УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/72/26
Касаційний господарський суд у складі судді Верховного Суду Мамалуя О.О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026
у складі колегії суддів: Мельник О.В. - головуючий, Гудак А.В., Петухов М.Г.
у справі № 902/72/26
за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство",
2. Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області
про зобов`язання скасувати державну реєстрацію відомостей про юридичну особу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 902/72/26.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, зокрема, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, зокрема, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок, обов`язковою умовою є те, що cкаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду, а правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник подає її, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених позивачем постановах Верховного Суду.
Однак зі змісту касаційної скарги не вбачається, яку норму права (пункт, частина, стаття), на його думку застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду, та щодо застосування яких норм права (пункт, частина, стаття) стосуються викладені Верховним Судом висновки у наведених скаржником постановах.
Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що на підставу оскарження судових рішень скаржник посилається також на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. У обґрунтування підстави зазначає, що у судовій практиці відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у абсолютно подібних з даною справою правовідносинах, тобто щодо юрисдикції спору про оскарження дій державного реєстратора щодо внесення до ЄДР рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, внаслідок чого позивач позбавлений можливості відновити свої корпоративні права, встановлені судовим рішенням, шляхом внесення до ЄДР відповідних змін до відомостей про юридичну особу.
Однак всупереч вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржником не зазначено конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду стосовно її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник не зазначив норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду та не зазначив норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду.
Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначити норму права (пункт, частина, стаття), яку застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначити норму права (пункт, частина, стаття), щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суд апеляційної інстанцій порушив/застосував неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 902/72/26. залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй