках та дійшла висновку про недоведеність необхідності перенесення на процесуального опонента всієї договірної суми.

Щодо посилання ТОВ «БГС Рейл» на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у цій постанові дійсно сформулював висновок про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно ставати способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати присуджуються, та не має перетворюватися на додаткове джерело її доходу.

Проте цей висновок необхідно застосовувати з урахуванням фактичного контексту справи № 911/2737/17.

У тій справі Верховний Суд встановив систематичне звернення однієї і тієї самої особи зі схожими скаргами на бездіяльність органів державної виконавчої служби за різні періоди та наступне багаторазове заявлення витрат на правничу допомогу. Сукупний розмір таких витрат істотно перевищував сам розмір заборгованості, а відповідна практика мала системний характер. Саме в контексті цих специфічних обставин Верховний Суд застосував категорію недопустимості надмірного збагачення та зменшив заявлені витрати.

Подібних обставин у справі № 904/1347/25 не встановлено.

Матеріали цієї справи не дають підстав стверджувати, що ТОВ «Металургтранс» штучно ініціювало процесуальні дії з метою формування витрат, систематично заявляло однотипні вимоги про їх стягнення або використовувало інститут судових витрат як самостійний спосіб отримання доходу.

Тому посилання ТОВ «БГС Рейл» на справу № 911/2737/17 не може бути використане для висновку про наявність зловживання з боку ТОВ «Металургтранс» або про те, що сам факт погодження гонорару 600 000 грн є способом надмірного збагачення.

Водночас загальний правовий принцип, сформульований у цій постанові, є релевантним у ширшому аспекті: інститут компенсації судових витрат покликаний компенсувати стороні розумні та необхідні витрати, а не забезпечувати безумовне перенесення на процесуального опонента будь-якого приватно погодженого розміру гонорару.

Таким чином, колегія суддів частково приймає правову аргументацію ТОВ «БГС Рейл», але не всі наведені ним фактичні доводи.

Критерії реальності, необхідності та розумності витрат, практика ЄСПЛ і загальний принцип недопустимості перетворення компенсації судових витрат на додатковий спосіб отримання доходу підлягають урахуванню.

Натомість фінансові показники АО «СОТА» за попередні роки, відомості про заробітну плату іншого адвоката, а також сам факт відсутності попередньої оплати 600 000 грн не є належною самостійною підставою для визначення розміру компенсації у цій справі.

Відтак зазначені другорядні аргументи ТОВ «БГС Рейл» не покладаються колегією суддів в основу висновку про відмову у стягненні додаткових 580 000 грн.

Визначальними залишаються ті обставини, які вже встановлені й оцінені колегією: характер і фактична складність спору, підтверджений обсяг правничої роботи, взаємопов`язаність окремих зазначених у акті дій, участь адвоката у шести судових засіданнях, неконкретизованість позиції «інші дії щодо надання послуги», відсутність доведення виняткової значимості справи та, як наслідок, недоведеність розумної необхідності покладення на ТОВ «БГС Рейл» усієї суми фіксованого гонорару 600 000 грн.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що частина аргументів ТОВ «Металургтранс», викладених в апеляційній скарзі, є обґрунтованою в частині загальних правових підходів до визначення та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, однак такі аргументи не спростовують правильності кінцевого результату, до якого дійшов суд першої інстанції.

Так, колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що погоджений між ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА» гонорар у розмірі 600 000 грн є фіксованим; за такої форми гонорару закон не вимагає визначення кількості годин, витрачених адвокатом, чи встановлення окремої вартості кожної вчиненої процесуальної дії; відсутність доказів фактичної оплати послуг сама по собі не виключає можливості їх подальшого розподілу; а зменшення розміру витрат за правилами частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України здійснюється за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення їх неспівмірності.

Усі ці обставини колегією суддів враховані.

Матеріалами справи також підтверджено, що ТОВ «Металургтранс» дотрималося порядку заявлення відповідних витрат, своєчасно подало докази на їх підтвердження та фактично отримало професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів не ставить під сумнів ані факт надання правничої допомоги, ані дійсність домовленості про фіксований гонорар у сумі 600 000 грн, ані право ТОВ «Металургтранс» заявити ці витрати до розподілу.

Разом із тим апелянт помилково фактично ототожнює наявність зазначених обставин із безумовним правом на відшкодування всієї договірної суми за рахунок процесуального опонента.

Як уже зазначалося, договірний розмір гонорару та розмір витрат, який у порядку розподілу судових витрат може бути покладений на іншу сторону, не є тотожними категоріями.

Домовленість клієнта з адвокатом визначає обсяг їхніх взаємних цивільно-правових зобов`язань, тоді як покладення відповідної суми на іншу сторону судового спору здійснюється за правилами господарського процесуального законодавства та потребує окремої оцінки за критеріями співмірності, обґрунтованості, пропорційності й розумної необхідності.

Здійснивши таку оцінку, колегія суддів установила, що надана ТОВ «Металургтранс» професійна правнича допомога була реальною та за своїм обсягом не була незначною: представником здійснено підготовку заяв по суті спору, роботу з доказовим матеріалом, направлення адвокатських запитів, підготовку процесуальних клопотань і заперечень, а також участь у шести судових засіданнях.

Водночас установлений обсяг роботи не свідчить про виняткову або таку підвищену складність спору, яка об`єктивно зумовлювала б необхідність покладення на ТОВ «БГС Рейл» усіх 600 000 грн витрат.

Окремі зазначені в акті дії є взаємопов`язаними складовими формування та реалізації єдиної правової позиції відповідача, а позиція «інші дії щодо надання Послуги» взагалі не містить відомостей, які дозволяли б ідентифікувати їх зміст та обсяг.

Не доведено апелянтом і наявності таких виняткових обставин щодо значення справи для ТОВ «Металургтранс» публічного інтересу, особливих репутаційних ризиків або інших наслідків, які у сукупності з виконаною адвокатом роботою пояснювали б необхідність перенесення на позивача саме всього фіксованого гонорару.

Колегія суддів ураховує також, що ТОВ «БГС Рейл» у суді першої інстанції подало не формальні заперечення, а прямо заявило клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на критерії частини четвертої статті 126 ГПК України та наводячи конкретні аргументи щодо обсягу роботи, складності спору та неспівмірності заявленої суми.

У такий спосіб, довід апелянта про те, що суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для оцінки співмірності заявлених витрат, матеріалами справи не підтверджується.

Щодо посилання апелянта на відсутність підстав, передбачених частинами шостою, сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, колегія суддів зазначає, що відсутність істотної різниці між попереднім і остаточним розрахунком витрат, а також відсутність установленого процесуального зловживання не усувають необхідності перевірки витрат за критеріями частини четвертої статті 126 та частини п`ятої статті 129 ГПК України.

Тому наведені обставини самі по собі не створюють для ТОВ «Металургтранс» права на автоматичне відшкодування 600 000 грн.

Не змінюють такого висновку і наведені апелянтом постанови Верховного Суду у справах № 910/3298/25 та № 910/6854/25. Як установлено вище, відповідні судові рішення підтверджують загальні принципи оцінки витрат на професійну правничу допомогу, однак визначені в них суми були результатом оцінки конкретних доказів та обставин саме тих справ і не можуть застосовуватися як грошовий тариф для справи № 904/1347/25.

Колегія суддів водночас не покладає в основу висновку про розмір компенсації наведені ТОВ «БГС Рейл» фінансові показники АО «СОТА», доходи іншого адвоката за попередні роки чи саму відсутність доказів фактичної сплати 600 000 грн, оскільки такі обставини не є самостійними критеріями визначення суми, яка підлягає розподілу між сторонами.

Таким чином, кінцевий висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на ТОВ «БГС Рейл» усіх 600 000 грн витрат на професійну правничу допомогу є правильним.

Стосовно доводу апелянта про недостатню мотивованість визначення суми саме у розмірі 20 000 грн колегія суддів уже зазначила, що мотивувальна частина додаткового рішення в цій частині є стислою та потребувала більш детального обґрунтування.

Водночас така стислість сама по собі не є достатньою підставою для скасування додаткового рішення, якщо суд апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги встановлює правильність кінцевого висновку суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 269 ГПК України не обмежений перевіркою формального обсягу мотивів місцевого господарського суду, а перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення на підставі матеріалів справи та доводів учасників.

У цій постанові колегія суддів надала власну розгорнуту оцінку всім обставинам, що мають значення для розподілу витрат, та уточнила мотиви, з яких повне покладення на ТОВ «БГС Рейл» договірної суми 600 000 грн не відповідає процесуальним критеріям.

При цьому присуджені 20 000 грн не розглядаються колегією суддів як встановлена «ринкова ціна» всієї правничої допомоги чи як зміна погодженого сторонами гонорару.

Це виключно той розмір витрат, який у межах процесуального розподілу судових витрат покладено на іншу сторону, тоді як договірні правовідносини ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА» щодо гонорару залишаються незмінними.

Колегія суддів також ураховує, що предметом апеляційних вимог є не перегляд присуджених 20 000 грн у бік іншого проміжного розміру, а скасування відмови щодо решти витрат та фактичне покладення на ТОВ «БГС Рейл» повної суми 600 000 грн.

Однак сукупність наведених апелянтом аргументів не доводить наявності правових та фактичних підстав саме для такого результату.

Сам факт, що апелянт не погоджується з визначеною судом сумою, за відсутності доказів розумної необхідності покладення на іншу сторону додаткових 580 000 грн, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні; жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Саме за наслідками такої сукупної оцінки колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Металургтранс» не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відсутність підстав для покладення на ТОВ «БГС Рейл» решти 580 000 грн.

Відтак підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у оскаржуваній частині з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не встановила.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до статті 277 ГПК України є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав установленими, невідповідність викладених у рішенні висновків установленим обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів таких підстав не встановила.

Як установлено під час апеляційного розгляду, ТОВ «Металургтранс» належним чином заявило про понесення витрат на професійну правничу допомогу, подало докази на підтвердження їх розміру у строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України, а матеріалами справи підтверджується фактичне надання товариству професійної правничої допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції.

Також підтверджено, що додатковою угодою № 260325/1 від 26.03.2025 до договору № 09012018/МТ від 09.01.2018 сторони погодили фіксований розмір гонорару в сумі 600 000 грн без ПДВ, який не залежить від кількості залучених адвокатів, витраченого часу, кількості процесуальних дій, тривалості та результату розгляду справи.

Водночас установлення фіксованого розміру гонорару у правовідносинах між клієнтом та адвокатським об`єднанням не означає обов`язкового покладення всієї погодженої суми на іншу сторону спору.

Під час розподілу судових витрат суд повинен окремо оцінити їх співмірність, обґрунтованість, пропорційність і розумну необхідність з урахуванням конкретних обставин справи, складності спору, характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт, значення справи для сторін та інших критеріїв, установлених статтями 126, 129 ГПК України.

При цьому ТОВ «БГС Рейл» скористалося передбаченим частиною п`ятою статті 126 ГПК України правом та подало до суду першої інстанції клопотання про зменшення заявлених ТОВ «Металургтранс» витрат, навівши конкретні заперечення щодо їх співмірності зі складністю справи та фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи.

Оцінивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів установила, що правнича допомога, надана ТОВ «Металургтранс», була реальною та не обмежувалася формальною участю представника у справі. Адвокатом здійснювалися підготовка заяв по суті спору, збір і аналіз доказів, направлення адвокатських запитів, підготовка клопотань та заперечень, а також участь у шести судових засіданнях.

Разом із тим характер спору та фактично підтверджений обсяг професійної правничої допомоги не свідчать про таку виняткову чи підвищену складність справи, яка об`єктивно зумовлювала б необхідність покладення на ТОВ «БГС Рейл» усієї погодженої між ТОВ «Металургтранс» та АО «СОТА» суми гонорару в розмірі 600 000 грн.

При цьому частина зазначених у акті робіт становить взаємопов`язані складові формування та реалізації єдиної правової позиції відповідача, а позиція «інші дії щодо надання Послуги» не містить конкретизації, яка дозволяла б установити зміст, обсяг і необхідність відповідних дій.

Апелянтом також не наведено та матеріалами справи не підтверджено таких особливих обставин щодо значення спору для ТОВ «Металургтранс», його впливу на ділову репутацію, наявності публічного інтересу або інших виняткових наслідків, які б у сукупності з виконаною адвокатом роботою обґрунтовували покладення на процесуального опонента саме 600 000 грн.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах № 910/3298/25 та № 910/6854/25 не спростовують такого висновку, оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням конкретних обставин кожної окремої справи, а присуджені в інших судових провадженнях суми не є тарифом чи обов`язковим грошовим орієнтиром для вирішення цього питання.

Колегія суддів також установила, що відсутність доказів фактичної оплати 600 000 грн, відсутність погодинної деталізації послуг та фінансові показники АО «СОТА» за попередні роки самі по собі не є підставами для відмови у розподілі витрат і не покладаються судом апеляційної інстанції в основу висновку щодо результату розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, здійснивши передбачену статтею 269 ГПК України перевірку законності та обґрунтованості оскаржуваного додаткового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що доводи ТОВ «Металургтранс» не спростовують правильності висновку Господарського суду Дніпропетровської області про відсутність підстав для покладення на ТОВ «БГС Рейл» решти 580 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо посилання апелянта на недостатню мотивованість визначення судом першої інстанції суми відшкодування саме у розмірі 20 000 грн колегія суддів зазначає, що мотиви місцевого господарського суду в цій частині викладені стисло, однак містять критерії, покладені в основу відповідного висновку. За результатами апеляційного перегляду ці мотиви деталізовано та уточнено з урахуванням усіх доводів сторін і матеріалів справи.

При цьому суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про неправильність кінцевого результату вирішення заяви про відшкодування судових витрат та зумовлювали необхідність скасування додаткового рішення у оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги фактично підтверджують існування договірного зобов`язання ТОВ «Металургтранс» щодо сплати фіксованого гонорару та факт надання правничої допомоги, однак не доводять розумної необхідності покладення на ТОВ «БГС Рейл» додаткових 580 000 грн.

Відтак підстави для скасування або зміни додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 у межах доводів апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 без змін.

Судові витрати.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ТОВ «Металургтранс» без задоволення, а додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 без змін, підстав для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат не вбачається.

Щодо судового збору за подання цієї апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

За пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

Верховний Суд виходить із того, що при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено виключно питання розподілу судових витрат, судовий збір за подання апеляційної або касаційної скарги також не справляється, оскільки вимога щодо розподілу судових витрат не є самостійною позовною вимогою, не входить до ціни позову та не є окремим об`єктом справляння судового збору. Такий правовий підхід, зокрема, підтверджено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.11.2024 у справі № 915/1701/21.

Аналогічний висновок щодо відсутності обов`язку зі сплати судового збору при апеляційному та касаційному оскарженні додаткового рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат, сформульований Верховним Судом у постанові від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18 та застосовується у подальшій судовій практиці.

ТОВ «Металургтранс» в апеляційній скарзі також зазначало, що оскільки предметом апеляційного перегляду є виключно додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, судовий збір за подання такої апеляційної скарги не сплачується.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги ТОВ «Металургтранс» у цій справі не сплачувався та, відповідно, питання про його розподіл за результатами апеляційного перегляду не виникає.

Щодо інших судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, з наявних матеріалів не вбачається подання ТОВ «БГС Рейл» заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених саме у зв`язку з апеляційним переглядом додаткового рішення.

За таких обставин підстав для здійснення додаткового розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 269, пунктом 1 частини першої статті 275, статтею 276, статтями 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1347/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 27.08.2026

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков

Суддя Г.В. Левшина